«Сподіваюся, через 3-4 місяці Луганщина буде вільною». Інтерв'ю із Сергієм Гайдаєм

Що зараз відбувається у Луганській області? Якими є перспективи контрнаступу тут Збройних сил України? «Новини Донбасу» поговорили про це із головою Луганської обласної військової адміністрації Сергієм Гайдаєм.

— Жителів Луганської області найближчим часом проситимуть евакуюватись у зв'язку з контрнаступом Збройних сил України. Розкажіть, будь ласка, докладніше кому насамперед потрібно виїжджати, куди і як ви рекомендуєте виїжджати?

— Швидше за все, ми найближчим часом звернемося до жителів Луганської області із проханням евакуюватися подалі від лінії фронту. Тому що для нас важливими є життя цивільних людей і ми попередимо, коли починаються бойові дії, щоб вони виїжджали кудись подалі, у сільську місцевість глибше, а, по можливості, на ті території, де не йдуть бойові дії.

— Скажіть, будь ласка, з яких населених пунктів насамперед треба виїжджати?

— Ні, коли я це скажу, тоді буде зрозуміло. Якщо я зараз називатиму населені пункти, то зрозуміло, що я заздалегідь позначу напрямок наступу української армії.

— І по часу ви теж не можете зорієнтувати?

— Ні. Я скажу заздалегідь.

— Чи можуть Збройні сили України взяти під контроль Луганську область найближчим часом? В найближчій перспективі?

— А що таке «найбліжча перспектива»? Однозначно так, Збройні сили України звільнять усю Луганську область. Причому тут наполягаю на тому, що всю. Але тут уже ніхто не каже, що це буде до 24 лютого, до якоїсь там ще дати, не має значення. Є адміністративний кордон Луганської області та Збройні сили України звільнять усю Луганську область. Щодо часу, то я тут не прогнозуватиму, я не Нострадамус, але можу сказати, що протягом 3-4 місяців, я сподіваюся, ми по Луганщині питання закриємо, і вона буде вже вільна. Дуже багато потрібно буде докласти зусиль, щоб відновити область, але її буде вже звільнено. Це ж війна, скільки буде резервів, скільки буде заміновано, яку зброю застосовуватиме Росія, що буде з погодою. Якщо будуть морози, то буде легше, тому що техніка зможе проходити і по полях, якщо буде зима тепла, то буде трохи складніше. Це війна, тут все можливе.

— Є вже інформація, що Сватове на Луганщині залишають російські війська. Що ви знаєте про це?

— Щось знаю. Але нам потрібно, щоб вони не покинули, а щоб ЗСУ там підняли український прапор. Це набагато важливіше, ніж те, що вони там щось залишають.

— На території так званої «ЛНР» зараз дуже активно проводять мобілізацію. Розкажіть, будь ласка, що ви знаєте про це?

— Це вже переросло у добровільно-примусову мобілізацію. Ми бачили, що людей зупиняли на вулицях, їх насильно возили до військкоматів, записували до армії. Потім ми вже побачили, як почали забирати людей із комунальних підприємств критичної інфраструктури та шахт. Там, де працювало 400-500 осіб на якомусь критичному підприємстві, яке забезпечувало життєдіяльність регіону, скорочували чоловіків до 200 або змінювали на жінок. І потім ми вже побачили кінцівку цього всього, коли ловили всіх підряд і під егідою так званого референдуму, і з використанням квадрокоптерів, дронів. І обманом, і що вони тільки не використали. Були навіть такі ситуації, коли у школах роздавали по 10 тисяч рублів, але треба було записати всі анкетні дані всіх батьків, де вони перебувають. І в такий спосіб шукали всіх чоловіків. Дуже багато у нас історій є, коли ми спостерігали, що вже ні в кого ні про що не питають, просто кидають у пекло війни і люди звідти живими поверталися рідко. У них є хороша можливість — спроба здатися в полон. Чому спроба, тому що це все також не так просто. Позаду — загороджувальні загони, які стріляють у своїх же, попереду українські військові. Там йде ворог озброєний. Ну, звичайно, вони в них стріляють. Тому, щоб здатися в полон, потрібно заздалегідь дзвонити на гарячу лінію, домовлятися. Процес нелегкий, але принаймні збереже життя.

— Чи їде зараз керівництво так званої «ЛНР» за межі Луганщини?

— Я не можу сказати про безпосереднє керівництво. Ми бачили там пересування, коли вони їздили цілувати дупу Путлеру. Можу сказати, що після стрімкого харківського наступу української армії, коли звільнили величезну частину Харківської області, колаборанти, злякавшись, просто в черзі вишиковувалися на кордоні з Луганською областю. І якщо жінок ще випускали, то з чоловіками була проблема — їх не випускали, розвертали. І з колоборантами також. Їх розвертали та казали: ви працюєте керівником тієї чи іншої адміністрації? Отже їдьте та захищайте свою адміністрацію. У нас є інформація, що деякі повернулися, а деякі розосередилися по порожніх будинках або по якихось родичах, знайомих десь неподалік кордону з Російською Федерацією і сидять там, чекають якогось вдалого моменту, коли можна буде вирватися у бік Росії. Тому що вони розуміють, що, м'яко кажучи, їм буде Україна дуже «рада».

— Яка гуманітарна ситуація у Луганській області? Опалення, вода, їжа, медикаменти та доступ до медичної допомоги?

— Ситуація абсолютно різна в Луганській області. Тому що область ділиться на ту, де відбувалася активна фаза бойових дій, і ту територію, де боїв поки що не було. Дай боже, щоб там теж стався стрімкий «негативний наступ» російської армії, щоб вони втекли так, як із Харківської області, з-під Лимана і щоби менше було обстрілів, і щоби менше було загиблих серед мирного населення. Але якщо говорити про те, що вже сталося, то частина Луганщини, де була активна фаза бойових дій, там зруйнована вся критична інфраструктура, знищена система центрального водопостачання, газові магістральні труби підірвані, каналізація розбита. Тобто проблеми з водою, опаленням, газом, електрикою. Величезна кількість підстанцій розбита, стовпи повалені, колосальні проблеми у людей. У таких містах, як Сєвєродонецьк Лисичанськ, Рубіжне провести опалювальний сезон цього року не вийде, тому що просто неможливо відновити всю систему опалення протягом двох-трьох місяців. Коли пройде деокупація території, ми тоді вже займатимемося. Робочі групи вже створені, вони вже чекають, щоб зайти, проводитимуть аналіз руйнувань. Попередньо ми домовилися, що вони зроблять таких два плани. Перший — це що можна зробити швидко, протягом перших днів. Можливо, якісь фільтри поставити на воду, можливо, якісь гармати для нагнітання теплого повітря. Можливо, десь кидати повітрям електрику, щоб у людей були якісь блага з критичної інфраструктури. І другий план — це вже такий стратегічніший, глобальніший. Це повне відновлення водопостачання в області, те саме з електрикою, те саме з газом. Зважаючи на те, що ми розуміємо, що, можливо, будуть проблеми з газом з боку Російської Федерації. Тобто всі групи у нас створені, і як тільки буде можливість і скажуть військові: «так, будь ласка, заходьте», ми відразу почнемо займатися відновленням інфраструктури.

— Я так розумію, одразу повертатися у свої будинки не можна буде?

— Однозначно не можна, бо величезна кількість снарядів і мін, що не розірвалися. Це є небезпечним для життя. Окупанти сказали, що вони Сєвєродонецьк розмінували за два тижні. Це брехня чистої води, це просто неможливо. Тому що у Сєвєродонецьку 90% будинків обстріляно, з них 70% критично пошкоджено. Тобто кількість боєприпасів, що не розірвалися, величезна. Ми не будемо так поверхово ставитися до цього, бо крім жителів, які хотіли б повернутися до своїх будинків, ще будуть ремонтні бригади заходити, медики працюватимуть, будуть пожежники, поліція, якісь служби міські. Якщо не буде нормального розмінування, всі ці люди будуть піддані небезпеці. Тому потрібно буде обов'язково провести таке ретельне, гарне розмінування, а потім уже дозволяти більш-менш безпечно повертатися додому. Плюс все ж таки зима на носі. Враховуючи те, що я сказав раніше про неможливість провести опалювальний сезон. Ну, немає сенсу людям замерзати у своїх квартирах. Ми пускатимемо людей для того, щоб вони могли забрати свої речі, просто перевірити квартири. Але жити там не можна.

— Яка ситуація із медикаментами?

— Ми вже готуємо штаби деокупації. Тобто, всі голови військових адміністрацій чітко розуміють, хто входить до складу цих штабів. Ми домовляємось про отримання гуманітарних вантажів. Ми будемо ці гуманітарні вантажі розвозити в залежності від того, скільки людей у місті чи в тому чи іншому пункті залишатиметься. Ми записали, що потрібно: це і фільтри для води, і обігрівачі, печі, і теплі речі. Ми проговорили вже те, що відразу ж заходять працівники ДСНС з технікою, одночасно заходять медики, не важливо який це населений пункт. Якщо це зовсім маленьке село, то туди приїжджатиме наша лабораторія чи якась наша швидка допомога з медпрацівниками, які надаватимуть медичну допомогу. Якщо це більш-менш великий населений пункт, то там відкриватимемо щось на кшталт амбулаторії. Ми вже чітко розуміємо по громадах, хто працюватиме і де. Ми готові завести медикаменти. Що для нас головне, щоби не зупинялася життєдіяльність того чи іншого населеного пункту. Ми домовилися з «Укрпоштою», щоб вони приїжджали до цих населених пунктів та давали пенсію людям.

— Яка ситуація із водопостачанням?

— У містах, де проходили бої, тяжка. У Сєвєродонецьку все пошкоджено. Навіть якщо у Сєвєродонецьку зробити якусь свердловину, воду особливо не очищають. У літній період ніхто особливо не прибирав трупи, вони розклалися. Трупні речовини потрапили у воду, у людей була проблема, вони пили воду зі свердловин, у них набрякли язики, у них були розлади, це колосальна проблема. Щодо Лисичанська, то це місто менше постраждало, але це місто розташоване в ландшафтному плані на височині, там води в принципі немає, там, коли робились свердловини, там треба було чекати день, щоб вода знизу вгору пішла. Тому воду ми возитимемо цистернами, пожежними машинами, але ми це все підготували, у нас все це є, у нас є французькі фільтри промислові. Як тільки ми зможемо зайти, як тільки військові дадуть відмашку, що все більш-менш безпечно, ми не чекатимемо кінця війни, ми заходитимемо відразу. Хтось, можливо, захоче евакуюватися, ми допомагатимемо в цьому плані, кому потрібна медична допомога, надаватимемо медичну допомогу. Ми відновлюватимемо нормальне життя наскільки це можливо в умовах воєнних дій у Луганській області.

— Російські війська знищили телевежу в Камишевасі. Як ви вважаєте, навіщо?

— Вони розуміють, що помилок 2014 року вже не буде, це буде вже боротьба за уми людей, щоб очистити їх від цього бруду, яким їх напихали 8 років. Вишка — це серйозний об'єкт. Я домовлявся із міністерством, щоб її добудувати. Обладнання, яке стояло на вежі, дозволяло транслювати телевізійний сигнал у радіусі 50 км. Радіохвилі взагалі добивали до Російської Федерації. Ми ж розуміємо, що хто володіє інформацією, той володіє світом. І та інформація, якою людям забивали голови на окупованій території, вона перетворила їм мізки на якусь кашу. Служба безпеки України неодноразово ловила диверсантів, серед яких були молоді хлопці по 21-22 роки. Давайте порахуємо мінус 7 років, тобто це були підлітки чотирнадцятирічні. За 7 років їм промили мізки настільки, що вони були готові йти на територію України та вбивати українців. Йти на територію Луганської області, яка не була окупована, та здійснювати там диверсійні дії. Для нас дуже важливо, щоб цей сигнал йшов, тому вони все це й знищують.