«Всі надто зайняті виживанням». Що відбувається у Луганську

Непідконтрольний Україні Луганськ, можна сказати, перебуває у тилу. Однак розв'язана Росією широкомасштабна війна в Україні і, як наслідок, мобілізація зробила ситуацію в місті, яке вже вісім років живе під прапором так званої «ЛНР», ще складнішою. Автори «Реальної газети» залишилися в окупованому місті і на власні очі бачать усе, що відбувається там. «Новини Донбасу» публікують їхню розповідь.

Розпечений липневою спекою Луганськ є бабиним царством. На вулицях не зустрінеш чоловіків призовного віку: всі вони ховаються по будинках, не натхненні перспективою бути виловленими на вулиці та відправленими на вірну смерть із іржавим автоматом. І це незважаючи на те, що по всьому місту розвішано патріотичні банери. Тож жінки працюють, ходять магазинами, тягають важкі сумки з продуктами та обмінюються повідомленнями про те, де з'явився черговий патруль.

Хоча офіційно воювати відправляють лише тих, хто з'явився на вулицях у стані алкогольного сп'яніння, порушників громадського порядку та затриманих за правопорушення, за неофіційними даними, працівники медустанов зобов'язані надавати відомості про чоловіків призовного віку, які звернулися по допомогу.

Все це накладає відбиток на якість життя: ремонт житла та побутової техніки перетворився на грандіозну проблему. За роботу беруться люди, які з якихось причин не підлягають призову і не мають достатньої кваліфікації.

Влітку 2022 року не відкрилися численні літні майданчики, які торгують пивом. З одного боку, більше немає шуму, гучної музики та п'яних, з іншого — це були, як-не-як, робочі місця та прибуток підприємців. До речі про підприємців. Незважаючи на те, що чоловіки ховаються вдома і дрібний бізнес майже затих, сплати податків вимагають неухильно.

Під вибухи та постійний гул літаків Луганськ втягнув голову в плечі і про війну намагається не говорити. Істерично підтримувана ілюзія мирного життя тріщить по швах. Вкрай зменшилася кількість автомобілів з буквою Z. Можливо тому, що зробили висновки. Ну, чи тому, що їм ріжуть шини. Не те, щоб українські патріоти — просто люди, які втомилися від війни. Дехто сподівається на Росію, дехто на Україну, але в дискусію не вступають: усі надто зайняті банальним фізичним виживанням.

Луганськ улітку 2022 року. Фото: «Реальна газета»

Робота

Роботи немає. Функціонують лише «держструктури» та бізнес із серії «купи-продай». В оголошеннях на чоловічі вакансії перевага надається претендентам із «звільнених територій», тобто свіжоокупованих — перед ними поки що виконують реверанси та не женуть на передову. У деяких оголошеннях вказується, що надається бронь від армії — це означає, що бізнес іде настільки добре, що його власник може занести до відповідних структур достатньо грошей.

«Держструктури»

Чергу в «держустанови» потрібно займати о четвертій ранку. У приміщення запускають по троє людей, решта стоять на вулиці, знемагаючи від спеки. Непритомність, сонячні удари — компетенція «швидкої». Забезпечення більшої кількості працівників, місця для сидіння ви смієтеся?!

Все в ім'я людини, все на благо людини, ага.

Гроші

Приблизно три тижні тому Луганськ відчув гостру нестачу дрібних грошей. Монет, як і купюр 50 гривень, недостатньо. Розлючені покупці вимагають здачу. Не менш розлючені продавці кажуть, що нема чим. Проблема торкнулася навіть великих супермаркетів – просять давати під розрахунок.

Штучно занижений курс гривні (1,5) пробив пролом у бюджеті пенсіонерів. Довгий час вони були чи не найбагатшими людьми, одержуючи водночас українську та «республіканську» пенсії. Тепер їхні доходи значно зменшилися, так само як і любов до молодої процвітаючої «республіки».

Дуже популярні поїздки в Росію за отриманням допомоги від РФ у розмірі 10 000 рублів. Щодня із так званої «ЛНР» до міст Ростовської області вирушають десятки мікроавтобусів. Це організований тур — куратор наперед набраних груп проводить своїх підопічних по всіх інстанціях та кабінетах. Після оформлення всіх документів видається банківська картка, на яку за півтора-два місяці приходять гроші. Ціна такого вояжу – 2-2,5 тисячі рублів, залежно від комфортабельності автобуса. При цьому куратори старанно захищають людей від реакції росіян, які за будь-якої зручної нагоди висловлюються в тому сенсі, що вони самі живуть у злиднях, а всяким дармаїдам дають по 10 тисяч.

Оголошення в Запоріжжі. Фото: «Реальна газета»

Охорона здоров'я

Ні, ну екстрену допомогу, звичайно, нададуть. Решта — власним коштом. В аптеках, щоправда, лише малоефективні російські дженерики. Придбати потрібний препарат не проблема. В інтернеті можна легко знайти тих, хто доставить потрібні ліки, причому без рецепта, і коштуватиме це як крило від боїнгу. Щоправда, отримати замовлення можна буде через 10-15 днів, і, якщо ліки буде потрібно екстрено, доведеться лікуватися тим, що є в аптеках.

Комунальна сфера

Міські комунікації, які й за України не ремонтувалися, зносилися до кінця. По вулицях тече лайно та питна вода. Тече тижнями: на все місто працює одна бригада, яка чинить какалізацію, і одна — воду. Аварійку можна чекати на добу.

Загалом, річки лайна сусідять з річками питної води, над цим літають красиві сині бабки. Бабки — це чудово, але фінансові втрати від поривів відшкодовуються за рахунок тих, хто не має лічильників і жителів приватного сектора, яким у період поливу все більше й більше піднімають тарифи.

Електрика вирубується з регулярністю, що лякає, напруга скаче від 130 до 280, горять електроприлади. Претензії не приймаються — «Скажіть спасибі, що хоч є». Ремонтувати техніку, що згоріла, дорого, нікому і нічим: привезти запчастини з Росії досить складно.

Сміттєвий колапс минув, відходи вивозяться, більше того, поставили спеціальні контейнери для пластикових пляшок.

Їжа

Продукти виключно російського виробництва і вони жахливі. Наприклад, купуючи томат-пасту, ви ризикуєте отримати банку завареного крохмалю з барвником та ароматизатором. Без ризику здоров'я чи смакових рецепторів можна споживати лише товари місцевих виробників. Основне джерело білка — яйця та курятина. Свинина, жорстка та переморожена, при жарінні втрачає в обсязі до половини. Гарного сала немає. Теж тверде і переморожене, але місцеві умільці призвичаїлися обробляти шкірку соломою і впарювати як місцеве. (Місцеве сало та м'ясо, щоправда, можна зрідка купити і навіть — навіть!!! — почути при цьому українську мову). Тішить тільки як і раніше хороший хліб, ціни на який «влада» більш-менш стримує.

Зв'язок

«Влада», яка блокує доступ до небажаних ресурсів, дійшли до відвертого маразму. Блокують сайти, месенджери, гуглмаркет та впн-додатки. Нещодавно заблокували… гугл! Щоправда, провайдери, прозвітуючи про виконану роботу, за кілька днів знімають обмеження.

Багаторазово проклятий усіма жителями «республіки» «Лугаком» може іноді зникати намертво, а це означає, що за екстреними номерами 101, 102 і 103 додзвонитися неможливо. Інакше кажучи, якщо від телефонного дзвінка залежатиме життя людини, він, швидше за все, помре. І вмирають, підтвердження тому публікації у місцевих пабликах, які оперативно видаляються.

Мода

Одяг та взуття — найдешевші, адже люди не мають грошей. Ті, хто має гроші, їздять закуповуватися до Росії. У магазинах стоїть виразний запах хімії: це питання якості товару. Просунута молодь риється у секондах.

Отак Луганськ і живе — під гуркіт літаків, під перерахунок копійок у долоні, переступаючи потоки лайна та питної води, стоячи під палючим сонцем у чергах за потрібним папірцем і проводжаючи очима машини, з дешевими наклейками іноземної літери.