«Війська РФ б'ють по багатоповерхівкам, щоб вони "складалися"». Інтерв'ю з головою адміністрації Авдіївки

Авдіївка — одне з ключових міст на Донеччині, яке намагаються оточити російські війська. Населений пункт знаходиться фактично на лінії фронту, що дозволяє силам РФ рівняти його із землею, використовуючи артилерію та авіацію. Якщо до повномасштабного російського вторгнення в Авдіївці проживало близько 35 тисяч людей, то тепер залишилося трохи більше 1700. Про поточну ситуацію в місті, від якого залишилися практично одні руїни, «Новинам Донбасу» розповів керівник військової адміністрації Авдіївки Віталій Барабаш.



— Здрастуйте, Віталію. Велике спасибі, що, перебуваючи на лінії фронту, під обстрілами знайшли можливість розповісти про ситуацію на одному з найважчих напрямків. Яка ситуація зараз в Авдіївці? Наскільки часті обстріли, яку зброю та тактику використовує ворог?

— У середньому від 15 до 30-35 обстрілів протягом доби саме по Авдіївці. І від 150 до 250 обстрілів по позиціях навколо міста. Б'ють із усього, що є у них — це і ствольна артилерія, і системи РСЗВ різних зарядів, і запалювальними елементами, і просто реактивкою. Б'ють мінометами, танкові обстріли... І нікуди ми, на жаль, не подінемося від ракетних ударів, авіації у них дуже багато, щодня залітають, користуючись тим, що ми не маємо можливості так близько підтягнути ППО. З БК у них проблем немає, з особовим складом також. Буквально кілька днів тому заїхали нові «гастролери», якщо їх так можна назвати, — судячи за формою, це морська піхота, кадрові. Вони вміють воювати чи не краще, ніж непідготовлені мобілізовані російські військові.

Зруйнований багатоповерховий будинок у Авдіївці. Фото: Андрій Єрмак / Telegram

— Снаряди влучають у житлові будинки. Це окупанти стріляють без розбору, чи вони думають, що у багатоповерхівках є наші Збройні сили?

— Збройних сил у місті немає, саме у самому місті. Це принципова позиція і наша, і за домовленістю з командуванням військових формувань, які охороняють місто. Ми домовилися, що у місті не буде особового складу, і вони дотримуються цього. Це тактика випаленої землі (з боку військ РФ — Ред.), тактика стерти місто. Вони розуміють, що у підвалах багатоповерхових будинків є мирні мешканці. Вони, як правило, б'ють саме ракетами по багатоповерхівкам, щоб вони «складалися». Плюс вони все ж таки думають, що підуть у наступ з боку того ж Опитного, Водяного. І ці багатоповерхівки для них будуть ніби фортифікації з нашого боку: у них такі думки, що оборонятимуться, прикриваючись цими будинками, і щоб цього не сталося, вони просто їх «складають».

— Майже щодня в Авдіївці гинуть люди, зазнають поранень мирні жителі. Чому не всі погодились на евакуацію? Хто і що їм допомагає триматись? Їх же чимало — 1708 осіб.

— Завдяки волонтерам, місцевій владі, представникам поліції, ну і, звичайно, ЗСУ. Якби не хлопці, котрі тримають позиції, була б зовсім інша ситуація. Треба розуміти віковий контингент, який залишається у місті — понад 50% — це люди 65+. Їм важко морально зробити цей крок. Зрозуміло, що хтось сидить, чекає незрозуміло чого, «ждуни» так звані «руського миру». Не всім прийшло усвідомлення, хто все це зробив і «завдяки» кому вони живуть у підвалах у розбитих будинках. Людей не навчив нічого досвіду Маріуполя, Лисичанська, Сєвєродонецька, Бахмута. Коли ставиш питання, чому не виїжджають, одна з відповідей, і вона звучить чимало: «Навіщо нам кудись виїжджати, винаймати житло, витрачати гроші? Так, ми у підвалах, але гуманітарна допомога безкоштовна, медицина безкоштовна, все в принципі є». Є у місті пара локацій, де за рахунок «Старлінків» працює українське телебачення (електрики у місті немає). Люди приходять, дивляться, кажуть: ми й раніше не виїжджали, коли все було погано, а зараз ми бачимо по новинам, що ЗСУ мають певний успіх на авдіївському напрямі, тому й поготів не поїдемо, сподіваємось, що буде наступ далі.

— Сподіваємось, уже всі діти виїхали? Хто був останньою евакуйованою дитиною?

— Офіційно у нас ще одна дитина залишається, це хлопчик, ми не можемо його знайти понад три місяці. Можливо, на жаль, у нас така неофіційна версія, що вони десь у старій частині загинули, ми просто фізично не можемо поки що знайти. Сподіваюся, що ми помиляємось. А так більше дітей у місті немає, крім цього випадку. Спочатку його батьки ховали, самі ходили отримували гуманітарну допомогу. Нині навіть батьки не потрапляють у поле зору.

Зруйнований житловий будинок в Авдіївці. Фото: 10 ОМБр ЗСУ

— У травні ви розповідали про жінку, яка зберігає спокій і навіть іноді запрошує вас на чай, вона мешкає на сьомому поверсі. Як вона зараз?

— У неї все гаразд, як вона каже. Ми проходили повз будинок, де вона живе, вона на багатті готувала вергуни, це такий солодкий борошняний виріб із цукровою пудрою, пригощала нас. Завжди просить нас заїжджати, розповідати якісь новини, що відбувається, як то кажуть, «на великій землі».

— Яка ситуація із продуктами та виплатами, як часто приїжджають волонтери? Адже поїздки до Авдіївки небезпечні.

— Нараховується на картки. У місті немає електрики, немає інтернету, ясна річ, ніяких банкоматів, нічого немає. Люди не можуть скористатися якимись банківськими послугами, бо апріорі у місті немає. Є волонтери, які з нами постійно співпрацюють, вони приїжджають кілька разів на тиждень. Є ті, кого ми між собою називаємо «дикі волонтери», які приїхали не так привезли, дати допомогу, скільки попіаритися, знімати якесь відео, подивитися, розповісти людям. Знову ж таки повторюся, не стільки тієї допомоги, скільки, грубо кажучи, проблем, бо виставляють фото та відео в соцмережах, якісь локації вказують, потім туди прилітає. Але відсотків 90 гуманітарної допомоги, яка заїжджає до міста, — через військову адміністрацію.

— Авдіївка тримається під обстрілами 9 років, за цей час вона стала укріпрайоном. Ми віримо, що окупантам не вдасться його пробити ніколи, навпаки, вони самі втечуть із нашої землі. Ви всю повномасштабну війну зберігаєте залізний спокій та впевненість. Що дає вам сили?

— По-перше, я місцевий практично: народився в селі біля Авдіївки, вона мені змалку знайома. У мене в Авдіївці багато друзів, і родичі навіть мешкали. Плюс у 15-му році я сам воював у авдіївській «промці». Я знаю місто, для мене воно рідне. Ну і знову ж таки, коли ти з 14-го року на війні, то ти розумієш, що інших варіантів немає. І варіант «ми втомилися, ми нервуємося» не працює. Відпочиватимемо і розслаблятимемося вже після нашої перемоги. А зараз потрібно просто бути кожному на своєму місці. Неважливо, чим ти займаєшся, просто, зчепивши зуби, робити свою роботу і робити її якнайкраще. І лише так це буде загальним результатом у вигляді нашої перемоги.

Зруйнований житловий будинок в Авдіївці. Фото: 10 ОМБр ЗСУ

— Після перемоги України, якою ви та місцеві жителі бачите Авдіївку? Відбудувати як було чи створити зовсім нове місто?

— Все залежатиме від того, чи відбудовуватиметься Авдіївський коксохімзавод. Це містоутворююче підприємство. Поки що компанія «Метінвест» озвучує, що в планах у них це є. Відповідно, якщо відбудовуватиметься завод, і Авдіївка відбудовуватиметься і, зрозуміло, вона буде абсолютно новою, зовсім іншою, як технічно, так і архітектурно. Якщо завод не відновлюватиметься, то, на жаль, це буде населений пункт набагато менше того, яким був до війни. Але однозначно місто буде. Є його межі, є територіальна одиниця, вона має бути.

— Дякую за ваш час, стійкість і віру, яку вселяєте у всіх нас.