Робочий день чи вихідний: Що буде з 8 березня в Україні

Останніми роками напередодні 8 березня серед українців спалахують дискусії: чи варто вважати цей день святом, чи варто зробити його робочим днем, що воно взагалі означає. Цього року процес пішов ще далі. У додатку «Дія» запустили голосування, а народні депутатки внесли законопроект, яким 8 березня як червоний день календаря можуть скасувати. Що думають про це активістки, журналістки та громадські діячі — читайте у статті «Новин Донбасу».

8 березня — свято про права, а не про «тюльпанчик у целофані»

Приблизно за тиждень до нинішнього 8 березня у додатку «Дія» запустили опитування. Бажаючі могли проголосувати, що варто зробити із Міжнародним жіночим днем — скасувати вихідний чи залишити. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, в опитуванні взяла участь рекордна кількість людей — 2,1 мільйона українців. Більшість, а саме 1,3 мільйона, висловилися за те, щоб 8 березня і надалі залишалося червоним днем календаря. Понад 700 тисяч виступили проти.

«‎Я серед тих 703347 осіб, які проголосували за те, що цей день має бути робочим. На моє глибоке переконання саме напускна "святковість" вихідного дня перетворила 8 березня на "свято весни та краси" та тюльпанчика в целофані. Незважаючи на те, що ми живемо в XXI столітті, ми все одно стикаємося з жахливими атрибутами минулого — стереотипи про "не жіночу" справу, особливо в контексті точних наук і фізичних навантажень, "скляну стелю" щодо керівних посад, розходження в зарплатах на одній позиції, сексизм та інші упередження щодо жінок, репродуктивний тиск, ґендерно обумовлене насильство», — коментує активістка Катерина Жемчужнікова.

На думку Катерини, зробити 8 березня робочим днем — логічний крок, який давно назрів.

«Права жінок — це права людини. 10 грудня ми говоримо про важливість відстоювання основних прав людини. 19 листопада, у Міжнародний день чоловіків, нагадуємо всім про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення чоловіків та їх внесок у розвиток суспільства. 8 березня ми маємо вести дискусію про важливість внеску жінок, а також шукати рішення для подолання існуючих перешкод, які цей внесок уповільнюють», — каже Катерина Жемчужнікова.

Катерина Жемчужнікова. Фото: Новини Донбасу

За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, результати голосування в «Діє» візьмуть до уваги при обговоренні в парламенті законопроекту про українські свята, у тому числі Міжнародний день захисту прав жінок. Ініціатори проекту закону — народні депутатки Оксана Савчук, Наталія Піпа та Соломія Бобровська. У ньому 8 березня пропонують зробити робочим днем.

«Досі на державному рівні визначено вихідним днем 8 березня — так званий Міжнародний жіночий день, встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок. Він запроваджений з ініціативи Клари Цеткін 1921 року, з прив'язкою до початку Лютневої революції в Росії 1917 року», — йдеться у пояснювальній записці.

8 березня — не радянське свято

Водночас громадські діячі, які займаються правами людини, в тому числі гендерними, впевнені: аргументація про відміну 8 березня як свята, встановленого більшовицькою владою, не має підстав. Адже історично все почалося 1909 року в США, де з ініціативи Соціалістичної партії Америки почали відзначати Міжнародний день жінок-робітниць. 1910 року, на Міжнародному конгресі жінок у Копенгагені, свято вже звучало як Міжнародний день прав жінок. 8 березня 1911 року жінки у різних країнах Європи вийшли на вулиці з вимогами рівних політичних та цивільних прав. 1977 року День міжнародної солідарності жінок отримав статус міжнародного за рішенням ООН. Тобто, не більшовики вигадали 8 березня, але саме за радянських часів розуміння його суті було викривлено до «свята весни, краси та жіночності». Водночас, наприклад, у Німеччині 8 березня і зараз є привід заявити про свої права.

«Це не суто радянське свято, як зараз прагнуть обґрунтувати його заміну. Цей день відзначали задовго до того, як за радянських часів його перефарбували у "свято". Історично цей день про боротьбу жінок за рівні права та можливості. Сьогодні — це можливість говорити про різні ролі жінок (а не лише очікування заміжжя, виховання дітей та піклування про сім'ю). Тим більше під час війни. Волонтерки, військовослужбовці, журналістки на нулі, фіксерки, працівниці Держслужби з надзвичайних ситуацій, які ризикують своїм життям, парамедики, політики, вчительки, які в повному локдауні знаходять інтернет і включаються, щоб навчати дітей, жінки за кордоном, які мають силу голосу говорити про Україні різними мовами та збирати кошти на зброю, ліки, гуманітарну допомогу. Все це про боротьбу жінок, про їхню видимість, їхню значущість», — каже журналістка, гендерна експертка Ірина Віртосу.

Марш жінок у Києві, 8 березня 2021 року. Фото: Новини Донбасу

Тому, наприклад, у Громадській раді з ґендерних питань вважають: не варто скасовувати 8 березня як свято, але йому потрібно повернути первісне правозахисне значення та посилити роль для досягнення справжньої рівності прав жінок та чоловіків в Україні.

«8 березня — це можливість привернути увагу суспільства та чиновників до питань прав жінок та необхідності ліквідації проявів дискримінації. Ми розглядаємо 8 березня як додаткову можливість привернути увагу громадськості, політиків, чиновників, міжнародних організацій до таких питань, як боротьба з насильством проти жінок та домашнім насильством, дотримання рівних прав та можливостей при обранні до органів влади та керівних посад, розширення економічних можливостей жінок, подолання дискримінації жінок у всіх сферах життя суспільства», — наголошується у заяві Громадської ради з ґендерних питань.

Чи репрезентативно голосування у «Дії»?

Підсумовуючи результати опитування в «Дії», міністр цифрової трансформації Михайло Федоров зазначив: влада робить усе, щоб держава враховувала думку кожного українця. Водночас фраза про «кожного українця» явно перебільшена та маніпулятивна. Адже опитування в «Дії» не має нічого спільного з реальними соцопитуваннями або голосуваннями. По-перше, якщо рахувати від загальної кількості населення країни, то у додатку висловилися приблизно 5% українців. По-друге, вибірка має бути репрезентативною та враховувати респондентів різного віку та з різних регіонів.

«Як багаторічний громадський спостерігач за виборами, вивчивши стільки матеріалів про електронні вибори у різних країнах світу, маю дуже багато питань до такого голосування. Це можна потенційно використовувати для будь-яких маніпуляцій — від інформаційного вакууму для тих, чия позиція буде невигідною, до використання ботів чи адмінресурсу. Так, звичайно, не йдеться про вибори, але це інструмент волевиявлення, який є у багатьох українців, хоча, звичайно, далеко не у всіх, що теж лише підкреслює вибірковість та обмеженість такої "цифрової демократії". Так, у голосуванні взяли участь понад 2 мільйони українців, а, наприклад, на парламентських виборах 2019 року до Реєстру виборців було внесено майже 30 мільйонів українців. Тому замість інклюзивності в цьому випадку отримуємо скоріше дискримінацію за принципом, чи є у вас смартфон», — коментує активістка Катерина Жемчужнікова.



У лютому Київський міжнародний інститут соціології провів своє всеукраїнське опитування щодо ставлення до свят. Було опитано 2002 респонденти у всіх регіонах України, крім Криму та територій, окупованих до 24 лютого 2022 року. За результатами опитування, серед найулюбленіших свят 8 березня посідає 7-ме місце з 10-ти. Загалом за останні 10 років його популярність знизилася з 49% до 25%.

«Зараз для нашого суспільства важлива як ніколи єдність та зайві дискусії з непринципових питань лише шкодять боротьбі з ворогом. Крім того, для скасування тих чи інших свят, що відповідають багаторічним традиціям, потрібно спочатку переконати населення та сформувати позитивне ставлення до цього рішення. Поки є понад 10-15% людей, які є шанувальниками цього свята, ініціатива його скасування є недоречною, а зараз шанувальників 25%, соціальні умови для цього не створені. Кількість шанувальників цього свята постійно зменшується останніми роками досить швидкими темпами і за кілька років залишиться менше 10%. Тоді природно буде скасувати це свято», — вважає президент КМІС Володимир Паніотто.

Альтернатива, запропонована парламентом

У проекті закону №9009 народні депутати пропонують альтернативу 8 березня.

«На противагу вважаємо за доцільніше відзначати День української жінки в дату народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки — Лесі Українки, а саме 25 лютого», — йдеться в пояснювальній записці.

Проте жіночі організації висловлюються проти цього. Громадська рада з ґендерних питань вважає, що подібне свято повертає наратив про «традиційні» ролі жінок і звужує їхні права. Справді, неясно, що саме вкладають у «День української жінки» нардепки.

«Особливо це небезпечно зараз, під час війни, коли героїзація маскулінності відсуває на задній план і знецінює внесок та досягнення жінок. Ми звертаємо увагу парламентарів на те, що наступ на права жінок, на жаль, нерідко відбувається у багатьох державах під час та відразу після збройних конфліктів, і ми застерігаємо від цієї практики в Україні», — наголошується у заяві Громадської ради з ґендерних питань.

Не підтримують ідею про альтернативне свято і самі жінки.

«Це не про ідеалізацію жінки, як було запропоновано 25 лютого у так званий День жінки. Це про реальне життя — щодня, важкою працею. І саме про це я хотіла б, щоб говорили у День боротьби жінок за права 8 березня», — уточнює Ірина Віртосу.

Ірина Віртосу. Фото: ZMINA. Центр прав людини

«Я проти того, щоб визначати будь-який інший день календаря, називати його якось ура-патріотично і переносити всі ці стереотипні уявлення про "жіноче свято" туди», — висловлюється активістка Катерина Жемчужнікова.

Минулого року 8 березня у Києві влаштовували марші. Цього року проведуть онлайн-захід «Ланцюг жіночої солідарності» — тематичні дискусії щодо забезпечення прав жінок у різних галузях, де виступатимуть військовослужбовці, волонтерки, переселенки, жінки, які постраждали від сексуального насильства, правозахисниці, журналістки та ті, хто через російську агресію опинився за кордоном або на тимчасово окупованих територіях.