День шахтаря — сумне свято. Що відбувається з вугільною галуззю на Донбасі

«На шахті "Гірник-95" в окупованій Макіївці в експлуатацію ввели нову лаву», «Шахта "Комсомолець Донбасу" першою в "ДНР" отримала ліцензію для перепідготовки гірників». Приблизно такі, виключно позитивні повідомлення про роботу вугільної галузі на захоплених Росією територіях, публікують прокремлівські медіа. Водночас, внаслідок багаторічної агресії РФ День шахтаря, який відзначається якраз сьогодні, перетворився на свято, актуальне більше для гірників-ветеранів. Наразі назвати Донбас вугільним краєм вже складно. У ситуації розбиралися «Новини Донбасу».

Скільки на Донбасі залишилося шахт

Наприкінці березня 2023 року Донецька обласна військова адміністрація повідомляла: в області продовжує працювати 21 шахта, 15 із яких — у держвласності. Це підприємства у Новогродівці, Гірнику, Українську, Мирнограді, Торецьку, Покровську, Добропіллі. Загалом у Донецькій та Луганській областях знаходяться близько 150 шахт, але більшість із них, близько ста, опинилися на територіях, підконтрольних Росії. Це і державні підприємства, і приватні, наприклад шахти компанії «ДТЕК». Що зараз відбувається на цих підприємствах, важко сказати.

«ДТЕК втратив контроль над підприємствами, зокрема, вугледобувними, на окупованій частині Донбасу ще у березні 2017 року. Із цього моменту ДТЕК не контролює роботу цих підприємств. Серед них ПрАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", які розташовані на окупованій території та були вилучені так званими "ДНР" і "ЛНР"», — коментує «ДТЕК Енерго».

Зараз у «ДТЕК» на Донбасі залишилася лише шахта «Білозерська» у Донецькій області та дві вуглезбагачувальні фабрики — «Курахівська» та «Добропільська». До втрати підприємств призводить не лише окупація, а й бойові дії. Наприклад, держшахта «Південнодонбаська №1» біля Вугледару зупинилася минулого року.

Шахтарі у Донецькій області. Фото: Новини Донбасу

Щодо захоплених територій, то, незважаючи на те, що там сконцентровано ⅔ шахт, більшість з них зупинились. 2020 року «Східна правозахисна група» повідомляла: за шість років війни окупаційні адміністрації припинили роботу 41 шахти.

«На сьогоднішній день державний сектор вугледобувної галузі в "ДНР" представлений п'ятьма державними унітарними вугледобувними підприємствами, до складу яких входять 16 шахт. З них діяльність із видобутку вугілля здійснюють 10 шахт. Через низку причин, у тому числі і у зв'язку з бойовими діями, зупинено роботи з видобутку вугілля на восьми шахтах», — говорив наприкінці минулого року колишній «міністр вугілля та енергетики» угруповання «ДНР» Андрій Чортков.

Тобто працюють на непідконтрольних територіях лише кілька шахт.

Нездійсненні плани окупаційних адміністрацій

Прокремлівські адміністрації воліють особливо не говорити про ті проблеми, які накопичуються у вугільній галузі. А таких чимало. Наприклад, брак кадрів унаслідок примусової мобілізації. Наприкінці грудня 2022 року голова угрупування «ЛНР» Леонід Пасічник повідомив Володимиру Путіну: у Луганській області більше половини шахтарів відправили на фронт. У зв'язку з цим на шахті «Довжанська-Капітальна» чоловічу роботу почали виконувати жінки. Не краща ситуація і на Донеччині. На шахті «Торезантрацит» минулого року мобілізували 224 людини. Підприємство тепер працює у дві зміни замість чотирьох. Як окупаційна влада планує вирішувати цю проблему, неясно, адже війна не закінчується, з передової особливо нікого не повертають.

Крім того, шахтарям на захоплених територіях затримують зарплати. У березні представники угрупування «ДНР» говорили: борги за січень та лютий планують почати виплачувати з квітня, але проблема наростає, як снігова куля. Днями "міністр вугілля та енергетики ДНР" Віталій Власов заявив, що це питання обговорюється на федеральному рівні. Водночас, на нещодавній зустрічі з Володимиром Путіним Денис Пушилін навіть не згадав про затримки зарплат шахтарям.

Шахта імені Засядька у Донецьку. Фото: Новини Донбасу

Незважаючи на все це, плани кремлівських проксі нібито грандіозні. Наприкінці 2022 року угруповання «ДНР» заявило: настав час відроджувати шахти. Екс-«міністр вугілля та енергетики» Андрій Чортков назвав вугільні підприємства перспективними для інвестиційних вкладень. За його словами, є великий попит на вугілля марки «А» — антрацит.

«Несподівано з'явилося багато охочих не лише відновити шахти, а й вкласти великі кошти для їхнього технічного переозброєння. Ми розуміємо, що назріла потреба у великій реконструкції», — говорив він в інтерв'ю ТАСС, наголошуючи: вже практично знайдено інвесторів для десяти шахт.

Проте минуло вісім місяців, а в «ДНР» нічого не змінилося.

«У Росії зараз проблема з експортом вугілля. Не лише з нафтою та газом. І в Росії достатньо вугілля для своїх потреб, я гадаю, що там є надлишок. Тож який сенс комусь вкладати кошти в ці українські шахти? Що вони робитимуть із цим вугіллям? Я думаю, що це неможливо. У Росії не знайдуться люди, які захочуть інвестувати», — коментує «Новинам Донбасу» міністр палива та енергетики України (2005 — 2006 рр.), голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков.

Шахта «Щеглівська-Глибока» у Донецьку. Фото: Новини Донбасу

Він додає: інвестиції в шахти — довготривалі, але дуже великі. Прибуток інвестор почне отримувати щонайменше за п'ять років. Яке відношення у російського бізнесу не було б до так званої «СВО» і як би не вірили інвестори в путінську армію, ризики все одно дуже великі.

Затоплення шахт — шлях до катастрофи

За дев'ять років війни на Донбасі, за різною інформацією, було затоплено близько 50 шахт. Одразу після початку локального конфлікту, ще у 2014 році, Донецька обласна адміністрація повідомляла: триває затоплення шахт «Трудівська», «Бутівська», «Ясинівська Глибока», «Прогрес», «Єнакіївська», «Полтавська», «Іловайська». Цей процес швидкий. Вже після початку повномасштабного вторгнення, буквально у перші місяці, у воді опинилися шахти Вугледару. Вугільні підприємства затоплюються на тій частині Луганської області, яку було захоплено минулого року. Щоб уникнути затоплення, шахти потрібно постійно підтримувати, а це, як кажуть експерти, не потрібно Росії. При цьому саме затоплення екологи вважають однією з найсерйозніших проблем, наслідки якої оцінити поки що складно, адже до окупованої території доступу немає.

«Якщо врахувати, що таких шахт може бути не одна-дві, а десятки. Це може бути величезною техногенною катастрофою, тому що от є шахти і вода сама по собі дуже забруднена. Вона включає в себе хлориди, сульфати, нафтопродукти, важкі метали», — каже керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив «Екодія» Костянтин Криницький.

Він наголошує: вода в шахті має відкачуватися постійно, навіть якщо підприємство закривається. Інакше населені пункти, що знаходяться поряд, опиняються під загрозою.

«Така вода може забруднювати джерела питної води підземні і наземні. Загалом це може впливати на тих людей, які живуть поруч, тобто це зсуви грунту і вплив на ті ділянки землі, які знаходяться поруч. З іншого боку, набагато ширша проблема — це саме забруднення резервуарів води, підземних та наземних», — уточнює експерт.

Шахта у Донецькій області. Фото: Новини Донбасу

Болючим для Донецької області Костянтин Криницький називає і питання водовідведення та очищення шахтної води.

«Майже всі громади, з якими ми говорили про потенційно якісь проекти в енергетиці, вони всі казали про проекти з поводженням шахтної води. Вони всі розуміють, що з цим щось треба робити. І дуже багато було ідей щодо очищення цієї води до стану технічної, яку можна використовувати», — каже Криницький.

Що означає екологічна консервація шахт? Є два варіанти: мокра та суха консервація. У першому випадку встановлюється насос, який постійно відкачує воду, направляє її в резервуар, де вона певною мірою очищається. Другий варіант підходить для шахт, де немає загрози затоплення. В цьому випадку забій просто засипається. Наприклад, у Польщі та Німеччині на місці засипаних шахт створювалися технопарки.

«Треба вже на моменті планування закриття конкретних шахт розуміти, з чим ми маємо справу. І тоді ми повинні думати саме з точки зору екологічної безпеки, як це найкращим чином зробити. Плюс завжди є питання поводження з териконами,  тому що терикони дуже часто займаються», — додає Костянтин Криницький.

І таких небезпечних териконів, які, крім іншого, забруднюють довкілля пилом, на Донбасі більшість.

Що робитиме Україна після деокупації

Щодо відродження шахт на окупованих територіях Донецької та Луганської областей після їх звільнення, то експерти впевнені: шахти, які вже затоплені, відновити неможливо. Точніше спробувати можна, але це дуже дорого і ніхто не гарантує, що вони функціонуватимуть. Щодо інших, то вугілля все-таки потрібне для теплоелектростанцій. Тому якась частина шахт ще працюватиме.

«Вони будуть нам потрібні, і ми нарощуватимемо як споживання електроенергії, так і виробництва. І нарощуватимемо виробництво на теплових електростанціях. І на якийсь період, я впевнений до 2040-2045 року, навіть до 2050 нам вугілля буде потрібно для електростанцій. Нам потрібно буде відновлювати економіку. І коли ми визначимося, який обсяг електроенергії, який обсяг вугілля нам потрібен, ми подивимося на стан справ. І скажемо: тут ми відновлюємо видобуток, тут ні. І, зрозуміло, вкладаються гроші не тільки наші. Це будуть гроші партнерів, репарації», — каже Іван Плачков.

Паралельно до війни Київ узяв на себе зобов'язання закривати ТЕС та перейти до зеленої енергетики. У червні Міненерго на конференції з відновлення України у Лондоні заявило: від вугілля необхідно відмовитись до 2035 року.

«Тобто, до 2035 року шахти і електростанції, які належать державі, вони будуть поступово закриватися. Ми не кажемо, що це треба робити прямо зараз. Це питання майбутнього. І ми все одно до цього йдемо. Україна вже зараз кандидатка на вступ до ЄС. В ЄС  так званий європейський зелений курс. Країни Європейського Союзу, може, окрім Польщі, але більшість країн мають відмовитись від вугілля», — каже керівник відділу енергетики Центру екологічних ініціатив «Екодія» Костянтин Криницький.

Шахта у Донецькій області. Фото: Новини Донбасу

І до цього, наголошує експерт, треба готуватися. Адже закриття шахт стане великим ударом для громад, які залежать лише від вугільної промисловості. Наприклад, Мирноград, Покровськ, Добропілля — ті міста, які утворилися завдяки шахтам та навколо шахт.

«Тому це теж окреме питання, яке ми адвокатуємо, — це долучення представників вугільних регіонів до цих процесів планування. Тому що більшість мерів вугільних міст, з якими ми спілкуємося, розуміють, що шахти в майбутньому будуть закриватись, і краще готуватися до цього вже зараз. Думати про диверсифікацію економіки, відкриття нових підприємств, нових галузей промисловості. Думати про щось інше, щоб потім, через п'ять років, це не стало сюрпризом», — каже Костянтин Криницький.

Таке планування дозволить, на думку експерта, уникнути того, щоб міста на Донбасі, які будувалися навколо шахт, після їхнього закриття перетворилися на привиди і просто зникли.