Українська ідентичність мешканців Донбасу: що відрізняє регіон від Росії у їжі, традиціях та побуті

Починаючи з XVII-XVIII століть, територія сучасних Донецької та Луганської областей стала місцем поселення різних етносів: українських та донських козаків, українців зі Слобожанщини та інших регіонів, росіян, греків, вірмен, німців-менонітів та інших. Кожен із цих народів додавав свої традиції та культуру, збагачуючи регіональну спадщину. Але, незважаючи на твердження російської пропаганди, і незважаючи на багатонаціональний склад населення, українська культура протягом тривалого часу залишалася домінуючою у побуті, обрядах та звичаях населення Донбасу.

У цій статті ми докладно розглянемо, чим наші предки з території сучасної Донеччини та Луганщини відрізнялися від мешканців Калуги, Ростова чи Рязані. Які традиції, страви та пісні були популярними на території сучасного Донбасу? І чому теза Путіна про «один народ» — не більш ніж пропаганда для виправдання війни.

Традиції та культура

Традиції святкування Різдва з Колядками, Щедрівками та Маланкою є невід'ємною частиною української культури. На Донбасі ці обряди були поширені серед місцевого населення, що свідчить про українське коріння регіону. Натомість на территорії Росії подібні традиції менш розвинені, або взагалі відсутні. Дослідники зазначають, що на Донеччині добре представлені світські колядки та обряд Маланки, що відрізняє регіон від інших.

Жителі Донбасу не лише зберігали колядки та щедрівки, а й писали свої. Так, особлива колядка, яка існувала в Донецькому регіоні і рідко зустрічається в інших областях України, а тим більше в Росії, — звернення до архангелів Михайла та Гаврила.

Уривок із колядки «Архангели Михаїле, Гавриїле» з книги «Донецькі колядки та щедрівки» фольклористки з Донеччини Ірини Крюченко, пише Вільне радіо​​:

Архангели Михаїле, Гавриїле,
В труби трубили.
В усі труби затрубили,
Людей гулом розбудили.
Уставайте від земного,
Тай підемо, аж до Бога.
Бог нас буде всіх судити ж,
Тай на різно становити.

Таким чином, збереження та поширеність українських різдвяних традицій на Донбасі наголошують на його приналежності до українського культурного простору, відрізняючи його від російських територій.

Одяг та стиль

Вишивка Донеччини. Фото: Донецький обласний краєзнавчий музей

Вишиванка Луганщини. Луганський обласний центр народної творчості

Пісні та музика

Однією з найяскравіших відмінностей української культури на землях Донбасу від російської є відсутність плясових пісень. У той час як російські пісні часто супроводжувалися активними рухами та пританцьовуванням, українські пісні були більш протяжними та філософськими. Фольклорист Ілля Фетисов їздив у експедиції по Донецькій та Луганській області і записував різні пісні у виконанні корінних жителів. Каже, зустрічав і ремікси пісенних культур. У селі Райгородка Новоайдарського району виконавиці співали протяжну українську пісню «Туман яром по долині» в плясовому варіанті, у стилі донських козаків, що свідчить про вплив сусідньої культури, але зберігає українську самобутність.

«В нас був такий випадок. Ми записували село Райгородка Новоайдарського району, де виконавиці-жінки співали український репертуар, але стиль виконання — це вже був стиль донських козаків і це такий дуже цікавий мікс. Але при цьому це не є перехідна культура, тому що це чітка культура донських козаків з цими плясками, яких немає в українській культурі», — розповідає Ілля Фетисов.

Страви та кулінарія

Латаний коржик. Фото: Instagram Олени Щербань

Побутові традиції

Музей історії румеїв та урумів - греків Приазов'я у селищі Сартана біля Маріуполя. 2021 рік. Фото: Новини Донбасу

Хлопчиків пригощали яблуками та пиріжками. Фото: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

Обряд "гоніння гадюк". Фото: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України

Збереження традицій Слобожанщини

Оксана Проселкова – дослідниця Слобожанщини, родом із Краматорська. Понад двадцять років викладає українську мову та літературу у школі №11. Через повномасштабну війну поїхала до Польщі, але продовжує вести уроки онлайн. Останні два роки до цього почала досліджувати рідний край, збирала колекції костюмів, рушників, кераміки та фотографії рідного краю.

Оксана заснувала етнофундацію «Рід» та робила виставки у Краматорську. Шкодує, що через окупацію частини Донбасу, обстріли рідного міста, багато традицій, обрядів і речей втрачено.

«Коли я прийшла до того, що мені це цікаво, то часу було катастрофічно мало. Я хотіла і зібрати пісні нашого краю, я хотіла дослідити костюм традиційний, саме як вдягалися на території Краматорського району», — шкодує Оксана Проселкова.

Деякі речі передають із тимчасово окупованих територій.

«Перебуваючи в окупації, мені жінка писала і переправляла через блокпости вишиті речі, ікони, прикраси для того, щоби врятувати від окупанта, від знищення. На свій страх і ризик, і змогла це зробити. У нас є частина колекції, власне, передана із села Благодатне, яке окуповане з 2014 року», — ділиться Оксана.

Дістати повний стрій Слобожанщини, саме тієї частини, де нині розташований Краматорськ — було важко, зазначає засновниця «Етнофундації». Костюм збирала по різних населених пунктах. Сорочку Оксана придбала на барахолці у Краматорську, спідницю передали їй з Харківщини, а корсетку подарували під час експедиції у колишньому Добропільському районі.

Традиційний слобожанський устрій. Фото: етнофонд «Рід»

«Ми мали повний стрій, могли вже робити показ. Мрія збулася: як виглядала дівчина чи жінка в Краматорському районі кінця дев'ятнадцятого — початку двадцятого століття», — згадує Оксана Проселкова.

Теза Путіна про «одний народ»: Імперська концепція проти культурної відмінності

Теза Путіна про «одний народ» походить від концепції імперії, а не від однакової культури чи національності, пояснюють експерти. Ця ідея відбиває амбіції господаря Кремля відновити старі карти, незважаючи на очевидну різницю між народами.

«Якути — це теж один народ з росіянами. Ви ж ніколи ніде не почуєте, що якути — це інший народ, чи там мансі, що це інший народ. Ні, вони якраз говорять про те, що всі народи “нашої великої імперії”, ну вони не використовують слово “імперія”, але по факту, — це “один народ” (в пропаганді РФ, – ред.). То понятно, що між якутами і росіянами чи між марійцями і росіянами відмінності більші, ніж між українцями і росіянами. І вони на підставі цього зразу сюди всіх: “і білоруси — один народ”, і ще й прибалти будуть “один народ”, не сумнівайтеся», — пояснює фольклорист Ілля Фетисов.

Не «один народ»

Українці, які населяли територію сучасного Донбасу ще з XVIII століття, були носіями самобутньої культури. Відмінності в побуті, обрядах, одязі, пісенній традиції та навіть кулінарії переконливо свідчать, що їх ідентичність ніколи повною мірою не була частиною російської культурної парадигми. Навіть у випадках культурного перетину, українська основа зберігалася — як фундаментальна риса характеру цього краю.

Пропагандистське кліше про «один народ» — це політична конструкція, покликана стерти межі між народами та легітимізувати агресію РФ. Але жодні імперські наративи не здатні зруйнувати реальність, яку покоління українців Донбасу творили і зберігали століттями — через пісні, їжу, вбрання, традиції й побут. Ця культурна пам’ять — не музейний експонат, а жива тканина, яку сьогодні знову намагаються знищити. І саме тому її збереження є наріжним каменем як для вихідців та жителів Донбасу, так і всієї країни.