Незважаючи на відмову Берліна від прямих постачань російського зрідженого природного газу (ЗПГ), німецька державна енергетична компанія Sefe минулого року закупила 58 танкерів із російським ЗПГ через французький порт Дюнкерк — це вшестеро більше, ніж у 2023 році, повідомляє британське видання Financial Times.
Видання зазначає, що зусилля щодо контролю за надходженням російського газу до енергетичної системи ЄС стали критично важливим питанням, оскільки блок прагне відмовитися від споживання російського викопного палива.
«Після початку повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року, в результаті якого ціни на енергоносії в Євросоюзі досягли рекордного рівня, ЄС поставив за мету до 2027 року припинити споживання російських енергоносіїв», — пише FT.
Однак імпорт російського зрідженого природного газу, який транспортується морським шляхом, і який поки не заборонено, досягнув у 2024 році рекордного рівня, констатує FT.
У той же час, за даними Єврокомісії, у 2024 році тільки близько 10% трубопровідного газу, що споживається в ЄС, надійшло з Росії, а російське вугілля і майже вся російська нафта були виведені з європейського ринку санкціями.
Міністри енергетики Бельгії, Франції та Іспанії, чиї порти приймають вантажі з російських танкерів ЗПГ стверджують, що лише незначна частина газу, що прибуває в ці порти, використовується всередині країни, більша частина транспортується трубопроводами в інші країни ЄС.
У листопаді Німеччина наказала своїм державним терміналам не приймати прямих вантажів російського ЗПГ.
«Німеччина заборонила імпорт російського ЗПГ через свої порти. Але імпорт, який офіційно надходить із Франції та Бельгії, насправді частково складається з російського ЗПГ, що фактично приховує походження газу. Суть у тому, що всі залучені країни можуть заявити, що вони не несуть відповідальності за зростаючий попит на російський ЗПГ», — сказав співробітник з питань енергетичної політики бельгійського аналітичного центру Bond Beter Leefmilieu Ангелос Кутсіс, який допомагав у підготовці звіту.
У доповіді, співавторами якої також є німецькі екологічні організації Deutsche Umwelthilfe та Urgewald та українська неурядова організація Razom We Stand, йдеться, що Німеччина, як і раніше, отримує від 3 до 9,2% газу з Росії через інші країни ЄС.
Відсутність прозорості на внутрішньому газовому ринку ЄС спричинила звинувачення між країнами-членами, що спровокувало бездіяльність щодо російського ЗПГ, оскільки жодна країна не відчуває повної відповідальності, додав Кутсіс.
Наприклад, газ, який імпортується через бельгійські порти, в офіційних базах даних Німеччини зазвичай маркований як «бельгійський газ», хоча Бельгія не має власного видобутку газу.