В новом году сфера применения украинского язык в госсекторе Донецкой области сузится

Останніми роками спостерігалася тенденція загравання з однією зі складових національної ідентичності, а саме з мовою. Проголошувалося збільшення накладів друку українських книжок, хоча справді українська книжка дедалі більше залишалася на узбіччі культурного процесу. А з кінці 2008 року почалося масове закриття книговидавництв та скорочення мереж книгарень.

Цього року книговидавництво зазнало чергового удару, коли навіть друк підручників для школи було фінансовано за залишковим принципом. Ідеї та пропозиції перевести дітей на систему «електронних книжок», свідчить про можливі спроби перерозподілити кошти цієї галузі на користь імпортерів побутової електроніки, адже жодного разу не йшлося про відкриття заводу з виготовлення такої високо-технологічної продукції (IT- продукції) за технологією «електронних чорнил», або «електронного паперу». А відкриття такої технологічної лінії не можливо раніше ніж 2013 рік — після ЙМОВІРНОГО прибуткового 2012 року — року проведення в Україні та Польщі Європейського чемпіонату з футболу.

Держава відмовилася від підтримки громадських ініціатив, про що свідчить саботування Міністерством освіти і науки у жовтні-листопаді видання наказу про проведення конкурсу з української мови серед учнівської молоді ім. Петра Яцика, що автоматично призвело до вибуття органу влади держави з числа сторін проведення цього конкурсу.

Наступного року ми будемо свідками остаточного розподілу на офіційну мовну політику та на громадську підтримку рідної мови.

За тенденціями та визначеними ледве не кожною промовою дійсного прем’єр-міністра сфера інтересів переміщується з гуманітарної до природничо-прикладної галузей науки та освіти. Тут пріоритети надаватимуться лише виробничим об’єктам та будівництву. Сфера освіти перебуватиме у стадії очікування так званої оптимізації «злиття вишів», а отже дедалі більше скорочуватиметься число зайнятих викладачів гуманітарного циклу, а отже вища школа позбудеться певної кількості носіїв та відтворювачів знання саме українською мовою, переважна більшість з яких видуть викладання українською мовою. Тобто сфера застосування та ретрансляції буде стискатися.

Альтернативою цій тенденції стане недержавний сектор громадянського суспільства, яки завжди відповідав на виклики владного сектора. Буде поширюватися та збільшуватися кількість учасників конкурсів української книги, але не варто розраховувати на появу «зірок» сучасної літератури, скоріше деякі представники сфери культури наслідуватимуть приклад Ліни Костенко і намагатимуться передавати власне бачення сучасності за допомогою літературних символів та форм, які можливо їм не були притаманні.

Українське газетярство чекає поглиблення кризи, оскільки дедалі більша сфера людської комунікації перекидається до мережі Інтернет. Скоріше за все поглибиться тенденція до наближення двох мовних сфер — літературної та мови Інтернет-комунікації. Відбуватиметься подальший обмін знаками та символами між літературою та Інтернетом, в наслідок чого може розпочатися остаточне формування україномовного сегмент Інтернету і він дістане свого певного розвитку в зоні кириличних доменів Всесвітньої комп’ютерної мережі.

На тлі таких процесів на Донеччині дедалі звужуватиметься сфера застосування української мови у державному секторі і розпочнеться більш активна діяльність саме україномовної генерації молодих фахівців, студентів та діячів культури. Ймовірно дедалі зменшиться сфера книготоргівлі та книговидання, газетярської справи.


Олекса Золотаренко, релігієзнавець, викладач філософських та релігієзнавчих дисциплін