Труднощі переказу. Криптовалюта для пенсіонерів, зарплата за чужим паспортом та інші фінансові махінації у Донецьку

Володимир Путін поки тільки говорить про глибокі плани щодо інтеграції захоплених українських земель і лише закликає (не наказує) російські банки активніше заходити до Донецька, Каланчака та Скадовська, до зони ризику, під західні санкції.

Але насправді на «нових територіях», в окупації, працює тільки один банк РФ — зате великий, вже «підсанкційний», просто з першої п'ятірки: «Промcвязьбанк» (ПСБ).

Мало того, ПСБ, коли зайшов на окуповану територію, припинив низку єдиних у своїй родині «республіканських» банків «ДНР» та «ЛНР».

Путін просто розпорядився: «державні банки» із функціями регулятора в «ДНР» та «ЛНР» мають бути перетворені на товариства з обмеженою відповідальністю та передані ПАТ «Промcвязьбанк».

Водночас далеко не всі жителі окупованих територій готові перейти на обслуговування російським банком (для цього необхідно отримати паспорт РФ) — ба більше, що до їхніх послуг величезна кількість «чорних мінял», які переводять в готівку українські пенсії та зарплати всіма способами, включно з фінансовою. Як триває цей процес, розповідає «Спектр».

Довідка : 100% голосуювальних дій ПСБ належить Російській Федерації від імені Росимущества. Голова ПСБ — Петро Михайлович Фрадков, а ПСБ, що входить до п'ятірки найбільших російських банків, крім іншого активного фінансування сектору оборони. ПСБ та його 17 "дочок" потрапили під санкції Міністерства фінансів США ще в лютому 2022 року, за кілька днів до повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну. Про захід на окуповані території банк повідомив у червні 2022 року.

Обвал місцевої фінансової системи з власною кадровою сіткою і внутрішнього контролю над рублевим потоком з боку РФ, що завантажується в «Л/ДНР», — ще один привід для депресії серед українських колаборантів. Загалом Росія після повномасштабного вторгнення не виявила до них жодної краплі поваги: ​​закрито місцеві «генеральні прокуратури», «суди», «МДБ», «республіканські банки». Звільнено звідти й персонал, який взяв на роботу ФСБ, Слідчий комітет, суди і навіть ПСБ лише після перевірки та переатестації, які багато місцевих кадрів не пройшли.

Все це «злиття-поглинання» сталося не одразу після вторгнення, а протягом літа 2022 року, після того, як Москва зрозуміла: початковий план швидкого захоплення Києва зі встановленням маріонеткового проросійського режиму провалився і потрібно будувати окрему систему з управління, відновлення та фінансування того, що вдалося захопити та утримати.

Війна і «мир»

«У нас цей ПСБ є де можна і де не можна. Якщо все зруйноване — привозять мобільний пункт разом із банкоматом, такий стоїть у нас біля гіпермаркету "Метро"», — розповідає житель Маріуполя Іван.

Усі жителі окупованих територій повинні мати рахунок у ПСБ — інакше не отримати пенсії, заробітної плати, соціальної допомоги. Важливо усвідомлювати, що у ПСБ зобов'язані відкривати спеціальні рахунки для бізнесу й усіх підприємців.

«Я торгую на ринку і зобов’язана платити за патент 500 рублів (5 євро) на місяць і ще близько 1000 рублів (10 євро) на місяць соціальний внесок, як на пенсію, — розповідає «Спектру» Олена, яка торгує шкарпетками та трусами на одному з донецьких ринків. — Так от з 1 квітня 2024 року я зобов’язана сплачувати податки тільки зі своєї спеціальної бізнес-картки у ПСБ. Раніше з цим було легше, але зараз гайки закручують усім».

Банк ПСБ – єдиний, як влада, а місцями навіть ширший за владу: з 2022 року і до сьогодні особистий рахунок там можна відкрити не лише за російським, а й за українським паспортом. Щоправда, бюджетники без російського паспорта далеко не завжди можуть одержувати на цей рахунок зарплату.

Влаштуватися на «бюджет» без паспорта РФ зараз неможливо, але деякі фахівці з українськими паспортами (наприклад, лікарні у лікарнях) ще подекуди залишилися зі старих часів.

Для лікарів вигадують спеціальні схеми: їхні ставки на роботі в поліклініці отримує хтось із колег із «потрібним» паспортом. Пенсії та соціальну допомогу місцевим «іноземним громадянам» (як зараз тут називають непокірних українців, які вперто не приймають паспорт РФ) теж одержати неможливо. Для них залишаються тільки «чорна» зарплата та робота.

«Мене випустили з ув’язнення 30 грудня 2022 року, і я більше року жив у Єнакієвому, поки не поїхав у лютому 2024 року до Києва», — розповідає «Спектру» тепер вже колишній житель Єнакієва Сергій Протасов.

Сам він не хотів брати російський паспорт, проте визнає, що без такого документа в «ДНР» непросто.

«Паспорт РФ я брати не хочу, ну навіщо він мені потрібен? (сміється) Ну, а життя людини без російського громадянства в "ДНР" на вигляд не дуже: тобі просто недоступна жодна офіційна робота. Я перебивався шабашками, потім домовився про роботу в місцевій пекарні: зміни по 14 годин, праця тяжка, два дні працюєш — два відпочиваєш. Платили за зміну одразу й готівкою, 1500 рублів (15 євро). Квартиру я винаймав за 5 000 (50 євро), квартира залишається лише на їжу», — розповідає Сергій Протасов.

Понад п’ять років він відсидів у «ДНР» під слідством за заводськими виробництвами, а російське громадянство після цього отримувати не схотів.

Ті, що з російськими паспортами, можуть розплачуватися картою «Мир» (виданими ПАТ «Промcвязьбанк» — Ред.), знімати гроші в банкоматах. Теоретично вони навіть можуть брати іпотеку: громадяни Росії із «пристойною» кредитною історією та стажем офіційної роботи у тому ж Маріуполі можуть оформити кредит на купівлю житла.

Біля офісу ПСБ-банку. Фото: Spectr. Прес

Однак на практиці виявляється, що місцеві жителі ані надійних кредитних історій, ані достатньої офіційної заробітної плати, як правило, не мають.

Куди йдуть кошти

Те, що відбувається з грошима на окупованих територіях, добре вписується в стару практику роботи РФ із самопроголошеними республіками Донбасу. Основний принцип — гроші мають повернутися в метрополію навіть і крастися у тій умовній метрополії.

Наприклад, програма відновлення зруйнованого міста тут уже була. У 2015 році місто Дебальцеве у спробі оточення було страшно розбито артилерією та РСЗВ. Ухвалили комплексну програму відновлення Дебальцевого.

Спеціальна компанія проводила «дефектування» — фіксацію пошкоджень та підрахунок матеріалів для ремонту, всі будівельні матеріали закуповуються в РФ і привозяться звідти на територію Донецької області без участі «влади ДНР» (потім, щоправда, для робіт наймали місцеві бригади). Проте місцеву владу «ДНР» до фінансових потоків не допустили.

Щодо торгівлі, то всі товари на окупованій території постачалися так: російські виробники формально (за документами) відправляли їх в Україну та не сплачували ПДВ. Таким чином, будь-який російський товар замість місцевого був уже на 20% дешевшим, а місцеві виробники — хоч гіпсокартону, хоч спирту, хоч свинини — не могли конкурувати із завезеним товаром, наприклад, з Ростова-на-Дону.

Усі промислові великі активи окупованої частини Донбасу потрапили під контроль ЗАТ «Зовнішторгсервіс». У березні 2017 року всі захоплені підприємства оголосили «взятими під зовнішнє управління» структурою, яку пов’язували з колишнім українським олігархом Курченком.

Було створено сервісне управління в Донецьку, яке займається постачанням сировини на підприємства гірничо-металургійного комплексу та вивезенням готової продукції — від вугілля та коксу до чавуну та металу. Гроші залишилися у Росії.

Підприємствам спочатку переказували кошти на заробітну плату, але потім перестали, а після накопичення річних боргів усіх перед усіма — заводи стали. У 2021 році прийшов новий «інвестор», вже російський, — колишній заступник т.в.о губернатора Воронезької області Євген Юрченко, який назвав свою структуру по-новому: «Південний гірничо-металургійний комплекс» (ПГМК).

Цей «бізнесмен», за його словами, з 2021 року вклав у підприємство Донбасу 40 мільярдів рублів (400 000 000 євро).



ПГМК працює і зараз, керуючи сімома захопленими українськими підприємствами. Це Алчевський металургійний комбінат, Єнакіївський та Макіївський металургійні заводи, Макіївський та Ясинівський коксохімі, Комсомольське рудоуправління та Стаханівський завод феросплавів.

Рештою на окупованих територіях управляють та розподіляють отримані на інтеграцію й відновлення вартості російських регіонів. Так, у Маріуполі «господарює» Санкт-Петербург, Волноваський район ділять між собою Липецька область та Ханти-Мансійський автономний округ, а від Скадовської Запорізької області заправляли люди з Кабардино-Балкарії.

«Головуючі» регіони тут присутні публічно, на їхню діяльність і людей ти нариваєшся буквально щодня — комунальним колапсом у Маріуполі займаються приїжджі з Санкт-Петербурга слюсарі, російські підручники у селі під Микільським постачають з Липецької області, а У залізничній лікарні у приймальні сидять лікарні з ХМАО.

Згодом і кошти на відновлення зруйнованої структури, і виплати людям йдуть як «допомога» лінією регіональних бюджетів, оминаючи місцеву «владу».

Марш криптопенсіонерів

Чим живе не допущений до бюджетної годівниці місцевий бізнес? Він годує й одягає найбагатший прошарок — військових. Обслуговує й інший «багатий» прошарок — пенсіонерів. Однак він втратив гроші нещодавніх «королів Донбасу» — російських вахтовиків.

Місцеві робітники після зупинки (стараннями «Зовнішторгсервісу») металургійних заводів та шахт масово виїхали до інших підприємств — у Липецьку, Воркуті, Магадані. Чоловіки поїхали, сім'ї лишилися.

У РФ чоловіки відкрили рахунки в тому ж «Сбєрбанку», а другу картку залишили дружинам, на підсанкційній окупованій території «ДНР», позбавленій службової опіки легальних російських банків.

Рубльовими потоками від заробітчан (трудових мігрантів, які виїхали до Росії) були місцеві міняли: дружини металургів і шахтарів йшли до тих контор і знімали з незначною комісією (зазвичай до 6%) гроші з російських платіжних карток.

Наразі слідом за «ДНР» підсанкціонною стала уся Росія: на території Донецька, Макіївки та Маріуполя є банкомати та відділення ПСБ, які приймають картки, емітовані всіма російськими фінансовими установами. А місцеві ділки втратили цей потік рублів.

Що в них лишилося? Обмін валют! Притім специфічні, притаманні лише окупованим регіонам, обмін рубля на гривню та навпаки. Ну і євро, долари, чорний ринок — як у людей. Щоправда, починаючи з 2024 року, на цьому ринку обмінних пунктів і напівофіційних магазинів з перевипуску карт будь-якої країни настала криза.

«Раніше, за «ДНР» ну який тобі «дах» потрібний був? Та ніякий практично, відкривайся і працюй!», — розповідає «Спектру» підприємець Сергій (ім’я змінено на прохання співрозмовника) з Макіївки.

Але з нового року за них взялися. Ринок тепер лихоманить, люди вимагали ліцензування — начебто зробити, як у Ростові-на-Дону, все офіційно. Там само, у Росії, «обмінників» немає, лише банки міняють валюту.

«Ми маємо крутитися: сьогодні на міжбанківському ринку в Москві курс [долара] ближче до 90 [рублів за 1 долар], на криптовалютних біржах — ближче до 95, міняти можна реально по 93,5 — а ти все це рахуєш!» — бідкається він.

Такі оголошення чергової зустрічі проводяться у донецьких рекламних чатах

«Купити готовий долар у нас зараз на «чорному ринку» можна в середньому по 93 рублі, різниця на «чорному ринку» між «купити» і «продати» — образно кажучи, в 70 копійок, дуже гнучко», — веде далі Сергій.

За його словами, «готівкові переведення» теж хитають, у центрі міста було щось на кшталт фінансових магазинів: приміщення, вивіски про зняття грошей. Працювали вони, до речі, за дуже низьким курсом, а розташовані були в центрах практично: два магазини навпроти один одного, і вони були забезпечені по-крутому: могли зчитувати будь-які карти, телефонувати куди завгодно, відеоконференції для клієнтів влаштовувати.

«Ми ж тільки з цього всі живемо: [переведення в готовку] пенсії російські, пенсії українські та зарплати військових, ну і плюс, звісйно, зарплати бюджетників», — розповідає житель Макіївки.

У бійців фронту для переведення у готівку час зараз дуже гарячий. Один із головних місцевих фінансових потоків — пенсії українських громадян. Тут живе багато колишніх шахтарів, у яких великі виплати, а є ще й так звані регреси — плату за інвалідність, отриману на виробництві.

Це серйозні гроші, які йдуть через український Ощадбанк в режимі онлайн, через застосунки банку в смартфонах. Для людей похилого віку усі ці комп'ютерні ігри — величезне, іноді непосильне завдання.

«У мене своє коло постійних клієнтів. Літні люди часто не розуміються на смартфонах, я їжджу зі своїм планшетом і роблю на день до 8 відеодзвінків, з'єдную банк та клієнта. На ці відеоконференції потрібно записатися заздалегідь, призначити час для контакту та верифікації людини», — розповідає Андрій, «міняла» з Донецька.

До 31 березня український пенсійний фонд провів звірку: намагається зрозуміти, хто з клієнтів на окупованих територіях упродовж двох років війни вже помер. Андрій зізнається, що у нього є клієнти, які роками отримують гроші за померлих людей похилого віку. Додає, що є одна людина похилого віку, яка служить інструктором в армії і одержує, крім російської, ще й українську пенсію. Підприємець визнає, що без його послуги «під ключ» цей військовий своєї пенсії у гривнях не отримав би.

«Воно начебто все просто. У мене рахунок у Ощадбанку теж є. Пенсіонер просто переказує мені гроші в Україні, а я йому тут віддаю в рублях. Але фінансові програми у двох банківських видах — старого та нового зразка. У старому потрібно запускати будь-яку транзакцію за допомогою смс, а їх упіймати тут – такий геморой!» — Пояснює Андрій.

Справді, на окупованій території немає українського зв’язку, але «Водафон» іноді ловить його в певних місцях, відомих таким «фахівцям», як Андрій.

Наприклад (донедавна, до захоплення російською армією Авдіївки), зв’язок можна було упіймати на околицях Ясинуватої, у селищі Октябрський у Донецьку, на залізничному вокзалі в Макіївці. У цих місцях з телефонами клієнтів міняли ловлять sms і одразу перезавантажують додаток.

«Розумієш, якщо жінка похилого віку до мене прийшла, зазначте, вона вже мій клієнт, і я зайвих грошей з неї не беру: просто завантажую їй у телефон новий додаток без жодних попереджень. І відсотків жодних давно не беру за переведення у готівку — старих це тільки лякає і плутає. Мій заробіток — на курсі обміну в ланцюжку гривня-крипта/долар-рубль», — каже Андрій.

Пропозиція по «переведенню у готівку» / Спектр. Прес

«Нещодавно у мінял трапилася чергова неприємність: у 2024 році криптовалютна біржа Binance перестала працювати з рублем. Точніше, оголосила про це. В результаті окремо від біржі виник обмінник для умовної пари «рубль-долар», і все пішло на нове коло, але з додатковими операціями», — зізнався ділок.

Його попросили описати пригоди умовної бабусі, яка має на українському рахунку накопичені великі гроші — 15 000 гривень (приблизно 383 долари США, або 380 євро).

«До мене приходить бабуся-пенсіонерка з рахунком в Ощадбанку, на якому має 15 тисяч гривень. Ми дивимося: який у неї застосунок у телефоні? Або новий, в який можна перекинути її гроші на інший рахунок без підтвердження [за допомогою] смс, або старий, для якого потрібен логін, пароль і смс, які потрібно підловити десь на «нашій території», щоб просто перекинути гроші», — ділиться Андрій.

Якщо до нього звертається така людина, то він перекидає собі її гроші. Якщо ця бабуся стає постійним клієнтом «фінансиста», то він з курсом не грається.

«Якщо у телефоні людини старий застосунок, я ловлю у місті  український зв’язок, заходжу до її старого застосунку і одразу реєструюся у новому, щоб потім не витрачати час і не морочити голову», — додав він.

Отже, ці п’ятнадцять тисяч з’являються у ділка на українській картці, він їх переказує на свій акаунт на криптовалютній біржі Binance, потім заходить в обмінник, де є P2P-торгівля (електронний ринок, де користувачі можуть торгувати цифровими активами Bitcoin, Tether та іншими криптовалютами один з одним — Ред.).

«Там я купую USDT (криптомонета Tether (USDT), прив’язана до долара 1:1 — Ред.), знаходжу у продажу суму, яка мені потрібна (припустимо ті ж 15 тисяч гривень), натискаю «створити ордер». Зараз 1 USDT, як кажуть, дорівнює 38,5 гривням, тобто він насправді тупо дорівнює долар. З тими, кому потрібна гривня, я проводжу обмінну операцію: у цей час біржа блокує наші облікові записи — тобто отримати від мене гроші і з ними піти не вийде, поки ми не укладемо нашу особисту угоду, облікові записи не розблокують. Потім так само я здійснюю обмін USDT на рублі, звіряю курси, обчислюю свої відсотки і віддаю бабусі рублі за вирахуванням свого заробітку. Ваші гроші у мене вже на той час на рахунку в "Сбербанке", у відділенні Ростова-на-Дону. За таку операцію на 15 тисяч гривень я заробляю приблизно 21 копійку на кожній гривні – десь 3 750 рублів (37,5 євро) з одного такого обміну. Воно все начебто просто, але заморочливо — увесь час змінюються правила гри, люди похилого віку погано розуміють, що відбувається, ними потрібно маніпулювати, тримати свою групу клієнтів при собі. А потім вони вмирають», — закінчив він.