Безгрошів'я через війну. Що відбувається з одним із найбільших машинобудівних заводів Європи

Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ) — це велике машинобудівне підприємство у місті Краматорську Донецької області. Завод був заснований у 1934 році і протягом багатьох десятиліть залишався одним із найбільших виробників важкого та спеціального обладнання в Європі.

НКМЗ є одним із провідних виробників важкого металообробного обладнання в Україні та країнах ближнього зарубіжжя. На заводі працювало понад 7000 осіб.

Під час збройного конфлікту на сході України, який розпочався у 2014 році, Новокраматорський машинобудівний завод опинився у зоні бойових дій. Це вплинуло на виробництво та економічну ситуацію на підприємстві. Незважаючи на складне становище, НКМЗ продовжував працювати та розвиватися. Але повномасштабне вторгнення Росії остаточно зупинило роботу підприємства. «Новини Донбасу» розповідають, що відбувається із НКМЗ під час війни.

Рік отримували ⅔ зарплати

Після великого російського вторгнення в 2022 році НКМЗ був змушений зупинити свою роботу, щоб не наражати співробітників на загрозу обстрілів. Близько 7500 людей було відправлено «в простой». Протягом року завод виплачував їм ⅔ заробітної плати.

«Все у нас було добре до початку війни. 24 лютого все обірвалося, всі були шоковані, але наш завод нас не покинув і весь цей рік він допомагав нам у фінансовому плані. Нам платили ⅔ зарплати, щомісяця. Нам це було дуже корисно, ми могли сподіватися хоч на щось», — каже працівниця НКМЗ Ірина.

Водночас, питання про майбутнє робочих місць на заводі залишається відкритим.

«Завод місту потрібен тому, що більшість краматорчан там працювали до війни, поки він не закрився. А зараз завод закрився, з багатьма припинили трудові договори, люди залишилися без роботи та без доходів», — нарікає працівник НКМЗ Володимир.

Працівник НКМЗ Володимир. Фото: Новини Донбасу

Гендиректор НКМЗ Ігор Протиняк, зазначає, що рішення про виплату ⅔ заробітної плати та відправлення співробітників у «простой» було прийнято «з розумінням необхідності підтримки людей під час військових дій». Він сам також зіткнувся з труднощами під час інтенсивних обстрілів Краматорська і опинився в ролі переселенця.

Військовий час виявився тяжким для всіх і у людей почали закінчуватись гроші в евакуації. Внаслідок цього багатьом співробітникам довелося повернутися додому через відсутність роботи в інших регіонах.

Від початку війни ми змушені були евакуюватися тому, що в місті було небезпечно, але так само як і у всіх, кошти мають властивості закінчуватися і ми вирішили повернуться в місто. Не можу, звичайно, сказати, що тут безпечно та приємно перебуває. Тому що гнітюча атмосфера, але якось тримаємося», — ділиться працівниця НКМЗ Ірина.

Працівниця НКМЗ Ірина. Фото з особистого архіву

Дівчина також наголошує, що навесні вже планувала вийти на роботу, але у зв'язку з нестабільною ситуацією на фронті та численними руйнуваннями краматорського підприємства, не може цього зробити. В принципі, як і усі співробітники НКМЗ. Тому сподіватиметься на добрі новини у найближчому майбутньому.

Завод працював із прибутком і у нього була фінансова подушка, ось тільки її вистачило рівно на рік. Оскільки НКМЗ не бюджетне чи державне підприємство, йому доводилося розраховувати лише на себе. А пізніше пояснювати людям важке рішення про припинення виплат.

«Наразі з ініціативи керівництва не звільнено жодну людину. Є люди, які вважають, що вони вже на завод не повернуться з різних причин. Це життя, воно під час війни складне. Хтось поїхав, знайшов роботу, хтось виїхав за кордон, хтось одружився, а хтось вийшов заміж в іншому місті, в евакуації. І вже не пов'язує свою долю із заводом та Краматорськом. Вони пишуть заяву та звільняються за власним бажанням. Керівництво заводу, ще раз наголошую, поки з усіма тими працівниками, які були на заводі, призупинило трудові відносини. Ключове слово — призупинило», — сказав генеральний директор НКМЗ Ігор Протиняк.

Генеральний директор НКМЗ Ігор Протиняк. Фото: НКМЗ

Спроба націоналізації

Під час війни у заводу виникли інші проблеми. Влітку 2022 року Верховна Рада ухвалила постанову про націоналізацію НКМЗ із метою вивезення дорогого обладнання. За інформацією українського Forbes, ініціатором цього рішення був депутат Максим Єфімов, який представляє виборчий округ, де розташований НКМЗ. Ця спроба націоналізації викликала негативну реакцію серед місцевих жителів, і було подано петиції про її скасування.

У свою чергу керівництво заводу на чолі з президентом НКМЗ Григорієм Скударем запросило фахівців для того, щоб ті оцінили обсяги майбутньої роботи у разі націоналізації та релокації.

«Я привіз на завод відповідальних людей, коли вже війна йшла, просто провів заводом і сказав: "Ось хлопці, я вас проведу заводом, а ви мені розкажіть, що я повинен зняти і вивезти". І все. І люди разом зі мною прийшли і сказали: "Хлопці, то якщо ми почнемо демонтаж, обладнання НКМЗ, то НКМЗ не залишиться, і на новому місці не буде нового НКМЗ". Це люди, які розуміються у цих справах, люди які розуміють, люди, які приймають відповідальні рішення, без нашої підказки дійшли таких висновків», — розповів генеральний директор НКМЗ Ігор Протиняк.

НКМЗ до повномасштабного вторгнення РФ. Фото: НКМЗ

Історія із націоналізацією заводу закінчилася нічим, підприємство зберегло статус приватного акціонерного товариства.

Незважаючи на деякі звинувачення в сепаратизмі, пов'язані з відмовою від евакуації заводу в безпечне місце, гендиректор НКМЗ Ігор Протиняк заявив: «Такі дії були непродуманими, оскільки обладнання заводу унікальне, має високу точність і його розбирання, а також перенесення можуть викликати непоправні наслідки. Оскільки до війни було проведено ремонт цехів і в тих місцях, де ще не встигли цього зробити, доводилося ставити теплові екрани, щоби запустити той чи інший верстат. Настільки ніжне в експлуатації обладнання. Та й у новому місці не вдасться зібрати схожий завод через його масштаби».

До того ж, податкові надходження від НКМЗ становили значну частину бюджету Краматорська. Чимало жителів побоюються, що якщо завод перевезуть на нове місце, то він там залишиться і після завершення війни.

«Підприємство важливе, у нас все місто на цьому заводі працює. Якщо його зараз перевезуть або закриють, то скільки людей залишиться без роботи, а сім'ї годувати треба. І куди потім, у торгівлю? Не вистачить робочих місць», — каже місцева мешканка Марина.

Мешканка Краматорська Марина. Фото: Новини Донбасу

Топ-менеджер НМЗ Ігор Протиняк сподівається на відновлення виробництва, як тільки дозволить обстановка.

«Якщо не працюватиме промисловість у місті, місто просто помре, у нього майбутнього не буде», — підкреслив він.