Організована в Російській Федерації, а також на окупованих нею територіях України система тортур має чітку структуру, яка відшліфовувалась не один рік. Робота цієї масової «машини тортур» спочатку апробувалася на території анексованого Криму та окупованого Донбасу ще з 2014 року. Про це йдеться у статті «Української правди», написаній у рамках проєкту Viktoriia Project, присвяченого загибелі української журналістки Вікторії Рощиної.
Журналістам вдалося встановити, що російське місто Таганрог, а саме СІЗО №2, — лише одне з 29 місць несвободи, де катування відбуваються системно. 18 із них розташовані на території РФ, ще 11 — на тимчасово окупованих територіях України.
«Алгоритм дій РФ на контрольованих територіях відпрацювали до автоматизму. Відразу після заходу військових підрозділів російської армії за справу береться Федеральна служба безпеки РФ. З перших днів захоплення міст і сіл після повномасштабного вторгнення в Україні за вказівками ФСБ призначали місцеву «владу», придушували проукраїнські мітинги, тиснули на підприємців та держслужбовців, які відмовлялися співпрацювати з ними», — йдеться у матеріалі.
Для пошуку «незгодних елементів» ФСБ залучала силові структури. У першій частині матеріалу журналісти Viktoriia Project згадували, що після затримання Вікторію Рощину спочатку відправили до «офіційного» відділку поліції в Енергодарі, а потім перевезли до Мелітополя, де тримали вже в «неофіційних» катівнях, організованих в одній із промислових зон міста («на гаражах»).
Варто зазначити, що цю практику РФ справді відпрацьовувала у Донецькій та Луганській областях ще у 2014 році. Тоді, наприклад, у Донецьку контрольоване з Москви угруповання «ДНР» створило на території культурного центру «Ізоляція» місце незаконного позбавлення волі та тортур.
За свідченнями полонених, приблизно за такою самою схемою, яка спіткала Вікторію Рощину, відбуваються затримання і в інших частинах окупованих територій. Подекуди вже на цьому етапі фіксувалися вбивства українців.
Потім українців з окупованих територій переправляють до Росії. Найвідомішим серед правозахисників пунктом, де утримують полонених у Російській Федерації є СІЗО №2 міста Таганрог.
Правозахисники передали журналістам списки в'язниць та СІЗО, в яких утримували та утримують українців. З цих документів випливає, що росіяни активно використовують уже наявну систему в'язниць та ізоляторів. Не лише на своїх територіях, а й на окупованих.
Viktoriia Project – міжнародний проєкт, ініційований паризькою редакцією Forbidden Stories за участю провідних медіа світу. Forbidden Stories взялася досліджувати обставини перебування журналістки Вікторії Рощиної у російському полоні. А також продовжила її роботу над історіями українських «потойбічних в'язнів». За приблизними оцінками, йдеться про понад 16 000 цивільних осіб, яких утримують на тимчасово окупованих територіях України та Російської Федерації.
Українська журналістка Вікторія Рощина зникла у серпні 2023 року після репортажної поїздки до окупованого Запоріжжя, де розслідувала долі українських громадян, які незаконно утримувалися у російських в'язницях.
Понад рік її переміщували між неофіційними центрами утримання та російською в'язницею. У жовтні 2024-го її оголосили мертвою.
Тіло української журналістки було репатрійовано до України у лютому 2025 року. Згідно з результатами розслідування Forbidden Stories, журналістка піддавалася тортурам, а її тіло повернули з ознаками розтину і без низки внутрішніх органів.
Європейський Союз виступив із заявою у зв'язку зі смертю у російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної. ЄС вимагає незалежного розслідування її смерті.
Нагадаємо, у звітах ООН та української розвідки зафіксовано майже 700 випадків тортур: як поодиноких, так і групових.