«Головна опозиційна сила Путіну в Росії — ЗСУ». Інтерв’ю з письменником Віктором Шендеровичем

«Новини Донбасу» поговорила з російським письменником, сценаристом і публіцистом, оголошеним у Росії «іноагентом», Віктором Шендеровичем про «скрєпи», спроби відволікти від війни та слабкості РФ.

У чому схожість РФ із нацистською Німеччиною

У Росії її традиційні цінності визначаються не багатовіковою історією, а указом президента. І формально, звісно, у місцевому законодавстві прописали — і про життя людини як найвищу цінність, і про гідність, права та свободи, а ще — гуманізм, милосердя та справедливість.

Насправді ж, за словами Віктора Шендеровича, під цим скоріше розуміють «набір штампів», який щоразу продають виборцю. Навіть найпростішим способом, штучно поділяючи на «своїх» і «чужих». Потрібні голоси (ось як зараз — на окупованих територіях) і вмикається режим пошуку внутрішнього ворога.

І щоразу, коли потрібні голоси чи свідчення підтримки режиму — включається та сама «інформаційна шарманка». Розмова про «богообраність», про «унікальність», про «особливий шлях».

«Це все досить типова річ. І путінська Росія пішла цією незграбною доріжкою дуже швидко. І, загалом, уже прийшла цілком в один ряд із нацистським, зокрема, режимом, зі сталінським режимом. Такі є лакмусові папірці. Або такі базові. Ну, скажімо, є Свідки Єгови, сексуальні меншини. Тобто і це лакмусовий папірець у галузі прав людини. Релігійні меншини, сексуальні меншини. І ми бачимо, що Путін акуратно пресує тих, кого пресував Гітлер, та тих, кого пресують там у Малаві в Африці», — каже Віктор Шендерович.

Письменник звертає увагу на передвиборчу кампанію на тимчасово окупованих територіях і в РФ, говорячи, що перед їх початком російська влада максимально «зачищає поле».

Під різні статті та санкції потрапляють ті, хто дозволив собі висловлювання проти війни. Щоп'ятниці людей оголошують «іноагентами», що заважає їм згодом балотуватися. У Кремлі усвідомлено вирішили спертися на максимально консервативний електорат.

«Антизахідний шлях, шлях протистояння Заходу — цілком природно привів Путіна до опори на найконсервативніші верстви. Це його електорат. Найконсервативніший електорат — це електорат Путіна. І, природним чином, традиційні цінності в політичному сенсі — це Іван Грозний у Росії. Це також традиційні цінності. На кілок садити політичних супротивників — це традиційні цінності. Традиційні цінності — переслідування релігійних меншин. Усі права людини, зокрема, зрозуміло, і особисті, і сексуальні, які завгодно політичні», — наголошує Шендерович.

На його думку, глава РФ опирається всьому Західному.

«Якщо шукати спільний знаменник, це Жан-Жак Руссо, його чудові думки про те, що людина народжується вільною. Тим часом він усюди в кайданах. І це кайдани Путіна, путінська Росія проповідує. Для цього не потрібно і навіть шкідливо знати історію — адже постають питання, самі собою напрошуються історичні паралелі. Ось і переробляють шкільну та університетську програму, ось чому на окуповані українські території насамперед повезли нові підручники», — пояснює письменник.

Путін постійно намагається «переписати» історію

Віктор Шендерович упевнений, що однією із традиційних російських цінностей є боротьба з історією, спроба виправити історію та пристосувати її під нинішні політичні завдання.

«Путін цим займається давно. Все дуже логічно: атака на свободу людини, атака на історію, інтелект, на знання. І в цьому сенсі теж традиційна цінність — це заперечення, власне кажучи, тих можливостей, які особистості надали західні цінності. Права жінки це, безумовно, західні речі. Суфражистки — все це теж до нас прийшло із «проклятого» Заходу», — зазначає Шендерович.

Співрозмовник «Новин Донбасу» думає, що вислів «історія рухається спіраллю» для Росії більш не актуальний, тому що відкат відбувається не до часів застою, а до сталінських часів.

Кореспондентка «Новини Донбасу» поговорила з російським письменником Віктором Шендеровичем Фото: «Новини Донбасу»

«Ми сьогодні, вважаю, в галузі прав людини, прав особистості. Я думаю, що по репресивністі репресивної практики ми сьогодні проскочили брежнєвські позначки, ми вже цілком у сталінських нормах. В тому, що стосується термінів політичним супротивникам, щодо спроби контролю за приватним життям, у тому, що стосується ідеології. Мені здається, що сьогодні Росія проскочила навіть і брежнєвські позначки, і кудись відлетіла убік, так би мовити, 30-50-х років», — розповідає російський публіцист.

Подібне спотворення історії Путіним позначилося і на російських підручниках. Там Сталін вже не тиран, який знищив у таборах мільйони людей, а вождь і воєначальник, а поява в Росії двох нових пам'яток йому каже сама за себе.

Як пропаганда взаємодіє з суспільством і відволікає увагу

Паралельно створюється те, що називають «білий шум», коли політики, яких Шендерович називає фриками, генерують величезну кількість пропозицій та ідей, просто щоб це обговорювалося на кухнях та на ток-шоу.

Це необхідно, щоб переключити громадську увагу та відвернути народ від війни. Наприклад, депутат Мілонов нещодавно запропонував насильно запліднити жінок, щоб підвищити в Росії народжуваність.

«Вони ухвалюють антиправові закони, свідомо єдине завдання яких, за великим рахунком, це їхнє власне утримання при владі. Тут вони дуже доцільні, на відміну від будь-якої шумової димової завіси, призначеної саме для ЗМІ. Для того щоб це обговорювали, хихикали. Відволікалися на це, так? На Мілонова, умовного Мілонова. І, безперечно, їх там багато таких, ну, кілька. Якийсь божевільний чогось запитає, якийсь законопроект висуне, і ми радісно [готові] обсмоктувати цю нісенітницю», — зазначає російський опозиціонер.

Він переконаний у тому, що керівництво РФ робить «цілком раціональні речі». Дуже давно ними був «перекритий кисневий кран зворотного зв'язку», і сьогодні абсолютно за законом вони можуть «на сталінські терміни садити людей, які просто дозволили собі підняти голову».

«Взагалі, треба сказати, що всі злочини, які чинили держави, чинилися за законом. За законом Христа розіп'яли, як ви знаєте, за законом був Гітлер і Сталін. Все це було за законом. Це не мало жодного відношення до права, але все було за законами, прийнятими тим, що у них називалося парламентами, сенаторами та рештою», — додав Шендерович.

Серед цього «білого шуму», яким маскують справді важливі речі, бувають абсолютно абсурдні, як пропозиції російських депутатів заборонити японську кухню з її «ідеологічно шкідливими» суші та ролами, налагодити виробництво кенгурятини, а також годувати людей сараною.

Також у РФ запропонували заборонити святкування Дня святого Валентина та Хеллоуїна, таким чином послабивши «підступи Заходу». Жінка-депутат держдуми хоче на уроках розповідати дівчатам про необхідність смирення перед чоловіком.

Про визнання окупації Донбасу та протистояння з Гаазьким трибуналом

Російський публіцист вважає, що 2022 рік розставив усе на свої місця і більше у глави РФ немає шансу прикриватися «шахтарями», які, нібито, самостійно придбали зброю. А ініціатива Гаазького суду про видачу ордера на арешт Путіна та Львової-Бєлової за військові злочини, зокрема, незаконну депортацію українських дітей чітко визначає сторони у цій війні.

«Багато років Путін грав зі Страсбургом, і путінська влада грала з міжнародною спільнотою в гру, яка називалася: "Я не я, і кінь не мій, а ви доведіть". Це було з Донбасом. Пам'ятаєте? Так? "Ви все брешете, ви доведіть". Усі все розуміли. Проте формально Путін визнавав, Росія визнавала рішення Страсбурзького суду, не виконувала, але визнавала. Тобто Путін грав у, так би мовити, несвідомість. Я не я, і кінь не мій», - зазначає письменник.

За його словами, путінська Росія до 2022 року була всередині інструментів світової спільноти, ведучи діалог зі Страсбургом, міжнародним трибуналом і так далі, а оголошення в російський розшук судді Гаазького міжнародного суду означає, що Росія почала поводитися як карний злочинець.

«Розумієте? Тобто перестали вдавати, що ми законослухняні громадяни, яких там звинувачують у тому, що вони не робили. Ні, він каже: "Та я, та я, та я бичара, так, я злочинець. А чого ти мені зробиш?" Це зміна логіки. І це дуже симптоматично. Зміна логіки — це те, що сталося 2022 року. Замість "а ви доведіть я не я, і кінь не мій". І форму можна придбати, як ви пам'ятаєте, після Донбасу у будь-якому військовоторгі. І це були трактористи та шахтарі, так? Ось із цієї позиції Росія впевнено зіскочила на те, що: "Так, це ми, так, це ми". Те, що Путін брехав, усі розуміли, але він визнав це. І ось ця історія з оголошенням у розшук — це дуже симптоматична історія. Це нове, це такий камінг-аут Росії у відносинах зі світовою спільнотою», — підбиває підсумки відносини РФ зі світовою спільнотою Віктор Шендерович.

Головна опозиційна сила, головний важіль історії — це сьогодні Збройні сили України

Російський письменник наполягає, що Росія сама підтверджує, що вона злочинець, паралельно ставлячи запитання: «А чого ви нам зробите?».

«Ми вас самі ловитимемо. Та ми вас підстережемо цього суддю і тебе, і тебе заріжемо. Ось що він каже. Не те, що я невинний. А: "Та ми бандити, але ми сильні бандити, і ти нам нічого не вдієш, ми тобі зробимо ось це". Інша річ, що це самогубна річ для Росії. Але їхня Росія цікавить мало. Вони загалом уже, як сказано у Толстого, закинули чепець за млин досить давно», — розповідає Віктор Шендерович.

Незгодні в Росії, у свою чергу, спочатку сподівалися на зміни після того, як не спрацював план Кремля за короткий термін захопити Україну і поставити біля керма лояльних політиків, повернувши того ж Януковича.

Потім опозиціонери зрозуміли, що були надто наївними. Надія на те, що невдача перших тижнів, взяття Києва та Харкова призведе до якихось політичних змін, провалилася. Путін сьогодні зрозумів, що Київ він ніколи не візьме, але також розуміє, що наявність ядерної зброї дає йому можливість шантажувати світ, і НАТО не вступає у війну.

«Україна продовжує платити кров'ю і Росія продовжує платити кров'ю. Але це просто трохи різні ситуації, тому що Україна втрачає своїх громадян, а в Росії просто це гарматне м'ясо. Гарматне м'ясо, загибель якого та винищення, якого жодним чином політично не впливає на фортецю режиму. Такою є деградація суспільного життя в Росії», — резюмував письменник.

Російський публіцист Віктор Шендерович про Донбас та ЗСУ. Фото: «Новини Донбасу»

На запитання, що тоді може вплинути на закінчення війни і відведення російських військ з території України, російський опозиціонер дав зрозуміти, що тільки Збройні сили України здатні на такий хід.

«У цьому сенсі щось зміниться може тільки після військової поразки Путіна. На жаль, мушу констатувати, що тільки після цього. У цьому сенсі повторюю цю формулу, це не моя формула, але вона цілком очевидна. Головна сьогодні загроза Путіну, головна опозиційна сила, головний важіль історії — це сьогодні Збройні сили України та Захід. Але Захід по-справжньому, так би мовити, вступати боїться у війну. Якби НАТО вступио у війну, зрозуміло, що її результат був би зрозумілішим», — додав Вікотор Шендерович.

На його думку, лише після військової поразки Росії там відбудуться якісь зміни. Він також дав свій прогноз на найближче майбутнє, сказавши, що Путін не піде з влади.

«Зрозуміло, що зміни російської політики відбудуться в результаті якихось подій, що відбудуться в Росії, саме в Росії. Так. Найбільший поштовх до цих подій можуть дати найсерйозніші опозиційні сили у Росії. Це Збройні сили України. Це, певна річ, так. Умовно кажучи, втрата Криму означала б дуже великі неприємності та дуже великий шанс обвалення путінського режиму, безумовно», — заявив Шендерович.

Він також підтвердив, що бажає військової катастрофи для РФ, для Путіна, бо це дасть місцевим жителям шанс змінитись.

«І в цих умовах, які б псевдовибори не проводили, як би не розповідали про "скрєпи" та "традиційні цінності" — це не змінити реальності. Яка визначається зовсім не в кабінетах чиновників, а — на фронті», — сказав письменник, сценарист і публіцист, оголошений в РФ «іноагентом» Віктор Шендерович.

Розмовляла Катерина Терещенко, текстову версію підготував Олег Шевченко.