Життя на паузі. Як вийти з режиму очікування під час війни

Вже понад рік в Україні триває повномасштабна війна, яку розв'язала Росія. Багато людей  досі живе в режимі очікування — швидкої перемоги та повернення до звичної буденності, не дозволяючи при цьому собі жодних радощів. Життя наче проходить повз. Чому небезпечно перебувати в такому стані протягом тривалого часу — про це розповіла психотерапевтка Світлана Арефнія.

Фокусуватися на тому, чого ще нема — без сенсу, наголошує експертка. Очікування забирає енергію, ми не можемо сфокусуватися і помічати життя, яке відбувається зараз. Перебувати в такому стані протягом тривалого часу не можна, треба жити і планувати зараз, виходячи із тих можливостей, які існують. 

Світлана Арефнія

Що таке синдром відкладеного життя?

У людей є три реакції на стрес, закладені генетично: бій, біжи, завмри. Завмирання може переходити в так званий синдром відкладеного життя, зазначає психологиня: 

«Це сподівання, що колись настане ідеальний момент і саме тоді я почну жити, радіти і насолоджуватися, а поки — почекаю. Саме так створюється психологічна установка, що треба потерпіти, не зважати на себе, бо комусь нині ще гірше. Тобто, поставити своє життя на паузу. Саме ця установка дуже сильно псує життя, бо вона його зупиняє».

Симптомами завмирання є апатія, небажання нічого робити, прагнення усе відкладати на потім, з'являються негативні думки, відчуття провини, безсоння, людина забороняє собі радіти. Якщо помітили у себе одразу 4-5 симптомів (наприклад, тривожність, безсоння, втрата апетиту, апатію, небажання жити, виходити з квартири і доглядати за собою), то це говорить про клінічну депресію — і треба звертатись за допомогою до психіатра.

Фото: Євгенія Височина / Unsplash

Витягнути себе зі стану очікування можна і треба. За словами Світлани  Арефнії, для цього потрібно контролювати думки і налаштовуватися на позитив: 

«Якщо з’являються негативні думки, кажемо собі "стоп" і замінюємо на протилежні, розмірковуємо, а що може бути інакше, що може бути краще? Якщо ви зараз не в Україні, то потрібно використовувати всі можливості країни, де перебуваєте. Наприклад, побувати в цікавих навколишніх місцях, познайомитись з сусідами, знайти нових друзів. Тобто розширити соціальне коло».

Тим, хто не за кордоном, а в Україні, варто дбати про себе, передусім стежити за харчуванням і займатися спортом, намагатися навчатися новому, читати, знайти те, що буде «заряджати».

Позбутися синдрому відкладеного життя допоможе: 

• позитивне мислення;
• заміна установки «треба терпіти і чекати» на «я хочу і можу жити тут і зараз»;
• використання можливостей, які оточують;
• розширення соціального кола;
• здатність радіти дрібницям;
• навчання новому;
• фізичні навантаження.

Як побороти протест проти нової реальності?

Багато українців — і ті, хто тимчасово виїхав, і ті, хто залишається вдома — стикнулися з протестом проти нової реальності. Те, що життя змінилося раптово, а в багатьох кардинально і не на краще, прийняти важко, це заважає вийти з «режиму очікування».

За словами психологині, потрібно прожити втрату минулого життя, відгорювати і відпустити. Потім проаналізувати, які можливості є зараз, які таланти і навички, хто може допомогти, якими програмами підтримки можна скористатися. Взяти на себе відповідальність за своє майбутнє і почати діяти.

«Ми знаємо, багато біженців з 2014 року зі Сходу змогли почати життя з нуля. У кожного з нас є досвід адаптації до змін: зміна роботи, колективу, стосунків. Тож треба згадати, що Ви колись змогли, і повірити, що зможете і зараз», — наголошує Світлана Арефнія.

Фото: Yana Hurskaya / Unsplash

Психолгиня радить спробувати не опиратися реальності, а розвивати в собі інтерес до нового життя. Особливо це стосується українців, які були змушені виїхати через бойові дії: 

«Якщо ви почнете дивитися на життя із зацікавленістю, то зможете користуватись усім, що зараз є у вашому доступі. Не потрібно думати, наче те, що тимчасове, не варте уваги. Просто насолоджуйтесь сьогоденням і беріть від нього максимум. Якщо не хочеться вчити мову країни, де перебуваєте, спробуйте переналаштувати себе і вчити не тому, що треба, а тому, що цікаво, тому що ці навички можна буде застосувати в Україні, коли повернетеся. Крім того, знання іноземної мови допоможе завести нові знайомства. Знаходьте позитивні сенси».

Щоб легше адаптуватися за кордоном, психологиня радить згадати свої щоденні традиційні ритуали і перенести їх в нову буденність, додавши нових барв. Допоможе у цьому вправа «Мій життєвий сценарій».

Вправа «Мій життєвий сценарій»

Но одному аркуші розписати, яким було ваше життя в Україні? На іншому — яким би хотіли бачити своє життя зараз, чого в ньому не вистачає, що хотіли б отримати? Що з цього і яким чином зараз можливо реалізувати? У такий спосіб зможете побачити нові можливості життєвого сценарію і як його підлаштувати під сьогодення.

Знайти опори, вірити в перемогу, але не жити в очікуванні новин

Щоб побудувати новий фундамент під ногами, за словами психологині, можна зважати на такі опори, як сім'я, друзі та досвід. Подумати, які з умінь можна використати тут і зараз.

«Ваш досвід нікуди не дівся, ваш професіоналізм нікуди не дівся, ваші якості нікуди не ділись, вони усі залишаються з вами. Ваше життя не закінчилось, воно продовжується. Переносьте свій досвід на сьогодення і використовуєте його, якщо це можливо. Якщо неможливо, розширюйте соціальне коло і починаєте шукати те, чим би ви хотіли займатись і що вам цікаво», — підкреслює експертка.

Фото: Il Vagabiondo / Unsplash

Вірити в перемогу, але не моніторити в очікуванні новини регулярно, радить Світлана Арефнія. За її словами, це не стимулює, а навпаки, дратує і виснажує: 

«Коли немає часових рамок, людина поринає в тривогу. Тому ви можете собі сказати: "я до цього питання повернуся через рік або півроку, до того часу — про це не думаю, живу тут і зараз". Тобто ви собі даєте цей строк і відпускайте. Це дуже сильно допомагає».

Після того, як проходить встановлений людиною строк, варто проаналізувати, що навчилися за цей час. І дати собі новий термін. Такі часові відрізки будуть знижувати рівень тривоги, каже психологиня.

І, наостанок, прикладні поради, як вийти з режиму очікування від Світлани Арефнії:

1. Знайдіть та запишіть думки, які заважають (наприклад: «я не зможу», «це тимчасово», «в мене не вийде»);
2. Зафіксуйте емоції, які викликають ці думки;
3. Простежте за поведінкою, яка з цього виходить;
4. Дайте відповіді на питання: я саме таке життя хочу собі? Що я можу змінити?
5. Складіть план дій зі строками його виконання.

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine