Стерті міста та депортовані люди. Підсумки 2022 року для Донбасу

Рік, що минає, став найскладнішим в історії незалежної України. Навіть для Донбасу, який практично весь — лінія фронту. Саме у 2022 році Донецька та Луганська області дізналися, що таке примусова мобілізація та насильницька депортація. Про що ще варто згадати — читайте у статті «Новин Донбасу».

Що окупувала Росія із 24 лютого, а що втратила

За 10 місяців війни російська армія спромоглася захопити практично всю Луганську область. Під контролем України залишається лише крайній захід Луганщини. Буквально першого тижня повномасштабного вторгнення окупаційні війська, перекинувши значні сили з Білгородської області, встановили свої прапори в Старобільську, Біловодську, Міловому, Марківці. Після цього рухатись російській армії стало складніше. На захоплення Попасної, Кремінної та Рубіжного пішло більше місяця. Битва за Сєвєродонецьк та Лисичанськ стала для Москви ще більш кровопролитною. Ці населені пункти противник узяв під свій контроль наприкінці червня — на початку липня, частково перетворивши їх на руїни. Через півроку окупаційна влада так і не змогла вирішити проблеми з комунікаціями. Жителі захоплених міст пишуть про відсутність тепла, води та світла. Натомість прокремлівська адміністрація встановила новорічну ялинку у Сєвєродонецьку.

Зруйнована обстрілом будівля у Бахмуті. Фото: Новини Донбасу

Подібно російські ставленики «розвивають» і території, захоплені після 24 лютого на Донеччині. Тут окупаційній армії вдалося взяти під контроль південь і на північ. Восени, після успішного контрнаступу ЗСУ у Харківській області та деокупації Лимана та Святогірська, плани Росії щодо подальшого просування до Слов'янська та Краматорська розсипалися. Тепер, вже майже півроку, супротивник кидає всі сили на захоплення Бахмута, околиці якого повністю зруйновані. Там немає комунікацій, обстріл триває практично цілодобово, але в місті, як і раніше, залишаються місцеві жителі, які не хочуть або не можуть евакуюватися.

Крім цього, окупанти намагалися просунутися і прорватися в районі Вугледару, але поки що безуспішно. Вони осіли у сусідній Павлівці. Без особливих перемог закінчується рік для російської армії на мар'їнському та авдіївському напрямках. Скрізь точаться бої, але без значних зрушень лінії фронту.

Поки що з великих міст у скарбничці РФ опинився лише Маріуполь. Росія говорить про міфічний порятунок міста, транслюючи меседжі про велике будівництво та відновлення. Україна ж згадує стійку оборону «Азовсталі», удари по пологовому будинку та драмтеатру, сотні зруйнованих будинків та тисячі вбитих, точну кількість яких навряд чи колись можна буде дізнатися. Зараз Маріуполь — це знесення будинків, у тому числі історичних, шкіл та дитячих садків. Днями було зруйновано й драмтеатр. Спочатку Росія знищувала місто ракетами та бомбами, тепер стирає з його вулиць цілі квартали бульдозерами. Маріуполь, який активно відбудовували останніми роками, відкотився на десятки років назад.

Знищено внаслідок бойових дій житлові квартали Маріуполя. Скріншот: UkrinformTV

Офіційна Москва та прокремлівські пропагандисти продовжують заявляти: Донецька область має бути захоплена повністю. Тому на цей напрямок підтягують значні ресурси і, на думку військових експертів, у найближчі місяці бої там навряд чи вщухнуть. Особливо у районі Бахмута.

«Російська пропаганда створює з Бахмута те, що водночас має перекреслити і битву на Курській дузі, і Сталінградську битву, і битву за Берлін. На сьогоднішній день вся пропагандистська машина працює, що Бахмут є ледве не ключом до України», — вважає експерт з питань безпеки Іван Варченко.

Нові статуси «Л-ДНР»: папери підписані, життя не поліпшилося

Через вісім років конфлікту Росія нарешті вирішила змінити статус «Л-ДНР». Після довгої промови, в якій Путін виклав своє бачення історії, яке не має нічого спільного з реальними фактами, увечері 21 лютого він підписав указ про визнання незалежності «республік». Це сталося за три дні до повномасштабного вторгнення. Денис Пушилін та Леонід Пасічник назвали цей день довгоочікуваним і одним із найкращих у їхньому житті, але в окупованому Донбасі мало що змінилося. Рівень життя не став краще. Гарним проектом прихильники «республік» можуть назвати поновлення населених пунктів, за яке взялися практично всі регіони РФ. У той же час Росія зводить те, що знищила сама. Та й будівництвом це назвати складно. У Маріуполі бидинки роблять «нашвидкуруч» і, за словами мешканців, з неякісних матеріалів.

Наступним рівнем інтеграції став десант російських чиновників у «Л-ДНР». Цей процес розпочався влітку з ініціативи куратора окупованих територій Сергія Кирієнка. У «республіки» завели його протеже, зокрема Віталія Хоценка, який очолив «уряд ДНР». І, знову-таки, не можна сказати, що після того, як у верхівці «Л-ДНР» з'явилися росіяни, Донбас почав процвітати. Для регіону і для його мешканців не змінилося зовсім нічого.

«Для російського чиновника Донбас — це чудовий кар'єрний трамплін. Хто хоче собі швидку кар'єру зробити, той зараз їде на Донбас. Демонструє себе ультрапатріотом, працює у екстремальних умовах. Донбас зараз цікавий російським чиновникам тим, що там, гадаю, можна буде швидко заробити грошей. Тому що величезні транші виділяються на реструктуризацію, відновлення», — каже політолог Костянтин Скоркін.

Піком та «великим історичним моментом» для ставлеників Кремля став псевдореферендум про приєднання до Росії, проведений наприкінці вересня. «Новини Донбасу» писали, як проходило «голосування»: на вулиці, без дотримання таємниці волевиявлення та з іншими порушеннями. Явка, за словами промосковських проксі, була захмарною. Аж до того, що перевищила кількість мешканців на окупованих територіях. Путін та вся кремлівська верхівка миттєво вирішили всі бюрократичні формальності та погодили рішення, необхідні для анексії «Л-ДНР», а також частин Запорізької та Херсонської областей.

Президент Росії Володимир Путін та глави окуповаційних адміністрацій. Фото: Григорій Сисоєв, «РИА Новости» / kremlin.ru

За кілька днів Генасамблея ООН засудила незаконні «референдуми». «За» резолюцію проголосували 143 із 193 держав-членів ООН, але для РФ подібні рішення вже давно не мають жодного значення. Росії потрібні нові території, хай і зруйновані. Території, навколо яких створюють мильну бульбашку загального благоденства. Хоча насправді ситуація на них далека від цього.

Насильна депортація та фільтрація

У середині грудня Володимир Зеленський в одному з інтерв'ю заявив, що за час війни Росія депортувала з України близько двох мільйонів людей. Москва дає схожу цифру — 1,9 мільйона, тільки називає цей процес евакуацією. Багато хто з виїжджаючих дійсно знали, куди вони їдуть. У той же час більшу частину просто садили в автобуси і, нічого не пояснюючи, відправляли до РФ. Хоча цивільні гадали, що їх вивозять на неокуповану територію у Запорізьку область.

Кожен проходив процедуру фільтрації. Навіть діти. Фільтраційні пункти російські військові створили майже у всіх населених пунктах. Лише біля Маріуполя українців перевіряли у Новоазовську, Мангуші, Виноградному. Допити влаштовували і в Донецьких школах, куди привозили маріупольців.

Російські військові влаштували перевірки на виїзді з Маріуполя, березень 2023 року. Фото: «ДАН»

Фільтрація — процедура досить жорстка. У кожного шукають зв'язки із ЗСУ, чинячи психологічний тиск. Деяких не відпускають кілька днів. Багато хто потім зникає. Серед таких була мама дівчинки Аліси, відео з якої записане в бункерах «Азовсталі» розійшлося по всьому світу. Вікторія Обідіна намагалася покинути Маріуполь під час останньої хвилі евакуації, але не пройшла фільтрацію. Її розлучили з дівчинкою та відправили в полон. Звільнено її було в середині жовтня.

Насильницька депортація дітей — ще один військовий злочин РФ. За даними директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павла Лисянського, з України примусово вивезли понад 50 тисяч дітей. Володимир Зеленський каже, що ця цифра сягає 200 тисяч. За словами правозахисників, усі неповнолітні проходять так звану «медичну фільтрацію». У РФ маленьким українцям, серед яких не просто сироти, а й ті, у яких повна родина, змінюють імена та шукають нових батьків.

Директорка «Східної правозахисної групи» Віра Ястребова зазначає, що для проведення медоглядів українських дітей МОЗ РФ отримало понад 353 мільйони рублів на діагностику здоров'я 82 тисячі неповнолітніх. Тобто саме стільки планує влаштувати у нові сім'ї за межами України.

Повернути дітей важче, ніж депортувати. За даними віце-прем'єр-міністра — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, із Росії вдалося забрати 98 дітей.

Примусова мобілізація. Постраждала практично кожна сім'я

Угруповання «Л-ДНР» закрили кордони для чоловіків за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Після цього на окупованих територіях розпочалася примусова мобілізація. Чоловіків забирали з місць роботи та відправляли прямо на фронт. Неважливо, чи це були студенти, працівники комунальних служб або люди з хронічними захворюваннями. Наприклад, за даними видання Astra, мобілізували близько 900 осіб із підприємства «Донбасгаз». Загальна кількість працівників там становила близько 4 тисяч, тобто на фронт відправили чверть. Також на передову перекинули близько тисячі співробітників «Донецьктепломережі». Нещодавно СБУ опублікувала відео з одним із полонених. Видання «Можем объяснить» впізнало у ньому співробітника комунальних служб Донецька Віталія Битіна, який працював у ЖЕКу Кіровського району. За його словами, із восьми чоловіків у ЖЕКу половину відправили на передову одразу після отримання повісток.

У методи «влади» іноді було складно повірити. Наприклад, у місцевих чатах розповідали про такі випадки: «грибники», як почали називати мисливців за чоловіками, під’їжджали до багатоповерхівки та повідомляли, що будинок заміновано. Мешканці, зокрема й потенційні призовники, які ховалися від мобілізації, змушені були вийти. Їх забирали та відправляли на передову. Деяких рятувала бронь, яка дозволяла вільніше пересуватися окупованим містам.

Після того, як окупаційна влада почала забирати буквально всіх підряд, жінки в «ЛНР» почали публічно протестувати. Мітинги придушили, а із найактивнішими учасницями провели бесіди. І все ж таки процес примусової мобілізації згорнули. Нова хвиля стартувала влітку. Причому в «ЛНР» відправка на фронт досягла такого рівня, що «голова республіки» Леонід Пасічник заявив про нерентабельність шахт. Нібито більшу частину працівників мобілізували і нема кому спускатися в забій. Пропагандистські канали навіть знімали сюжети про те, як із чоловічими завданнями на спорожнілих підприємствах справляються жінки.

За інформацією «Східної правозахисної групи», навесні примусово мобілізували понад 100 тисяч людей. Понад 23 тисячі з них загинули. Перекидання на фронт, за словами правозахисників, торкнулося кожної сім'ї.

Мобілізовані "ДНР". Скріншот

Щоб хоч якось згладити кути, і Денис Пушилін, і Леонід Пасічник підписали «укази» про демобілізацію студентів. Щоправда, це сталося наприкінці листопада, коли багато хто загинув. Наразі примусова мобілізація на Донбасі проводиться, але поки що це поодинокі випадки. Окупанти сфокусувалися на захоплених частинах Запорізької та Херсонської областей. За інформацією місцевих жителів, російські проксі не випускають чоловіків призовного віку за межі анексованих територій.

«На непідконтрольних територіях, окупованих Російською Федерацією, примусова мобілізація не припинялася. На сьогоднішній день вона також відбувається і буде відбуватися далі. Якихось тенденцій на зміну немає. Крім того, після оголошення РФ про так зване приєднання окупованих територій України місцеве населення залякують ще тим, що буде кримінальна відповідальність за неучасть у цьому квазіпризиві», — каже директорка «Східної правозахисної групи» Віра Ястребова.

За прогнозами глави української розвідки Кирила Буданова, вже наступного року Київ може звільнити все, що захопила Росія. Водночас, Україна не поверне тисячі загиблих мирних жителів. У тому числі примусово мобілізованих, багато з яких навіть не були прихильниками «спецоперації». Чи не відбудує населені пункти, які вже ніхто не населяє, бо їх більше немає. Окупаційна армія випалила їх і перетворила на пилюку. Серед таких Мар'їнка, Богородичне, Піски, Первомайське, Опитне, околиці Бахмута, частини Святогірська та Лимана. Відновлювати там просто нема чого.