Радіохвилі з окупації

Жителі окупованих територій Донбасу, які не залишили свої домівки, вже давно навчилися отримувати інформацію з різних джерел, якщо звісно вони це робили раніше. Якщо в тебе супутникове ТБ і ти не хочеш дивитися, наприклад, «Первый республиканский», ти завжди можеш перемкнути на будь-який український телеканал. Про інтернет як інформаційний ресурс я взагалі мовчу. Але є значна категорія населення, яка не має можливості вибору інформпродукту – це ті, хто не можуть дозволити собі таку «розкіш» як кабельне телебачення або інтернет. А от радіо, яке більш-менш доступне всім, матиме трохи підвищену популярність. Особливо, коли ти звик його слухати протягом робочого дня. Особливо, коли йде війна. 

Якщо вірити сайту radiomap.eu/snr/donetsk, донецькі телевежі разом транслюють на окуповані території  11  радіохвиль. Серед них якимось чудом вціліли  дві українські – Наше радіо та Авторадіо (не виключно, що я їх «зловила» випадково). Інші радіохвилі були «переформатовані» або наново створені під «русский мир».  Так,  радіо «Мелодія» та «РадіоRoks» мають приставку «Новороссия», а «Перець ФМ»  - приставку «ДНР». Ще декілька радіостанцій в Донецьку ведуть мовлення з двох будівель Проектно-конструкторського технологічного інституту, такі як «Радио Пятница ДНР», «Перец ФМ ДНР». Музичний формат усіх цих радіостанцій залишився, а от інформаційну складову змінили суттєво. Змінили разом із новими дикторами. Жителі окупованих міст тепер слухають не тільки відверту пропаганду  але й новини з Росії. На тих частотах, де раніше були українські радіохвилі, тепер транслюють російські «Radio METRO» , «Спутник», «Ваня». Чомусь не працює «Радио Республика». Замість нього жителі окупованих територій слухають російське «Радио Вести ФМ». На окупованій території тепер також з’явилося «Патриотическое радио Армии Новороссии», де можна почути пісні воєнних часів.

Деякі мої знайомі журналісти вже давно задаються питанням, чому українська влада не перешкоджає розповсюдженню російської та «ДНРівської» пропаганди на окупованих територіях? Адже телевізійні вежі в Донецьку й досі ведуть мовлення на ці території, де мешкає значна кількість людей. Питання стає риторичним, коли мова заходить про ймовірні засоби усунення пропаганди. Як варіант, вежі можна було фізично знищити або пошкодити, але наскільки безпечним є таке рішення для мирного населення? Просто «відрізати» від електропостачання? Знов постає питання мирного населення на цих територіях. Ідеальним варіантом, звичайно, було б заглушити сигнал. Але ще в січні спеціалісти Національної радіокомпанії України заявили, що це не так просто, і, взагалі, компетенція ВСУ. Доки складається враження, що така операція не під силу навіть українській армії.