Все захоплено. Як Росія влаштувала переділ власності на окупованих територіях

На окупованих РФ територіях України відбувається масштабний переділ власності: агрохолдинги, заводи та гірничодобувні підприємства переходять під контроль росіян. «Нова газета Європа» виявила понад тисячу компаній у Мелітополі, Бердянську, Маріуполі, Лисичанську та Сєвєродонецьку, які тепер зареєстровані як російські юрособи. Журналісти розповідають, як проросійські бізнесмени під прикриттям військових використовують мародерство, рекет та викрадення, щоб відбирати цінні активи.

3 червня минулого року російські солдати увійшли на територію заводів сільгосптехніки у Мелітополі. Військові вивели охорону та оголосили про зміну керівництва. Наступного дня компанія «ГідроСила» — власник заводів — заявила про втрату контролю над своїми запорізькими підприємствами.

Через два місяці російські ЗМІ написали про відновлення постачання «ГідроСили» до Росії, а СБУ звинуватила компанію в тому, що вона постачає техніку на російські оборонні заводи.

До грудня окупаційна влада встановила контроль над 400 підприємствами Запорізької області під приводом збереження робочих місць та захисту заводів від розкрадання. Усі вони, як заявив глава «уряду» регіону Антон Кольцов, перебувають у власності адміністрації, і передавати активи українців новим власникам влади не будуть.

Під контролем військових опинилися зерносховища, харчові виробництва, промислові цехи, ринки, мережі аптек, торгові центри. Минулої осені ці об'єкти почали з'являтися в російському реєстрі юридичних осіб, а на даний момент понад тисячу українських компаній у Маріуполі, Мелітополі та інших окупованих містах переведено до російської юрисдикції, підрахувала «Нова-Європа».

Зі 1150 виявлених компаній 80% зареєстровано в реєстрі юросіб України, тобто було створено до приходу російських військових і перейшло до російської юрисдикції. 250 із них — промислові та аграрні підприємства. Доходи найбільших із них, за даними українського реєстру юрособ, до війни сягали 450 млн гривень (1,3 млрд рублів на рік за курсом на 2021 рік).

Серед 262 підприємств, у яких в ЄДРЮЛ вказано засновника, 20 змінили власника. До захоплених активів входять агрохолдинги, хлібокомбінати та гірничодобувні компанії.

Нові власники українського бізнесу — зазвичай росіяни: 150 засновників підприємств у великих окупованих містах мають російське громадянство, і лише 14 — українське. На анексованих територіях вони відкривають нові виробництва чи розширюють свої компанії. Найчастіше це підприємці з Москви, Ростовської області та Криму.

З тисячі компаній в окупованих містах лише у 260 вказано власника. Як пояснює гендиректор «Трансперенсі Інтернешнл — Росія» Ілля Шуманов, основна причина — спроба підприємців уникнути санкцій:

— За часів окупації Криму російська влада дозволила приховувати власників кримських компаній, щоб ті не потрапили під санкції. Це породжує високий ризик відмивання грошей шляхом корупційних схем та шахрайства. Аналогічна практика зараз поширюється на нових окупованих територіях.

ХТО ЗАРОБЛЯЄ НА РУШЕННЯХ МАРІУПОЛЯ

90% усіх будівель у Маріуполі, за українськими даними, було пошкоджено внаслідок обстрілів, 40% — зруйновано . До кінця 2022 року російська влада планувала побудувати 100 тисяч квадратних метрів житла та заселити не менше тисячі квартир.

Зараз у Маріуполі, як пишуть російські ЗМІ, всюди будівництво. У місті вже звели 22 будинки. Один із наймасштабніших проектів — житловий комплекс із 50 багатоповерхівок на 7690 квартир. 19 березня місто відвідав Володимир Путін, щоб особисто ознайомитись із ходом відновлювальних робіт.

Основним бенефіціаром руйнувань став російський будівельний бізнес. За рік росіяни заснували у Маріуполі щонайменше 17 будівельних компаній. Відновлювальні роботи для багатьох стали можливістю розширити свій російський бізнес.

Колишній власник нижегородської судноверфі Андрій Поляков у листопаді заснував в окупованому місті готель, а в сусідній будівлі будівельну фірму. Олександр Драгильов прийшов зі своєю компанією «Архітектор» із Ростова, а Тимур Габасов — із Воронежа.

Як руський мир віджимає бізнес

Токмацький гранітний кар'єр у Запорізькій області — найбільший виробник щебеню у регіоні. 2021 року завод заробив 50 мільйонів гривень (135 мільйонів рублів, за курсом 2021 року) на держконтрактах, оновив усе обладнання та готувався постачати щебінь для будівництва великого проекту — автомобільної магістралі на азовському узбережжі.

У червні озброєні люди разом із представниками військової адміністрації увійшли на територію підприємства, відключили відеоспостереження та поставили керівництво перед вибором: перейти під російську юрисдикцію чи залишити завод.

Співпрацювати з окупаційною адміністрацією власник та гендиректор кар'єру відмовилися — компанія перейшла до державного управління.

— З того моменту про завод я дізнаюся лише від колишніх співробітників, — каже керівник кар'єру Євген Саджениця. — Завод працює, але зовсім не обслуговується. Запчастини не змінюють, регламентів з догляду ніхто не дотримується. Навіть якщо там щось залишиться, то тільки металобрухт.

Токмацький гранітний кар'єр. Фото: mirvokrugnas.com

У листопаді кар'єр з'явився у російському реєстрі юридичних осіб із новим засновником — кримською фірмою «Центр економічної взаємодії республік». Її гендиректора Сергія Агєєва нагороджено медаллю «За захист Криму» та внесено до реєстру «Миротворець» за участь в анексії півострова. Його брат Олександр Агєєв на віджатому кар'єрі обійняв посаду директора. «Нова-Європа» додзвонилася Сергію Агєєву, але почувши, що до нього звертається журналіст, той кинув слухавку.

— Колаборанти, які залишилися у Мелітополі, мені особисто зробили кілька пропозицій повернутися та налагодити роботу. На власника навіть не виходили. Тобто питання передачі власності з нами ніхто не обговорював, — каже Євген Саджениця.

Новий засновник заводу «ЦЕВ» займається товарообігом з підприємствами «ЛДНР», а також торгує металом, сільгосппродукцією та щебенем.

Один із власників компанії — Олена Козенко, повна тезка дружини Андрія Козенка — колишнього депутата Держдуми від анексованого Криму (зараз Козенко під санкціями). Ще два засновники, Володимир Гвоздик та Ярослав Тибекін, — партнери з бізнесу. Вони разом створили «Союз земляцтв Луганщини» та інтеграційний комітет «Росія — Донбас». Обидві організації з Криму. Їхня мета — «надання підтримки співвітчизникам, які проживають на території Донецької та Луганської народних республік».

Ярослав Тибекін — відомий бізнесмен із Донбасу. У сервісі визначення номера Getcontact він записаний із тегами «ДНР вугілля», «Ламборджіні Галлардо» та «від Козенка». Місцеві ЗМІ пов'язували Тібекіна з незаконним бізнесом із видобутку вугілля в копанках — нелегальних шахтах, а також писали про його роботу разом із екс-депутатом Держдуми Андрієм Козенком. Сам Ярослав Тибекін перебрався із Донецька до Криму. Там він разом із дружиною став співзасновником картингової «Кримської гоночної команди», провідним пілотом якої став їхній син Олександр.

Ярослав та Тетяна Тибекіни. Фото: Facebook

На дружину Ярослава Тибекіна, Тетяну Тибекіну, записано ще одне гірничодобувне підприємство у Запорізькій області — «Мінерал». А разом із ним — два заводи: пивзавод та молокозавод.

Колишній власник останнього — секретар міськради Мелітополя Роман Романов. За кілька місяців до початку війни його сім'я придбала місцевий молокозавод. Навесні голова окупаційної адміністрації Євгеній Білицький захопив підприємство бізнесмена і, за словами Романова, депортував його батька, а також продав нерухомість сім'ї.

Наприкінці листопада молокозавод поновив роботу під керівництвом «тимчасової адміністрації». Тепер, як повідомив глава «уряду» регіону Антон Кольцов, підприємство постачатиме продукцію до «ДНР», «ЛНР», Криму та Краснодарського краю.

Говорити з журналістами Тетяна Тибекіна відмовилася, Ярослав Тибекін не взяв слухавку. «Нова-Європа» також зателефонувала Олені Козенко, але жінка, яка підняла трубку, сказала, що вони помилилися номером.

Лише в одному Мелітополі, як нам повідомив мер міста Іван Федоров, сотні бізнесменів звернулися до поліції та СБУ, щоб зафіксувати захоплення майна:

— Окупанти вішають на всі офіси вимогу надати документи на бізнес протягом трьох днів, інакше визнають майно безгоспним. Щоб довести право власності, потрібно принести документи, але це не гарантує, що майно не заберуть. Захотіли — забрали, не захотіли — не забрали.

2 червня військова адміністрація області видала указ про націоналізацію залишеного українцями бізнесу. Він дозволяє записувати нерухомість, землі та обладнання компаній, які відмовилися реєструватися у російській податковій, до реєстру «безгоспного майна». А далі на бізнес чекає передача або в держуправління, або в руки нових власників.

«За великим рахунком, не має значення, де саме буде зареєстрований той чи інший власник. Головне, що це російський капітал, який розвиває нашу велику батьківщину, нашу країну. І ми завжди наголошуємо, що Запорізька область — це наші люди, які там працюють, живуть, це складовий елемент російського культурного світу, культурного простору», — підкреслив заступник голови військово-громадянської адміністрації регіону Андрій Трофімов.

За рік окупації влада Запорізької області виявила понад чотири тисячі «безгоспних об'єктів» — від аптек до гранітного кар'єру. Як правило, їхні власники вимушено кинули своє майно із приходом військових.

Журналісти перевірили 1690 об'єктів, за якими відома назва чи тип підприємства, у російському реєстрі юридичних осіб. З'ясувалося, що 50 відібраних компаній тепер прописані у ФНП як російські.

— Безгоспне майно — це майно, яке не має власника. Україна має єдиний державний реєстр нерухомості та реєстр прав на нерухоме майно, де цілком чітко зрозуміло, кому належить те чи інше майно. Тому власників можна спокійно встановити. Чому цим не користується влада окупаційних адміністрацій — не дуже зрозуміло, — пояснює Ілля Шуманов.

ЩО ЩЕ ЗАХОПИЛА РОСІЯ

• Родовища вугілля, нафти, газу та інших ресурсів

Більшість родовищ вугілля перебувають на сході країни, 100 з них окуповані Росією. Втрата контролю над родовищами, як писав The Washington Post, коштувала Києву 12,4 трильйони доларів.

• Великі заводи

Ведучий виробник посуду — завод «БІОЛ» у Мелітополі — військові розікрали ще у травні. Зараз його можна знайти у ЄДРЮЛ. Гендиректор «БІОЛ» — громадянин Росії, а власник прихований. Схожа історія сталася з Мелітопольським заводом автотракторних запчастин: розкраденим окупантами підприємством тепер керує російський бізнесмен та співзасновник шести компаній по всій країні, від Москви до Уралу.

• Сільськогосподарські землі

До війни Україна забезпечувала 46% світового експорту олії та 9% експорту пшениці. До липня, за даними NASA Harvest, Росія окупувала 22% сільгоспземель.

«Працюємо в режимі виживання»

У лютому адміністрація окупованого Бердянська опублікувала оголошення: протягом десяти днів надати документи на шість безхазяйних підприємств, серед яких фруктові сади та тваринницький комплекс.

До війни їхній власник активно вів соцмережі, але різко закинув їх із приходом військових. Незабаром усі компанії фермера з'явилися у російському реєстрі під ім'ям нового керівника — партнера бізнесмена.

— У нас як було, так і залишилося. Слава богу, без змін, — зізнається у розмові з «Новою Європою» керівник, який попросив про анонімність. — Ми одна з небагатьох компаній, яка зберегла активи, тобто людські ресурси, хоч це було важко.

Після внесення компаній до реєстру безгоспних фермеру довелося доводити права на гектари садів, щоб вони не перейшли у власність РФ.

— У мене до цієї процедури дуже багато запитань. Мені не подобається ця історія. Вважаю її просто корупційною. Немає зрозумілих правил, за якими критеріями майно потрапляє до цих реєстрів. А ти потім ходи та доводь, що не осел.

Фермер вирішив піти на співпрацю із Ростовською областю, щоб зберегти бізнес.

— Нині ми працюємо у режимі виживання. Головне — нікого не скорочуємо, бо дорожимо людьми.

У грудні ФНС відзвітувала про реєстрацію понад 30 тисяч юросіб на всіх окупованих у 2022 році територіях (у містах із населенням понад 100 тисяч осіб ми знайшли лише 1150 компаній).

— Звичайно, ти можеш не реєструвати свій бізнес у ЄДРЮЛ, але тоді всі об'єкти нерухомого та навіть рухомого майна, які є на підприємстві, визнаються безхазяйними. Якщо ти не перереєструєш свій завод, то права на нього автоматично перейдуть до Російської Федерації, — пояснює Ілля Шуманов.

Деякі підприємці використовують кинуту українськими підприємствами власність як можливість розширення бізнесу. До війни українському бізнесмену Олександру Гоїку належала лише одна компанія з продажу палива. З приходом військових Гоїк захопив мелітопольські АЗС великих мереж «ОККО-ЛАЙТ» та «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», а потім продав на них 80 тонн російського палива. Завозив він його із Криму, а прибутком ділився з адміністрацією.2 лютого прокуратура регіону опублікувала повідомлення про підозру бізнесмена у колабораціонізмі. Також Гоїка звинувачують у вивезенні зерна.

30% усіх українських підприємців, за оцінкою мера Мелітополя, не виїхали з міста і продовжують вести бізнес. Під час війни у них з'явилася можливість заробити багато грошей через дефіцит продовольства, інших товарів та послуг. Проте, з погляду українського законодавства, реєстрація у російській ФНС та сплата податків країні-агресору — злочин.

БИТВА ЗА ЖЕЛАТИН

Ще у червні на території Лисичанського желатинового заводу точилися бої. Наразі підприємство під окупацією і, як пишуть російські ЗМІ (наприклад, тут і тут ), буде перезапущено на російській сировині для російських споживачів: власного виробництва желатину в Росії немає.

З приходом армії «ЛНР» керівництво втратило контроль над заводом, а у вересні він з’явився в реєстрі російської податкової. Новий керівник Сергій Мордовцев — виходець із сусідньої Білгородської області, де знаходяться дві компанії бізнесмена з продажу желатину, одна з яких — «Меліт» — до війни була офіційним представником Лисичанського заводу в Росії.

Говорити з виданням Мордовцев відмовився.

Заводи використовують для потреб армії РФ

До війни близько трьох десятків підприємств Бердянська, включаючи великі промислові, належали українському депутату Олександру Пономарьову. У березні військові затримали бізнесмена. На знак протесту усі заводи Пономарьова зупинили роботу.

Після 10-денного полону депутата госпіталізували, а 31 жовтня його підприємства перейшли під управління окупаційної влади.

Серед них найбільший виробник сільгосптехніки «Бердянські жниварки». Завод зупинив роботу після окупації міста, що стало офіційною причиною передачі підприємства у власність адміністрації: «Сировину не закуповували, а зарплати робітникам не платили. Вимоги влади залишалися поза увагою, як і пропозиції допомоги. Довелося ухвалювати рішення щодо націоналізації», — пише проросійське ЗМІ міста.

Український депутат та бізнесмен Олександр Пономарьов. Фото: «Новини Запоріжжя»

«Це не визволителі, а мародери»

Захопивши аграрний центр України — південь Запорізької області, Росія розгорнула кампанію з вивезення зерна та сільгосптехніки. За оцінками Bloomberg, з окупованих регіонів Росія викрала 6 мільйонів тонн зерна, а загальні втрати аграрного сектору, включаючи втрачене обладнання, незбираний урожай і постраждалу землю, за даними Київської школи економіки, до листопада 2022 року досягли 34 мільярда доларів.

«Це не визволителі, а мародери. Днями вони пограбували майданчик сільгосптехніки «Техмотор», у Agro-invest на 1,5 мільйона євро вкрали техніку», — написав 5 квітня 2022 року у своєму фейсбуці голова Мелітополя Іван Федоров. Більшість обладнання, за його словами, було оснащено GPS. Її шлях вдалося відстежити до місць прибуття — Криму та Чечні.

— Все окуповано, не працює, розкрадено, — каже у розмові з «Новою-Європа» менеджер ще однієї компанії, що постраждала, — «Агроальянс». У Запорізькій області фірма мала дві філії — у Мелітополі та Гуляйполі. З першого окупанти вкрали техніку, у другому не вціліло навіть приміщення магазину: — Тільки каркас залишився без воріт. Все згоріло.

ЗАХОПЛЕННЯ ЖКГ

У червні військово-цивільна адміністрація Херсонської області за підтримки ФСБ захопила електромережі регіону. «Херсонобленерго», постачальник електрики в області, заявив про часткову втрату контролю над об'єктами підприємства.

У серпні окупаційна влада розпочала збір показань лічильників і закликала мешканців переказувати оплату за послуги ЖКГ на рахунок компанії в «Промсвязьбанке».

При цьому електрику в регіон продовжила постачати українська «Херсонобленерго»: «Фейкове підприємство, створене окупаційною владою, не має жодного стосунку до оператора системи розподілу АТ «Херсонобленерго» і має на меті витягнути кошти зі споживачів Херсонської області», — заявило керівництво компанії на своєму сайті.

Електромережі Запорізької області також було захоплено з приходом військових. Плату за електроенергію збирає компанія «Таврія-Енерго», хоча, як стверджує мер Мелітополя Іван Федоров, «вся електроенергія, яку отримують мелітопольці та мешканці інших окупованих територій, виробляють українські електростанції».

Отримати компенсацію за шкоду від Росії, як пояснює Ілля Шуманов, неможливо:

— Ти маєш довести, що той, хто брав участь у руйнуванні будівлі, має відношення до РФ. Але довести, що снаряд був російським, ти не зможеш.

Великі українські підприємці, у кого вартість бізнесу обчислюється десятками мільйонів доларів, за словами мера Мелітополя, навіть подавали позови до Європейського суду з прав людини та міжнародних арбітражів:

— Усі ті, хто залишив окуповані території, розраховують на компенсацію та фіксують крадіжку майна у рамках кримінальних справ. Буквально нещодавно Верховна Рада затвердила закон щодо компенсації житлової нерухомості, але механізму компенсації збитків комерційної нерухомості поки що немає.

Весь бізнес, що знаходиться на окупованих територіях, Україна вважає захопленим.

— Ми не можемо контролювати тимчасово окуповані території. Тому все те, що там знаходиться, так чи інакше вкрадено ворогом, — коментує Іван Федоров. — Коли Росія виплачуватиме репарації, вона обов'язково покриє всі збитки, які завдала бізнесу, оскільки те, що сьогодні відбувається, — це чисте мародерство, злодійство та бандитизм.

За підтримки Медіамережі