«Грецька операція» НКВС: «На страту однієї людини йшло 3-4 хвилини. Починали розстріли після 20:00 і до 4 ранку»

Щорічно 15 грудня відзначається День пам’яті жертв «Грецької операції» НКВС. Це був день початку масових репресій проти греків у СРСР — чергової радянської «національної чистки», яка тривала з 15 грудня 1937 року до весни 1938 року.

«Чистку» проводили саме за національною ознакою

11 грудня 1937 року народний комісар внутрішніх справ (НКВС) Микола Єжов підписав директиву № 50215 — це було сфабриковане «розслідування», в якому греків СРСР звинуватили у шпигунстві, диверсіях та «антирадянському націоналізмі». На цій підставі Єжов наказав із 15 грудня провести масові арешти греків по всьому Союзу. Це стало приводом для репресій проти грецького населення.

12 грудня директива № 50215 надійшла на місця та поклала початок «Грецькій операції». 15 грудня уповноваженим органам необхідно було «одночасно по всіх республіках, краях та областях здійснити арешти всіх греків, підозрюваних у шпигунській, диверсійній, повстанській і націоналістичній антирадянській роботі», а також визначалися категорії громадян, які підлягали «вилученню». Про результати операції потрібно було доповісти до Москви вже 18 грудня.

На складання списків виконавцям на місцях надавалося чотири дні. Звісно, списки «агентів» іноді брали просто у паспортних столах. А потім фабрикували справу.

Як свідчить керівник проєкту «Грецький мартиролог» Іван Джуха, який сам народився у селі Роздольне Донецької області, лімітів на арешти не було, а от «мережі» шпигунів і «антирадянців» потрібно було якось створювати. Це робилося так: заарештований під час тортур називав нібито своїх спільників, іноді під диктовку, після чого заарештовували й їх.

Звинувачення було зазначене в самій директиві Єжова № 50215.

Дослідник Джуха одного разу виявив у регіональних архівах 132 протоколи у «Грецькій справі», які були написані як під копірку: «Навіть із тими самими помилками», — зазначив Джуха.

«Слідство» і «суд» відбувалися через «вищу двійку» в Москві. Вона складалася зі згаданого головного наркома Миколи Єжова та головного прокурора СРСР Андрія Вишинського. Матеріали слідства (протоколи допитів) надсилали до Москви, а потім вироки спускали на місця із супровідними листами, в яких наказувалося негайно привести вирок у виконання.

Кількість обвинувачених була такою, що їх навіть не встигали страчувати.

Наприклад, розповідає Іван Джуха, «вища двійка» Єжов—Вишинський 2 лютого 1938 року підписали 8 протоколів, якими було засуджено 1390 осіб, із них 96 % — до розстрілу. Дати страт розтягнулися на три місяці.

«На страту однієї людини, як свідчать архівні дані, витрачалося 3–4 хвилини. Починали розстріли після 20:00, розстрілювали до 4 ранку», — згадує Іван Джуха, у якого 1938 року був страчений дід.

96 % усіх заарештованих було розстріляно.

Згідно з директивою № 50215, арешту підлягали «всі греки (грецько-піддані та громадяни СРСР): які перебували на оперативному обліку і розроблялися; колишні великі торговці, спекулянти, контрабандисти та валютники; греки, які вели активну антирадянську націоналістичну роботу, насамперед із середовища розкуркулених, а також усі, хто переховувався від розкуркулювання; політичні емігранти з Греції та всі греки, які нелегально прибули до СРСР незалежно від країни, з якої вони прибули; усі осілі на території СРСР греки — так звані закордонні агенти та розвідувальне управління».

Навіть військово-командний і начальницький склад та номенклатура Компартії підлягали арештам, але для цього потрібно було отримати санкцію НКВС СРСР.

Винятком стали кілька десятків заарештованих грецьких підданих, звільнених на вимогу грецького посла. Їх не розстріляли, а відправили до ГУЛАГу.

Масштаби етнічної «чистки» у грецькій спільноті Донбасу вражають

Результатом «Грецької операції» став розстріл майже 20 тисяч людей.

Репресії були і раніше, і згодом. Як свідчить керівник проєкту «Грецький мартиролог» Іван Джуха, який уже видав кілька книг на цю тему, «Грецька операція» була 13-ю (!) у низці національних «чисток». Але наймасштабнішою за кількістю жертв.

Іван Джуха. Фото з Вікіпедії

За неточним переписом населення 1937 року на території СРСР проживало близько 300 тисяч греків, найбільша кількість — у Краснодарському краї РФ та в Україні.

Понад 30 % усіх етнічних греків мешкали саме на території України. І найбільша кількість — саме на Донеччині. Грецька громада була однією з найбільших у регіоні: у 1932—1933 роках у Північному Приазов’ї проживало близько 90 тисяч греків, а за переписом 2001 року — 77 тисяч осіб. Це були нащадки греків-християн — урумів і румеїв, яких насильно переселили до Приазов’я з Криму згідно з рескриптом 1778 року російської імператриці Катерини II напередодні російської анексії території Кримського ханства.

З початку «Грецької операції», протягом лише двох (!) наступних тижнів демографічна ситуація у місцях компактного проживання греків по всій країні докорінно змінилася, про що свідчить наведена в наукових працях дослідників статистика.

Згідно з даними, що збереглися в архівах на Донеччині, було знищено найбільшу кількість етнічних греків, які проживали в Надазов’ї.

Кількість жертв «Грецької операції» за регіонами України:

• Донецька область — 5700—6500 осіб
• Одеська область — 500—800 осіб
• Запорізька область — 400—600 осіб
• Харків — 200—300 осіб
• Київ — 100—200 осіб
• Інші регіони — 700—1000 осіб

Співробітники НКВС оперативно провели «зачистку залишків» у межах «грецької операції», і на засіданні «вищої двійки» від 10 січня 1938 року народний комісар внутрішніх справ Єжов та прокурор СРСР Вишинський засудили 174 представників грецької громади Донбасу до розстрілу (Протокол № 1 від 10 січня 1938 року).

Начальник управління НКВС УРСР у Донецькій області, старший майор державної безпеки Д. Соколинський у звіті від 10 січня 1938 року доповів про арешт 3223 осіб грецької меншини, з них 99 грецьких підданих та 5 грецьких політичних емігрантів. Про це пишуть у своїй науковій статті докторки історичних наук Ганна Гедьо, завідувачка кафедри історії України, професорка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, та Ірина Гридіна, докторка історичних наук, професорка кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики релокованого до Києва Маріупольського державного університету.

Загалом під час «грецької операції» лише на Донеччині було заарештовано 3658 осіб, із них розстріляли 3470. У переважній більшості це були чоловіки у розквіті сил. Їхня страта для грецької громади, яка сукупно станом на 1926 рік налічувала понад 90 тисяч осіб, мала катастрофічні наслідки.

Навіть у невеликих населених пунктах людей, переважно чоловіків віком від 16 до 86 років, заарештовували сотнями. Більшість було розстріляно.

Було знищено культурний фонд надазовських греків Донбасу

Під час репресій було заарештовано викладача Маріупольського грецького педагогічного технікуму Івана Левкопулоса, який у 1924 році приїхав із Греції на запрошення (!) українського уряду. Його стратили у 1939 році.

Через 25 років, 5 вересня 1957 року, Верховний суд СРСР скасував вирок військового трибуналу та реабілітував Івана Федоровича Левкопулоса і всіх інших, хто проходив у його «справі».

Серед численних трагедій грецьких родин Приазов’я — абсурдно вражаюча історія Костянтина Челпана з донецького села Чердаклі (Кременівка).

Він встиг повоювати на фронтах громадянської війни, у 1924 році закінчив з відзнакою Харківський технологічний інститут, швидко просувався службовими сходами на Харківському паровозобудівному заводі, підвищував кваліфікацію за кордоном — у Німеччині, Швейцарії та Англії.

Челпан сконструював дизельний двигун, який встановили на швидкохідний танк БТ-5, а після вдосконалення двигун В-2 став серцем легендарного Т-34. Але вдосконалили його вже інші фахівці.

15 грудня 1937 року Костянтина Челпана було заарештовано, а 11 березня 1939 року — розстріляно. У його справі зазначено: «національність — грек». Слово «грек» жирно підкреслено червоним олівцем.

По всьому Приазов’ю закрили національні грецькі школи, Маріупольський грецький театр (відкритий лише 23 лютого 1932 року), педагогічний технікум, грецьку друкарню, редакцію, яка випускала різну літературу, зокрема газету «Коллективістус». Її редактором був відомий поет, фундатор румейської літератури Георгій Костоправ. Членський квиток Спілки письменників СРСР Костоправу підписував особисто ініціатор створення Спілки письменників СРСР і перший її голова правління Максим Горький. Але й це не врятувало: за ним прийшли в ніч із 23 на 24 грудня 1937 року, а через два місяці Георгія Костоправа розстріляли.

Георгій Костоправ. Фото з Вікіпедії

Творчий колектив Маріупольського грецького робітничо-колгоспного театру, в якому згаданий Георгій Костоправ завідував літературною частиною, фактично було знищено.

Фото із групи «Старий Маріуполь» у соціальній мережі Facebook

«У грудні 1937 року творчий колектив несподівано для маріупольців було оголошено «посереднім театром» і закрито. Першим був заарештований директор і художній керівник театру Георгій Дегларі, потім актор Савва Янгічер, поет Георгій Костоправ та завідувач літературної частини, режисер Данило Теленчі. 28 січня 1938 року Донецький облвиконком ухвалив рішення: «Грецький робітничо-колгоспний театр, який не має творчих кадрів, міцної ідейно-політичної основи репертуару, тим самим не задовольняє потреби грецького населення — ліквідувати…», — згадує дослідник історії грецького театру в Маріуполі Ігор Налчаджи.

Чому важливо зберігати пам’ять про жертви «національних чисток»

«Звернення до історії сталінських репресій на тлі гібридної війни Росії проти України є гостро актуальним.

«Ренесанс сталінізму» в Росії, навіть за його уявну символічність, коли реабілітується роль Йосипа Сталіна у здійсненні політичних репресій, а сталінська тематика втілюється у вигляді наочної пропаганди, є складовою російсько-українських воєн пам’яті», — пишуть у своїй статті «Неприпустимі «операції» пам’яті: репресії проти греків в Україні» докторки історичних наук Ганна Гедьо та Ірина Гридіна.

Ганна Гедьо. Фото: Олена Смирнова / Новини Донбасу

За даними дослідника Івана Джухи, за радянську історію відбулося понад 80 операцій із депортації: 37 так званих національних меншин було депортовано повністю або частково. Було три великі хвилі депортації грецького народу в СРСР, одна з яких мала дві невеликі хвилі у 1944 році.

За «національними операціями» в СРСР було видано 225 директив. Усі вони написані як під копірку: «арештувати одночасно викриту шпигунсько-терористичну мережу як агентів тих держав». Якщо «підозрювані» не належали до нібито «корінної» нації, то майже автоматично ставали членами «диверсійної мережі» за національною ознакою.

«У директивах, де наказувалося провести арешти в районах компактного проживання національної спільноти, змінювали лише націю та регіони. Тому у 1937—1938 роках 13 етносів, які проживали на території СРСР, можуть відзначати День пам’яті жертв великого терору, який пережив їхній народ», — вважає Іван Джуха.

Авторка: Олена Смирнова