Львів’янин Роман Матвіюк про поїздки на Донбас та «мову ворожнечі»

Одним з наймолодших журналістів, що прийняли участь у Донбас Медіа Форумі в 2016 році, став львівський журналіст Роман Матвіюк. Форум проходив у Маріуполі. В 20 км від міста у сумнозвісному селі Широкиному йшли військові дії. Багато журналістів, які заявлялися раніше на форум у прифронтовій зоні, не приїхали з міркувань особистої безпеки. Романа це не спинило, а за рік до того він вперше побував на крайніх позиціях бійців ВСУ в Мар’їнці.

Візитка: Роман Матвіюк працює на кілька регіональних ЗМІ Львівщини. Журналіст регіональної газети «Вісті краю» міста Буськ Львівської області, редактор сайту Буський медіа-портал, журналіст інтернет-видання Lvivnews. Працює у закордонному виданні, пише про події в Україні для газети «Тиждень і люди» (Чікаго).

Саме знайомством з Романом ми вирішили почати цикл публікацій про «донбаських» журналістів. Про тих, хто народився та працював в регіоні, писав про Донеччину та Луганщину раніше чи почав цікавитися життям цих областей України вже під час військового конфлікту.

Кар’єра журналіста для Романа почалася ще в 2007 році, коли він вчився у 9 класі. Це була замітка про шкільний конкурс, яку надрукували у місцевій газеті. До 2011 року вийшло вже понад 280 його матеріалів на різну тематику з життя Львівщини. Після школи у Романа не було сумніву щодо подальшого навчання.

«Я подав найкращі, на мою думку, зі своїх матеріалів до вступу на факультет журналістики в Національний університет ім. Франка у Львові. Їх зарахували як творчій конкурс, у якому я здобув найвищій бал. Вступив на бюджет, але очно навчався тільки рік. Потім мені запропонували роботу в редакції, я погодився. Моє офіційне студентське життя закінчилося, почалася робота. Продовжив навчання вже на заочному відділенні, щоквартально приходив до університету - здавати заліки та іспити», - розказав Роман.

Першим місцем роботи журналіста Матвіюка була телерадіокомпанія «Львів ТБ».

Поїздка у листопаді 2015 року за сприяння Донецького прес-клубу стала для двадцятидворічного львівського журналіста першими відвідинами Донбасу. Це було запрошення прийняти участь у прес-турах у Мар’їнку та Красногорівку. Організатори проекту збирали журналістів з заходу України. На сході вони мали нагоду поспілкувалися з українськими військовими, цивільним населенням, що проживає на лінії розмежування, та з волонтерськими місіями, які надають допомогу місцевим мешканцям та воїнам.

Роман Матвіюк згадує, що в редакції йому сказали: «Їдь, Романе, чекаємо твоїх матеріалів». Не думав, що доведеться побувати на передовій, але перепустку оформив, засобами безпеки забезпечували партнери-організатори. Поїздка видалася цікавою, бо побував на першій лінії оборони, спілкувався у бліндажі з військовими, зустрів навіть земляка. Саме в цей день у прес-офицера бригади, що стояла у Мар’їнці, львів’янина Влада Якушева був день народження. Тож журналісти поздоровляли колегу з сорокаріччям на крайній українській позиції під постріли противника. Подарунком була пачка львівської кави. Цей візит дуже запам’ятався саме завдяки подібним життєвим моментам.

Після першої поїздки на Донбас вийшли матеріали Романа, які за кількістю переглядів показали, що досить цікаві місцеву читачеві. Потім були наступні поїздки, вже в інші міста – Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка.

Роман розповідає також, що в 2016 році з ним зв’язалися незнайомі люди та запросили поїхати на «ті території»,тобто на непідконтрольні. «Я думав про це, але згодом колеги попередили мене, наскільки це небезпечно, та ще і з моєю львівською регістрацією. Попередили, що можна стати наступним заручником. І я відмовився», - поділився журналіст.

Роман продовжує навчання, активно приймає участь у тренінгах для медіа, використовує можливості підвищити свій журналістський рівень, навчаючись професійним підходам у міжнародних та українських колег з авторитетних видань. У 2016 році він прийняв участь у Донбас Медіа Форумі в Маріуполі, відвідав кілька секцій та майстер-класів, від розслідувальної журналістики та до підходів у висвітленні конфліктів та чуттєвих тем.

Спілкуємося з нашим героєм на тему дотримання журналістських стандартів в Україні.

- Що для тебе означає «мова ворожнечі»? Ти помічаєш її присутність у національних та регіональних медіа. Хто більше використовує таку термінологію? Як вважаєте, її більшає чи меншає?

- Для мене «мова ворожнечі» - це поняття, яке слугує причиною агресії, насилля, ворожнечі та конфліктів за релігійною, расовою чи сексуальною орієнтацією. Її активну присутність як на національному, так і на релігійному ТБ, я почав помічати з моменту подій на сході України. Працюючи раніше на регіональному телебаченні помічав, як у сюжетах журналісти часто використовували слова «рашка», «кацап», «москаль», «ватнік». Ситуація з 2014 року трохи змінилась, на регіональному телебаченні вже менше можна зустріти подібних слів, а ось на загальноукраїнських каналах та онлайн ЗМІ – дуже часто.

Як на мене, сьогодні і політики, і громадяни, і самі журналісти продовжують активно використовувати слова, котрі створюють негативне враження або принижують гідність російського народу чи мешканців Донбасу. Я вважаю, що мова ворожнечі може мати реальні наслідки та призводити до страждань і навіть загибелі людей.

- Чи дотримуються у вашій редакції журналістських стандартів?

- У редакції нашого онлайн-видання та в газетах, де я працюю паралельно, ми намагаємось чітко дотримуватись журналістських стандартів та не використовувати мову ворожнечі. Однак зізнаюсь, що раніше були випадки, коли ми у гонитві за першістю ставили у заголовок новини слова, які підпадають під ознаки «мови ворожнечі», це зокрема слова «бандерівець», «кацап», «москаль». Також зустрічалися новини із закликом до виселення ромів. Але після того, як журналісти більш детально розібрались у поняттях, ми вибачилися перед своїми читачами. Багато в чому у розуміння своїх помилок нам допомогли численні тренінги з нових медіа та дотримання міжнародних стандартів журналістики, вивчення досвіду колег зі світових інформаційних агентств.

- Чи змінився контент у вашій редакції з початком анексії Криму з 2014 року. Яких тем в матеріалах більше?

- Від початку анексії Криму та військових дій на Донбасі регіональна редакція почала більш приділяти контенту зі сходу країни, створюючи спеціальні репортажі, рубрики тощо. Якщо раніше ми писали про регіон, то тепер події на сході країни також потрапляють у стрічки новин та на шпальти газет. Найбільше матеріалів у моїх видання присвячено політиці, освіті та культурі.

- Чи мають на редакційну політику твоїх видань вплив політики, влада, церква тощо.

- Скажу чесно, я дуже задоволений, що я можу працювати у дійсно незалежних виданнях, на які не мають великого впливу ані політики, ані місцеві органи влади. Наше видання хоч і незалежне, але інколи проявляє лояльність до певних осіб при владі, однак ми намагаємось завжди подавати точку зору конфліктів двох сторін, залучаємо експертів до обговорення тої чи іншої проблематики, використовуємо журналістські стандарти. Відтак матеріали завжди виходять цікаві, змістовні, а головне - чітко побудовані на журналістських принципах роботи.

- Чи змінилася ситуація зі свободою слова в регіоні та країні в цілому після Євромайдану та зміни влади?

- Ще на початку 2014 року, після Євромайдану спостерігалась якась ейфорія, і ситуація зі свободою слова виглядала кращою, принаймні на регіональному напрямку. Але з часом ситуація почала змінюватись. Зокрема, у львівському регіоні почались випадки перешкоджання журналістській діяльності, погрози та інші моральні утиски. Минулого року я особисто зіштовхнувся з порушенням свободи слова, коли мене як журналіста не допустили до відкритого засідання місцевого військомату. На мою думку, як і в регіоні, так і по всій Україні ситуація зі свободою слова погіршується. Це дуже прикро.

- Які теми на наступному ДМФ вас би зацікавили?

- На минулорічному Донбас Медіа Форумі сподобались панельні дискусії щодо роздержавлення, а саме - чи потрібна газеті онлайн версія та як просувати медіа продукт на регіональному ринку. Також сподобалась панель з порадами відомого журналіста Дмитра Гнапа щодо технології проведення журналістських розслідувань. Дуже цікавим для мене був виступ виконавчого директора ГО «Детектор медіа» Діани Дуцик про стандарти журналістики в умовах кризи та інформаційної агресії. На наступному форумі я звичайно планую побувати. Хочеться знову їх всіх побачити, а також детальніше торкнутися ролі журналіста у вирішення конфлікту, розглянути практичні кейси з цифрової безпеки, глибини висвітлення конфлікту. Було б цікаво, почути на форумі закордонних гостей, які мають відповідний досвід і можуть  ним поділитися.

Спілкувалася Лариса Білозерова