«Ми працюємо в аварійному режимі». Співробітник Запорізької АЕС розповів, хто обстрілює станцію

Проросійська агітація в окупованому Енергодарі. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

За долею Запорізької атомної електростанції в окупованому Енергодарі наразі слідкує увесь світ. Адже її пошкодження загрожує катастрофою в рази більшою ніж чорнобильська. Нещодавно АЕС відвідала міжнародна комісія МАГАТЕ, яка за результатами лише «висловила стурбованість» та рекомендації створити безпечну зону навколо стратегічного об'єкту. Втім, поспілкуватися особисто зі співробітниками члени комісії не змогли, їх постійно супроводжували окупанти.

Наразі на станції досі базуються російські військові, там же вони ховають техніку. Самі ж росіяни і ведуть вогонь по станції, але продовжують через своїх пропагандистів та окупаційну владу стверджувати — «стріляє ВСУ».

Пропустивши прес-тур 1 вересня на станцію для російських та іноземних журналістів, кореспондентка «Новин Донбасу» Вікторія Рощина змогла приїхати в окупований Енергодар, щоб поспілкуватися зі співробітниками станції віч-на-віч про тиск на них зі сторони окупаційних військ та «Росатому», про приїзд МАГАТЕ, про провокації РФ, про викрадення людей ФСБ РФ та про майбутнє атомної станції.

Ім'я співробітника, розповідь якого наведена нижче, не називається з міркувань безпеки. Інформація, яку він озвучив, підтверджена ще кількома працівниками АЕС та джерелами в Енергодарі.

Про обстріли

На станції ситуація була більш-менш до першого вересня. Коли почалися обстріли, багато хто зі співробітників почав виїзджати. Але, я кажу, що це більше ті, хто мав другорядну функцію.

Першого вересня коли в наш цех прилітало, осколки літали. Було три прильоти, пожежа, розбило частину цеху. І вертольоти літали, і танки заходили.

Деякі ракети росіяни приносили на станцію. Мені казали, що напередодні приїзду МАГАТЕ вночі біля другої прохідної вони приносили і клали їх саме так, щоб ніби стріляв той берег — Нікополь . Але ж ми не дурні. Усі розуміють... Постріл, кілька секунд і приліт. Ну з того берега це неможливо, тим більше, що міномети так не дістають.

До того ж я бачив, як ці військові під час обстрілу бігали по станції з РПГ і кудись носили його. Що вони хотіли робити — незрозуміло. І для атомної станції це дуже страшно.

Російські військові ж з нами досі перебувають на станції. Було таке, що вони забирали перепустки і заходили у реакторну зону з автоматами у формі. Крім того вони невідомо для чого ставлять на першому блоці свої машини. Також вони ніби вже збираються робити собі казарми на місці, де була жіноча роздягальня. В душ теж ходять до нас. Сьогодні мотались по всій території станції вже не з «Zетками», а з «Vешками».

Читайте також:

«По той берег Енергодару». Як під постійними обстрілами живе Нікополь на Дніпропетровщині

Про тиск на АЕС

Постійно під тиском. Коли ми проходимо прохідну, починається тиск на людей — «Покажи ось це. А це що? А ось це виклади і взагалі все з сумки виклади». Люди вже настільки мінімізували кількість речей з собою — лише цигарки, ключі. Навіть я вже ось цей маленький «бабушкофон» і те не ношу, щоб не чіплялися. Тому що — «Покажи зворотню сторону, а може флешка є».

І відношення таке — дуже борзо спілкуються з персоналом. От якось я влітку вийшов просто передихнути. Ідуть «ці люди»: «Чого стоїмо?»

Кажу: «Прохолоджуюсь» — а я задивився в бік Нікополя.

«Чи може когось чекаєш?», — питає.

«Ну а кого чекати?» — відповідаю.

Раз, і вони пішли. Ну так, може я якось оком подаю сигнали, щоб там побачили (сміється).

У працівників станції немає жодної зброї. Усі ці висловлювання про «завербованих співробітників» — вигадки. Вони ж можуть на вулиці будь-яку людину спіймати і сказати, що він диверсант. А коли людину катують і б'ють струмом, то він, звісно, підтвердить.

Окупований військами РФ Енергодар. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Про приїзд МАГАТЕ

Я думаю, що приїзд комісії нічого не дав. Як може комісія об'єктивно все оглянути за кілька годин? Станція дуже велика, її неможливо обійти за дві години.

Ще з початку березня комісія «була обурена діями РФ» і лише зараз приїхала. Але що вона може зробити? Нічого. Написати рекомендації? Зробити там 10-ти кілометрову зону? Це маячня, їхні (російські) снаряди долітають спокійно. Тому що всі ж чують — «бам-бам» одна, дві секунди і приліт. Потрібно робити кілометрів 60.

Комісія не спілкувалася зі співробітниками особисто, але б ми нічого і не сказали їм. Уявіть, підходить до мене член комісії, а поряд стоїть росіянин зі зброєю. Я щось не те сказав і комісія поїхала, а я теж поїхав — на підвал.

Росія робить провокації. От сьогодні знову вимкнули світло, тому що вони б'ють по ЛЕПам. Взагалі станція видає 1000 мегават, ми переключались на 750. А через теплову 330. Це вже набагато менше і дуже погано для реактора.

Про викрадення людей ФСБ РФ

Військові на станції зазвичай активізуються надвечір. У цей час у нас зазвичай і Росатом на курилках був дуже часто. Сиділи та слухали. І, звісно, тих, хто проти них забирали. Мета – переламати любов до України. Кажуть: "Все, ми в Росії!" Забирають представники ФСБ. І катують там неабияк. Я знаю людей, які там були. Їх просто знищували і морально, і фізично. Били, застосовували струм. І ці люди тепер просто морально вбиті. Вони піднімають футболку, а там усе синє. Говорити про це вони не дуже хочуть. Я б, мабуть, так само не хотів. Попри це вони досі продовжують працювати на станції і ще їх змушують ходити відзначатись у комендатуру. Їм заборонено виїзд із міста. Паспорти в деяких забирають.

Також росіяни мають списки людей, які були на блокпосту, коли їх не пропускали в місто за пару днів до прориву і захоплення чеченцями Енергодару в березні.

Дуже важливо також порушити питання та оголосити те, що під час штурму атомної станції у нас був 21 нацгвардієць із військової частини 3033. Їхні росіяни вивезли на завод ЗСК і де вони зараз — невідомо. Мені досі телефонують мами хлопців.

Про майбутнє атомної станції

Нині все перебуває у руках атомного персоналу. Більше ніхто не може допомогти. Ми працюємо в аварійному режимі.

Вони хочуть підключити станцію до Росії. Фізично це тяжко. Але навіть якщо в них вийде і вони поставлять нові ЛЕПи, станція стане на нуль, адже персонал весь поїде. Персонал під «Росатомом» не працюватиме. А реактор може працювати без підживлення протягом трьох діб, і все. Якщо не охолоджуватимуть, почнеться викид, почнеться реакція, вибухи. За цей час вони не наберуть нового персоналу. Адже це не іграшки, це атом.

Проросійська газета в Енергодарі. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Росатом» зараз уже має друге чи третє відрядження сюди. А під час першої вони ходили на БЩУ (блоковий щит управління) і, м'яко кажучи, шокували: «Як так? У вас такі технології, а ми не маємо. А підкажіть...» Ну, наші їм там поїздили по вухах, щоб не заважали.

Про ризик катастрофи

Якщо буде попадання в сам блок, стіни ще витримають. Але якщо місце зберігання сухих та ядерних відходів, то там стінки тонкі. Це буде аварія не лише для України. Дивлячись куди вітер дме. Це гірше за Чорнобиль.

Я не розумію, навіщо це робити. Ну, ще можна зрозуміти шантаж політиків, щоб вони сідали за стіл переговорів, бо очевидно, що Росія з нами не справляється. Але чого люди? Ми тут живемо під боком.

Про відданість персоналу

Усі працівники на свій страх та ризик ходять на роботу. Інакше це буде ядерна катастрофа. І наш оперативний персонал виходить навіть не за гроші, а за безпеку оточуючих. Скажи їм, що гроші не платитимуть, а вони все одно підуть. Мій друг із цеху радіаційної безпеки був поранений під час обстрілу. Але він досі ходить на роботу, хоч міг спокійно піти на лікарняний. Тут люди пропалені своєю роботою. І кожному треба дати героя України.

Хоча, звісно, страшно.