Яку матеріальну відповідальність має понести Росія після війни: механізми та принципи

Сума збитків для України від військової агресії Росії становить понад 340 мільярдів доларів. Дані, оприлюднені урядом у вересні, підтвердили у Світовому банку. Влада запевняє, що за всі злочини країна-агресор понесе заслужене покарання, зокрема матеріальне. Якими можуть бути механізми компенсації завданої Росією шкоди, розбиралися «Новини Донбасу».

Цифри зростають, Росія не зупиняється

За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, сума коштів, верифікована та необхідна для відновлення України — близько 105 мільярдів доларів.

«Сума змінюватиметься, тому що війна триває, руйнування, на жаль, тривають, і, очевидно, ми вимагатимемо більше», — резюмував Шмигаль.

Загальні втрати національної економіки, як прямі, так і непрямі (падіння ВВП, відтік інвестицій, трудових ресурсів, витрати на оборону, додаткову соціальну підтримку людей) Міністерство економіки спільно з KSE оцінюють на рівні 564 — 600 мільярдів доларів. Але ці цифри, очевидно, не остаточні.

Збитки зазнав майже кожен українець

Група «Рейтинг» провела всеукраїнське соціологічне опитування, згідно з його результатами через російську агресію матеріально постраждав майже кожен третій українець. Кожен другий втратив доходи або вони значно зменшилися. 32% громадян безпосередньо постраждали матеріально: втратили будинки, квартири, автівки. Згідно з опитуванням, 10% втратили житло: у 8% — частково пошкоджено, у 2% — повністю зруйновано.

Коли вимагати компенсацій

Юристи акцентують: відшкодувати збитки Україна зможе лише після завершення бойових дій. Крім того, судові інстанції мають встановити факт скоєння державою-агресором злочинів, за які передбачається стягнення. На цьому етапі потрібно все документувати, створювати доказову базу, чим уже займаються відповідні інстанції. У післявоєнний період одне з головних завдань керівництва країни — стягнути з Росії збитки (для країни загалом, і заподіяні людям).

Знищені внаслідок бойових дій житлові квартали Маріуполя. Скріншот: UkrinformTV

Репарація, контрибуція і не лише

Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (ГА ​​ООН) затверджено проєкт статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Згідно з документом, формами відшкодування є:

• реституція;
• компенсація;
• сатисфакція. 

нша загальна назва відшкодування збитків, яку ми вже неодноразово чули після повномасштабного вторгнення РФ — репарації. Це відшкодування державі, що постраждала від військової агресії, і може виражатися в грошовому еквіваленті, як цінностей, товарів, послуг, публічних вибачень.

Як свідчить історія, умови репарацій визначає країна-переможниця. Їх можуть прописати у мирній угоді після завершення війни. Також відшкодування уповноважені присуджувати Міжнародний суд ООН, спеціальний суд.

Репарації застосовувалися після Першої та Другої світових воєн. Експерти наголошують: саме стягнення — досить тривалий процес, що може розтягнутися на роки.

Реституція — відновлення становища, яке існувало до скоєння злочину державою пропорційно. Різновид даного механізму — субституція: передбачає заміну неправомірно знищеного чи пошкодженого майна аналогічним за вартістю та призначенням.

Якщо завдані збитки неможливо покрити шляхом реституції, йтиметься про компенсацію. За допомогою даного інструменту реально відшкодувати будь-які втрати, що фінансово оцінюються.

Нематеріальна відповідальність країни, яка скоїла злочин, називається сатисфакцією.

Що таке контрибуція

Поруч із терміном репарація нерідко доводиться чути інший — контрибуція. З англійської слово «контрибуція» означає «внесок». Це примусові виплати держави, що програла. У ХХ столітті від нього відмовилися, адже з плином років відшкодування шкоди набуло більш широкого значення та різних форм. Принцип контрибуції у сучасному міжнародному праві не використовують.

Як пояснює адвокатка Леся Дубчак, контрибуція фактично була заборонена Женевською конвенцією у 1949 році. Її замінили репарацією як більш «цивілізованою» формою.

Спецтрибунал для Росії

Вже відомо про 15 тисяч жертв серед мирних жителів України внаслідок війни. Такими є офіційні дані Управління Верховного комісара ООН з прав людини. З них понад 6 тисяч убито, понад 9 тисяч отримали поранення. Реальні цифри вищі, оскільки представники ООН до багатьох тимчасово окупованих територій доступу не мають.

За ці злочини РФ, її керівництво, мають понести не лише матеріальну, а й кримінальну відповідальність.

Оскільки не всі існуючі суди в компетенції здійснювати таке правосуддя, необхідний спеціальний трибунал. Подібні прецеденти в історії є. Нюрнберзький процес (суд після Другої світової війни над екскерівниками нацистської Німеччини), Міжнародний трибунал по колишній Югославії.

Народна депутатка Марія Мезенцева зауважує: трибунал має стати новим органом, який не діятиме на платформі Міжнародного кримінального суду або суду ООН.

Експерти пояснюють необхідність створення окремої інстанції і тим, що якщо не покарати Кремль, то у майбутньому будь-який диктатор зможе розв'язати війну.

«Має бути створено спеціальний суд для покарання Росії за злочини агресії проти нашої держави. Це стане сигналом для всіх потенційних агресорів, тому що вони мають цінувати мир, інакше будуть притягнуті до відповідальності світом», — заявив президент Володимир Зеленський під час онлайн-виступу на 77-й Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку.

Це буде найкращим варіантом правосуддя щодо всіх порушених Росією договорів та норм, вважає завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олексій Їжак.

«Тому що все інше — недостатньо адекватні міжнародні механізми. А спеціальні трибунали, подібні до тих, що існували у світі: Нюрнберзький, Токійський, по Руанді, колишній Югославії, що комплексно вирішують питання і фінансові, і особисту відповідальність політиків, і воєнних злочинів, — звичайно, були б найкращим варіантом», — акцентує він.

Створення спецтрибуналу Україна обговорює із західними партнерами. У жовтні глави МЗС Естонії, Латвії, Литви закликали Європейський Союз та партнерів допомогти Києву. Крім того, створення трибуналу для суду над президентом РФ та його спільниками підтримала більшість депутатів нижньої палати парламенту Нідерландів.