«Вибори» на окупованій території. Хто виграв і що зміниться

Понад 10 днів на окупованих територіях України проходили так звані «вибори». Багато західних країн вже заявили, що з демократичним голосуванням цей процес не мав нічого спільного і визнано його не буде. Проте кремлівські ставленики підраховують голоси і вже ділять портфелі. Про натягнуту явку, кандидатів та майбутнє, на яке чекає «Л-ДНР», а також частини Запорізької та Херсонської областей читайте у статті «Новин Донбасу».

Хто виграв

«Атмосфера святкова, жодного порушення від Донецька до Маріуполя немає, все йде, згідно із законодавством РФ», — такі слова звучать у кожному виступі, у кожному сюжеті федеральних та місцевих ЗМІ. Повірити у цю утопію важко. Адже вибори, де немає жодного порушення, навряд можна назвати реальними. Скоріше, це нагадує театральну постановку, пародію.



«На окупованих територіях вибори не відіграють жодної ролі. Це імітація, пропагандистська імітація. Головна мета — показати, що ці території інтегруються до складу Російської Федерації, що там вибори відбуваються у так званий єдиний день голосування разом із російськими регіонами. Очевидна тенденція ще з минулого року, коли є Пушилін, який є головним начальником на окупованій території Донецької області, формально він залишається на посаді, але до нього на реальних керівників надсилають людей Кирієнка (перший заступник голови адміністрації Путіна — ред.), яких призначають в адміністрації президента Росії. Вибори не впливають на реальну ситуацію в регіоні, на кадрові призначення, економічну ситуацію», — коментує політолог Володимир Фесенко.

Тим не менш, окупаційні адміністрації створили картинку, на якій місцеві жителі обирають із 570 кандидатів 90 депутатів «народної ради ДНР», більш ніж з трьох тисяч кандидатів — 615 депутатів «рад» міських муніципальних округів. Псевдовибори проходили за партійними списками. Виграла «Єдина Росія», що навряд чи стало несподіванкою. Вона отримає 74 місця у «народній раді ДНР». У першій трійці тут Денис Пушилін, командир батальйону «Спарта» Артем Жога та Ганна Желєзная — гендиректорка Донецького центру охорони материнства та дитинства. Шість «мандатів» отримає ЛДПР. Тут у трійці депутат Держдуми Леонід Слуцький, екс-заступник голови виконкому руху «Донецька республіка» Андрій Крамар та хірург Еміль Фісталь. Ще шість місць здобула Компартія, у першій трійці якої головний донецький комуніст Борис Литвинов, домогосподар Микола Ситов та людина з Держдуми Юлій Якубов. Ще чотири «мандати» у партії «Нові люди». У трійці тут Олексій Дорофєєв із «народної ради ДНР», Сергій Гурченко з уряду Воронезької області та домогосподар Ігор Некрасов.

Весь склад «народних рад» поки що знайти складно.

«Бюлетень» кандидатів у «міськраду» Донецька. Фото: «ДАН»

Явка: як завжди — вище середнього

Так звані нові регіони Росії не стали цього разу змінювати традиції і показали надзвичайно високу явку. У «ЛНР» — понад 70%, у «ДНР» — близько 80%. У z-спільноті стверджують: це пов'язано з тим, що Донбас завжди вирізнявся високою громадянською позицією. Хоча, якщо подивитися на результати виборів до початку війни у 2014 році, то видно: показники явки у Донецькій та Луганській областях — середні в Україні. Наприклад, на парламентських виборах у 2012 році це було приблизно 60%, на президентських у 2010 році — трохи вище — 70%.

«Зазвичай від загальної кількості населення беруть участь у виборах, залежно від демографічної структури, десь 75-80%. Ось умовний такий норматив. На Донбасі, до речі, за нормальних умов, якщо не було адмінресурсу і голосування здійснювалося в нормальних демократичних умовах, не всі голосували. Частина людей не приходила на вибори. У нас максимум на президентських виборах взяло участь понад 80% виборців. Вибори, які відбувалися після 2014 року, явка знизилася з різних причин. Брало участь трохи більше половини. 60% плюс-мінус. Так, у принципі, це в рамках норми», — коментує політолог Володимир Фесенко.

Тому найімовірніше «високу громадянську позицію» забезпечили силою. У мережі з'явилося не одне відео, де до будинків мирних мешканців під'їжджали військові та вимагали голосувати.

«Називають такі спроби "достроковим голосуванням" заради "турботи про безпеку громадян". Однак насправді "турбота" та "безпека" агресора — це примус, який лише переслідує злочинні мотиви. Адже для того, щоби змусити громадян України голосувати, окупанти забирають у них навіть документи! За даними медіа, серед кандидатів у представницькі органи є російські військові, які брали участь у вторгненні до України, вбивали та катували людей», — каже уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубинець.

Підготовка до «дострокового голосування». Фото: «ДАН»

Тим не менш, у «Л-ДНР» люблять великі числа та намагалися їх отримати різними способами. Наприклад, минулого року, за даними окупаційних адміністрацій, у псевдореферендумі за приєднання до Росії нібито проголосували до 98% жителів — кількість просто нереальна, тим більше в умовах періодичного обстрілу.

«Ви не знайдете офіційних даних, яка там насправді явка. За моїми інсайдами з Донецька завдання було близько 90%. Тому те, що вони натягнули 80%, це для них, я думаю, максимум, бо більше виглядало б просто безглуздо. У тій самій "ЛНР" 72%. На Херсонщині 64%. Тому просто вибившись, скажімо так, на рівень лідерів за цим показником у Російській Федерації, я думаю, що Пушилін вирішив зупинитися», — вважає журналіст, головний редактор видання «ОстроВ» Сергій Гармаш.

Він наголошує: привертає увагу той факт, що на цих «виборах» проголосувало приблизно на 300 тисяч людей менше, ніж рік тому.

«Кудись 300 тисяч поділося. Очевидно, що люди не так активно, мабуть, йшли. Мабуть тому вони скоротили в Донецьку на цілу годину голосування. Повинно було тривати до 16-ти, а його закінчили о 15-й», — каже Сергій Гармаш.

Кандидати невідомі

У пропагандистських сюжетах місцевих телеканалів виборці кажуть: голосували за кандидатів, котрі зможуть щось змінити. При цьому вони їх знали? Навряд чи. Адже, наприклад, на сайті «Єдиної Росії», кандидатів від якої було найбільше, перераховані всі місцеві осередки, але посилань на них немає. Кандидатів можна було подивитися тут , але зрозуміти щось, не витративши на цей процес багато часу, навряд чи вдасться.

«Я думаю, люди справді не знали ні своїх, включених до цих списків, ні, тим більше, росіян. Вони голосували за "Єдину Росію". Тому персоналії для тих, хто голосував, не мали жодного значення. Більше того, була дана установка й в усіх бюджетних організаціях Донецької та Луганської областей проводилися, скажімо так, різні заходи. Від людей вимагали, щоб вони прийшли на вибори та підтвердили це фотографіями. Їм казали: "Не має значення, за кого проголосуєте. Головне, прийдіть". І це, в принципі, так. Справді, неважливо, за кого вони проголосують. Там були лише провладні партії. І важливою була масовість. Тому можна говорити, що у партійних списках більшість — росіяни. Десь 30-40% росіян. Місцевих мало», — каже Сергій Гармаш.

Росія провела «місцеві вибори» на захоплених тереторіях. Фото: «ДАН»

За інформацією Східної правозахисної групи, ця цифра практично вдвічі більша — 62%. Наприклад, до першої п’ятірки партії ЛДПР, причому і в «Л-ДНР», і в Запорізькій, і в Херсонській областях входить депутат Держдуми Леонід Слуцький. У п’ятірці «Єдиної Росії» на окупованій Луганщині депутат Віктор Водолацький. Чи варто сподіватися, що ці люди засідатимуть у місцевих «парламентах» і вирішуватимуть регіональні питання? Політологи впевнені, що ні.

«Багато хто з них там перебуває, скажімо так, у досить формальному статусі. Наприклад, Водолацький. Йому це потрібно, щоб засвітитися в медіа, що він такий супер-патріот висунув свою кандидатуру на цих, на їх мові, нових територіях. Такий сміливий, запеклий кандидат, який не боїться жодних ускладнень і в перших рядах пішов висуватися. Йому це потрібно для його особистої політичної кар'єри, для його піару як людини, яка робить кар'єру на зв'язку з Донбасом. Ці люди піаряться таким чином, заробляючи собі очки у внутрішній політиці», — коментує політолог Костянтин Скоркін.

Щодо місцевих «еліт», то зрозуміти, хто вони і що саме планують робити у регіоні, складно. Інформації про більшість, крім імені та прізвища, особливо немає. Відеозвернення — це не передвиборча програма, а вихваляння «Єдиної Росії».

«Для мене іншого вибору, ніж "Єдина Росія", немає. Найважливіше — бути чесним і допомагати людям», — каже ексжурналіст із Донецька, кандидат у «народну раду ДНР» Сергій Абуков.

Водночас, навіть такі відеозвернення — велика рідкість.

Що буде після «виборів»

Після «виборів» сенаторка від «ДНР» Наталія Ніканорова наголосила: тепер на анексованій території нібито повністю переходять на рейки законодавства РФ, а органи місцевого самоврядування мають відповідні важелі.

«Кожен мешканець зможе впливати на те, як буде влаштовано його місто, район, мікрорайон», — сказала вона.

Водночас політологи впевнені: жити краще, легше чи якось інакше у «Л-ДНР» та захоплених частинах Запорізької та Херсонської областей не почнуть. Все, що могла РФ, вона вже впровадила.

«Для місцевого населення ці вибори нічого не змінюють. Були б вибори, не були б вибори, все одно були б виплати, все одно була б мобілізація в принципі, я думаю, що звичайній людині це нічого не принесе. Єдине, що, можливо, все-таки буде більше можливостей у людей скаржитися кудись там до Москви, вище», — вважає Сергій Гармаш.

Процес підрахунку «голосів». Фото: «ДАН»

Щодо місцевих «еліт», то, на думку аналітиків, ще одна мета цих «виборів» — легітимізація кремлівських ставлеників.

«Що стосується територій, захоплених на півдні України в Запорізькій та Херсонській областях, там були прямі окупаційні адміністрації, без жодного камуфляжу. Буквально поставили своїх людей. Наразі це будуть не просто якісь колабораціоністи, а нібито депутати, за яких проголосували люди. Тобто, крім пропагандистських завдань: показати, що Росія назавжди і таке інше, це завдання легітимізації цих окупаційних адміністрацій», — каже Костянтин Скоркін.

Водночас, політолог вважає, що ставлення до цих «чиновників» усередині самої Росії залишиться тим самим.

«Для російської еліти — вони все одно в голові завжди тримають, де закінчуються справжні кордони, незважаючи на всю демагогію про нові території. І до тих людей, які перебувають при владі на окупованих територіях, все одно до них буде таке ставлення, як до якихось прийшлих перебіжчиків», — упевнений Костянтин Скоркін.

Крім того, життя місцевих «еліт» зміниться у контексті фінансових потоків. Аналітики впевнені: донецькі та луганські чиновники почнуть їх поступово втрачати.