Війна за корисні копалини. Що захопила Росія та як це впливає на українську економіку

Внаслідок російської агресії Україна втратила не лише частину територій, на яких знаходилися великі промислові підприємства, а й родовища корисних копалин. Це вже призвело до значного скорочення експорту вапняків, залізняків та титанових руд. Після окупації частин Донецької та Луганської областей у 2014 році Україна зіткнулася із проблемою нестачі вугілля. Якщо захоплені 2022 року території залишаться під контролем Росії надовго, Києву доведеться переорієнтуватися на нові ринки та частково перебудовувати економіку. Про те, які родовища вдалося захопити РФ і які наслідки будуть — у матеріалі «Новин Донбасу».

У «ДНР» заявляють, що вже розробляють українські родовища

Минулого тижня угруповання «ДНР» озвучило, що на територіях, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, знаходяться 39 родовищ твердих корисних копалин. За словами кремлівських проксі, вони вже відновили видобуток будівельного каменю та використовують його для відновлення старих та будівництва нових об'єктів та доріг. Крім цього, у листопаді 2022 року «прем'єр-міністр ДНР» Віталій Хоценко заявив про розробку родовищ граніту в селі Кальчик на північ від Маріуполя та біля Волновахи. На початку січня він повідомив про видобуток окупантами каоліну у Білій Балці.

«Обсяг запасів білої глини у нас у "ДНР" оцінюється у понад 9 мільйонів тонн. За попередніми оцінками фахівців "мінпромторгу ДНР" на цій ділянці планується видобувати близько 300 тисяч тонн корисних копалин на рік. Крім того, підприємство планує відновити експорт каоліну за межі Росії», — каже Хоценко.

До війни практично весь каолін Росія імпортувала, причому станом на 2019-2020 роки Україна посідала перше місце серед країн, з яких РФ отримувала цей ресурс.

Після окупації Соледара у «ДНР» заговорили і про відродження роботи «Артемсілі», що передбачає відновлення видобутку у соляних шахтах. Окупанти імовірно сподіваються, що це забезпечить Росію сіллю, потреби якої теж частково покриваються за рахунок імпорту. Щоправда, як сказав Денис Пушилін, це стане можливим лише після захоплення Бахмута. До речі, якщо російська армія візьме під свій контроль і це місто, вона матиме доступ до родовищ гіпсу. Потенційно цінним у плані ресурсів прихильники «спецоперації» називають і Часів Яр, до якого лінія фронту підходить дедалі ближче. У z-каналах наголошують, що місто відоме родовищем вогнетривких глин високого класу.

Прокремлівські медіа буквально за кілька днів після початку повномасштабного вторгнення писали про величезний потенціал Донецької та Луганської областей, називаючи ці території «землею достатку». На думку пропагандистів, за умови зовнішнього інвестування економіка Донбасу може активно розвиватись. Щоправда, за рік Росія по-своєму «інвестувала» у регіон: гроші виділяються на фінансування війни — на снаряди та ракети, які руйнують цю «землю достатку».

Росія захопила понад сто родовищ корисних копалин

Після 24 лютого 2022 року доступу до публічних карт із родовищами українських корисних копалин немає. На сайті Державної служби геології та надр уточнюється, що доступ обмежений відповідно до вимог законодавства на період дії воєнного стану. На запити «Новин Донбасу» ні Мінприроди, ні Держслужба геології не відповіли. Водночас експерти впевнені: те, що російська агресія суттєво обмежила можливості України з видобутку корисних копалин, — це факт, для підтвердження якого необов'язково дивитися на карти.

«Насамперед йдеться про рудні копалини та енергетичні. Зокрема, енергетичне вугілля. Йдеться і про потреби хімічної промисловості. Багато в чому через агресію скоротилося промислове виробництво на тих підприємствах, які до війни були флагманами хімічної промисловості, переробної промисловості, металургійної промисловості не лише України, а й Європи», — каже експерт із енергетичних питань Геннадій Рябцев.

Вугільна шахта на сході України. Фото: Новини Донбасу

У серпні минулого року газета The Washington Post писала: з 24 лютого 2022 року Росія захопила понад сто родовищ, серед яких вугілля, газ, нафта, пропан, залізна, титанова руда, літій, уран, золото та вапняк. На картах, які публікує американське видання, видно, що основні запаси вугілля знаходяться у тих частинах Донецької та Луганської областей, які були окуповані до повномасштабного вторгнення. Те саме стосується і металів.

«Україна втратила контроль над родовищем Новотроїцьких флюсових вапняків. Новотроїцьке рудоуправління видобувало приблизно 4 мільйони тонн вапняків на рік. Проблеми у гірничо-металургійному комплексі стали актуальними не лише з початку повномасштабного вторгнення. Ця ситуація спостерігається ще з 2014 року, коли вперше постала проблема втрати контролю над видобувними підприємствами у Донецькій та Луганській області. Вперше постала проблема розриву виробничих ланцюжків», — каже аналітик «ГМК Центру» Андрій Глущенко.

Минулого року Росія додатково до вже захоплених родовищ отримала доступ до вугілля та металів на півночі Донецької та Луганської областей. В окупації виявилися також поклади газу та нафти. Загалом, за інформацією The Washington Post, на територіях, непідконтрольних Києву, знаходяться родовища копалин на суму понад 12 трлн доларів. Мова не лише про Донбас, а й про окуповані частини Запорізької, Харківської та Херсонської областей. Крім 63% вугільних родовищ Москва захопила 11% родовищ нафти, 20% природного газу, 42% металів і 33% родовищ рідкісноземельних та інших корисних копалин, включаючи літій. Частину з них вдалося повернути під час осіннього контрнаступу ЗСУ. Наприклад, лише біля Балаклії є близько 40 родовищ газу.

Комплекс наземної інфраструктури Святогірського родовища. Фото: "Нафтогаз"

«В "Укргазвидобуванні" було захоплено кілька десятків родовищ на півночі Харківської області, трохи на Донеччині. Важко підрахувати, скільки загалом, бо лінія фронту дуже змінювалася, йшли бої. Потім йшов український контрнаступ, під час якого абсолютна більшість родовищ була звільнена. Тривалість, коли родовище знаходилося на непідконтрольній території, була дуже невеликою, але це завдало значних збитків. "Укргазвидобування" оцінює ці збитки десь у мільярд доларів», — коментує експерт Офісу реформ Кабінету міністрів Максим Гардус.

Які наслідки захоплення родовищ

За даними аналітичних центрів, військова агресія вплинула на видобуток руд, що містять титан, і виробництво титанових виробів. Внаслідок цього обсяг експорту знизився більш ніж на 40%. Окупація Маріуполя та логістичні проблеми призвели до того, що експорт усієї продукції гірничо-металургійного комплексу знизився, а обсяг металоспоживання в Україні впав на 55%.

«За підсумками минулого року обсяги виробництва та видобуток флюсових вапняків та інших корисних копалин, зокрема, залізняку знизилися. За флюсовими вапняками експорт знизився майже на 70%, залізною рудою на 46%», — каже аналітик «ГМК Центру» Андрій Глущенко.

Припинила Україна й експорт газу. Більше того, Києву довелося імпортувати ресурс у опалювальний сезон.

«Через кризові явища у світовій економіці достатньо впало виробництво, наприклад, основних промислових споживачів газу. Це металурги, хіміки. Через цінові та логістичні проблеми, через пошкодження самих об'єктів ми вдалися до імпорту. І для цього, в принципі, заплановані ресурси. Нам дуже допомогли наші західні партнери. Виділили для цього кошти. Втрата тимчасового контролю над кількома десятками родовищ на північному сході країни зробила внесок у цей процес, видобутку газу поменшало, але не критично», — коментує експерт Офісу реформ Кабміну Максим Гардус.

Також, за даними міністра енергетики Германа Галущенка, на 37% впав видобуток вугілля. Україна втратила кілька шахт, серед яких «Золоте» та «Тошківська» у Луганській області, «Південнодонбаська №1» у Донецькій області. Тут варто нагадати, що дефіцит енергетичного вугілля з'явився ще 2014 року, коли частину Донецької та Луганської областей було захоплено.

У зв'язку з цим аналітики наголошують: звільнення окупованих територій забезпечить не лише мир, а й економічне майбутнє України.

«Якщо йдеться про довгостроковий розвиток держави, то дуже складно буде забезпечити прогресивний розвиток без ресурсів, які зараз перебувають у родовищах, розташованих у районі бойових дій чи тимчасово окуповані. У будь-якому разі структурні зміни в українській економіці неминучі, але говорити про реформи, про розбудову національної економіки можна буде лише після звільнення тимчасово окупованих територій, оскільки тоді можна буде планувати розвиток на роки вперед», — вважає експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

Піщаний кар'єр у Донецькій області. Фото: donmining.info

У воєнний період, за словами аналітика, всі зусилля зосереджені на забезпеченні необхідним сил оборони та тилу. Тому можливі тимчасові рішення, серед яких імпорт стратегічної сировини, енергетичних ресурсів та всього необхідного для забезпечення стабільної роботи українських підприємств.

«Я думаю, що розрив ланцюжків постачання, який стався внаслідок цієї війни, не стане головною проблемою. Очевидно, що українським підприємствам, в принципі, вдасться знайти альтернативних постачальників, перебудувати свої виробничі ланцюжки. Основною проблемою зараз, яка негативно впливає на українську економіку, є продовження бойових дій. Блокада морських портів, через яку виникають логістичні складнощі, проблеми з енергопостачанням, які повністю не вирішені. Якщо цей комплекс проблем вдасться зрушити у позитивний бік, то вирішення розривів ланцюжків поставок, я вірю, також буде знайдено», — вважає аналітик «ГМК Центру» Андрій Глущенко.

Чи понесе Росія відповідальність

Щодо самої Росії, то деякі медіа озвучують таку тезу: саме родовища українських корисних копалин є однією із стратегічних цілей агресії. Як приклад наводять творця ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина та його нібито особисті інтереси у розробках української солі. Водночас, якщо подивитися на розвиток «Л-ДНР» до лютого 2022 року, стає зрозуміло: вкладати гроші в промисловість на окупованих територіях Кремль не хоче. Тому, якщо якісь корисні копалини і розроблятимуться, як стверджує «прем'єр-міністр ДНР» Віталій Хоценко, найімовірніше, йдеться про ті, які легко видобувати.

«Досить подивитися, що сталося з вугільною галуззю після приходу окупаційних адміністрацій. Видобуток вугілля згортається, шахти поступово затоплюються, занепадають, їх розвитку не приділяється належної уваги. У контексті видобутку руд можна навести приклад “Запорізького залізорудного комбінату”. Його у березні минулого року захопили окупаційні війська. Були повідомлення про те, що намагаються якось відновити виробництво та видобуток залізняку. Там він видобувається у підземний спосіб. Але я маю сумніви, що їм це вдалося. Принаймні таких повідомлень не надходило. Є повідомлення, що якийсь залізняк вивозиться з комбінату до маріупольського порту. На мою думку, тут йдеться про таку ж схему, як із вивезенням сталевої продукції з "Азовсталі". Швидше за все, просто вивозиться продукція зі складів», — вважає Андрій Глущенко.

Крім того, якби Росія планувала розробляти українські родовища корисних копалин та експлуатувати промисловий потенціал Донбасу, підприємства та добувне обладнання — все, що може забезпечити нарощування виробництва у майбутньому, не знищувалося б настільки методично і не вивозилося до РФ.

Вугільна шахта на сході України. Фото: Новини Донбасу

«Все, що можна вивезти. Все, що можна вкрасти, відламати, відкрутити. Тобто це швидше констатація того, що досягти своїх стратегічних цілей Російська Федерація вже не в змозі. Тому, хоч вовни жмут, хоч зробити так, щоб сусідові було якомога болючіше. Стратегічною метою Російської Федерації є підпорядкування України. Просто так склалося, що основні родовища корисних копалин зосереджені якраз у дніпровсько-донецькій западині», — каже Геннадій Рябцев.

Притягнути Росію до відповідальності через захоплення українських надр можна, але цей процес складний і досить повільний. Водночас, Київ уже має досвід подання подібних позовів до міжнародних судів. Так, у Криму були значні родовища газу, які об'єднані в державну компанію «Чорноморнафтогаз» — структурний підрозділ «Нафтогазу України». Росія захопила як ці родовища, так і морські платформи з видобутку газу.

«"Нафтогаз" добре готувався до цього і подав цілу низку міжнародних позовів проти Росії. Повірте, це досить складний процес і кейсів навіть у світовій історії, коли виплачують компенсацію за втрачене таким чином майно та неотриману вигоду не так вже й багато. Однак така практика є», — коментує Максим Гардус.

За його словами, суди ініціювали  «Приватбанк», «Укренерго», «Укрзалізниця». Тому судова практика є, але вдатися до неї планують лише після перемоги у війні. Саме тоді можна буде вимагати від Росії компенсувати збитки, завдані внаслідок агресії.