«Хоронимо людей прямо у подвір'ї». Репортаж із прифронтового Сіверська

За 25 кілометрів від окупованого Лисичанська та за 40 від Бахмута — розташований Сіверськ. Угруповання «ЛНР» вже двічі заявило про нібито відхід українських військових з Сіверська Донецької області та взяття населеного пункту, втім це не так — місто перебуває під повним контролем Збройних сил України. Незважаючи на складну ситуацію, в Сіверську досі лишається близько 1000 мешканців — деякі з них відверто говорять про любов до Росії, інші запевняють, що хочуть жити в Україні та додають: «Ми не сепаратисти, а бідні люди».

Про те, що відбувається у прифронтовому Сіверську — у репортажі Вікторії Рощиної для «Новин Донбасу».

Дві могили

У дворі сіверської місцевої лікарні дві братські могили. Одна з них свіжа - на початку липня поховали місцевого мешканця Олександра. Під час чергового обстрілу міста снаряд влучив у його будинок.

Братські могили біля місцевої лікарні у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Я знав Сашка дуже добре, ми разом працювали на "Артемсолі", він підвозив на своєму авто наш колектив, оскільки на електричку ми не встигали», — розповідає мені місцевий мешканець Сіверська Андрій. «Того дня обстріляли місто і до мене прибігли, сказали, що снаряд влучив у будинок Сашка, попросили сходити, подивитися. Я пішов — витягли жінку, а потім вже його».

Пожежа у Сіверську через обстріл міста, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Жінка Олександра отримала важкі травми обличчя, наразі на її операцію збирають кошти, чоловік же помер. «Одразу йому відірвало голову та руку. Його поховали, а за кілька днів собака принесла руку і ми докопали її в могилу», — розповідає мені місцева мешканка Галина.

Місцевий житель Сіверська Андрій поховав друга, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Поряд з могилою Олександра похований ще навесні дідусь Микола з-під Сіверська. Під час обстрілу селища йому відірвало ноги, волонтери привезли його до сіверської місцевої лікарні, але врятувати його не вдалось. «Він вночі кричав, просив про допомогу», — пригадують мешканці. «Мала приїхати за ним машнина, але не встигли». На табличці його братської могили є позначка — селище Дронівка — задля можливості майбутнього перезахоронення.

Обстріляний житловий будинок у Сіверську Донецької області, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Ці дві могили не єдині. За інформацією міської ради, наразі відомо щонайменше про 20 загиблих. Мешканців ховають просто у подвір’ях будинків. «Ніякі служби не працюють, все своїми силами», — розповідає Андрій, який викопав вже не одну братську могилу. «Приходять сусіди, просять допомогти, адже родичам не можна копати. Допомагаю. Хтось пропонує навіть гроші за роботу і, знаєте, ми вже не відмовляємось», — каже Андрій та підсумовує — «Думаю, що, на жаль, наші "послуги" ще знадобляться не один раз».

«Ситуація важка»

Обстріляний житловий будинок у Сіверську Донецької області, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Під постійними обстрілами, але під контролем ЗСУ», — коментує ситуацію в місті керівник Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов. Він разом з міським головою навідується в місто майже щодня. «Медикаменти є в запасі, продукти намагаємося часто завозити. Поліція та ДСНС допомагають з цим», — додає Воробйов.

Голова Сіверської військової адміністрації Олексій Воробйов, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

У Сіверську відсутні газ, світло, вода та зв'язок. За технічною водою люди ходять на ставок, а за питною - до колодязю. Все це під обстрілами. Рятує людей також гуманітарка, діляться своїми запасами з мешканцями й солдати ЗСУ.  «Ми не кидаємо своїх людей, їздимо, привозимо допомогу»,  - каже міський голова Андрій Черняєв та додає, що ситуація ускладнилась на початку травня. 

Міський голова Сіверська Андрій Черняєв, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«З 22 квітня по 5 травня ми ще могли відновлювати і світло, і воду. Але потім, коли почали наводити переправи з Дронівки на Серебрянку — почало лягати важке, склалась високовольтна лінія і вже ДТЕК не став її відновлювати», — каже Черняєв.

Нерозірваний снаряд на вулиці Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Було дуже важко майже місяць до середини липня. Потім кілька тижнів у нас було більш-менш затишшя — коли відбили переправи. А от зараз ситуація дуже важка. Тому що за цей час в місті більше 20 загиблих — і це лише за моїми даними, а повністю оцінити ситуацію важко — частину людей вивозять волонтери, частину — військові».

Заступник головного лікаря Сіверської міської лікарні Валерій Бутко не закриває медустанову та залишається у місті, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Швидка допомога» також виїхала з міста, допомагають пораненим військові медики та місцева лікарня. З початку місяця вона офіційно пішла на простий, але керівник не закриває установу. "Багато людей звертаються за допомогою, багато поранених - приносять, привозять", - каже заступник головного лікаря Валерій Бутко. "Я не залишу людей і будівлю, буду тут до останнього".

За словами керівника медзакладу, наразі до міста майже не пропускають допомогу через постійні обстріли.

Напис на одному з підвалних приміщень Сіверської лікарні, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Проблеми з доставкою. Найбільше — з водою. Медикаменти трохи в запасі є, але все рівно не для всіх передбачені», — каже Валерій Володимирович та показує мені коробку з мішками для захоронення людей, які закінчуються.

Зруйнована обстрілами будівля місцевої лікарні Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ситуація дуже страшна», — каже ще один працівник лікарні Олег. «Кожного дня прильоти по лікарні, навколо лікарні. Терапії немає. Гаражів немає, машини згоріли. Каналізації побомбили», — каже Олег. «Тут повний підвал бабусь. Звісно страшно, але куди людям їхати без грошей?»

Зруйнована обстрілами будівля у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

В місті дуже великі руйнування — вщент розбиті будинки, випалені багатоповерхівки, зруйновані школи та інфраструктура. Керівник військової адміністрації Олексій Воробйов каже, що оцінку цьому надаватимуть згодом. «Ми сподіваємось на наші Збройні сили, що вони не пропустять ворога, будуть боронити нас, а ми будемо їм допомагати».

Випалена обстрілами багатоповерхівка у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Українські ж військові запевняють, що оборонятимуть місто. Сил для цього достатньо. «Ви ж самі бачите, що ми тут і нікуди не пішли», — каже військовй Іван. «Все згiдно плану», — додає Юрій. «Для них це черговий пункт, а для нас важливий, тому що це наша земля».

Військовий Іван обороняє Сіверськ, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Росія постійно стріляє, бомбить місто, не дає жити мирним людям», — каже військовий з позивним «Шут». «Яка паніка? Подивіться на нас. Єдине, що ми переживаємо, коли приїздять цивільні люди — за них переживаємо і щоб позиції не здавали». Військові не приховують, що Сіверськ наразі фактично в потрійному оточенні, але планують тримати його далі. «В принципі в нас тут артилерія добре працює, можливо, є бригади в яких з цим є проблеми, але всі озброєні, всі з автоматами, в усіх є гранати, є техніка — в принципі все є», — каже «Шут».

Український військовий «Шут» обороняє Сіверськ на Донеччині, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

На думку військового — Сіверськ не є стратегічно важливим для противника. «Як на мене — це ще чергова спроба для них покидати снаряди та показати, що вони в них є», — каже боєць.

Допомагають місцевим також волонтери українських та міжнародних гуманітарних організацій.

Волонтер Артур з колегами возить гуманітарну допомогу у Сіверськ Донецької області попри ризики обстрілів, липень 2002. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ми готуємо продуктові набори та їдемо в населені пункти, які близько до лінії розмежування, також евакуюємо людей», — розповідає волонтер Артур з американської організації PCCR. «Це просто кошмар. Дуже важко зрозуміти як люди досі живуть у своїх хатах, коли вдень і вночі літають ракети та бомби. Особливо важко дивитися, коли діти в таких місцях лишаються. Але ми намагаємось їм допомагати як можемо».

Воронка від снаряда на вулиці прифронтового Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Волонтер зізнається, що страх в них присутній, але вони сподіваються на допомогу неба. «Ми християнська організація і неодноразово бачили, як нас бог захищає від обстрілів», — каже Артур та додає, що невдячні люди також їм зустрічаються, але їх — одиниці.

Зруйнована обстрілами місцева лікарня Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Здебільшого дякують, дехто навіть плаче. Я як віруюча людина — в мене у серці таке правило — тим, хто потребує потрібно допомагати. Особливо тим, хто проходить через такі важкі ситуації». Волонтери розвозять допомогу також в прифронтові Мар’їнку, Авдіївку, Красногорівку, Харківську та Миколаївську області. До окупації також возили допомогу в Рубіжне та Лисичанськ.

Обстріляний житловий будинок у Сіверську Донецької області, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Життя у постійному страху»

«Зранку, о 7:10 прилетів додому снаряд», — розповідає мені місцевий мешканець Сіверська. «Я погодував пташок і зайшов послухати останні новини. Тоді і прилетіло. Я, на щастя, не постраждав, а жінка була в підвалі».

Місцевий житель Сіверська показує розбитий обстрілами будинок, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Раніше били хоч в якийсь конкретний час, а зараз — цілодобові обстріли», — розповідає місцевий мешканець Ігор. «Можна було ще якось пробігти додому, а зараз не вилазимо з підвалів»

Зруйнований обстрілами будинок у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Зв’язки немає, нічого немає ... Я вже й телефон не заряджаю», — скаржиться місцевий житель Андрій. Його я зустрічаю біля лікарні, куди він прийшов підстригтись, оскільки тут час від часу працює генератор. «Ми як у мультфільмі — "Таємниця третьої планети" — "Рослинності немає, планета Залізяка — населена роботами...". А ми вже справді, напевно, стали роботами. Хтось ховається у підвалах, хтось туди йти вже не хоче, а хтось не може залізти», — каже чоловік.

Місцевий мешканець Сіверська робить стрижку біля генератору. В місті відсутні будь-які комунікації, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Їжу місцеві вже звикли готувати на багатті, запаслися дровами. «Нічого хорошого. Вже мучаємось три місяці — ні світла, ні газу, ні води. Магазини не працюють. От ті запаси, які є вдома, плюс проскочить десь якась гуманітарна допомога...», — каже мешканка Ніна.

Місцеві жителі Сіверська готують їжу на багатті, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Мешканці Сіверська готують їжу на багатті та запасаються дровами, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Все життя працювали, тягнулися і не стало нічого... Все розбили», — розповідає мешканка Серебрянки з-під Сіверськом Галина.

Галина, мешканка селища з-під Сіверська, втратила будинок та живе у підвалі, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«От в чому є — в тому і прийшла сюди. Немає ні одежі, ні взуття. Зима прийде, а я гола й боса. На двір боїмося виходити, а в підвал залізиш — там темно й сиро», — ледь стримуючи сльози продовжує жінка. «Останні два тижні ось така ситуація — день у день, день у день стріляють, бомблять», — каже місцевий Андрій. «Перерви в кращому випадку максимум на дві години — з двух годин ночі — до чотирьох і потім знову починається канонада».

Місцева мешканка Сіверська Ніна мріє про завершення війни, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Гуманітарку видають, але так – якщо встигнеш», – каже Віктор.

Місцевий житель Сіверська Віктор отримав гуманітарну допомогу, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Хтось по 50 разів отримав, а хтось жодного. Бо зв'язку немає. Якщо почуєш – прибіжиш. Сарафанне радіо"

Житель Сіверська отримує гуманітарну допомогу, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Ті, хто залишаються у місті — категорично проти евакуації. Чимало тут тих хто виїжджав, але повернувся через брак коштів. «Звісно, страшно залишатися, але куди діватися. Я теж виїжджала, але повернулась. Тому що скільки тих грошей. Пенсії навіть трьох тисяч немає. От мої діти поїхали в Дніпро — 20 тисяч за житло, троє дітей. Ну куди ще я? Була з ними, але повернулась — буде що буде. Помирати — так вдома», — каже Ніна Михайлівна.

Зруйнована обстрілами будівля у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

В одному з підвалів також зустрічаю Ольгу, яка приїхала до Сіверська із Серебрянки. Каже, що виїжджала до Броварів, але також повернулась через нестачу грошей. «Усе почалося з 28 квітня. Я була під градами контужена. Тут усі люди сидять ті, кому нема де притулитися», — каже Ольга.

Ольга проживає у підвалі сіверської міської лікарні понад два місяці, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Переживаю і за пенсію, і за свій будинок, і за те коли буде мир. Ми ж нічого не знаємо і не бачимо — сидимо в підвалах, як кроти — вилазиш на двір і очі примружуєш, тому що важко дивитися», — додає жінка.

Чоловік у Сіверську розвішує одяг для сушіння на кущах, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Політики між собою не можуть домовитися, а страждають то мирні люди», — каже місцевий Андрій. «Ми вже почали розрізняти де міномети, де танки, де пушки стріляють, де гради працюють. Навіть бабусі, які нічого в цьому не розуміли знають де приліт, де відліт, де зараз міна прилетить».

Зруйнований будинок у Сіверську Донецької області, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

По місту також можна зустріти свійських тварин — тих, кого господарі повідпускали, тікаючи в невідомість.

Зруйнована обстрілами будівля у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ми не сепаратисти!»

«Чесно тобі скажу — я за Росію», — каже мені один місцевий мешканець Сіверська. «Тому що в нас в країні бардак. В Росії в мене живуть діти вже давно — от там хоч якийсь порядок», — каже чоловік.

Місцеві жителі Сіверська ховаються у підвалах разом зі своїми домашніми тваринами, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Таких як він у місті вистачає — вони переконані, що з приходом Росії їх життя налагодиться. «Сєвєродонецьк розбомбили — і все одно відійшли, Лисичанськ так само. Тепер хочуть зруйнувати повністю Сіверськ? Навішо? Якщо Росія все рівно забере?», — кажуть інші прихильники «русского мира». Звісно, говорити про те, хто почав війну вони не хочуть і продовжують стояти на своєму.

Нерозірваний снаряд на вулиці Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Втім, чимало у Сіверськ проукраїнських людей, які також не їдуть. 

Воронка від обстрілу Сіверська, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Я люблю Україну більше всього! Це моя земля», — каже мені місцева мешканка Ганна Олександрівна. «Я була в Європі — Румунії, Болгарії, Греції... Але мене завжди тягнуло лише додому. Колись в молодості я їздила продавати насіння в Пермь. Так мені за два тижні так ті кацапи набридали. Я не могла дочекатися, коли приїду додому і почую свою рідну мову. Так яка я сепаратистка? Я українка», — додає жінка.

Ганна Олександрівна із Сіверська каже, що найбільше любить свою Україну, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Поїхали боягузи і ті, хто буде в повітрі перевзуватися!», — кажуть інші мешканці. «Вони десь там за кордоном сидять і їм байдуже, а ми тут — бо ми переймаємось за долю Сіверська!»

Під час розмов дуже багато людей наголошують на тому, що наразі не знають хто у них стріляє і єдине чого вони хочуть — звичайної тиші. «Ми вже нікому не віримо!» — кажуть люди.

Жителька Сіверська Тетяна Григорівна другий місяць живе у підвалі через постійні обстріли, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Я перечитала усіх українських класиків і не можу зрозуміти коли це штани стали мештами? Вертоліт — гелікоптером?», — каже місцева мешканка Ганна. «Я проробила все життя у радгоспі "Ямський" — тут моя біографія трудова почалась і через 40 років закінчилась — на пенсію пішла. Я все життя годувала людей — в їдальнях. Подивись на мої руки — це від добра? Холодне мясо, гаряча вода — це все був труд. Тепер я отримую 2900 пенсії. Куди я поїду з цими грошима? Хто і де мене чекає?», — каже Ганна та підсумовує — «Розбили мені хату, квартира теж без вікон стоїть. Оце залишився в мене лише підвал...»

Залишок снаряда від обстрілів біля лікарні Сіверська, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Аби був мир»

Руйнування після обстрілу Сіверська Донецької області, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Мешканка Сіверська Ніна сподівається, що її слова почують чиновники. «Можливо достукатися до влади. Ну скільки ж можна?І вдень, і вночі ця стрільба. Нехай припиниться ця бійня. Навіщо воно потрібне?» — каже жінка.

Зруйнована обстрілами будівля у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Хотілось би миру та у своїй хаті жити, щоб вода була, світло та газ. І хоч ту ніщенську пенсію отримати — 2 тисячі», — каже мешканка Сіверська Тетяна Григорівна.

Зруйнована обстрілами будівля у Сіверську, липень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Хіба ж оце не можна домовитися?» — обурюється місцева мешканка Ганна Олександрівна. «Та сядьте ви за великий стіл перемовин, та набийте один одному морди, але навіщо ви кладете людей і тут кладуть, і з того боку»

Пошкоджений обстрілами прапор України у Сіверську, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Більше всього хочу, щоб цей дурдом припинився. Ну скільки ж вже можна?», — каже місцевий Андрій. «Навіть у Маріуполі була зачистка місяці два, а в нас тут не видно просвітлення. Я втомився, я хочу на роботу, я скучив за своїм колективом, хоч кажуть, що на Артемсолі наш цех побило трохи. Але нічого — відбудуємо. Завод Другу світову теж пережив, відбудували... Після цієї дуристики думаю також відбудують. Будемо знову випускати сіль і не буде такого, як кажуть, що по 70 гривень сіль», — мріє чоловік.

Дорога на Сіверськ частково обстрілюється, липень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«От мало їм тієї землі?» — обурюється місцева мешканка Сіверська Галина. «Все воюють за ці шматки територій, а зрештою ж усім дістанеться лише — 2 на 2 метри... Не більше...»