«Темп не втратили». Сергій Гайдай — про контрнаступ ЗСУ в Луганській області

Результати контрнаступу Збройних сил України в Луганській області, ситуація у звільнених неселених пунктах та активність російських сил у захоплених містах — про це «Новини Донбасу» поговорили з очільником Луганської обласної військової адміністрації Сергієм Гайдаєм.

— Ви говорили про те, що розпочався процес деокупації Луганської області та було звільнено кілька неселених пунктів. Розкажіть, будь ласка, як справи зараз із контрнаступом українських військових на Луганщині?

— Я говорив із самого початку, що у нас не буде виглядати контрнаступ як якась швидка операція, як це сталося на Харківщині. Справа в тому, що в Харківській області це була заздалегідь розроблена хороша операція з маневрами, що відволікають, з перекидкою військ. І там був ефект несподіванки. У нас такого не буде, бо саме після Харківської області та після звільнення Лимана всі, хто втік, втекли якраз у Луганську область, це раз. Друге — мали більше часу, щоб підготуватися і підтягнути якісь резерви, що ми й спостерігаємо зараз. Дуже сильно російська армія окопується, все мінує, підтягують цих свіжих мобілізованих вояк. І, загалом, готова до контрнаступу Збройних сил України. Але все одно просуваються війська, по одному, по два населені пункти звільняють потихеньку. Тобто темп не втратили, все гаразд.



— Ви кажете, що вже є деокуповані населені пункти, ми вже знаємо деякі назви . Коли туди зможуть повернутися місцеві жителі чи поки що небезпечно?

— Мають пройти три етапи. Перший етап — це безпосередньо сама деокупація. Другий етап — це зачистка, бо хтось може залишитися десь там, ховатися, не встигнути втекти. І третій етап — це хоча б якесь поверхневе розмінування. Тобто зрозуміло, що більш детальне розмінування чекає на Луганську область протягом кількох років, але початкове розмінування має пройти. У мене буквально завтра-післязавтра буде зустріч із військовими, і вони вже скажуть, куди можна заходити. Давайте не забуватимемо, що після деокупації все одно ці населені пункти можуть обстрілювати важка артилерія або ракети. Тому треба лінію фронту відсунути трохи далі, щоб вже місцеві жителі могли заходити і більш-менш спокійно перебувати у себе вдома.

— Тобто зараз деокуповані населені пункти на етапі зачистки та розмінування?

— Так, зараз ось саме ці два проміжні етапи, коли поки що заходити не можна. Їх [ці населені пункти] і обстрілюють росіяни досить щільно поки що.

— Що вам відомо про те, що відбувається в окупованих містах Луганщини? Мається на увазі розвиток подій після оголошення анексії та у зв'язку з контрнаступом. Нам вже сказали, що росіяни у Сватовому та у Кремінній цю лінію оборони вибудовують. Може, ще вивозять награбовано чи тікають вже звідти?

— Що стосується того, що там відбувається на сьогоднішній день, то сам собою «референдум» нічого не важив для людей. Ну, розповідають вони про те, що це також територія Росії. І що? А ось упродовж кількох днів Збройні сили України звільнили кілька сіл. Тобто сам факт проведення псевдореферендуму нічого не означає взагалі. А що стосується решти? Вивозять обладнання медичне, шкільне. Ми десь півтора роки тому відкривали приймальні відділення і за програмою президента якраз привозили гарне, сучасне медичне обладнання. Це і КТ були, МРТ, рентген-апарати, ШВЛ. Дуже багато всього привозили до наших лікарень. Справді, це найсучасніше обладнання було. Так от зараз окупанти це все просто скручують, згортають і вивозять. До речі, це впливає ще й на смертність серед їх поранених. Чому? Тому що колосальна кількість поранених, і вони можуть тяжко поранених спробувати врятувати лише на нормальному медичному обладнанні. Вони все вивозили до Луганська. Але поки туди довезуть поранених, то частина просто помирає по дорозі. Причому була буквально тиждень тому історія, коли ці окупанти оголосили про те, що вони в Луганську відкривають новий медичний центр і показали купу фотографій. Так ось, наші лікарі на цих фотографіях впізнають наше обладнання, яке вони вкрали у Старобільську, Сватовому, Сєвєродонецьку та інших наших містах. А щодо шкіл, то вивозять комп'ютери, вивозять проектори, проекційні дошки. Це все теж. Чи біжать колаборанти? Ну, вони спробували після харківського стрімкого бліцкригу. Усі спробували втекти, але їх розгорнули на кордоні між Луганською областю та Росією та змусили повернутися. Тому частина з них повернулася назад, а частина якраз десь оселилися вздовж кордону в селах і просто чекають якогось моменту або з кимось домовитись, щоби грошей дати для того, щоб таки виїхати на територію Російської Федерації.

— Чим ви зараз займаєтеся, як голова Луганської області? Тобто, можливо, ви спілкуєтеся з міжнародними партнерами щодо майбутнього фінансування відновлення? Чи, можливо, інші якісь питання, які ви вирішуєте, поки область знаходиться в окупації?

— Багато напрямків у нас. Ми відкриваємо гуманітарні штаби по всій Україні, у нас у кожній області є гуманітарний штаб. Визначили громади, які відповідатимуть за роздачу гуманітарних вантажів. Тому що 320 000 людей виїхали в евакуацію і вони роз'їхалися по всій Україні. Багатьом із них справді потрібна якась допомога. Ось ми її, власне, і надаємо. Ми запустили чат-боти, ми збираємо проблематику, намагаємось просто швидко реагувати на це. Ми допомагаємо нашим медичним закладам відновлюватись. Відновлюватись і як юридичним особам, і просто навіть як медичним установам, бо ніхто не скасовував вакцинацію, ніхто не скасовував державні програми. Коли, наприклад, хворим на цукровий діабет потрібно видати безкоштовно інсулін, а це може зробити тільки та лікарня, де людина приписана. Ми провели переговори з НЗСУ і нам виділяють гроші, і, відповідно, мешканці Луганської області отримують медичне обслуговування у різних населених пунктах. Зрозуміло, що ми з військовими спілкуємося постійно, на зв'язку щодня. І все, що вони просять, ми всі їм надаємо. Спілкуємось саме щодо заходу до деокупованих населених пунктів. Готуємо проміжні склади для того, щоб як тільки нам дадуть можливість заходити, ми одразу туди заїжджатимемо, привеземо медикаменти, привеземо гуманітарні набори, теплі речі, буржуйки, генератори, засоби зв'язку. Провели переговори із мобільними операторами. Розуміємо, що ретранслятори пошкоджені або повністю розбиті, але нам зв'язок дуже потрібний. Тому проговорили з ними, яким чином ми відновлюватимемо зв'язок. Замовили «Старлінки», ввели замість громад військові адміністрації. Чому це було зроблено? Тому що будь-яке ухвалення рішення громади — це збирання депутатського корпусу. На сьогоднішній день це у 99% неможливо. Частина депутатів ОПЗЖ втекла до Росії, частина стала колаборантами. Хтось із депутатського корпусу з інших партій поїхав кудись углиб України, хтось до Європи. Тобто зібрати сесію нереально. Тому ми запровадили військові адміністрації, розробили їх, знайшли людей подали президенту. Я особисто зустрівся із 17 послами різних країн: Хорватія, Італія, Латвія, Данія, Нідерланди, Франція, США тощо. Я поговорив із послами щодо того, що нам потрібна буде допомога у відновленні Луганської області. І у нас два напрямки. Це стратегічні речі, які нам треба допомагати відновлювати. Такі, як, наприклад, водоканали чи відновлення мостів, доріг, залізниць. І якісь такі прикладні речі потрібні вже зараз. Це якраз буржуйки, обігрівачі, теплі речі, медикаменти, автомобілі швидкої допомоги чи автомобілі для наших рятувальників. Ми проговорили з нашим ДСНС про те, що ми повинні будемо займатися розмінуванням. І що саме це має бути і яка техніка має бути ще на допомогу. Ми проговорили із лісником, визначили ділянки лісу, які можна розмінувати для того, щоб різати горильник і роздавати людям дрова. Ось така щоденна робота, вона весь час ведеться.