«Шахед» вдарив по тепловозу з людьми: Як гірники Донбасу виживають в умовах війни і куди йдуть працювати після закриття шахт

Донедавна шахта «Білозерська» залишалася одним із двох вугледобувних підприємств на підконтрольній Україні частині Донецької області. Але через почастішання обстрілів перебувати на території шахти, розташованої в селищі Білозерське поруч з Добропіллям, стало смертельно небезпечно. Причому як зовні, так і всередині шахти, де через аварійні відключення електроенергії часто не працював підйомник і були проблеми з вентиляцією. У підсумку з 4 грудня підприємство зупинило свою роботу.

«Новини Донбасу» розкажуть про останні місяці роботи колективу «Білозерської», і про те, куди працевлаштовуються шахтарі Донеччини після закриття шахт.

Історичний кадр: шахту "Білозерська" відключають від енергоживлення. Скрин із соцмереж

Спроба налагодити логістику, обстріли та небезпеку під землею

Ситуація на «Білозерській» почала погіршуватися з наближенням фронту. Вже влітку на територію підприємства почали залітати дрони. Били вони не прицільно, тому у колектива шахти склалося враження, що БПЛА просто втрачали управління і падали на вильоті. Але потім почали прилітати «Шахеди» і авіабомби, серед працівників шахти з'явилися поранені і загиблі. Детальніше «Новинам Донбасу» розповів працівник шахти, голова Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України шахта «Білозерська» Дмитро Зелений. Дмитро також є головою Конфедерації незалежних профспілок Донецької області.

«За 250 метрів від центральної частини шахти, на переїзді поблизу селища Бокове, «Шахед» вдарив у тепловоз. Загинули машиніст і помічник «Укрзалізниці». Потім був підбитий ще один тепловоз. Також на територію шахти прилетіло три КАБи. Два з них, мабуть, не потрапили по цілі, так як впали в районі шахтомайданчика, при цьому загинув водій автобуса, який був неподалік. Третій КАБ прилетів прямо в будівлю матеріального складу — міцну споруду радянської доби. В результаті будівля була повністю зруйнована, а на місці утворилася величезна воронка. Частина працівників отримали поранення», — зазначив Дмитро. За його словами удар було завдано КАБ-500.

Вирва після удару КАБ. Фото: Дмитра Зеленого

Дмитро Зелений. Фото: Facebook

Водночас у підприємства почалися проблеми з логістикою. Залізнична лінія, по якій з шахти вивозилося вугілля, йшла в напрямку станції «Мерцалове» неподалік від Покровська. Але через інтенсивні бойові дії поблизу міста цей напрямок було закрито на початку літа. Тоді колектив шахти своїми силами взявся відновлювати 10 кілометрову залізничну колію в напрямку станції «Дубове» Харківської області. За словами Дмитра Зеленого, робота була важкою оскільки дана гілка багато років була закинута і заросла акацією. Однак з роботою швидко впоралися. Проте цим напрямков вдалося скористатися лише кілька разів. Потім були підбиті два тепловози. Тоді вугілля з шахти почали вивозити вантажівками, після чого відразу пішли прильоти авіабомб.

Дмитро зазначає, що «Білозерська» продовжувала працювати в штатному режимі в серпні і деякий час у вересні. Але потім російські війська почали бити по підстанціям підприємства, в результаті чого аварійні ситуації почали відбуватися майже через день. На шахті був великий дизельний генератор, але його потужності не вистачало. Через це були труднощі з підняттям працівників на поверхню, іноді люди залишалися під землею по сім - вісім годин. Найгіршим було те, що при аварійних відключеннях не виходило відкачувати воду і одночасно здійснювати вентиляцію. Це при тому, що «Білозерська» була зверхкатегорійною по ємності метану (виділенню метану на тонну видобутого вугілля). Щоб запустити насос з відкачування води в шахті, необхідно було включити вентилятор центрального провітрювання, але працівники не могли цього зробити.

«Ми або провітрювали, або відкачували воду. Це сталося через те, що нам розбили проміжні підстанції. А міняти і відновлювати було вже не реально. Тому люди перебували буквально в смертельній небезпеці», — розповів Дмитро Зелений.

Шахта «Білозерська», що на північ від Добропілля Донецької області, припинила свою роботу через наближення фронту. Фото: telegram

Виїзд шахтарів та дії ДПЕК

Голова профспілки каже, що внаслідок обстрілів у місті Білозерське та сусідньому Добропіллі жити стало небезпечно через часті прильоти. Він розповів як в Білозерське, площа якого всього-то півтора на півтора кілометра, за ніч прилетіло відразу вісім-дев'ять «Шахедів». Наступного дня прилетіло стільки ж авіабомб.

Ще влітку Дмитро переїхав за кілька кілометрів на північ від Добропілля в селище Спасько-Михайлівка, в якому жив впродовж трьох місяців продовжуючи їздити працювати на шахту. Так само вчинили і багато інших працівників. За місяць до зупинки роботи шахти Дмитро Зелений влаштувався на держпідприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з центром у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Каже, що туди працевлаштувалася і деякі інші працівники шахти «Білозерська». Але основна частина людей перейшла працювати на підприємства «ДТЕК Енерго» до якого належала і шахта» «Білозерська», зокрема — в «ДТЕК Павлоградвугілля» в місті Павлоград Дніпропетровської області.

У пресслужбі «ДТЕК Енерго» «Новинам Донбасу» розповіли, що робота шахти «Білозерська» на сьогодні вимушено припинена внаслідок погіршення ситуації з безпекою в регіоні і відсутністю стабільного енергозабезпечення.

«Підтримання роботи підприємства стало неможливою через загрозливу безпекову ситуацію для колективу, неможливістю забезпечувати логістику та стабільне енергопостачання», — зазначили у пресслужбі.

Там також додали, що компанія забезпечила співробітникам шахти та їхнім сім'ям підтримку в евакуації, розміщенні та працевлаштуванні на інших підприємствах «ДТЕК Енерго» в більш безпечних регіонах.

Говорячи про майбутнє шахти «Білозерська», в прес-службі відзначили, що після стабілізації лінії фронту і безпекової ситуації в регіоні, компанія готова розглянути питання відновлення штатної життєдіяльності підприємства.

Втім, не виключено, що шахту можуть зруйнувати, щоб її не могли використовувати російські військові. Таке раніше відбувалося з іншими шахтами на Донеччині про що в ефірі «Ми Україна» розповідав командир дивізіону артилерійської розвідки ОАБр НГУ Віталій Литвин.

Особливості працевлаштування на новому місці

Після закриття шахт у Мирнограді та Покровську більшість гірників переїхали працювати на вугільні шахти в сусідню Дніпропетровську область. Частина виїхала до Кіровоградської області, і на вуглевидобувні підприємства Волинської та Львівської областей. Про умови роботи на заході країни «Новинам Донбасу» розповів заступник голови Незалежної профспілки гірників України Олександр Абрамов, який багато років пропрацював на шахті «Капітальна» в Мирнограді. Вона була однією з найбільших в Україні за запасами вугілля.

Шахтарі на роботі. Фото: "Новини Донбасу"

На сьогодні Олександр Абрамов проживає в Шептицькому Львівської області (до вересня 2024 р. — Червоноград). Працює на держпідприємстві «Львіввугілля». Тут же на шахтах держпідприємства, за його словами, влаштувалося працювати ще чотириста шахтарів з Мирнограда, Добропілля, Селидового. Однією з особливостей проживання в Шептицькому є висока вартість оренди житла. Тут ціни можна порівняти з київськими. Приїжджі працівники змушені самостійно його шукати, що вкрай складно через брак запасу грошей.

Водночас умови роботи та заробітна плата на ДП «Львіввугілля», за словами Олександра Абрамова, — достойні. Підприємство виплатило працівником заборгованість за п'ять місяців, підняло зарплати причому аванс платить наперед. У працевлаштуванні нікому не відмовляють. Єдина проблема, що податкова кілька тижнів тому заблокувала «Львіввугілля» рахунки що прямо позначається на забезпеченні умов праці гірників.

Дещо гірше склалася ситуація на ДП «Волиньвугілля», куди, за словами Олександра Абрамова, переїхали близько сотні шахтарів з шахт «Капітальна» і «Центральна» держпідприємства «Мирноградвугілля». Раніше, каже заступник голови профспілки, керівництво ДП «Волиньвугілля» запрошувало працівників цих шахт переїхати. Обіцяли житло і гідну зарплату. З житлом в результаті дійсно допомогли, а ось із зарплатою зараз проблеми так як потужність пластів в шахті менша ніж на шахтах ДП «Львіввугілля», відповідно і обсяги видобутку вугілля нижчі.

«Зарплати людям не виплачені з вересня по листопад. Знаю, що із сотні працівників, які до цього приїхали з Донецької області — 20 вже поїхали. Решта поки тримаються», — зазначив Олександр Абрамов.

Крім затримок із заробітною платою на українських шахтах заступник голови профспілкової організації відзначає заборгованість з виплати відпускних. Каже, що у деяких працівників ДП «Мирноградвугілля» відпустки не було по 200 днів. Керівництво просило людей почекати з відпусткою, обіцяючи потім розрахуватися, але в підсумки виплати працівники так і не отримали.

«При звільненні люди повинні були отримати відпускні і повний розрахунок. Але ніхто не платить. Вугілля немає, рахунки заблоковані. Сьогодні тільки ДП «Мирноградвугілля» має заборгованість перед шахтарями в розмірі 82 млн грн. Ось тут потрібно щоб працювали уряд, народні депутати. І прийняли закон щоб виплатити заборгованість. У бюджеті ці гроші повинні бути закладені», — зазначає Олександр Абрамов.

Одна із шахт у Донецькій області до повномасштабної війни. Фото: "Новини Донбасу"

Він також вказує на проблему із підтримкою шахтарів із паливом на зиму. Відповідно до статті 43 «Гірничого закону України», тарифної угоди, колективних договорів — працівники шахти, які пропрацювали понад 10 років мають право на безоплатне отримання твердого палива (дров, вугілля) на побутові потреби. Однак для шахтарів з числа внутрішньо-переміщених осіб (ВПО) це зараз проблема.

«Людина переїхала з ДП «Мирноградвугілля» до ДП «Волиньвугілля» або ДП «Львіввугілля», оселилася у приватному будинку. По суті вона має право на безкоштовне отримання вугілля, але цього немає. У тарифній угоді зазначено, що людина має пільгу пропрацювавши на держпідприємстві від 10 років і отримувати вугілля, але з того підприємства, з якого вона пішла на пенсію. А людина пішла, наприклад, з шахти «Центральна» або якої іншої. Але зараз шахт немає, вони підірвані. І що робити людині, адже вона працювала на державу?» — підсумував Олександр Абрамов.

Гірники України, як і багато інших працівників об'єктів критичної інфраструктури, працювали і продовжують працювати у важких умовах підтримуючи економіку країни в такий складний період. А тому з боку держави було б справедливим робити кроки для підтримки працівників на всіх рівнях.