«Щоранку прокидаємось від бабахів». Репортаж з Костянтинівки на Донеччині

Практично щодня мешканці Костянтинівки прокидаються не від будильника, а від звуків обстрілів. Місто знаходиться за 20 кілометрів від прифронтового Бахмута, тож загострення ситуації там відчутні й тут. З кожним днем безпекова ситуація стає дедалі гірше через частіші обстріли. Руйнування мирних житлових будинків, шкіл та магазинів окупанти пояснюють «знищенням нацистів».

Місцева влада, волонтери та правоохоронці залишаються на місці, продовжуючи забезпечувати нормальні умови життєдіяльності мешканцям, але, попри це — наполегливо радять їм виїжджати. 

Про те, як живе Костянтинівка на Донеччині — у репортажі Вікторії Рощиної для «Новин Донбасу».

Завали

Пошкоджений обстрілами багатоповерховий будинок у Костянтинівці, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Був перший приліт — ми заховалися серед двох стін з чоловіком, посиділи, а потім приліт другий…», — розповідає мені мешканка Костянтинівки Лілія.

Лілія з чоловіком опинилися під завалами багатоповерхівки внаслідок обстрілу Костянтинівки 6 серпня. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Її я зустрічаю в одній з місцевих лікарень. Її тіло все у синцях та подряпинах, на очах сльози. Шостого серпня у її п’ятиповерхівку влучив снаряд, з чоловіком вони опинилися під завалами.

«Це була 12-а ночі. Чоловік був дуже втомлений — він одразу пішов в спальню лягати, а я вирішила попити водички. Повертаюсь, одну ногу встигаю поставити в кімнату, а потім мене понесло… Як у фільмі жахів…», — пригадує жінка.

Пошкоджений обстрілами багатоповерховий будинок у Костянтинівці, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

З чоловіком вони проживали на третьому поверсі. Після влучання снаряду в будинок — жінка провалилася на другий поверх, фактично тримаючи на собі ще три. «Цей гул, навіть не знаю з чим це порівняти. П’ятий поверх, четвертий, наш третій — повністю мебльовані квартири провалилися і я разом з ними, — каже Лілія. «Мене несло, як унесену вітром. Мені здавалось, що мене винесло взагалі кудись далеко від будинку. Потім я впала в якусь кишеньку, в мене були придавлені рука, нога... Я схопилася за хрестик...», — каже жінка та зупиняється через сльози. Вона весь цей час була у свідомості та без можливості поворухнутися. Згодом, вона почула голос чоловіка. «Я музичний керівник і зрозуміла, що це десь не дуже далеко. Ми почали з ним перегукуватися, я його кликала — "Зайка", а він мені казав — "Тримайся, тебе зараз врятують!"... Це дуже страшно...»

На місце одразу прибули рятувальники. Жінка дякує їм за оперативну та злагоджену роботу. «Я навіть занадто добре їх кликала і вони просили берегти сили», — пригадує жінка. «Вони умнічки — робили все дуже швидко, обережно, в силу можливостей, звісно».

Начальник місцевого управління ДСНС у Костянтинівці Герман Старчеус, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Спершу я побачив чоловіка, який потребував допомоги, його було знято», — пригадує трагічну ніч начальник місцевого управління ДСНС Герман Старчеус. «Потім він сказав, що в нього тут знаходиться десь жінка. Ми почали проводити пошукові роботи, жінка вийшла на контакт і ми почали вже з нею працювати, розмовляти, приводити її до тями.  Виникли деякі труднощі через те, що рука в неї була затиснута…»

Зараз Лілія відновлюється у лікарні Костянтинівки, а чоловік — займається поновленням документів, які вони втратили разом із квартирою в результаті обстрілу.  «Тут навіть питання не в матеріальних речах, а у тому, що тобі дійсно цінне — цей же музичний інструмент, ці стаканчики, альбоми дитячі, якісь сувеніри до річниці весілля — це все память…», — каже Лілія та додає, що наразі їй дуже страшно від будь-яких вибухів та гучних звуків. «Навіть тут в лікарні лишатися коли бахкають страшно, тому що психіка травмована» За словами пораненої, в них у будинку не було підвалу, але вони й не стали б туди бігти.  «Встигнути було б нереально. Це якщо б спрацювала сирена, але тоді не було сирени, я чула лише цвіркунів»

На питання про те, як бачить завершення війни,  жінка коротко відповідає: «Чому ми навчаємо дітей? Що все рівно є справедливість, що вона має восторжествувати. Що є добро і що люди мають один одному допомагати… В це віримо і самі…»

«Прокидаємося від бабахів»

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Костянтинівку обстрілюють майже щодня. Вона знаходиться неподалік прифронтових Бахмута, Сіверська та Часового Яру, а тому прилітає сюди все частіше. Нещодавно окупанти обстріляли школи та житлову багатоповерхівку.  «Я лежала в ліжку, це було о пів на п'яту ранку», — пригадує мешканка будинку Надія, яку зустрічаю біля величезної воронки. «Бачу, чоловік заходить, в нього тече кров, я кажу — «В тебе кров», а він — «Я прийшов подивитися чи ти жива взагалі».  Виходжу — все в склі, бруді, все посипалось, — каже Надія. — Один сусід був поранений у живіт склом. Одразу приїхала швидка та поліція».

Воронка від обстрілів Костянтинівки, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Її сусідка Валентина пригадує як прокинулась через обстріли. «Я лежу на підлозі, в мене збитий лікоть, шум, гам, — каже жінка. — Не могла зрозуміти що відбувається, всюди скло розбите, посуд, шок…Як в тумані все відбувалось». Попри щоденні обстріли жінки кажуть, що не покинуть місто.

Пошкоджена обстрілами житлова багатоповерхівка у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Залишились в будинку ось такі пенсіонери. Куди нам їхати? Це не так як кажуть — ждуни. Ми просто хочемо миру», — кажуть жінки.

Нещодавно окупанти також обстріляли будівлі поряд із управлінням ДСНС.

«Якщо слухати Конашенкова (Ігор Конашенков — речник міноборони РФ — ред.), то він сказав, що там було вбито 300 найманців, — каже керівник місцевих рятувальників Герман Старчеус. — Типу техніки було купа знищено, а по факту було вбито одного охоронця».

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Кілька днів тому снаряд влучив у шиномонтаж. «О пів на п'яту ранку прилетіло. Тут нікого не було, лише охоронець, але слава богу він залишився живий», — розповідає працівник шиномонтажу. Наразі магазин закрили на паузу.

«Страшно. Кожного дня прокидаємось о четвертій ранку від вибухів «бах, бах, бах», — каже чоловік та додає, що наразі задумується над виїздом з міста через загострення ситуації. «Думали, що буде все добре, а воно з кожним днем все гірше та гірше».

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Від обстрілів страждав і приватний сектор.

Біля однієї зі зруйнованих шкіл зустрічаю охоронця. До початку повномасштабного вторгнення Росії тут навчалось близько тисячі дітей, наразі ж навчальний заклад не підлягає відновленню.

Охоронець Іван біля зруйнованої школи у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ми тут забивали вікна того дня, — пригадує охоронець Іван. – Тільки пішли і тут потрапляння. Вибух серйозний, все це обвалилось».  Він запевняє, що попри страх наразі лишатиметься в місті. «Я виїду, якщо треба буде. Але поки ще необхідно з сепаратистами попрацювати місцевими», — каже Іван.

«Тут серед сотні може один за Україну. Це все пропаганда російська, тут же ловлять російські ТБ та радіо. От вони наслухались…» Чоловік називає таких людей «ждунами» та вважає, що їм варто припинити видавати гуманітарку. «Стоять в чергах, отримують українську гуманітарку і клянуть Україну», — стверджує чоловік. — Нехай або гімн співають, або не давати…»

Зруйнована обстрілами будівля школи у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Сам Іван приїхав до Костянтинівки у 1990 році з Вінниці: «Потрапив сюди в так звану "окупацію". Бо якщо ти з Вінниці — тебе називали тут "Бандерою", на роботі закльовували просто».

«Ситуація напружена»

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

За словами заступника голови військової адміністрації району Миколи Терещенка, в Костянтинівці наразі лишається близько 45 тисяч людей. «Ми радимо людям евакуюватися. Ситуація наразі небезпечна, в місті частіше чути прильоти», — каже Терещенко.

За його словами, місцева влада залишається на місцях разом з іншими службами та правоохоронцями. «Ситуація напружена, але ми робимо все, щоб люди були забезпечені гуманітарними наборами», — каже Терещенко. Також, за його словами, наразі в Костянтинівці працюють комісії щодо фіксування наслідків обстрілів та оцінки можливого відновлення.

«Зараз у Костянтинівці, як і у багатьох містах Донеччини, ситуація напружена, але повністю контрольована з боку правоохоронців, — каже речник поліції Донеччини Марк Ткаченко. — Поліцейські та представники інших силових структур виконують всі покладені на них обов’язки та несуть службу у посиленому режимі».

Зруйнована обстрілами будівля школи у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

За словами Ткаченка, з початку повномасштабної агресії РФ до звичних функцій поліцейських з охорони громадського порядку та розкриття злочинів додались розслідування фактів мародерства, документування наслідків російських обстрілів, чергування на блокпостах і охорона об'єктів стратегічного значення, виявлення диверсантів, колаборантів та інформаторів ворога.

«З 24 лютого поліція Костянтинівки розпочала 90 досудових розслідувань за ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» Кримінального кодексу України за фактами обстрілів території міста та району, руйнування житлових будинків і об’єктів інфраструктури, у тому числі – з постраждалими людьми», — розповів Ткаченко.

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

На місці в посиленому режимі працюють і рятувальники. «Ми просто виконуємо свою роботу, — каже начальник місцевого управління Герман Старчеус. — Наша мета — забезпечити нормальне функціонування громадян, які залишаються на даний момент в місті».

За словами рятувальника, їхні співробітники неодноразово потрапляли під обстріли. «У приватному секторі десь місяць назад був касетний удар, зазнало травмувань десь 19 осіб, було пошкоджено дуже багато будинків, сім пожеж було», — пригадує Старчеус.

За його словами, вони тоді не справлялися самі і на допомогу приїхали бригади з найближчих населених пунктів. «Коли всі сім пожеж було ліквідовано — мій підрозділ був направлений до місця набору води і почався повторний обстріл в ста метрах від нашого розміщення» За словами рятувальника, вони перечекали обстріл і почали гасити нові пожежі. Ніхто з особового складу не постраждав.

Начальник місцевого управління ДСНС у Костянтинівці Герман Старчеус, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Раніше водопостачання в Костянтинівці забезпечувалося трьома насосними станціям. Наразі — за рахунок двох. «Нещодавно було потрапляння в насосну станцію,  яка подавала воду на лівобережну частину міста і було зруйновано один з чотирьох резервуарів», — розповідає Герман Старчеус.

Міськводоканал спільно з військовою адміністрацією відновили їхню роботу, але цього недостатньо. «Навіть ці насосні станції забезпечують лише відсотків 30 усієї необхідної кількості води для споживання в місті. Перейшли на графік 4 на 4 — чотири дні забезпечується водою лівобережна частина міста, чотирі дні — правобережна, — каже Старчеус. — Міськводоканала дає нам адреси де ми можемо набрати води, ми заповнюємо цистерни, військова адміністрація надає нам адреси на які потім виїжджають підрозділи для підвозу води».

«Ми потрібні пораненим»

Медичні працівники у Костянтинівці працюють не покладаючи рук через велику кількість поранених пацієнтів, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Лікарі в Костянтинівці наразі працюють не покладаючи рук і майже без вихідних, оскільки до них везуть поранених з наближених прифронтових населених пунктів. «Це Бахмут, Часів Яр, Сіверськ, Соледар, — розповідає головний травматолог Володимир Карєлін. — Доводиться працювати через добу, зараз дуже багато роботи, дуже втомлюєшся». Лікар наголошує, що чимало колег виїхало, а він — не збирається.

«А що робити? Комусь же потрібно працювати, допомагати людям. Куди я буду їхати? Просто там десь сидіти? Ні, я потрібен тут», — каже Карєлін.

«Не спимо нормально ні вдома, ні тут, багато роботи, — каже медсестра Валентина. — Якщо я поїду — то нікому буде працювати. Можливо, все стабілізується». Жінка додає, що наразі медикаментів їм вистачає завдяки допомозі військових, волонтерів, поставкам МОЗу.

Медики кажуть, що їм вистачає обладнання та медикаментів завдяки сприянню волонтерів та МОЗ, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

У стінах медзакладу я зустрічаю поранених із Бахмута, Сіверська, Часового Яру. Усі вони дякують за роботу медперсоналу та з жахом згадують пережите.

Марина була поранена в Бахмуті і непритомна транспортована до лікарні Костянтинівки, де їй надали допомогу

«З чоловіком пішли отримати пенсію», — розповідає Марина, яка була поранена в Бахмуті. «Йшли по Маріупольській і якраз обстріл. Його важко поранило, мене теж … Страшно дуже», — каже жінка та зупиняється через сльози. «Я одразу зателефонувала сину і казала, що ми потрапили під обстріл. Розірвані вени висіли, можна було засунути руку в ногу».

Жінка каже, що оперативну допомогу їм надали волонтери, потім приїхали рідні, до Костянтинівки жінку привезли військові, а чоловіка направили в Дніпро, а потім — Львів. «Він кричав: "Врятуйте дружину!", а я кричала — "Врятуйте чоловіка!"». За словами Марини, з кожним днем ситуація в Бахмуті погіршується.

«Там страшне що відбувається зараз. Що ми кому зробили? За що ми так страждаємо?», — каже Марина та додає, що її син наразі проживає на окупованій території. «Він просто плаче і каже, що за нас моляться».

Жителька Часів Яру Наталія демонструє одяг у крові, в якому його привезли до лікарні Костянтинівки, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

В іншій палаті я зустрічаю Наталю з Часового Яру. Вона пішла з сином на «Нову пошту», щоб зняти гроші і потрапила під обстріл. «Почало сипатися скло, вибухати. І все. Дві хвилини справи», — пригадує жінка та зізнається, що лишатися  в місті страшно. «Але їхати поки не буду. Тут у мене родичі та й вдома, як кажуть — і стіни допомагають».

Галину з Сіверська було поранено внаслідок обстрілів та транспортовано до лікарні Костянтинівки, де їй надають медичну допомогу, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Трохи далі в лікарні бачу Галину із Сіверська. Вона не встигла добігти до підвалу. «Приліт. Отримала в живіт, почку…», — пригадує жінка. Рідні донесли її до підвалу, викликали військового медика, а потім відвезли до лікарні Костянтинівки.

«Війна всіх згуртувала»

У Костянтинівці від початку повномасштабного вторгнення Росії сформувався волонтерський штаб. Фото надано Новинам Донбасу

Неабияку роль у забезпеченні життєдіяльності міста відіграє гуманітарний штаб. Його робота почалась з перших днів повномасштабного вторгнення Росії.  «Паніка викликала дефіцит продовольчих та інших товарів», — розповідає волонтерка з Костянтинівки Ольга Хоменко.

«А вже після цього, на початку березня, через загострення ситуації, складнощі в логістиці та призупиненні діяльності деяких організацій, а разом з тим зниження фінансової спроможності людей. Ми зіткнулись з першою хвилею потреб  у благодійній допомозі». 

Волонтери роздають гуманітарну допомогу мешканцям Костянтинівки. Фото надано Новинам Донбасу

Тоді представниками влади та соціальних структур був створений координаційно-гуманітарний штаб. За словами Ольги, за цей час десятки Міжнародних, Всеукраїнських, Європейських організацій надавали активну партнерську допомогу місту. «Допомога надходила різна: від продуктів харчування до засобів для облаштування бомбосховищ», — розповідає Ольга.

«Ми раді були всьому, бо потреб зазвичай більше ніж ресурсів. Не перестаю повторювати, що благодійники – наше рятівне коло. Без них ми ніяк. Безперечно, що завжди нашою опорою з питання гуманітарної допомоги  були Донецька облдержадміністрація та Краматорська райдержадміністрація. Вони поруч і чітко розуміють наші проблеми».

Мешканці Костянтинівки перед евакуацією. Фото надано Новинам Донбасу

За словами волонтерки, війна стала приводом згуртуватися усім структурам. «Виконавча влада, військова адміністрація, культура, освіта, медицина, соціальний захист ,волонтери  та просто небайдужі мешканці міста – стали бійцями гуманітарного фронту, — каже Ольга. — Саме вони, кожного дня, без вихідних шукають необхідні медикаменти, продукти, гігієну, тощо. Ведуть переговори, шукають транспорт, займаються логістикою, відвантаженням, фасуванням, роздачею та відповідною звітністю».

Мешканці Костянтинівки стоять у черзі за гуманітарною допомогою. Фото надано Новинам Донбасу

Неабияку увагу волонтери та місцева влада приділяють зараз процесу евакуації мирного населення. «Зараз константинівців евакуйовано до Польщі, Німеччини та різних куточків України», — зазначає Ольга.

«Будь проклята війна»

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Від нас мало що залежить і як би ми не бачили — ми бачимо очима дитячого садочка», — кажуть мені місцеві мешканки Костянтинівки. «Ми жили дуже добре,  в нас у місті дуже добрі люди, ми не брали участь у жодних провокаціях».

Працівниця місцевого дитячого садочку Лілія пригадує, як напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну готувалися з дітьми до свята. 

«Ми йшли на роботу 24 лютого, в нас наполовину вже був прикрашений музичний зал, ми готувалися до свята восьмого березня», — пригадує жінка. «Нам потрібно було лише надути кульки, діти готували казки цікаві українською мовою…Дуже шкода що таке відбувається».

Зруйнована обстрілами будівля у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Мешканка Валентина каже, що вірить у перемогу. «Стільки  відпрацювали, ми любимо свою землю, ми тут народились, хрестились і хочемо жити  тут, — говорить жінка. — Хочеться, щоб все це швидше закінчилися, щоб прийшов мир, щоб все почалось як раніше — жили спокійно, отримували пенсію, були з рідними».

Жінки зізнаються, що чимало мешканців мають рідних в Росії та самопроголошеній «ДНР».  «Ми ж не можемо все порвати з ними. В мене там брат рідний. Але він переживає і каже що їм соромно за все це…»

«Я тільки за мир і за те щоб була Україна, — каже місцева мешканка Марина. — Родичі в нас там вже 8 років і ми навчились з цим жити, але ми ніколи не були проти своєї країни…ми завжди були братами та сестрами».

Наслідки обстрілів у Костянтинівці, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

На перемогу сподіваються й місцеві медики Костянтинівки. «Надія на те, щоб нас тут ніхто не завоював, не "звільнив", щоб ми так і продовжували працювати».

А декому байдуже на колір прапору, під яким їм жити. Головне — щоб не стріляли. «Та нехай буде проклята ця війна — всі хочуть миру, — каже мешканка Донеччини Галина. — У верхах деруться, а мирні страждають… Нехай буде хоч чорт лисий, аби тільки не було війни».

Також чимало з моїх співрозмовників через страх окупації відмовлялися говорити відкрито і казали лише про те, що «сподіваються на мир».