Новости Донбасса
novosti.dn.ua
БЕСПЛАТНО – В App Store
скачать

УРОКИ ПРАВДЫ (cтенограмма): Народный Рух Украины за Перестройку - 20 лет спустя! Так ли вышло, как мечталось и хотелось?

УРОКИ ПРАВДЫ (cтенограмма): Народный Рух Украины за Перестройку - 20 лет спустя! Так ли вышло, как мечталось и хотелось?

Уроки правды, 17.08.2009г., региональный пресс-центр «Восток.Медиа», г. Донецк
 
«Народный Рух Украины за Перестройку - 20 лет спустя! Так ли вышло, как мечталось и хотелось?»
 
Текст передачи 
 
Засновник Народного Руху України, засновник Донецької краєвої організації Народного Руху України Володимир Білецький, професор, доктор технічних наук:

Треба сказати, що 20 років тому (для багатьох це реалії не такі далекі, для нас також, якщо людині 20 років вона не може пам’ятати про це) Україна стала незалежною державою. На вістрі подій, на вістрі тих бурхливих мітингів, зборів, різноманітних маніфестацій стояв Народний Рух України. Що це була за організація?
 
Можна говорити про дуже багато сил, які об’єдналися в цю організацію, це і інтелігенція, і так звані дисиденти, які були незгодні з радянським ладом в різних питаннях, це і інтелігенція, яка викладала в університетах, була творчою, яка була військовою елітою, яка була духовною елітою, державною елітою. Це дуже різні люди. Це була акція, яка сколихнула взагалі всю країну... Львовом, а взагалі то між Києвом і Івано-Франківськом, навіть туди. 5 мільйонів людей. Мало хто очікував таке. Уявіть собі, яка потрібна була бути організація, щоб стати плече в плече, рука в руку. Це була колосальна акція. Без ініціативи народну жодна сила не могла це зробити.
 
Можна говорити про півмільйонні мітинги, ходи, зустрічі в 1990-91 рр на Запоріжчині, Дніпропетровщині. Це було Свято козацької слави. Це були, так звані, акції виховання історією, тобто згадка своєї історії, підняття на поверхню тих реалій, які відомі для істориків, але не відомі багатьом українцям.
 
Виклик історії був однозначним: або ми підемо новим шляхом, або не стане ні держави, ні народу, ні нації. І от Народний Рух України був організацією, це були ті люди, які сказали - ми можемо бути тією силою, яка сконсолідує український народ на новому шляху.
 
1989 рік – перший з’їзд народного Руху, він спершу називався Народний Рух України за перебудову, тому що перший і останній президент Радянського Союзу Горбачов М.С. йшов з політикою перебудови в останні роки Радянського Союзу – за перебудову суспільства, за перебудову економіки на нових засадах. Але вже на наступному другому з’їзді Народного Руху, який відбувся в 1990 році ці слова були вилучені і було чітко сказано, що Народний Рух України стоїть на платформі незалежної української держави і без незалежної української держави не мислив майбутнє нашого народу.
 
Це була та сила, та первинна організація, яка відіграла ключову роль провідника трансформаційних процесів в Україні, яка дала початок багатопартійності в Україні, яка дала початок дійсним перетворенням в нашій державі.

Засновник Народного Руху України, засновник Донецької краєвої організації Народного Руху України Микола Тищенко, професор, кандидат хімічних наук:

Особисто я почуваю себе громадянином України, незалежної держави, який свого часу брав участь у процесах, в яких не міг не брати участь, який зробив, що міг, що вмів з кращими намірам, і якому не соромно за ті кілька років, протягом яких відбувався цей процес.

Олексій Золотаренко, громадський діяч:

Чи виконав свою роль Народний Рух України після 24 серпня 1991 року? Адже після того були вибори 1 грудня 1991 року, коли програмові засади консолідація українського нації навколо ідеї державності, а як реально насправді це відбулося? Які конкретні кроки крім мітингів в підтримку акту проголошення незалежності і всього іншого, як ще доводили націонал-демократичні сили на той час свою єдність, адже на вибори йшло кілька кандидатів?

Засновник Донецької краєвої організації Народного Руху України Ігор Пасько, професор, кандидат філософських наук:

Коли Рух збудив людей на всеукраїнський референдум за незалежність України він виконав по великому рахунку свою справу, своє завдання і після того з Руху нема чого питати. Це була революція. А знаєте те давнє гасло – революція пожирає своїх дітей. Така логіка історії і коли почалось формування отої незалежної України, то Рух виявився на узбіччі, в Русі були надто радикальні українці, а надто радикальні українці в неоднорідній Україні ніяк не могли стати очільниками.
 
Ми зараз маємо дві України. Не Захід і Схід, я про це неодноразово писав, а межа між двома Українами полягає від південного Дністра і до Сумщини, до Харківщини по діагоналі. Південний схід і Північний захід. Це межа між російсько мислячими і українсько мислячими громадянами України.

Доба гасел закінчилась, треба працювати, треба дбати про те як буде мислити населення. Отут Рух і не впорався з цими завданнями. Рух зараз не на чолі політичних процесів, але Рух має свою нішу. Як Юрій Костенко говорить – ми українська правиця, правиця не може бути очільною, але вона необхідна для існування отої збалансованої і гармонійної України. Так що рух виконав своє завдання і Рух не виконав своє завдання.

Зараз, я б так сказав, у нас криза. Серйозна криза, коли політичні діячі і політичні партії не розуміють тих імперативів історії. Їм якось сподобалось, що вони самі на телешоу.
 
Наша країна унікальна, в жодній країні Європи немає такого Парламенту, де булаб така кількість багатих людей. В Європі політикою займаються нормальні люди, а в нас - олігархи. Це ж хвороба. А їм подобається. Сучасні олігархи мені нагадують Хрущова. Який говорив «вот каное решение мі примем на політбюро так и будет». Ось у нас так і олігархи думають – якщо вони приймуть закон, то так і піде історія. Ці закони паперові. Вони до історії жодного відношення не мають. А коли наша псевдо еліта хоч трошечки порозумнішає, та й народу варто порозумнішати, бо й народ зовсім не такий, як про нього говорять політики, але думають вони про народе може й гірше ніж я.

Микола Тищенко:

Саме Рух і більше ніхто не готував атрибутику Української держави. Бо 24 серпня постало питання проголошення незалежності держави. Якої? Ніхто не знав. Може багато з молодих людей не знає, що не було єдності навіть у тому як називати державу. І то. Що це була «Україна» - є частина заслуги Руха, бо саме він пропагував ідею незалежної УКРАЇНИ, а не якоїсь іншої назви.
З Радянським Союзом мусилася статися катастрофа. Це хтось знав. Хтось відчував, хтось догадувався, хтось провокував, а хтось не хотів цього дуже сильно. Надто багато. Хто не хотів. Більшість не хотіла, але те, що це мало статися відчувалося на рівні підсвідомості, інстинктів. Починався рух і він не був ніколи цілеспрямованим. Відчували деяку паніку і внаслідок цих речей хтось старався накрасти побільше, хтось старався сховатися, хтось старався зайняти якусь посаду і таке інше. В будь якому разі у суспільстві це відчувалося і от рух об’єднав тих людей, які не тільки відчували це першими, але й постаралися щось зробити для того, щоб було як можна менше жертв у тому процесі, коли всі почнуть розбігатися у різні боки топчучи один одного.
 
Так от то була заслуга руху, що він дав такий сигнал і хоча б поставив якісь маячки.
Що стосується стратегії. Якби ж нас перед цим, хай не сімдесят років, але хоча б сім місяців та вчили цьому, то тоді можна було б ставити питання про стратегію. Як потім збиралися семінари% а от давайте подумаємо які мають бути партії і все інше. Але процес уже йшов, і процес розвалу. Перед цим ніхто ж не думав, що може бути інша економіка, інша ідеологія, чи якісь іще партії крім комуністичної можливі і як вони повинні виглядати. Ніхто цьому не навчав. Тому ні про яку стратегію, ні про який стратегічний план не могло бути мови.

Ігор Пасько:

Всім було зрозуміло, що потрібно обирати одну з тих моделей культурних, які вже напрацьовані в світі. Моделей було три. Або стати азіатською державою. Або стати частиною євразійської або російської цивілізації, або стати частиною Європи. Ось рух чим і відрізнявся. Він одразу зайняв позицію – Україна це Європа і найвищі для нас вартості то європейські цінності. Програма руху чітко говорить про це. Це не стратегічне завдання, це над стратегічне завдання, це метафізичний принцип буття народу, що ми нарешті станемо не совками радянськими, а українцями – частиною Європи.

Віталій Сизов, журналіст:


Ошибка Руха была в том, что они мало внимания уделяли экономическим вопросам. Если сейчас спросить у населения – кто Рух, то ассоциации – украинский язик, исторические вопросы, нон и у кого не ассоциируется с какой-то экономической хорошей программой. Упор делается на языковые, украиноязычные вопросы, хотя экономика является базисом любого государства.

Ігор Пасько:

Це чудова марксистська формула, яку зараз сприймають всі далекі від марксизма. Не завжди так, всі високи рухи за шматок хліба не виникали, навіть революції за якісь ідеї повставали. Це був гарний марксизм, який в нас насаджувався. А тепер про економічні проблеми. Почитайте економічні програми всіх українських партій. Вони схожі одна на одну, ніхто нічого запропонувати не може. Оце тільки КПРС писали економічні програми. Економічні програми приймають уряди під якусь галузь, яка може бути домінуючою. Придумати нову економічну програму. Якої ще в світі не було неможливо.
 
Програма Партії регіонів і партії Ющенка відрізняються тільки по пунктам: орієнтуватися на НАТО чи на Росію, російська мова чи єдина українська. Єдине в чому я бачу відрізняються партії Ющенка та Януковича, що один хоче посадити на хлібні місця своїх, а інший своїх.
 
Коли 20 років тому дискусія була – бути Україні чи не бути, я надрукував в «Вечірньому Донецьку» статтю «Чи потрібен нам союзний договір». Виникла дискусія. Мій опонент Микола Азаров сказав, що я дурак і Україна не може бути з економічних причин. Другий мій опонент з найбільш відомих сьогодні – це Григорій Немиря сказав, що я лізу туди куди не треба. Він сказав, що весь світ, вся американська преса пише «Україна не може бути незалежною».
 
Економічні програми - є європейсько-американська модель, є радянська модель, є азійські моделі, а Україна пише одне і теж, а в решті-решт не ріалізується нічого.

Володимир Білецький:

Не мова, а саме національна ідея є першим фактором за значимістю, який консолідує народ, другим фактором, другим чильником - є інтегративно вся культура. Людина може російською мовою розмовляти... Буквально вчора я запитав людину, яка розмовляє російською мовою, мала претензії до українців, кажу «ви представник за іншими факторами», запитав «коли ви в останній раз варили щі?» виявляється вона варить борщ. Вона робить голубці. Тобто за іншими параметрами вона знаходиться в українській культурі, вона святкує так, вона варить українську кухню. Так вона говорить «поганою» російською мовою. Мова – є третьою. А далі ще є певні фактори.
 
Я переконаний, що треба далі шукати доступну для народу формулу української ідеї. Мені здається, що можна запропонувати навіть зараз в екран таку формулу «зроби себе», «зроби себе в Україні - Русі» і так далі. Кожен українець намагається зробити себе. Якщо ви підете в село і поговорите з людьми – дві жіночки говорять: «а твій хто?... а, людина! Він вийшов у люди». Так кажуть в народі. Якщо спитати, соціологічне опитування, в українців – на кого ви сподіваєтесь? На себе чи на Президента, чи на Парламент, на Уряд, на якісь там місцеві органи влади, то 70-80% говорять, що вони сподіваються на себе. Вони намагаються робити себе, саме вони є рушіями. Успіх народу – це сума успіхів конкретних осіб. Сума успіхів рядового українця і видатного – сума всіх цих успіхів.
 
В Росії зовсім інший підхід. Те ж саме соціологічне опитування дає відповідь, що сподіваються на тандем Путіна-Медведєва, на владу, на Президента. Тіж самі 70% що й у нас з дзеркальною точністю навпаки. Чому? Може тому, що ми з землеробством пов’язані. Землероб він має посадити, посіяти, зорати, викопати, викохати, змолотити випекти і так далі. Тобто без власної праці нічого не можна зробити. Життя в іншому географічному середовищу сформували різни підхід до того на кого сподіватися. У нас зовсім інше бачення світу.
 
При чому бачення українців, ці 70% -80% сподівання виключно на себе – це і є та консолідаційна річ, яка відповідає формулі «Зроби себе», ми всі готові робити себе. Ми з цією ідеєю застраховані назавжди, на вічність, тому що завжди людина захоче вдосконалювати себе.

Микола Тищенко:

Я особисто знаю один єдиний рецепт, який я можу нашій економіці порадити – як можна більше працювати, як можна менше красти. Всьо. Більше нічого ніхто не придумає. Вся решта вже придумана.

Анатолій Герасимчук, журналіст:

Ці люди Володимир Стефанович Білецький, Тищенко, Пасько – ті люди, які були на початках побудови руху тут. І їх завдання – завдання першого етапу. Діяльність Руху, 20 років я розділив би на три етапи. Ці люди виконали перший етап – етап побудови держави. Коли держава була побудована, ці люди відійшли від Руху. Коли на другому етапі я прийшов до Руху, то я звертався фактично до всіх цих трьох людей, щоб долучити їх до Народного Руху України, то двоє відмовилися, третій став заступник голови обласної організації. Тоді почався другий етап – етап взяття влади, етап об’єднання Руху після того, як Рух розколовся на багато частин.
 
З Народного Руху за Перебудову виникла купа партій – Демократична партія на чолі з Яворівським, Українська республіканська партія на чолі з Лук’яненко і так далі. Я був на десятиріччі Руху в Києві, в Політехнічному інституті, де проходив перший з’їзд Руху 1989 року. На тому з’їзді один з ораторів сказав, що «сьогодні ми святкуємо 10-річчя Руху...» показав на Президію – «тут сидять представники різних партій». Він сказав, що йому також пропонували створити власну партію, давали гроші великі, влада. Чому це відбувалося? Тому, що рух створювався не тільки патріотами України, а й людьми від КГБ. Ця влада не хотіла, щоб щось змінювалось в цій державі і було багато партій, що розколювали. 1996-1997 рр закінчилися фактичним розколом Руху на багато уламків, які між собою воювали.
 
Коли я прийшов, я не був у витоків Руху...У 1989 році для мене особисто не стояло питання побудови держави... Багатьом людям навіть у страшному сні не могло приснитися, що буквально через пару років може держава розвалитися. Це насправді так було. Хочу процитувати Сергія Рахманіна з «Зеркала недели» О том Рухе сегодня говорят тепло и уважительно. Потому что для тысяч людей тот Рух – первая любовь. Повод для первого в жизни мужественного поступка. Делегаты учредительного съезда искренне думали, что они идут на Галгофу. Сейчас можно сказать. Что они идеализировали опасность в такой же степени в какой идеализировали дело, которому собирались служить. Тогда многое воспринималось иначе. Тогда за национализм тогда вроде бы не сажали, но вроде бы могли и посадить. Потому что годы спустя в прессе начали всплывать сведения о снайперах рассаженных на крышах корпусов Киевского политеха. О бронетехнике, которая в любой момент могла оцепить здание КПИ, где шли ожесточенные споры борцов за «самостійність», сторонников построения социализма с человеческим лицом. Так вот, другий етап – це спроба взяти владу, спроба об’єднати всіх рухівців, об’єднати всі партії. В 1998 році до руху повернулися Драч, Мовчан і так далі. Вони повернулися до Руху і вибороли на парламентських виборах 1998 року друге місце... народний рух взяв 45 місць. А вже в 2002 році, коли об’єдналися всі уламки Руху, вони взяли 125 місць. Ні в 1991 році, ні в 1998 Народний рух не мав влади. Були економічні програми, була програма Черняка, професора, була економічна програма Юхновського. Але сам рух не був при владі жодного разу. Тому свою економічну програму виконати не міг.
Другий етап Руху закінчився у 2005 році. Ми привели до влади свого президента. І зараз ми вже на третьому етапі і третій етап я б назвав сьогодні Руїною. Ми повертаємося в роки XVII сторіччя, коли після Богдана Хмельницького почалася Руїна. І мені дуже страшно чим ця Руїна може завершитися.

Володимир Білецький:

На сьогоднішній день в Україні очікуються нові зміни. Не треба їх катастрофічно сприймати. Треба просто розумно робити уроки з тих подій, які відбулися раніше. Так, Народний Рух України і ті люди, котрі його уособлювали мало приділяли уваги економічним питанням. Мало. Це треба сказати відверто. Я сам був у 1996 році на нараді
керівників Народного Руху України за участю Тараса Чорновола, В’ячеслава Коваля, Володимира Чорняка… було чоловік 12-15. Була така неформальна пропозиція від Білецього Володимира, який був не останньою людиною в Народному Русі України за перебудову і просто НРУ з другого з’їзду, пропозиція змінити акценти, не змістити, збалансувати ці акценти, хоча б поставити на одну дошку культурно-мовні питання і зусилля, виховання історією, виховання правдою і економічні речі.
 
Яким чином? Механізм був зрозумілий. Необхідно підходити з кадрового питання, необхідно працювати конкретні плани для Донбасу, для вугільної промисловості, для металургії, для хімії, для космонавтики. Це можуть зробити тільки фахівці і більше ніхто. Необхідні були галузі в економічній і соціальній галузі. Саме ці питання необхідно було підіймати на щит НРУ. Цього не сталося. Після обговорення, підтримки не на словах, а на ділах не відбулося. В цьому криється неуспіх і не утворення Руху Творця. Тому що Рух творець так і не виник, виникло дуже багато партій про які ми сказали. Які почали поборювати один одного і поборюють й до сьогодні.
Народний рух України ніколи не виступав проти російської мови. Як в Чехії була перша мова німецька, друга – чеська, реверс відбувся: перша – чеська, німецька – не забута друга. Ми теж говоримо на сьогоднішній день про двомовність, але двомовність там. Де українська мова займає свою достойну першу позицію, а другу – чи англійська в декого, чи російська.

Ігор Пасько:

Питання про мову. В політиці можна говорити: ми і за те і за се. Шахтарю не потрібна друга державна російська мова, чи ще комусь, але його агітують, що ці «прокляті рухівці» заставлять його думати українською. Мова – це підстава. Немає мови – немає культури, немає держави.

Микола Тищенко:

Саме Рух, і саме рух в Донбасі виконав і виконує по сьогоднішній день функцію проникнення. Чому не розпадаються дві різнорідні частини, тому що частинки одного матеріалу проникають в інший матеріал. Ніхто не робив таємниці з того, що ми тут були в меншості і по сьогоднішній день.

НОВОСТИ ДОНЕЦК / ЛУГАНСКВСЕ
23:05
Письмо пленного Васина и еще больше памятников «ЛНР». Главное за день
21:30
«ДНР» изменила правила поездок в Россию автобусами
19:10
В Луганске демонтировали взорванный памятник боевикам
18:00
«ЛНР» за 3 месяца установит более 100 памятников боевикам
17:39
Фото дня: Донецк сегодня
17:24
«ЛНР» продает металлолом исправительных колоний
17:12
Очевидцы показали фото очередей на блокпостах в Донецкой области
15:52
Пушилин заявил, что американское оружие угрожает решению конфликта на Донбассе
14:05
«ДНР» заявила о ранении жителя Донецка при обстреле
12:45
В Торезе ищут человека, упавшего в ствол шахты
12:40
«ЛНР» хочет научить жителей «незаметно выявлять террористов»
11:05
«Л-ДНР» считают поставки американского оружия в Украину блефом
10:35
Ходаковский заявил, что Пушилина убрали из руководства «Донецкой республики»
23:31
Захарченко заявил, что не допустит в Донецке выборов президента Украины
23:02
Подорожание бензина и взрыв в Донецке. Главное за день
23:05
Письмо пленного Васина и еще больше памятников «ЛНР». Главное за день
22:59
Хуг: На Донбассе мы опасаемся ситуации на местах, а не инициатив о миротворцах
22:38
Кандидат Белого дома в посольство РФ назвал своей целью добиться целостности Украины
21:58
Макрон: На Донбассе необходимо добиться «настоящего прекращения огня»
21:30
«ДНР» изменила правила поездок в Россию автобусами
20:47
Госохрана не нашла нарушений в нападении на журналистов на свадьбе Луценко
20:26
Порошенко обсудил введение миротворцев ООН с Дудой и Могерини
19:46
Украинские интернет-компании обвиняются в госизмене из-за работы с донецким провайдером
19:10
В Луганске демонтировали взорванный памятник боевикам
18:34
Трамп призвал уважать суверенитет «от Украины до Южно-Китайского моря»
18:00
«ЛНР» за 3 месяца установит более 100 памятников боевикам
17:39
Фото дня: Донецк сегодня
17:24
«ЛНР» продает металлолом исправительных колоний
17:12
Очевидцы показали фото очередей на блокпостах в Донецкой области
16:46
На КПВВ «Майорск» пограничники обнаружили книги XVII-XVIII веков
ВИДЕО
Хуг: На Донбассе мы опасаемся ситуации на местах, а не инициатив о миротворцах
В мониторинговой миссии ОБСЕ на Донбассе опасаются ситуации на местах больше, чем инициатив, которые могут привести к введению миротворцев.
19 сентября, 22:59
В Луганске взорван памятник боевикам «ЛНР»
После взрыва загорелся пьедестал.
18 сентября, 21:39
После освобождения фигурантов «дела 2 мая» начались потасовки между активистами и полицией
Активисты бросали в правоохранителей бутылки с водой, палки и пытались прорвать оцепление.
18 сентября, 18:19