Дипломатичний шлях деокупації: чи можливо повернути території, захоплені Росією

За підсумками мирних переговорів Україна, ймовірно, буде змушена відмовитися від повернення окупованих територій силою та зосередиться на дипломатичному шляху деокупації. В історії є кілька прикладів успішного розв’язання територіальних питань без військового втручання. Та чи можливо запозичити цей досвід і застосувати його не лише для деокупації українських територій, а й окупованих Росією земель інших країн — читайте в матеріалі hromadske.

Німецький сценарій для Молдови та Грузії

Журналіст і колишній пресаташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчілава вважає, що найефективніший спосіб повернення Абхазії та Південної Осетії — це повторення німецького сценарію об’єднання ФРН і НДР. 

За його словами, реінтеграція має ґрунтуватися передусім на економічному зростанні.

«Грузія, як і Україна, не відмовиться від своїх окупованих територій. Але треба розуміти, що розв’язання цього питання — це не справа трьох, п’яти чи навіть десяти років», — наголошує Корчілава.

Бачо Корчілава. Фото: hromadske

На його думку, економічна міць є ключовим фактором повернення втрачених територій.

«Коли ФРН об’єднала Німеччину, вона була готова: сильна економіка, розвинена армія, потужна дипломатія. Тому, якщо Грузія хоче повернути свої території, потрібно будувати сильну державу з конкурентоспроможною економікою», — зазначив експерт.

Корчілава наголошує, що реінтеграція окупованих територій — це питання не лише повернення територій, а й готовності держави забезпечити їхній розвиток.

«Ми маємо розуміти, що завтра нам можуть повернути ці території, і ми повинні бути готові. Вони зараз занедбані, економічно слабкі, без кваліфікованих кадрів, з постійними проблемами. Якщо Грузія не буде готова до реінтеграції, вона просто отримає величезний тягар», — пояснює він.

Депутат парламенту Республіки Молдова Оазу Нантой також вважає, що розв’язання придністровського конфлікту неможливе без економічного зміцнення країни. Він наголошує, що нинішній стан самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки» значною мірою залежав від безплатного російського газу, корупційних схем і контрабанди. Тепер, коли ці ресурси обмежені, регіон опинився у стані економічного колапсу.

Оазу Нантой. Фото: hromadske

«Із 1 січня “Газпром” офіційно припинив постачання газу на лівий берег. Це означає кінець “халяви”, яка існувала щонайменше з 2006 року. В результаті — серйозна криза для економіки “Придністров’я”», — каже Нантой.

На думку депутата, «Придністров’я» не має життєздатної економічної основи. Дефіцит бюджету невизнаного утворення у 2024 році становить 60,4%, і ця нестача покривалася коштом російських субсидій. Водночас багато підприємств у регіоні зареєстровані в Кишиневі як молдавські компанії, що дозволяло їм торгувати з Євросоюзом та отримувати вигоду без сплати податків у молдовський бюджет. 

«Тільки з 1 грудня 2024 року ми змусили їх сплачувати митні збори», — каже Нантой.

Окрім економічного аспекту, він наголошує на необхідності правової реформи й боротьби з корупцією в державних структурах Молдови, оскільки представники «придністровського» режиму тривалий час мали вплив на молдавських чиновників, що ускладнювало процес об’єднання країни.

«Перш ніж інтегрувати “Придністров’я”, нам необхідно створити ефективну правову та економічну систему в Молдові. Це стане прикладом для мешканців окупованої території», — підкреслив депутат.

Нантой також звернув увагу на страх та репресивні методи, якими керується влада у невизнаному «Придністров’ї». Попри це, за його словами, понад 356 тисяч жителів окупованої території вже набули молдовського громадянства, що свідчить про їхню реальну зацікавленість у поверненні до складу Молдови.

«Люди з “Придністров’я” шукають можливості для кращого життя. Багато хто виїжджає працювати на правий берег Молдови, бо тут перспективи набагато кращі. А отже, наше завдання — зробити Молдову ще сильнішою, і тоді питання реінтеграції вирішиться саме собою», — резюмував Нантой.

Дипломатія як шлях до звільнення Чечні

Колишній прессекретар чеченського батальйону імені Шейха Мансура, який воює на боці України, Іслам Бєлокієв не відкидає дипломатичного шляху звільнення Чечні, проте каже, що для його реалізації необхідний потужний економічний і політичний тиск Заходу на Росію.

«Дипломатичний варіант можливий, але важливо мати реальний вплив. Якщо пригнічена сторона не отримає сили — військової чи хоча б політичної, — навряд чи можна буде розв’язати такі питання виключно дипломатією», — зазначає Бєлокієв.

Іслам Бєлокієв. Фото: hromadske

Окупанти повинні відчути на собі колосальний тиск, з яким не зможуть впоратися. В іншому разі ми можемо лише ілюзорно сподіватися, що в Росії прокинеться совість, і вона піде сама. Але так не буває, особливо з такими країнами, чий спосіб життя та існування побудовані на пригнобленні слабших.

Іслам Бєлокієв, експредставник чеченського батальйону імені Шейха Мансура

Він вважає, що для звільнення окупованих територій України необхідна переможна армія, ядерний щит і підтримка загальноєвропейської союзницької армії.

«Але з Ічкерією все набагато складніше, оскільки в неї немає таких союзників, а головне — немає міжнародного визнання», — каже колишній прессекретар чеченського батальйону.

Водночас Бєлокієв вважає, що ситуація може змінитися, якщо європейці на власному досвіді зрозуміють загрози «русского міра»: «Тоді не виключено, що ЄС визнає Ічкерію, і чеченці отримають більше дипломатичних важелів. В іншому разі звільнення можливе лише за умови розпаду Росії або масштабного повстання на Північному Кавказі. Але й тут потрібна політична, військова, економічна та інформаційна підтримка третіх країн».

А що для України?

Аналізуючи можливі варіанти мирного повернення територій, український історик Сергій Громенко згадує, зокрема, ізраїльсько-єгипетську модель повернення Синайського півострова. 

«Дипломатичний шлях повернення окупованих територій існує. Наприклад, Ізраїль повернув Синайський півострів Єгипту в обмін на мирну угоду й гарантії безпеки. Але проблема в тому, що не Україна напала на Росію, а Росія — на Україну. А це змінює правила гри», — пояснює Громенко.

За словами Громенка, навіть якщо москва теоретично могла б піти на угоду щодо повернення частини територій в обмін на певні поступки з боку Києва, для України це створило б ще більші загрози.

«Чи варто нам розглядати сценарій, де Україна отримує назад свої землі, але відмовляється від вступу в НАТО чи демілітаризує певні регіони? Чи буде це гарантією безпеки, якщо поруч залишається агресивний сусід? Це питання без простої відповіді», — наголошує історик.

Громенко також аналізує сценарій об’єднання Німеччини, який він вважає більш релевантним для України.

«Східна Німеччина була фактично окупована Радянським Союзом, але згодом об’єдналася з ФРН після падіння комуністичного режиму. Проблема в тому, що Радянський Союз вивів свої війська не з доброї волі, а через власний колапс. Тож головний фактор, який може змусити Росію відступити, — це криза й дезінтеграція її влади», — наголошує він.

На думку історика, без падіння режиму в Москві дипломатичний шлях повернення українських територій є майже неможливим. 

«Росія відступить тільки тоді, коли її внутрішні проблеми стануть критичними. Якщо в Кремлі почнеться чергова смута, внутрішня боротьба чи економічна катастрофа, лише тоді ми зможемо розраховувати на дипломатичне вирішення. Поки ж там зберігається стабільність, вони добровільно нам ці території не повернуть», — вважає Громенко.

Я не хочу, щоб українські читачі впадали в певне окозамилювання, що дипломатичний шлях існує — він може розтягнутися на 40 років.

Сергій Громенко, український історик 

Сергій Громенко та Володимир Огризко. Фото: hromadske

Натомість колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що питання повернення окупованих територій може розв’язатися значно швидше, особливо з огляду на можливу зміну влади в Росії.

«Про десятки років, я думаю, взагалі не може йтися. Путін десятки років вже не протягне, навіть фізично. А зміна влади в Кремлі традиційно означає послаблення цієї влади. Навіть просто фізичне усунення Путіна означатиме дуже серйозні проблеми у федеральному центрі», — зазначає дипломат.

Він додає, що зміна влади в Росії може призвести до дезінтеграції: «Коли там починаються проблеми, регіони дуже швидко орієнтуються, хто втече перший. А це буде означати й відповідний процес розпаду, який так чи так Росію чекає, тут немає ніякого сумніву».

Водночас дипломат наголошує, що ситуація з Україною унікальна, і жоден з історичних сценаріїв повернення територій не може бути застосований у чистому вигляді. Та є три варіанти вирішення ситуації, які, на його думку, можуть бути реалізовані ще до зміни влади в Росії.

Перший — це визнання світом окупованих територій частиною України та її правомірність ударів по них: «Українські Сили оборони абсолютно нормально можуть бити по російських операційних військах на території України. Це включає Крим, Донеччину й Луганщину та інші території, які поки що під російською окупацією. От вам перший крок до відновлення територіальної цілісності».

Другий варіант — економічні санкції в поєднанні з військовими діями, які примусять путіна відступити. 

І третій — створення нової системи європейської безпеки: «Україна, об’єднавшись зі своїми європейськими сусідами, партнерами та союзниками, не з усіма, звичайно, створить нову систему європейської безпеки, яка буде абсолютно чітко та ясно казати путіну, що будь-які майбутні намагання захопити чиюсь територію отримують колосальну відповідь».

«От варіанти, які вже зараз лежать на столі. Які оберуть? Можливо, всі разом, можливо, по черзі, або в якийсь інший спосіб, але всі вони є. І я думаю, що комбінація цих всіх речей дасть нам можливість поступово, але відкинути Росію на ті території, які вона поки що має як цілісна держава», — додав Огризко.

Авторка: Світлана Гудкова

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі».