Місто-примара з рожевим кіоском: життя в окупованій Авдіївці

17 лютого угруповання «ДНР» відзначає два роки після повної окупації Авдіївки — невеликого міста на Донеччині, яке українська армія обороняла майже 10 років.

Стела при в'їзді до Авдіївки

На в'їзді до міста зустрічає покинута стела під назвою міста російською мовою. На вулицях міста майже немає людей.

Зруйновані під час війни будинки в Авдіївці

Багатоповерхівки значною мірою зруйновані і немає жодних ознак швидкого відновлення. Але на відео та фото російських пропагандистів показують переважно нові будинки — кілька багатоповерхівок, що їх показово відреставрували.

Будівництво комунікацій біля одного з відновлених будинків в Авдіївці

Пропаганда РФ акцентує на відновленні кількох будинків у зруйнованій Авдіївці

Місцева мешканка Авдіївки прийшла до сусідки у гості

Житловий фонд Авдіївки майже повністю зруйновано, а це близько 150 багатоповерхових будинків та приватний сектор. Місцева «влада» заявила, що за два роки відновили 6 багатоквартирних будинків і будівлю адміністрації — все це за гроші російських регіонів, яких призначили шефами — Челябінськ і Ямало-Ненецький автономний округ. І лише 6 багатоповерхівок у місті живуть з електроенергією від ліній електропередачі. Решта об'єктів — на генераторах.

Вулиці Авдіївки сьогодні

До початку повномасштабної війни РФ проти України в Авдіївці залишалося близько 30 тисяч людей. Ближче до 2024 року військова обстановка посилилася, у місті було оголошено обов'язкову евакуацію. Тоді в Авдіївці залишилися чекати на російських солдатів близько тисячі людей. Скільки людей зараз мешкають в Авдіївці — невідомо. Місто, як і раніше, не може забезпечити повноцінне життя людям. Єдина головна відмінність від періоду боїв 2024 — люди не проводять добу в підвалах.

Російські аніматори приїхали до мешканців приватного сектору в Авдіївці на Новий рік

Але ховатися від обстрілів все одно доводиться. А у вільний час єдине, чим можуть зайняти себе місцеві жителі — прибирання дворів від будівельного сміття та уламків їхніх будинків, які знищила російська армія.

Народна творчість у дворах Авдіївки

Народна творчість у дворах Авдіївки

Загалом в Авдіївці можна зустріти кілька «яскравих плям» — нова адміністрація, побудована вихідцями з Уралу, рожевий кіоск з шаурмою на тлі розбитих багатоповерхівок, кілька продуктових магазинів, храм святої Марії Магдалини та пункт видачі посилок OZON. Замість лікарень — мобільний фельдшерський пункт, який приїжджає раз на місяць.

Храм святої Марії Магдалини

Вказівник на пункт видачі посилок OZON

У місті немає ані шкіл, ані дитячих садків — у них немає потреби, бо дітям, в принципі, тут не місце. А тих дітей, чиї родини все ж таки тут живуть, возять до школи сусідньої Ясинуватої. За даними місцевої «влади», це 15 школярів.

В іншому ж Авдіївка продовжує бути зруйнованим містом із промисловою зоною, де ховають свої бази та позиції російські окупанти.

Місцеве кафе

Руїни Адіївки

Угруповання «ДНР» також використовує Авдіївку як пункт тимчасового перебування людей, які виїхали з Покровська, за який тривають запеклі бої. Евакуація мирного населення із Покровська давно завершилася, зараз немає безпечного виїзду із міста. Тих, кого окупанти змогли вивезти, направляють або до Авдіївки, або до сусідньої Ясинуватої.

Представники окупаційної адміністрації на камеру спілкуються з людьми у пунктах тимчасового перебування

Вони живуть у відносно безпечних приміщеннях, щільно вставлених розкладними ліжками. Живуть завдяки гуманітарній допомозі від мілітаристських організацій із Росії — раз на місяць туди показово під камери пропагандистів привозять продукти і воду нужденним. Далі Авдіївки, наприклад, в Донецьк чи Макіївку, ці люди не можуть виїхати — російські військові стверджують, що не можуть забезпечити їхню безпеку у дорозі.     

Мешканці пункту тимчасового перебування

Єдине, чим одразу ж забезпечили мешканців розбитих Авдіївки та Покровська — російські «паспорти». Спочатку збирання даних, видача російських документів і лише потім — продуктовий набір. Хліб до Авдіївки почали заводити лише через рік після захоплення.

Автор: Євген Волчинніков, випусковий редактор «Новин Донбасу»