Новий великий наступ Росії. Коли чекати та куди тепер піде армія Путіна

Через рік після початку повномасштабної війни Росія готує новий великий наступ. Про це все частіше говорять в українському Генштабі та Міноборони, прогнозуючи загострення на кінець лютого – початок березня. Через рік Україна переживає дежавю. Різниця лише в тому, що цього разу сил у Москви все ж таки менше, а у Києва — більше. «Новини Донбасу» зібрали думки про те, які напрями найбільше цікавлять Кремль і куди Путін направить свої війська та ракети.

Міністр оборони Олексій Резніков, посилаючись на дані розвідки, каже, що нових ударів слід очікувати на сході та півдні. Якщо йдеться про схід, то це майже вся лінія фронту. Якщо про південь, то, уточнює Резніков, навряд це буде Херсон. Адже при відступі окупанти знищили там усі мости та переправи. Незважаючи на те, яким буде черговий наступ, міністр оборони впевнений: цього разу немає підстав тікати з міст. Єдина небезпека — це удари ракетами та дронами.

Українські воїнкори підтверджують: ситуація загострюється насамперед на сході.

«Ситуація на фронтах складна. Ворог завершує приготування для нових атак за іншими напрямками та посилення вже "спекотних" ділянок. Десь удари будуть відволікаючими, адже основне завдання — Донеччина та Луганщина. Наступ на півночі, як і раніше, малоймовірний», — пише у своєму каналі український військор Богдан Мірошников.

Бахмут: ще більша активізація боїв

Схід — найвразливіша частина України з погляду можливого наступу росіян. Бої тут не припиняються. Окупаційна армія нарощує сили, перекидаючи сюди не лише «вагнерівців», а й підрозділи регулярної армії. Наприклад, солдат 76-ї десантно-штурмової дивізії, яка вважається однією з найбоєздатніших, у район Кремінної; 155 гвардійську бригаду морської піхоти в район Вугледару. За інформацією з відкритих джерел, ЗСУ не змогли закріпитися на півдні Бахмута, тож частково українським силам доводиться відходити. За словами військових кореспондентів, на цьому напрямі російські війська атакують великою кількістю піхоти, яку прикриває артилерія, активізувалася авіація. При цьому на втрати вони не зважають і намагаються взяти Бахмут саме кількістю.

Бахмут. Фото: Олексій Рева

У той же час, якщо останні півроку росіяни наступали здебільшого лише в районі Бахмута, то зараз вогневі точки спалахнули у всьому Донбасі. Бої активізувалися в районі Вугледару, біля Діброви на схід від Лиману, в Серебрянці неподалік Сіверська. Військові експерти впевнені: великого наступу російських військ не треба чекати, воно вже розпочалося.

«Цей наступ має характер превентивних ударів з боку російських військ, щоб не дати ЗСУ розвинути подальший наступ як у районі Кремінної, так і не дати можливості нормальної локації українського гарнізону, який зосереджений у районі Бахмута. Це ланки одного ланцюга. Це загальна картина наступу окупаційних військ. Є спроби тиску на українську оборону з кількох напрямків. Повідомлення про те, що наступ розпочнеться наприкінці лютого — на початку березня, абсолютно не відповідають дійсності», — вважає військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

На його думку, мета окупаційної армії — прорив першої лінії оборони ЗСУ для наступного виходу на лінію Часів Яр — Костянтинівка — Краматорськ — Слов'янськ. Адже від ідеї захопити усю Донецьку область Кремль не відмовився.

Бахмут. Фото: Новини Донбасу

«Завдання, які переслідує окупаційна армія, — прорвати лінію оборони, знизити можливість контрнаступу ЗСУ в районі Кремінної і надалі з метою подальшої деокупації Луганської області. І вихід на лінію Краматорськ — Слов'янськ», — каже Снєгірьов.

Якщо російській армії вдасться захопити Бахмут, на лінії зіткнення опиниться Часів Яр. У свою чергу захоплення Часового Яру з домінуючою висотою наблизить фронт до Костянтинівки.

Сіверськ та Вугледар — ще один пріоритет Кремля.

Якщо подивитися на карту, то путінські війська нависли не лише над Бахмутом. У півкільці знаходяться Сіверськ та найближчі населені пункти. Велике угруповання окупантів зосереджене південніше Авдіївки. Що ж стосується, наприклад, Вугледау, то військові аналітики впевнені: тут ситуація набагато краща. Місто добре укріплене, але великі бої тут ще попереду.
«Якщо буде ухвалено рішення наступати у бік Азовського узбережжя, то це один із напрямків глобального наступу з боку Вугледару на Волноваху і далі на Маріуполь або, припустімо, Мангуш, залежно від завдання. Росіяни, чудово розуміючи, чим загрожує їм такий рух, намагаються зараз посилити, з одного боку, свої оборонні позиції від Вугледара до Маріуполя. З іншого боку, через диверсійні групи намагаються перевірити нашу оборону. Найближчим часом Вугледар буде однією з гарячих точок приблизно такого ж рівня, як Соледар», — вважає військовий експерт Роман Світан.

З боку Вугледару окупанти можуть спробувати зайти в тил донецького, мар'їнського та авдіївського угруповань ЗСУ.

«Якщо припустити, що вони зможуть оточити Вугледар або взяти його, наголошую, якщо припустити, що їм вдасться це зробити, там відкривається шлях на Мар'їнку, яку наші обороняють практично від початку вторгнення. Якщо відкрити їм шлях на Мар'їнку, тоді все це ставить під загрозу існуючий вузол оборони, який ми зараз утримуємо», — коментує військовий оглядач Денис Попович.

Росіянам потрібен Вугледар, щоб вийти на Курахове, Покровськ, Добропілля, Слов'янськ та Краматорськ, але, упевнені аналітики, такий марш-кидок окупанти виконати не можуть.

«Кількість українських військ на всьому шляху проходження цим маршрутом перевищує російські війська. Це армійський тил. Він забезпечує кілька напрямків одночасно, тому пробитися туди вони не зможуть. Але вони намагатимуться рухатись по всьому, до двох сотень кілометрів, фронту від Вугледару до Куп'янська. Те, що вони зараз роблять. До арифметичної прогресії входить певна кількість військ, збільшується тиск на наш фронт, на ці 200 кілометрів донбаського фронту», — каже Роман Світан.

Вугледар. Фото: Новини Донбасу

Росія спробує знову окупувати Харківську область

Харківська область — ще один регіон, у якому зацікавлена ​​Росія. Нагадаємо, що після контрнаступу української армії у вересні 2022 року вдалося звільнити практично всю зайняту раніше її частину. Навряд чи варто сподіватися, що Москва відкинула мету повторної окупації цієї території. Адже Куп'янськ — важливий логістичний вузол, а Ізюм — плацдарм для подальшого наступу на Слов'янськ. Тому в українському Міноборони очікують на активізацію путінських військ і на Харківському напрямку. Наразі на кордоні з Луганською областю окупанти зосередили значні сили. Тут дислокується 423-й гвардійський мотострілковий полк, 9-а мотострілецька дивізія та 27-а гвардійська мотострілецька бригада. А також 60-та бригада особливого призначення «Ветерани», 5-а окрема бригада «Оплот» та загін добровольців «БАРС».

За інформацією прокремлівських воєнкорів, бої вже йдуть за Дворічне за 10 кілометрів від Куп'янська. Російська армія нібито атакує з боку Таволжанки. Також у проросійських каналах пишуть, що окупаційні війська зайшли до Сіньківки неподалік Куп'янська, але підтверджень цьому немає. Як і тому, що місцева адміністрація вивозить службову документацію та архіви з Куп'янська до Харкова, а командування 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ залишило місто.

Офіційні українські джерела в особі голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова підтверджують, що ситуація на лінії зіткнення в області є складною, але контрольованою. На Куп'янському напрямі спостерігається накопичення техніки ЗС РФ, але поки що ознак наступу немає.

На Запоріжжі російська армія планує розширити сухопутний коридор до Криму. За словами міністра оборони РФ Сергія Шойгу, окупанти зайняли село Лобкове неподалік Кам'янського та Підгірного біля Василівки. Українська розвідка не підтвердила інформацію, уточнивши, що ЗСУ продовжує захист цих населених пунктів. Подібний фальстарт із боку путінських ресурсів та офіційного Кремля відбувається вже не вперше. Наприклад, кілька тижнів тому окупаційна влада заявляла про захоплення Кам'янського і поступовий вихід до Оріхова. Водночас українська сторона уточнювала: на запорізькому напрямку є лише незначне скорочення сірої зони, а Кам'янське й так було частково зайняте.

«Був певний період, упродовж якого була стабільна сіра зона. Причому в деяких місцях вона була по кілька кілометрів між лініями оборони однієї сторони та лініями оборони іншої сторони. На даний момент ворог пішов у наступ. У тих чи інших моментах йому вдається лише відірвати шматки сірої зони. Для того щоб взяти в кліщі Оріхів, треба прорватися за Малу Точмачку, прорвати там лінії оборони і вийти з іншого боку, щоб взяти його в кліщі. Перші обстріли Оріхова розпочалися у лютому 22-го року. За цей час вони не просунулися до території села й близько», — коментує ситуацію депутат Запорізької обласної ради Сергій Лишенко.

Тобто основні зусилля щодо наступу російська армія зосередить у Донецькій, Луганській, Харківській та Запорізькій областях. Черговий похід на Київ, за словами офіційних осіб, і експертів, поки що малоймовірний. Окупанти можуть нарощувати сили на кордоні з Білоруссю, але це буде швидше відволікаючим маневром. Паралельно всі аналітики єдині у думці: нехай наступ на столицю суходолом можна вважати гіпотетичним, ракетний терор продовжиться. Також Росія не відмовиться від обстрілів прикордонних територій із комплексів класу С-300, запаси яких у окупантів величезні.