«Це дорога-пекло!» Як працює єдиний прикордонний перехід між Росією та Україною

На початку серпня міністерство з питань реінтеграції написало: українці можуть повернутися на підконтрольну Києву територію через Колотилівку у Білгородській області РФ — Покровку на Сумщині. Такий варіант значно спрощує дорогу, якщо порівнювати із варіантом їхати через Євросоюз. Який механізм проїзду, скільки на це потрібно часу та наскільки складний цей шлях — читайте у статті «Новини Донбасу».

Верещук: «Я закликаю використати цю можливість»

Незважаючи на те, що Мінреінтеграції повідомило про відкриття коридору лише зараз, цей пункт не є новим. Він існує з минулого року, періодично закриваючись та відкриваючись. За словами Ірини Верещук, щодня його перетинають понад сотня людей. Віце-прем'єр додала: від Покровки курсують безкоштовні автобуси до Краснопілля, де знаходяться пункти прийому з медичною та гуманітарною допомогою. Із Сум можна евакуюватися спеціальним поїздом до Києва.

«Якщо для дитини є лише свідчення про народження, наша прикордонна служба пропустить. Якщо немає паспорта, а є інше посвідчення чи документ, це також можливо. Окупанти можуть відібрати чи знищити паспорт. Часто через його відсутність люди не можуть зважитися на виїзд із небезпечних територій. Я закликаю використати цю можливість і перейти на контрольовану територію через чинний гуманітарний коридор», — сказала Верещук.

Насправді, рішенням Кабміну всі пункти пропуску на кордоні з РФ закриті, але, як кажуть у Державній прикордонній службі, українці не можуть бути обмежені у можливості повернутися додому. При цьому важливо знати: коридор працює лише в один бік. Проїхати таким чином на окуповану територію через РФ не можна. У Держприкордонслужбі уточнюють: російська сторона раніше дозволяла перетнути кордон у напрямку України як пішки, так і на транспорті. У липні можливість проїхати на авто обмежили, а потім узагалі закрили цей гуманітарний коридор. Після того, як його знову відкрили на початку серпня, пройти там можна лише пішки.

«Не беріть валізи та готуйтеся до складної дороги»

У донецьких телеграм-каналах, а також каналах «Колотилівка-Покровка» можна знайти багато повідомлень від перевізників. Вони пропонують виїзд із Донецька та Луганська до кордону. Наголошують: варіант — не через Європу. Ціна — від 20 тисяч рублів. Орієнтовний час поїздки — понад добу. При цьому сам перехід може зайняти чимало часу. У чатах багато повідомлень, де українці діляться своїм досвідом багатоденного стояння в черзі. У той же час такі випадки трапляються рідко. Найчастіше перехід займає до шести годин, але це лише перехід.

«Дорога з Донецька до Колотилівки з 8:00 до півночі плюс/мінус. Наступного дня вранці десь о 8:00 вирушили на кордон, на російський КПП зайшли десь о 13:00, на піший перехід вийшли о 14:30. О 15:30 вже були в автобусі на українській стороні. Далі Краснопілля, спілкування з українськими прикордонниками та спецслужбами, о 20:00 ми закінчили. Наступного дня о 6:45 сіли у поїзд», — поділяються досвідом донеччани.

Тобто загалом вся дорога займає кілька діб.

Важливо розуміти: гуманітарний коридор «Колотилівка-Покровка», який називають «дорогою життя» — це приблизно два кілометри, які потрібно пройти пішки сірою зоною та гравійною дорогою. Гравій здебільшого втоптаний, але перед українським постом пухкий. Тим, кому слід вивозити родичів на інвалідних візках, буде досить складно. Проблематично переносити тут навіть валізи на колесах. Тому на дорозі можна побачити кинуті речі.

Досвід проходження цього переходу у всіх, зважаючи на все, різний.

«Цей шлях ми подолали за чотири години. У нас було на двох три валізи, два рюкзаки, дві сумки. Коли дві валізи зламалися, ми переносили їх по 50 метрів і поверталися за рештою. І так усю дорогу. Спека, мухи обліплювали, ми поливалися водою! Я згоріла на сонці. Не хочу лякати нікого, але для мене це було складно», «Дорога там справді важка! Комусь легше, комусь важче, хтось на собі тягне 5 кг, а у когось 20-30 кг у валізі, і дуже важко йти пару кілометрів бездоріжжям. Моя тітка не змогла тягнути все і викинула дві пари взуття по дорозі. Хтось ішов плакав, а хтось як на батарейках», «Особливо хочу сказати про піший перехід — це дорога-пекло, якщо в когось багато речей! Якщо за плечима рюкзаки, в руках сумка — це одне. А якщо валізи — буде дуже складно. По дорозі ви побачите кинуті речі, зламані візки, колеса від валіз. Дорогу розбито. Після поїздки дві валізи на смітник», «Сказати, що важко, — це нічого не сказати. Молоді цей шлях подолають, а ось літнім це дуже важко. Особливо тим, хто з паличками», — багато хто описує цей гуманітарний коридор саме так.

А це, так би мовити, інший бік медалі:

«Проходили цей шлях, знаємо. Нічого страшного в ньому немає, не лякайте людей і не нагнітайте атмосферу. З нашої групи ні в кого не зламалася валіза. Я теж їхала з валізою. Валізу взяла стареньку, їй 14 років, на випадок, якщо раптом зламається, щоб не було шкода викинути. Туди поклала дорожню сумку, щоб у разі чого перекласти речі. Але моя старенька валіза чудово витримала цю дорогу і не зламалася. Можна йти неквапом і вибирати дорогу. І все буде гаразд».

Крім гравію, є й інші не дуже приємні моменти. Наприклад, по дорозі зустрічаються російські протитанкові загородження, і навіть лінії колючого дроту. Періодично можуть розпочатися обстріли. Тому гуманітарний коридор «Колотилівка — Покровка» — це певний ризик.

«Перевірили паспорти, попросили вимкнути телефони і тут хлопці кажуть залишати швидко всі речі та йти до бліндажу. Пішли прильоти», — розповідають, що сталося вже на українській стороні.

Як працює коридор

Механізм проходження пункту такий. З окупованої території охочих довозять до Росії. На кордоні потрібно заповнити анкети і, як пишуть ті, хто подолав весь шлях, відповіді мають бути такі, які хоче почути агресор. Тут же перевіряють паспорти, чи можуть викликати для розмови, де дивляться телефони. Тим, хто планує їхати, радять говорити, що мета поїздки — робота чи якесь обстеження.

«З нашої групи одного хлопця повернули. Паспорт України втратив, а Росії не встиг зробити. Паспорт Росії віддають насамперед. Українські паспорти залишають "на потім". Ми чекали 3,5 години», — розповідає дівчина із Бердянська.

Далі дорога через Росію відбувається практично без перевірок. Перевізники довозять лише до пункту пропуску «Колотилівка». Він починає роботу о 9-й ранку, але автобуси заїжджають туди рано вранці, тому і проходять першими. Черга чекає на парковці просто неба. Там є туалет та магазин, але у вихідні він не працює.

На КПП вирушають по команді російських прикордонників приблизно по 10 людей машинами, автобусами або пішки. Після цього починається дорога без покриття. Практично всі, хто користується цим переходом, щоб потрапити на територію України, стикаються з фільтрацією, багато хто просить підписати папір про проходження поліграфа. Тому тим, хто планує свій шлях, радять почистити телефони. Видалити будь-які застосунки, повідомлення, фото, які можуть викликати запитання в ФСБ. А також війну називати лише «СВО».

«Ми прибули останнім рейсом, страшенно втомленними. Три години тривав процес. Перевіряючі та допитуючі були злими та нервовими. З підозрою та скептично вели розмову», «Я їхала наприкінці липня, Росія перевіряла всіх дуже ретельно, сумки просто вивертали всі, телефони та гроші перевіряли теж! Україна перевіряла також усе. У мене сім-карту відразу витягли з телефону, наявність паспорта РФ та посвідки на проживання теж перевіряли дуже ретельно», «Звичайно, огляд вибірково. Психологічно тиснуть у кабінетах! Готуйтеся, хто їде!» — пишуть у чатах.

При цьому випадки, щоб когось затримували або повертали вже на цьому посту, рідкісні. На українській стороні все набагато простіше. Тут зустрічають волонтери, які пропонують їжу та воду. Вже потім люди вирушають на перевірку. Прикордонники просять здавати російські паспорти тих, хто встиг їх одержати.

«Через ЄС надійніше»

«Новинам Донбасу» вдалося поспілкуватися з кількома донеччанами, які планують виїжджати з окупованої території. Наприклад, Аліна із сім'єю живе у Донецьку. Лише зараз, понад дев’ять років війни, вони вирішили залишити окуповану територію. Справа в тому, що доньці Аліни вже понад 16 років. Вона вже мала отримати паспорт, але російські документи для сім'ї — не варіант. Щоб потрапити до України, донеччани поки що планують виїжджати через Грузію, але зізнаються: ця дорога обійдеться для них дуже дорого. Тому вони розглядають і інші варіанти, але про «Колотилівку-Покровку» навіть не чули.

«Ми переживаємо, що донька має лише свідоцтво про народження. Час одержання паспорта прострочено. І ми не маємо документів РФ. Чи випустить Росія», — каже Аліна.

Інша донеччанка, Олена, знає про гуманітарний коридор через Покровку, але вважає цей варіант недостатньо надійним. Тому, щоб дістатися родичів у Києві, вона поїде через Росію до Тбілісі, звідки літаком полетить до Варшави. Далі автобус до української столиці.

«Це досить дорого, так, довго, але, як на мене, менш ризиковано. А до Білгородської області доїдеш — там раптом обстріл. Сьогодні цей пункт працює, завтра російська сторона його закриє, а ти вже в дорозі. І що далі робити?» — Вважає Олена.

І це правда. Адже проходження коридору «Колотилівка-Покровка» дуже схоже на те, як українці проїжджали через Василівку Запорізької області . Там теж були ризики обстрілів, і російська сторона змінювала правила буквально щодня, але люди все одно їхали, адже варіантів було небагато.