Під прицілом: як сьогодні живе Херсон під щоденними обстрілами

Життя в Херсоні сьогодні важке і небезпечне через постійні обстріли з боку російських військ. Місто регулярно страждає від ракетних ударів і місцеві жителі змушені пристосовуватися до нових суворих умов. Багато районів позбавлені стабільної подачі води та електрики, також жителі стикаються з нестачею тепла та газу — особливо з наближенням холодів. Херсонці продовжують жити в умовах безперервної загрози, а приватні будинки та інфраструктура щодня руйнуються. Про ситуацію у місті біля фронту — у репортажі «Новин Донбасу».



11 листопада 2022 року у Херсоні. Люди зустрічали ЗСУ, які звільнили місто. Два роки тому сам Херсон та частина правобережної території області було деокуповано українськими військами. Росіяни втекли на лівий берег. З того часу місто постійно зазнає обстрілів.

А це зараз Херсон. Їздять маршрутки, дороги відносно жваві. Але місто практично порожнє. Незважаючи на близькість до фронту, люди є часто можна побачити вуличних тварин. По місту розставлені мобільні укриття й інформаційні таблички про можливе замінування території — відлуння окупації. Комунальні служби прибирають листя, підтримуючи місто в чистоті, наскільки це можливо.

Херсон, листопад 2024 року. Фото: Новини Донбасу

Приватний сектор Херсона вкотре опинився під вогнем росіян. Пенсіонерка на двох милицях — місцева мешканка — показала нам своє подвір'я та руйнування від останнього прильоту. Каже, жити тут страшно, постійні обстріли та прильоти дронів.

«Вчора ввечері вже хотіла лягати спати, як раптом почалося бомбардування. Спершу з одного боку, потім з іншого. Весь будинок почав тремтіти. Скрізь шум, грім, сиджу, вже не можу, бо маю сильний тиск. І будинок весь піднімається — просто страшно. Хотіла вийти у двір, а там уламки летять, все — неможливо. Знову зайшла до хати. І знову воно сильно стріляє. Прямо взагалі. Знову хотіла вийти надвір — знову стріляє. Не можу заспокоїтись — вдома одна, дитина на роботі», — розповіла жінка.

Мешканка Херсона на тлі сусідського будинку, зруйнованого обстрілом. Фото: Новини Донбасу

Поруч із її житлом — згарище. Це згорів будинок сусідів, там, на щастя, ніхто не жив. У обгорілих руїнах можна впізнати ванну кімнату. Також під завалами — кухонна плита та шматки шпалер на стіні, яка героїчно вистояла. Іронічно, з труби, що тріснула, біжить вода, але гасити вже нічого. І жити нема де.

«Трохи перестало стріляти, бачу заграву. Виходжу надвір, а тут будинок горить. Вийшла — подивилася, у нас вікна побиті, майже все. А так через сусідів, через садибу горить хата. Я вже стояла... Страшно, полум'я додому летить і всюди летить. Цей шифер тріщить, просто жах...», — згадує пенсіонерка.

Місцеві, відійшовши від шоку, приводять житло до ладу. Розбирають дахи, що тріснули, і ріжуть ОСБ, щоб забити вікна — скоро зима. Також знову підключають перебиті електричні кабелі. Життя продовжується.

Ліквідація наслідків обстрілу у приватному секторі Херсона. Фото: Новини Донбасу

Ганна Миколаївна, мешканка Херсона, показує наслідки нещодавнього обстрілу. Це її квартира. Пенсіонерки на момент прильоту в будинку не було. На її пам'яті це друге влучання, через яке вилетіли вікна.

Квартира, яка постраждала від обстрілу, нагадує музей мистецтва. Тут фортепіано, гіпсові маски та картини чоловіка. Артефакти дивом уціліли, чого не скажеш про двері та вікна.

«Уявляєте, що з дверима? Тут скло ми вже підміли, що їх і не збереш. Вікна, двері — ніде скла немає. Ось подивіться, що там і ніша, і що хочеш. Тут усе розбите, і тут розбите. Коротше, тільки змогли підмісти скло, щоб люди могли прийти, хоч холодно, протяг гуляє. Там, гляньте, все відвалилося... Туалет із ванною відійшли... Це жах. Добре, хоч є де ночувати, а тут собачий холод. Я поки підмела, вже замерзла від протягу», — розповідає Ганна Миколаївна.

Мешканка Херсона Ганна Миколаївна показує свою квартиру, пошкоджену обстрілом. Фото: Новини Донбасу

На сходовому майданчику вибито двері тамбуру — їх вибила вибухова хвиля. А з вікна вид на школу, яка значно постраждала від обстрілу російської армії.

Школа у Херсоні, пошкоджена російським обстрілом. Фото: Новини Донбасу

Працівники школи та комунальні служби прибирають уламки та вивозять будівельне сміття. Тут жодного цілого вікна, у деяких місцях немає стін та перекриттів. Отак росіяни воюють, знищуючи цивільні об'єкти. Про те, що тут колись навчалися діти, нагадують підручники та зошити, що лежать у руїнах.

Наслідки обстрілу у школі Херсона. Фото: Новини Донбасу

Не знаючи, як жити далі, з такими думками у місцевій лікарні перебувають ті, хто постраждав від недавнього обстрілу Херсона. Серед них 19-річний Роман. 8:40 ранку — цей час він чітко пам'ятає, адже їхав на роботу. Незважаючи на те, що лікарям довелося ампутувати частину лівої ноги, хлопець розповідає свою історію з оптимізмом. Нині Роман почувається вже краще. Ще тиждень перебуватиме у лікарні.

«Потрапив під приліт, стояв у магазині, почув постріл, намагався сховатись, і так вийшло, що під магазин прилетів снаряд, і я на той момент був там. Наразі почали часто обстрілювати, до цього було нормально. Крім цього прильоту було ще чотири-п'ять. І не було куди подітися... Подивився на ноги і зрозумів, що все, і почав виповзати з крамниці, зачинив двері, і ще другий приліт мене засипало камінням. Пошкоджено п'яту, і ампутували стопу», — розповів він.

Роман втратив стопу внаслідок російського обстрілу. Фото: Новини Донбасу

Під час окупації Херсона Роман не виїжджав, не хотів покидати рідне місто. Каже, окупація страшніша за щоденні обстріли.

«Під час окупації було складно, звісно. Це не пережити, важко було... Ці свині, що вони тільки не робили. І ґвалтували, і вбивали, і мародерствували, і будинки перевертали...», — згадує Роман.

Херсон, листопад 2024 року. Фото: Новини Донбасу

Наразі окупованим досі залишається лівий берег Херсонської області. Сили оборони продовжують виконувати бойові завдання у регіоні, зокрема неподалік села Кринки. Тим часом люди продовжують жити на рідній землі під обстрілом російської армії.