За якими регламентами міські депутати будуватимуть стосунки з громадськістю?

Театр, як відомо, починається з вішалки. А з чого має починатися ефективна міська рада? З того, що депутати мають затвердити регламенти, які дозволять територіальній громаді брати більшу учать у самоврядних процесах.

Регламент міської ради – процедурний документ, що має містити зрозумілі й однозначні процедурні правила роботи місцевого самоврядування. В ситуаціях гострого протистояння чи суперечностей всередині ради регламент набуває важливого значення, особливо там, де його детальність здатна збалансувати роботу різних політичних сторін.

Однак, ще починаючи з запровадження в Україні прямих виборів міських голів регламентна нормотворчість зазнала певної деградації. Міські голови, обрані у 1994 році, змогли на виборах 1998 року у великій кількості затягнути з собою в ради депутатів, створюючи тим самим нібито цілковиту довіру і взаємозв’язок один з одним.

Практики наступних років показали, що така ситуація не всюди призводила до синергії депутатської більшості і міського голови, де скоріш законсервувала прийняття рішень
виключно з боку обмеженого кола осіб. Особливо така ситуація набула химерного виразу на Донбасі, де промислово-олігархічні клани під політичним брендом Партії регіонів надовго обмежили процедурні можливості тих поодиноких депутатів, що не входили до кланових структур. Регламенти ставали все простіше, лишаючи не тільки опозицію процедурної волі, а й перетворюючи «провладних» депутатів у статистів.

Сьогодні можна констатувати, що відсутність повноцінних збалансованих регламентів багато в чому сприяла руйнуванню політичної конкуренції і власне політичної культури на місцях. Але сьогодні питання регламентних процедур загострюється зовсім з інших причин. Вирій подій останніх двох років засвідчив, що в суспільстві існує попит на збільшення участі громадськості у процесах прийняття рішень. Нажаль, регламенти поки не відповідають цьому попиту

«Сильні громади Донеччини» проаналізували регламенти більшості міських рад регіону. Одразу після набуття повноважень радами нового скликання депутати мають затвердити нові версії цих процедурних документів. Незважаючи на те, що регламенти насамперед регулюють відносини всередині ради, вони повинні також встановлювати правила, за якими рада та депутати будують стосунки з громадськістю:

1. Доступ ЗМІ та громадськості до засідань ради та її комісій

Питання вільного доступу засобів масової інформації та громадськості на засідання міської ради, мабуть, є найбільш тиражованим. Проте, незважаючи на широкий розголос, вирішення проблеми не отримало належного нормативного закріплення в регламентах.

Власне, депутати переводять питання вільного доступу до засідань журналістів і членів територіальної громади у маніпулятивну площину – якщо відсутні вільні місця або спеціальна зона, то і доступ буде обмежуватися. Це, звичайно, не є правильним, як і питання закритих сесій. Практика проведення закритих засідань ради або її комісій взагалі дивна і рудиментарна.

Експертами давно дискутується, чи можуть існувати питання, розгляд яких радою можливий за закритими дверима, і відповіді однозначно негативні. Саме тому регламентні документи мають містити припис про обов’язковість доступу ЗМІ, спеціальний спрощений порядок подання на розгляд радою пропозицій від громадськості та заборону проведення закритих засідань, за лаштунками яких зазвичай відбувається не обговорення державний таємниць чи конфіденційної інформації, а банальний дерибан бюджетних коштів та комунальної власності.

2. Звітування депутатів

Мабуть основний механізм взаємодії депутата з громадою – організація звітування перед виборцями та зустрічі з ними. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» чітко вимагає проведення щорічних публічних зустрічей обранців з жителями відповідного виборчого округу, але відсутність деталізації та відповідальності за недодержання вимог закону нівелює цей припис. Регламент міг би не тільки допомогти налагодити звітування депутатів, але й у відповідності до вимог профільного закону змусити місцеві ЗМІ висвітлювати цей процес.

На сьогодні, ситуація, що склалася зокрема на Донеччині, свідчить про парадоксальну ситуацію, коли, наприклад, навіть комунальні газети не висвітлюють результати звітування всіх депутатів. Робиться це вибірково, переважно на користь окремих обранців для підвищення їх впізнанності та соціального капіталу. Цікаво, що через відсутність цього механізму у текстах регламенту депутатам, що все ж таки виявили бажання надати громаді звіти, навіть відмовляється у наданні приміщень чи компенсації витрат, пов’язаних з проведенням звітування, що відповідно до закону здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Слід також зауважити, що в профільному законі містяться взаємовиключні положення. З одного боку, він вимагає звітування депутата перед виборцями відповідного округу, з іншого – говорить про те, що депутат має представляти всю територіальну громаду.

3. Доручення виборців

Мало хто не тільки з пересічного населення, але й з депутатів обізнаний, що виборці можуть давати своєму депутатові прямі доручення під час зборів громадян. Стаття 17 профільного закону про доручення виборців майже не знайома місцевому самоврядуванню на Донеччині, адже змушує обранців обов’язково розглядати їх, навіть якщо виконання потребує фінансових чи матеріальних витрат. Більш того, всі доручення виборців мають аналізуватися та враховуватися при розробці планів і програм розвитку територій!

4. Місцева ініціатива і громадські слухання

Чинний закон про місцеве самоврядування містить низку форм участі членів територіальної громади у здійсненні самоврядування, одними з яких є механізми місцевої ініціативи та громадських слухань. Нормативне оформлення цих механізмів можливе у різних виглядах – від частини статутів територіальної громади до окремих документів ради, як правило, положень.

Проте місце регламентів в закріпленні цих механізмів невід’ємне, адже саме в цих актах має міститися припис про обов’язковість розгляду проектів і пропозицій, що надійшли до ради у вигляді місцевої ініціативи чи після громадських слухань. Такі пропозиції мають розглядатися в незалежності від того, чи затвердять їх депутати у порядку денного.

5. Помічники-консультанти депутатів місцевої ради

Незважаючи на те, що персональний підбір помічників є особистою справою кожного депутата, інститут консультантів для обранців місцевого рівня може стати доброю нагодою встановити сталі канали комунікації з громадськістю. Відповідно до профільного закону депутату дозволяється мати до 5 помічників-консультантів на громадських засадах, що дозволяє йому запрошувати до більш тісної роботи лідерів громадської думки та найбільш активних членів громади.

6. Оприлюднення інформації

Важливим моментом взаємодії міської ради і громадськості є повнота і всеосяжність оприлюднення інформації, що становить суспільний інтерес. В рамках регламентів мова йде перш за все як про проекти документів, що ухвалює рада, так і про вже прийнятті рішення.

Цікавим також є приписи регламентних документів про фіксацію відвідувань депутатами засідань ради та її постійних комісій, а також результати персональних голосувань. Нажаль, на Донеччині до цього часі індивідуалізація «прогульників» та конкретно визначення рішення депутата у ході голосування залишаються примарними, адже жоден з регламентів не містив чіткого і детального механізму, як і хто має фіксувати і зберігати подібну інформацію. Проте саме ця інформація є визначальною для громадськості, адже є прямим індикатором роботи.

7. Відкликання депутата

Суперечливе оновлення положень профільного закону про відкликання депутата не знімає необхідність внесення окремих елементів цього механізму в регламенти. Якщо справа громадськості – зібрати підписи і спрямовувати їх до партійної організації, що висувала депутата, то справа міської ради – ініціювати цей процес, наприклад, тоді, коли депутатом пропущено більше половини засідань ради. Самі по собі положення закону не породжують автоматичної дії місцевої ради в такому випадку, а ось закріплення обов’язкового ініціювання цього процесу в тексті регламенту допоможе позбавитися депутатів-«прогульників» та показати громаді, що існує зворотній зв'язок і можливість впливати на нефективних обранців.

Нові виклики – нові рішення. Невдовзі новообрані ради Донеччини прийматимуть оновлені регламенти. «Сильні громади Донеччини» не залишаються осторонь цих процесів, запропонувавши депутатам від демократичних сил та активній громадськості підтримати ухвалення подібних змін, що дозволять розширити горизонт можливостей, поглибити участь громад у самоврядуванні.