Коаліція доброї волі: Мирний план Європи та України для Трампа та чим ЄС готовий допомогти Києву?

П'ятнична зустріч президентів США та України Дональда Трампа та Володимира Зеленського та загострення конфлікту, що тлів між Вашингтоном та Києвом, висунули до країн Європи нові вимоги.

Відразу після виступу віце-президента США Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з критикою союзників у Парижі було проведено два екстрені саміти для вироблення плану виживання ЄС з урахуванням змін параметрів європейської безпеки: кризи трансатлантичного партнерства і готовності Вашингтона знизити тиск на Росію.

Слідом за паризькими самітами була недільна зустріч у Лондоні, на яку прямо з США прилетів і Володимир Зеленський. Організатор заходу — прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер — продемонстрував амбіції стати головним переговорником Європи в тепер вкрай непростому трикутнику відносин Вашингтон-Брюссель-Київ. Цю ношу разом із ним готовий розділити і президент Франції Емманюель Макрон.

Як з'ясувалося в день саміту, два лідери, які зберігають добрі стосунки і з Зеленським, і з Трампом, мають намір розробити власний мирний план, а потім представити його у Вашингтоні. Однак, перш ніж домагатися припинення вогню за будь-яку ціну, Європа хоче поставити Київ у максимально сильну позицію. Або, як висловилася голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, зробити з України сталевого дикобраза, об якого будь-які хижаки гарантовано зламають зуби.

Видання «Нова Газета-Європа» розбиралося, чи вдається ЄС досягти чогось реального за допомогою таких неформальних самітів, і чому на тлі публічної підтримки Володимира Зеленського за зачиненими дверима лунають і серйозні побоювання, пов'язані з поглибленням конфлікту між Вашингтоном та Києвом.

Обійми надії

Те, як зустрічали Володимира Зеленського в Лондоні, разюче контрастувало з тим, що відбувалося у Вашингтоні.

У суботу підтримку українському лідеру висловлював британський прем'єр Кір Стармер. Перед двосторонніми переговорами у своїй резиденції британець не просто чекав на гостя на порозі будинку, як це заведено багатовіковою традицією, а ледве побачив кортеж українського лідера, попрямував до нього назустріч. Посмішки та «обійми надії» — так британські ЗМІ охарактеризували те, що відбувалося на Даунінг-стріт. Пізніше глава української держави назвав розмову «важливою і теплою». Наступного дня Володимир Зеленський потрапив і на аудієнцію до короля Чарльза III — і ЗМІ назвали це «рідкісним та драматичним проявом королівської підтримки».

Але ключова подія у рамках візиту Зеленського до Лондона відбулася між двома цими зустрічами. Йдеться про саміт за участю високопосадовців 16 країн, а також ЄС та НАТО. Суть заходу пояснив газеті Financial Times на умовах анонімності один із британських чиновників: «Україні зараз потрібні зброя та ресурси, а не твіти та демонстрація доброзичливого ставлення». Кір Стармер скористався самітом, щоб закликати глав європейських держав не знижувати підтримку Києва та збільшити витрати на свої військові потреби.

Виступаючи в ефірі ВВС, прем'єр визнав, що на заклик відгукнуться не всі європейці. «Нікого не критикую, але якщо рухатись зі швидкістю кожної окремої країни Європи, це буде надто повільно. Думаю, нам час створити коаліцію охочих [активно допомагати Україні та нарощувати оборонні витрати]», — пояснив він ініціативу.

Головною ж новиною стала заява Кіра Стармера про те, що він разом із президентом Франції Емманюелем Макроном розробить власний мирний план щодо України, який потім буде представлений Дональду Трампу. Це означає, що Лондон та Париж націлилися на те, щоб стати повноцінними, тепер уже формальними посередниками між Україною та США.

Кір Стармер та Дональд Трамп під час зустрічі. Скрин із відео прес-служби Уряду Великобританії.

Коаліція вузьким складом

Останні тижні Стармер і Макрон дедалі активніше претендували на те, щоб розділити між собою неофіційний титул «нового лідера вільного світу», до якого після конфлікту Трампа з Зеленським у Білому Домі закликала голова європейської дипломатії Кая Каллас.

24 та 27 лютого відповідно президент Франції та прем'єр Британії відзначилися візитами до Дональда Трампа. Крім того, Емманюель Макрон, як і Кір Стармер, збирав однодумців на саміти у нестандартних форматах. Обидва лідери самі вирішували, кого саме звати на зустрічі, хоч після цього стикалися з критикою за суб'єктивність вибору учасників.

Так, перший Паризький саміт відбувся 17 лютого за участю керівників Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Польщі, Нідерландів та Данії, а також Великобританії, ЄС та НАТО. Оскільки ще ціла низка країн хотіла взяти участь у такій зустрічі, Макрон вирішив скликати саміт ще раз — 19 лютого. Проте жодна із зустрічей не призвела до проривних домовленостей щодо України — наприклад, за параметрами можливої європейської миротворчої місії. Це була скоріше «звірка годинника» з питання взаємодії у трикутнику «США–Європа–Україна» та підготовка до поїздки Макрона до Вашингтона.

Кір Стармер, збираючи «коаліцію охочих», також підійшов до справи вибірково. За даними телеканалу Sky News, який послався на інформовані джерела, країни Балтії залишилися незадоволені тим, що їх не покликали, хоча вони надають Україні найбільшу допомогу, якщо рахувати у відсотках від ВВП. «Усі рішення безпосередньо впливають на нашу безпеку. Це як ще один пакт щодо поділу Європи чи неповага до нас. Це ганебно», — заявив неназваний співрозмовник телеканалу. Причини цього рішення в офісі Стармера не коментували, але неділю глава британського уряду зателефонував лідерам Латвії, Литви та Естонії та домовився з ними «залишатися в тісному контакті».

Розпочався саміт із традиційного, але цього разу додатково символічно навантаженого заходу — спільного фотографування всіх учасників. «Всі разом — за справедливий і міцний світ, разом з Україною», — таким написом супроводжував публікацію у соцмережі X із цією фотографією голова Євроради Антоніу Кошта.

Зеленський та Стармер на саміті по Україні у Великій Британії, 2 березня 2025 року. Скрин із відео прес-служби Уряду Великобританії.

Про це говорив за підсумками зустрічі, вийшовши до журналістів, Кір Стармер. За його словами, головне завдання Європи зараз — допомогти Україні зайняти таке положення, щоб вона могла вести переговори «з позиції сили». Як випливало зі слів Кіра Стармера, на зустрічі панувала одностайність: учасники виступали за продовження військової підтримки України, а також посилення економічного тиску на Росію.

«Ми продовжимо розвивати коаліцію охочих для захисту угоди щодо України та гарантій миру», — пообіцяв британський прем'єр. І додав, що Лондон разом з іншими союзниками готовий підтримати Київ своїми «чоботами на землі та літаками у повітрі». Тобто дати їй гарантії безпеки, конкретні формати яких обговорюються останніми тижнями все активніше.

Один із учасників саміту — прем'єр-міністр Польщі Анджей Дуда — після завершення зустрічі констатував, що «Європа прокинулася» і тепер «каже єдиним голосом щодо підтримки України, необхідності тісної трансатлантичної співпраці та зміцнення східного кордону» ЄС. Втім, із таким формулюванням легко посперечатися: єдиним голосом говорили лише учасники лондонського заходу.

Занепокоєння за зачиненими дверима

Наприклад, серед учасників зустрічі у Лондоні не було представників Угорщини. Як заявив глава МЗС Петер Сійярто, країні «що належить до табору миру» не місце на зборах тих, хто «як і раніше, сильно підтримує продовження війни».

Напередодні саміту в Лондоні Будапешт однозначно став на бік Дональда Трампа у конфлікті з Володимиром Зеленським. На своїй сторінці у соцмережі X угорський прем'єр Віктор Орбан написав, що «сильні люди укладають мир, а слабкі розв'язують війну». І подякував Трампу за те, що він «мужньо виступив за мир». «Виступ президента Дональда Трампа на підтримку миру став найбільшою подією за останні три роки», — підтримав главу держави Петер Сійярто.

Але так перепалку Дональда Трампа і його віце-президента Джей Ді Венса, що відбулася в п'ятницю, з одного боку і Володимира Зеленського з іншого сприйняли, мабуть, тільки вони. «Дорогий Володимире Зеленському, дорогі українські друзі — ви не одні», — цими словами прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска можна узагальнити заяви лідерів Франції, Німеччини, Нідерландів, Швеції, Іспанії, Литви, Канади, Австралії та низки інших західних країн, які пролунали наприкінці минулого тижня.

Однак така одностайна публічна підтримка не означала відсутність за зачиненими дверима розмов між європейцями про те, наскільки дипломатично вправно повівся в Білому домі Володимир Зеленський. Як повідомило агентство Bloomberg, європейські чиновники «жахнулися» від того, що відбувалося у Вашингтоні в п'ятницю і на умовах анонімності описували те, що відбувалося словом «катастрофа». Європа, як розповів один із співрозмовників агентства, намагатиметься «зібрати уламки», але, схоже, Трамп уже «ухвалив рішення здати Україну». Деякі представники американської адміністрації визнають: відносини Трампа та Зеленського можуть не підлягати відновленню.

Реальні практичні наслідки зустрічі у Білому домі, ймовірно, з'являться найближчими днями. Американські ЗМІ, зокрема The Washington Post, The Wall Street Journal і The New York Times, з посиланням на джерела повідомляли про можливість тимчасової або остаточної зупинки військової допомоги Києву, зокрема й офіційно схваленої ще за президента Джо Байдена. Мова може йти про припинення не тільки постачання ракет, боєприпасів для артилерії та інших типів зброї на мільярди доларів, а й іншої взаємодії, яка так чи інакше стосується безпеки: наприклад, надання Києву розвідданих від спецслужб США.

Крім того, ще до візиту Зеленського до Вашингтона ходили розмови про загрозу відключення в Україні системи супутникового інтернету Starlink від Ілона Маска — нібито через незговірливість української влади за погодження угоди щодо рідкісноземельних металів. Сам мільярдер та близький соратник Трампа тоді цю інформацію спростовував. Але після візиту до Білого дому, репутація Зеленського явно впала в очах Маска.

Ціна для Європи

Те, що сталося, може загрожувати неприємними наслідками і безпосередньо Європі. П'ятнична суперечка у Білому домі багато в чому підірвала зусилля Стармера та Макрона, які до цього намагалися зупинити стрімкий євроатлантичний розкол. Команда Стармера почала налагоджувати зв'язки із соратниками Дональда Трампа ще рік тому, задовго до президентських виборів у США, і ретельна підготовка до першої зустрічі принесла плоди: видання Politico констатувало початок «бромансу» — довірчих, дуже дружніх відносин між Стармером і Трампом за підсумками минулої 2 лютого.

Макрон, Стармер та Зеленський на саміті по Україні у Великій Британії. Скрин із відео прес-служби Уряду Великобританії.

У Макрона набагато триваліша і не безхмарна історія взаємин з Трампом, але й вони провели особисту зустріч з посмішками та компліментами на адресу один одного. Показово, що саме на франко-американській зустрічі Трамп пом'якшив риторику по відношенню до Києва, відмовившись від епітету «диктатор» по відношенню до Зеленського.

Тепер же, по-перше, ще більше ускладняться спроби Макрона та Стармера домовитися з Білим домом про значну участь США у миротворчому контингенті, який може бути розміщений в Україні після набуття чинності режимом припинення вогню. Лідери двох країн хотіли, щоб США захистили миротворців у разі виникнення небезпеки для них: зокрема, зобов'язалися б використовувати з цією метою при необхідності свою авіацію та системи ППО, які розміщені в сусідніх з Україною європейських країнах. Але за підсумками двох візитів до Вашингтону чіткої згоди від Трампа вони так і не отримали.

По-друге, зростання протиріч може поховати надії на збереження колишніх обсягів допомоги Києву. У Лондоні було сказано чимало слів на підтримку Києва і навіть не обійшлося без практичних рішень. Наприклад, у суботу Британія надала Києву кредит у розмірі £2,2 млрд. Він обслуговуватиметься і погашатиметься за рахунок майбутніх доходів, отриманих від заморожених російських активів. Гроші підуть на оборонні закупівлі. А після недільного саміту Кір Стармер оголосив, що Лондон виділить Києву ще £1,6 млрд на закупівлю Сполученого Королівства понад 5 тисяч зенітних ракет.

Але у разі зупинення американської допомоги замістити США Європі буде максимально непросто, бо треба буде як мінімум збільшити обсяги вдвічі: з лютого 2022 року до кінця 2024-го США витратили на військову допомогу €64 млрд, а Європа, включаючи Британію та Норвегію, що не входять до ЄС, — €62 млрд.

По-третє, непередбачуваність нинішньої політики загрожує подальшим загостренням власне американо-європейських відносин. Прямо зараз ЄС просто не може собі дозволити повний розпад трансатлантичного альянсу — зокрема, скорочення американського контингенту НАТО в Європі, заклики до чого вже звучали з Вашингтона раніше, а тим більше вихід США з Північноатлантичного альянсу, що вже публічно підтримав Ілон Маск.

Після перепалки Зеленського з Трампом у п'ятницю західні ЗМІ стали виходити в заголовки на кшталт такого: «Чому Європа не може захистити себе без Трампа». Журнал Newsweek, що запитав це питання, зазначав, що після закінчення Холодної війни європейські країни засували витрати на оборонні потреби на другий план, віддаючи перевагу соціальним програмам, — і це в результаті призвело до «зіючим дір в обороні і глибокої залежності від США». Опитані експерти констатували: у разі військового конфлікту на своїй території ЄС без підтримки США виявиться «вкрай вразливим». Заяви учасників недільного саміту в Лондоні, зокрема генсека НАТО Марка Рютте та голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн, говорили про їхнє прагнення виправити ситуацію. Але зробити це швидко неможливо.

Крім того, наростання розбіжностей між Європою та США може загрожувати першими економічними труднощами. Дональд Трамп і так планував запроваджувати 25-відсоткові тарифи на європейські товари, а у разі загального конфлікту запобігти цьому або навіть жорсткішому загороджувальному заходу точно не вдасться.

Більше самітів

З огляду на такі погрози зі своєю, окремою від Макрона та Стармера, ініціативою виступила прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні. Вони закликали до термінового скликання американо-європейського саміту для обговорення «величезних викликів сьогодення, починаючи з України». І з її вуст така ідея звучала досить життєздатною.

У потоці заяв європейських лідерів у соцмережі X про беззастережну підтримку Зеленського після його конфлікту з Трампом повідомлення Мелоні не було. Вона, як і раніше, намагалася зберегти нейтральнішу позицію. З одного боку, Мелоні — послідовна прихильниця підтримки України, яка всі останні роки виступала за збільшення військових поставок Києву. З іншого боку, ідеологічно вона близька з Дональдом Трампом, який називав її «фантастичною жінкою» і незадовго до інавгурації приймав у своїй резиденції Мар-а-Лаго. Вже тоді в оточенні Мелоні говорили про амбіції Італії стати «дипломатичним мостом між двома світами: ЄС та США».

Реакції з Вашингтона на ініціативу Мелоні поки що не надходило. У будь-якому разі, якщо така зустріч і відбудеться, то вже після екстреного внутрішньоєвропейського саміту, наміченого на 6 березня. На цей раз формат буде традиційним: лідери всіх 27 країн ЄС. І це загрожує значно більшими розбіжностями, ніж на зустрічі в Лондоні: до Брюсселя приїдуть глави Угорщини та Словаччини, згодні з позицією Трампа про війну в Україні набагато більшою мірою, ніж з думкою своїх колег щодо ЄС.

Президент Макрон назвав цілями призначеного на 6 березня саміту посилення підтримки України та надання Єврокомісії мандату на відправку Києву фінансування на «сотні мільярдів євро». Тим часом Віктор Орбан уже розкритикував чернетку підсумкової заяви саміту. У суботу він надіслав голові Євроради Антоніу Кошті листа, в якому виступив проти тез про додаткову військову допомогу Україні та різке збільшення оборонних витрат у ЄС. Угорський лідер пообіцяв чинити опір мілітаристським, на його думку, прагненням частини європейських країн.

Як часто це буває, до такої позиції приєднався і прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, який констатував: «Словаччина не підтримає Україну ані фінансово, ані воєнно для продовження війни». Він запропонував у висновку саміту ЄС згадати «необхідність негайного перемир'я». Тобто теза, яку, за твердженням Фіцо, «Зеленська та значна частина держав-членів Євросоюзу відкидають».

Із заяв на лондонському саміті, справді, випливало, що негайне припинення вогню — байдуже, на яких саме умовах, — більшість західних лідерів не влаштовує. Водночас потрібні гарантії безпеки, про які постійно говорять у Києві.

Для цього Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла, що Європа збирається перетворити Україну на «сталевий дикобраз», про якого будь-які хижаки гарантовано поламають зуби. Однак, оскільки не всі в Європі готові у створення цього «дикобразу» інвестувати, виникла потреба окремої коаліції, створення якої і анонсував Стармер.

Питання лише в тому, чи коаліція залишиться лише черговою декларацією після чергового саміту чи стане основою для подолання Європою своїх хронічних хвороб у сфері безпеки: неповороткості та нерішучості.