«Місто все палає». Як живе прифронтова Мар'їнка на Донеччині

Зруйновані та випалені будинки, обстріли, що не вщухають, мирні мешканці, які не виходять з підвалів — так нині живе прифронтова Мар'їнка на Донеччині. Вона лишається під контролем Збройних сил України, втім місто «накривають» щодня. Усі хто вагався щодо евакуації — наразі готові йти до найближчих населених пунктів пішки, аби не бачити «того пекла». Військовим та поліцейським, які допомагають виїжджати людям, з кожним днем все важче пробиратися в місто, оскільки дорогу обстрілюють.

Дим від постійних обстрілів біля в'їзду до Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Кореспондентці «Новин Донбасу» Вікторії Рощиній вдалося проїхати в Мар'їнку, побачити як відбувається евакуація населення під свистом куль та снарядів та почути що думають люди, які вже дев’ятий рік живуть під вогнем.

Мар'їнка у вогні

Будинок, що горить від обстрілів у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Жодні фото та слова не здатні передати те, що насправді зараз відбувається у Мар'їнці. Сказати, що її випалюють і стирають з лиця землі — не сказати нічого. Перед в'їздом у місто видніється великий клуб диму, звуки обстрілів стають дедалі ближче.

Зруйнований обстрілами будинок у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Стріляють з усього, що у них є, — каже мені військовий «Мирний». — Російські окупаційні війська не шкодують ні снарядів, ні мирних жителів, просто накривають, накривають та накривають без зупину — гради, фосфор, артилерія…»

Будинок, що горить від обстрілів у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Кожен другий дім — згорілий чи зруйнований, кожен третій — палає від нещодавного влучання снаряду. Пересуватися містом небезпечно, оскільки окупанти проглядають усю територію і обстріли не припиняються.

«Якщо раніше вони лупили по центру, то зараз дістають і до окраїн — там де ще тиждень тому могли ходити люди», — каже мені військовий. 

Ми лишаємо машину біля одного з будинків та рухаємось пішки.

Будинок, що горить від обстрілів у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Щохвилини нам доводиться присідати, оскільки прильоти все ближче до нас. Вдалині ми бачимо двох чоловіків, які махають нам. Йдемо до них. «В нас дуже сильно обгорів чоловік. Його потрібно в лікарню везти», — кричить один з них. Забираємо його та веземо в лікарню Курахово. «Я був у сусідів, прийшли додому, поставили телефони на підзарядку.

«Хлопці пішли додому, а я вийшов у туалет», — розповідає поранений Сергій Іванович. «Тільки заходити назад — бах, все горить, полум'я таке. Я хотів заходити — одежа на мені загорілася, я отримав опіки. Хлопці вернулися, допомогли зірвати одежу», — додає чоловік. Він каже, що сподівався пересидіти активну фазу обстрілів, тому не їхав.

Поранений житель Мар'їнки Сергій Іванович, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«В 2014 році пережили і думали, що і зараз переживем. А воно бачите. З кожним днем лише гірше. В підвалах постійно живемо», — каже Сергій Іванович та додає, що усі його документи, гроші та речі — згоріли разом з будинком. «Вони кажуть “фашисти, фашисти…”, а що вони роблять? Хіба можна таким озброєнням — яке проти танків, проти БТРів, по людям смалити? Ненормальні…»

Житель із Мар'їнки Сергій зачиняє двері свого будинку перед евакуацією, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Дорогою ми бачимо палаючі поля — туди щойно влучив снаряд. Завозимо чоловіка до медзакладу. Я бажаю йому якнайшвидшого одужання. «Якби не інвалідність і вік — взяв би зброю й пішов воювати проти цих нелюдів», — каже чоловік.

Рятувати життя

До лікарні у Курахово везуть усіх поранених з найближчих населених пунктів. Медики тут вже 9 рік живуть біля лінії фронту, тому звикли до «поранень від війни», але зізнаються — наразі ситуація в рази гірша. «Таких важких поранень та в такій кількості — не було», — каже завідувач травматологічним відділенням Дмитро Неліпа.

У лікарню Курахового везуть поранених із найближчих населених пунктів, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

 «Нам важко. Велика нестача персоналу тому що більшість працівників роз'їхалися. Залишилися ентузіасти та ідіоти типу нас». Лікар каже, що наразі ситуація з медикаментами контрольована — усього вистачає завдяки допомозі МОЗ та волонтерів. 

У лікарню Курахового везуть поранених із найближчих населених пунктів, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Зараз — гріх скаржитися на медикаменти. У нас є все і у великій кількості. Навіть такі є засоби, які ми раніше ніколи не бачили і які не могли собі дозволити пацієнти. А коли починалось — не вистачало нічого, не було нічого. Але ми все витримали, віримо в перемогу», — каже Дмитро Неліпа та пояснює свою мотивацію залишатися на лінії фронту. «Все одно потім спитають: “Яка твоя роль в перемозі?” Не знаю, як можна відсиджуватися десь далеко, якщо реально ми потрібні».

Лікар Дмитро Неліпа працює у лікарні Курахового, куди привозять усіх поранених із прифронтових міст та селищ, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

В Курахово також базуються і волонтери української організації «Червоний хрест», які раніше працювали в Мар'їнці. Ще донедавна вони завозили туди гуманітарну допомогу особисто, припинили — через загострення ситуації.

«Мені не було страшно», — каже волонтерка «Червоного хреста» Наталя, показуючи хрест на шиї, як свій захист. Вона до останнього заїжджала в місто.  «Там купа бабусь, дітей у підвалах. Ось такі ключові слова — “Немає нічого пити та їсти”. У підвалі діти і їм не треба ні ковбаси — лише хліб та вода. Мотивує бажання допомагати людям. А як інакше?»

Волонтер «Червоного хреста» Донецької області Наталя до останнього возила гуманітарну допомогу місцевим жителям Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Волонтери співпрацюють з міжнародними гуманітарними організаціями, отримують від них продуктові набори та розвозять населенню. Також в Курахово розгорнутий тимчасовий пункт прийому біженців, де люди, які виїхали з Мар'їнки можуть переночувати кілька днів, поїсти.

Гуманітарна допомога для переселенців, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Потім їх відправляють далі — в Дніпро, Київ, Покровськ, Львів. Ті ж, хто не хоче їхати далеко від дому — лишається у Кураховому.

Через загострення ситуації на гасіння пожеж рятувальники практично не виїздять. «Якщо нам дають дозвіл військові і дозволяє ситуація — ми їдемо і в Мар’їнку. Але на даний час — це зводиться до нуля», — каже заступник начальника місцевої служби ДСНС Ігор Нєщєрет. «Якщо ще нещодавно ми спокійно завозили туди гуманітарну допомогу, то зараз це стає важче з кожним днем».

Рятувальники з Курахового час від часу їздять до Мар'їнки для гасіння пожеж. Однак через загострення ситуації — зараз це зводиться до нуля, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Евакуація

Поліцейський під час евакуації мешканців Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Місія евакуювати мирне населення лежить наразі на поліцейських. Час від часу людей вивозять військові, або ж вони виїжджають самостійно. Поліцейських, які вивозять людей з Мар'їнки місцеві прозвали «білими янголами».

«Тому що ми з’являємось нізвідки і приходимо на допомогу. Ми не кажемо час, просто говоримо, що заберемо протягом дня — і люди знають, що ми не залишимо», — каже поліцейський Рустам.

Поліцейський Рустам евакуює місцеве населення з Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ми якось привезли допомогу в один з підвалів і нам жінка каже — «Почекайте» і виносить статуетку білого янгола», — розповідає Василь, який працює у парі з Рустамом. «І ти дивишся й думаєш: "До чого б це? До добра чи ні"», — сміється поліцейський.

Поліцейський Василь евакуює місцеве населення з Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Є такі люди, які 4 місяці не виходять з підвалів. От їм привозять гуманітарку, вони забрали і далі сидять — як в норі», — розповідає Рустам. «А потім ти їх забираєш, сюди привозиш, а вони кажуть: "Ну і чого я там сидів? Тут же нормальне життя". Найбільший кайф — це коли ти забираєш людей, вони виходять, в них очі горять і вони кажуть: "Дякую!"».

Поліцейські кажуть, що попри важку ситуацію — вони намагаються не залишати тіла загиблих у місті та не допускати поховання тіл у дворах. «Це тяжко, але справляємось», — каже Василь. — Це як рулетка. Катаєшся, катаєшся… Але ж десь є межа. От сьогодні не хочу їхати. Відчуваю просто. Або начальник каже: “Треба перекурити”».

Начальник місцевої поліції а Курахове Артем Щусь та евакуйована мешканка Мар'їнки, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Є таке висловлювання — “поліцейська операція”. От ми проводимо щодня такі маленькі поліцейські операції з порятунку мирного населення», — каже начальник місцевої поліції Артем Щусь. Він сам регулярно їздить на евакуацію, особливо під час масованих обстрілів, каже — найголовніше зберегти життя своїх підлеглих. «Ти кожного дня їдеш і не знаєш куди ворожий снаряд прилетить, яким калібром сьогодні будуть стріляти, куди будуть направлені їхні літаки, артилерія. Постійні душевні переживання за особовий склад, за їхню безпеку, а коли вже до нас потрапляють люди — то за їхню безпеку також. Тут вже ризикуючи собою потрібно рятувати їх», — каже Артем Щусь.

Поліцейські під обстрілами евакуювали місцевих жителів Мар'їнки, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Поліцейські співпрацюють з військовою адміністрацією Мар'їнки, яка отримує заявки на евакуацію, систематизує інформацію, надає адреси правоохоронцям. Останні, в свою чергу, готують маршрути, залучають броньовану техніку. «Тому що якщо люди вже до нас потрапили — то ми за них відповідаємо. Останній тиждень активізувалися бойові дії, з усіх підвалів вилазять люди», — каже поліцейський Артем Шусь.

Доповнено. 10 серпня двох місцевих поліцейських було поранено в Мар'їнці. Вони отримали осколкові поранення і наразі проходять лікування в медзакладі. Закликаємо мешканців усіх прифронтових населених пунктів вчасно виїжджати аби не наражати на небезпеку себе та правоохоронців, які ризикуючи життям змушені вивозити людей тоді, коли можливість проїзду зводиться до нуля.

«Рідна Мар'їнка»

Пошкоджені обстрілами авто та будинок у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Люди які виїжджають з Мар'їнки ледь стримують сльози під час спілкування, оскільки усе пережите — травма для них. «Дуже погана ситуація зараз там», — розповідає Володимир Васильович. «Ми думали, що не буде так громихати, а зараз так бахкає і літаки… За два тижні нам так дали… кухню, гараж, сарай — все розбомбило…», — каже Володимир та зупиняється через сльози.

Житель Мар'їнки Володимир зі сльозами говорить про зруйнований будинок, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Виїхали, коли попало в дім», — розповідає мешканка Мар'їнки Світлана.  «Думали, що воно ж не може тривати вічно, що з часом все перемелеться. З часом — навіть до такого звикаєш. Тим більше, що ми вже 8 років на лінії розмежування»

Оксана та Олександр також втратили у Мар'їнці будинок та гараж. «Все розбите вщент.  Хто ж думав, що по мирних так будуть лупити? По півтора метри ями. Одному сусіду ногу відірвало, дівчину вбило, а чоловік важко поранений», — каже Олександр.

Оксана та Олександр втратили у Мар'їнці будинок та евакуювалися у Курахове, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«А знаєте, як вдома? 55 років усе наживав — і тарілочку, і рюмочку, і кофточку, і взутися… Все своїми мозоликами…Не буде душа боліти?», — каже місцева мешканка Раїса Василівна до якої в будинок нещодавно прилетів снаряд.

Мешканка Мар'їнки Раїса, август 2022. Фото: Виктория Рощина / Новости Донбасса

«Хорошого немає там нічого», — додає її знайома Галина Василівна. 

Мешканка Мар'їнки Галина Серпень, август 2022. Фото: Виктория Рощина / Новости Донбасса

«Я хочу, щоб все це закінчилось і Україна залишилась Україною, Раша — Рашею. А не ось це все…», — каже місцевий Дмитро. «Вони що громадяни України? А від чого вони нас звільняють?»

Евакуйований житель Мар'їнки Дмитро, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Хто ми? Прифронтова зона. В нас 8 років йде війна, в нас 8 років стріляють», — каже місцева мешканка Мар'їнки Галина (ім'я змінено). «Ми вже знаємо коли можна проїхати, коли не можна, коли стріляють, де можна сховатися і в який час. За 8 років ніхто не став тримати город. Тому що туди не можна вийти. Десь там сидить снайпер і бере тебе на мушку», — каже жінка. Вона зізнається — сказати, що зараз гірше ніж у 2014 — не сказати нічого.  «Все посилилось в сотні разів — почалася справжня битва титанів.  Але мені байдуже не тих титанів — в мене в городі не росте часник, я вимушена його купувати. Тричі мене ледь не вбили і я на город більше кроку не зробила. Все заросло травою. Пропало все…», — каже жінка. 

«Вісім років Київ на все це дивиться, — каже місцева мешканка. — І дуже багато фальші по відношенню до Донбасу. Нехорошої неправди».

Зруйнований обстрілами будинок у Мар'їнці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Галина додає, що більшість мешканців Мар'їнки залишилися без житла.

«Там бомжами залишилось дуже багато людей — це всі їдуть, хати розвалені, все погоріло.  Шкода дивитися. Ладно я нищенка,  а в людей такі будинки погоріли. Будували ж не одне покоління. Палає як свічка і ніхто нічого зробити не може…»

«Наші захищають, ті наступають. Намагаються», — каже місцевий мешканець Володимир.

Сергій разом із дружиною виїхав з Мар'їнки після загострення ситуації, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Лізуть до центру, а їм не дають. Думали посидимо, але прийшлось їхати, тому що горять хати. Стріляють куди не попадя. Чотири останні дні так утюжать — всі будинки горять, б'ють, все розлітається… З підвалів не вилазимо», — каже чоловік та підсумовує — «Я хочу жити в Україні, я тут народився, заробив пенсію, 20 років на шахті проробив. А там кому я треба? Мар'їнка для мене це все. Як от кажуть — «рідна ненька Україна», так тут — «рідна Мар'їнка».

«Гени козацькі»

Український військовий «Мирний» у Мар'їнці, серпень 2022. Фото надане військовими

Українські захисники кажуть, що наразі ситуація в місті досить напружена, але вони сподіваються, що вдасться встояти. 

«Ризик прориву є завжди. Але надія помирає останньою. Сподіваємось, що нас не залишить наша влада, наші командири, командування та буде допомога», — каже військовий «Мирний». «Зараз для Росії захоплення будь-якого населеного пункту має не те щоб стратегічне, а політичне значення, особисте. Це бажання не просто взяти якусь територію, а помститися. Помститися за те, що ми не хочемо здаватися і боремося за свою територію».

Військовий каже, що паніки серед військових немає. «Гени козацькі у нас. Якщо прийшов окупант на землю — треба захищатися».