Що чекає на Крим у 2024 році? Чотири сценарії розвитку подій

У 2023 році деякі з українських чиновників, в тому числі начальник Головного управління розвідки міністерства оборони України Кирило Буданов, прогнозували входження українських військ на Крим до кінця 2023 року. Однак, як відомо, ці плани не вдалося втілити.

У 2024 році влада набагато обережніша у своїх прогнозах, втім, звільнення Криму знову буде одним з основних завдань Сил оборони України — зокрема через те, що так можна зменшити кількість ракетних та дронових атак звідти.

Але чи справді військовий шлях єдиний? Разом із військовими та політичними експертами «Заборона» розглянула найбільш імовірні сценарії розвитку подій навколо Криму, аби зрозуміти, чого можна чекати у 2024 році на цьому напрямку фронту. «Новини Донбасу» публікують цей матеріал у рамках партнерства.

Сценарій 1: дипломатичний

Навесні 2014 року, коли Росія розпочала анексію Криму, заславши туди своїх «зелених чоловічків», в України не було ані сил, ані засобів для відбиття агресії Кремля. Не без настанов Заходу Київ вибрав дипломатичний шлях повернення півострова. 

Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України VIII скликання (2015–2019 роки) Рефат Чубаров згадує, що ще під час саміту Кримської платформи у серпні 2021 року її учасники підписали декларацію, у якій було зазначено, що звільнення Криму може відбутися лише у ході переговорів з РФ. Це було умовою багатьох лідерів та представників західних країн. Але повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року повністю змінило їхню думку.

«У ході другого саміту у 2022 році майже всі наші партнери говорили про те, що результатом цієї війни має бути звільнення усіх окупованих територій України, включно з Кримом. І спосіб звільнення півострова вже визначався не лише як дипломатичний. Навпаки: у своїх виступах лідери та представники різних держав говорили про можливість військового звільнення», — розповів він Забороні.

2023 рік ще більше вкорінив позицію України та наших партнерів, що звільнення півострова є ключем до остаточного відновлення територіальної цілісності України. «І ті події, що відбуваються навколо Криму та безпосередньо на його території (я маю на увазі удари по військових об’єктах), говорять про те, що військовий спосіб сьогодні розглядається не лише як один з імовірних, а як єдиний спосіб звільнення півострова. Але все покаже хід війни. Все може статися», — каже Чубаров.

Не вірить у політико-дипломатичний сценарій повернення анексованого півострова і міністр закордонних справ 2007–2009 років Володимир Огризко. В коментарі Забороні він нагадав одну з останніх заяв російського президента Володимира Путіна про те, що Росія не збирається повертати завойовані території, а отже, шляхом переговорів це зробити неможливо.

«Тому відповідь однозначна: ніяких переговорів на цю тему Путін не прийме, а Медведєв вчергове заявив, що мета Росії — це знищення України. Тому про яку дипломатію зараз можна вести мову? Звільнити Крим можливо лише силою», — заявляє Огризко.

Ілюстрація: Катерина Круглик/Заборона

Сценарій 2: наземна операція ЗСУ на території Криму

Сухопутна операція ЗСУ з успішним входженням українських підрозділів на територію Криму є найбільш позитивним сценарієм розвитку подій. Теоретично такий сценарій можливо реалізувати з декількох напрямків.

Перший — це продовження пробивання підрозділами ЗСУ коридору від вже звільненого Роботиного до Токмака та далі на Мелітополь.

Другий — це спроба форсування Дніпра з правого на лівий берег на Херсонщині з метою подальшого просування до Армянська, розташованого на перешийку між Кримом та материковою Україною.



І у першого, і у другого варіанту є свої сильні та слабкі сторони. Що стосується варіанту з продовженням пробивання коридору від Роботиного, то вагомим мінусом цього шляху стане необхідність звільняти такі великі міста як Токмак і Мелітополь, а це досить складне військове завдання. Обійти ці населені пункти та рухатися на південь українські війська не можуть, адже залишати у себе в тилу великі російські військові угруповання (навіть оточені) — це досить небезпечний крок. 

У варіанті з форсуванням Дніпра, безумовно, головною проблемою та складністю стане саме форсування. Одна справа — переправляти на лівобережжя невеликі піхотні підрозділи, що відбувається протягом зими 2023–2024, і зовсім інша — переправляти через Дніпро важку техніку, необхідну для масштабної наземної операції.

Інфографіка: Катерина Круглик / Заборона

Таким чином, у варіанті з імовірним рухом ЗСУ через Токмак та Мелітополь ЗСУ мають можливість зручно організовувати логістику, але водночас шлях, який їм доведеться подолати, є досить довгим (160 кілометрів до Генічеська з суттєвими перешкодами). У випадку з форсуванням Дніпра відстань, яку потрібно пройти Силам оборони до перешийка з Кримом, буде значно меншою (88 кілометрів до Армянська), однак українські оборонці зіткнуться з однією з найскладніших військових операцій — форсуванням великих водних перешкод.

І для першого, і для другого сценарію Україні знадобляться чималі ресурси: людські й технічні. І судячи з останніх новин з лінії фронту, на Півдні України наразі цих ресурсів недостатньо не лише для наступу, але й для того, щоб обороняти раніше звільнені території. Так, військовослужбовець, який виконує завдання на лівобережжі Херсонщини, розповів журналістам Financial Times, що ситуація на цій ділянці фронту є досить складною для українських підрозділів, і з нинішнім співвідношенням сил та засобів Україна зараз, на його думку, має мало шансів розширити власний плацдарм на лівому березі.

Інфографіка: Катерина Круглик / Заборона

Однак складність ситуації сьогодні не означає неможливість жодного з вищеперерахованих сценаріїв у майбутньому. У 2024 році Україна, ймовірно, отримає досить суттєву перевагу, якої не мала влітку 2023-го. Літаки F-16 стануть суттєвим підсиленням для наземних військ, адже зможуть відігнати російську авіацію від кордонів України та заблокувати росіянам можливість скидати керовані авіабомби, якими ті зараз безкарно закидають всю лінію фронту. 

Під час літнього контрнаступу відсутність прикриття з повітря суттєво ускладнила можливості українських наземних військ, які були змушені проводити наступальні операції під авіаційними бомбардуваннями. Те ж саме ми бачимо і протягом січня 2024 року на лівобережжі Херсонщини: позиції українських підрозділів у Кринках перебувають під постійними бомбардуваннями російської авіації. Якщо ж літаки F-16 зможуть відігнати російську авіацію, просування ЗСУ на землі матиме значно більше перспектив.

Сценарій 3: блокада Криму

Про блокаду Криму як одного з пріоритетів України у 2024 році заявив Верховний головнокомандувач, президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю The Economist: «Ізоляція Криму, анексованого Росією у 2014 році, і деградація військового потенціалу Росії там надзвичайно важлива для нас, тому що це спосіб зменшити кількість атак з цього регіону».

З прагматичного погляду варіант з блокадою Криму без проведення наземної операції видається значно реалістичнішим. Річ у тім, що його реалізацію можна забезпечити більшою мірою далекобійною зброєю без використання людського ресурсу. І, що важливо, це сходиться з позицією Зеленського та головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного (і всієї України) щодо того, що дуже важливо берегти життя своїх солдатів.

Головним критерієм успішності чи неуспішності можливої блокади Криму стане наявність у Києва достатньої кількості далекобійних засобів ураження. Французько-британські крилаті ракети SCALP/Storm Shadow у 2023 році вже продемонстрували здатність вражати цілі, розташовані в Криму: знищення військових кораблів та Штабу Чорноморського флоту ВМФ Росії — яскраве підтвердження цього. 

Блокада Криму стане можливою лише у тому разі, якщо Україні вдасться взяти під вогневий контроль не лише перешийок, що з’єднує материкову Україну з Кримом, але й знищити Кримський міст, аби просто припинити його функціонування.

Інфографіка: Катерина Круглик / Заборона

Водночас потрібно буде і далі систематично знищувати флот ВМФ РФ у Чорному морі, аби й морські постачання стали неможливими. Однак реалізація всіх цих пунктів стане реальністю лише за наявності великої кількості далекобійної зброї.

Наразі в арсеналі України серед далекобійних засобів ураження найбільш ефективними є крилаті ракети SCALP/Storm Shadow. Однак їхня кількість не дозволяє завдавати ударів з необхідною частотою. Врятувати ситуацію може погодження Німеччиною передачі Україні крилатих ракет Taurus. Ці ракети мають важливу перевагу над своїми французько-британськими аналогами: дальність. У ракет SCALP/Storm Shadow дальність складає від 250 км, натомість у німецької Taurus вона перевищує 500 кілометрів. Тож почати системно бити по Кримському мосту є чим.

Ще одним із важливих чинників може стати поява в України літаків F-16, про які вже згадувалося в попередньому сценарії. Ці західні платформи, крім прикриття військ та протидії ворожій авіації на материку, здатні нести на своєму борту величезний перелік західних ракет дальнього ураження, що також може суттєво допомогти у блокаді Кримського півострова.

Сценарій 4: без змін

Цілком імовірним сценарієм, на жаль, залишається і такий, що Україна не зможе суттєво змінити ситуацію навколо Криму у 2024 році. Головним можливим чинником та причиною розвитку цього варіанту буде недостатня допомога західних союзників. Якщо США не відновлять своє фінансування на потреби ЗСУ, а європейські країни не збільшать кількість далекобійних засобів ураження, будь-яке блокування Криму стане неможливим через просту відсутність інструментів.

Навіть у разі передачі Україні F-16 сама лише їх наявність не зможе суттєво допомогти у розв’язанні завдань з деокупації Криму без достатньої кількості засобів ураження далекого радіусу дії. За такої ситуації ЗСУ зможуть проводити лише разові операції, як це відбувається зараз. Очевидно, така позиція не може розв’язати завдання ні зі звільнення Криму, ні з його блокади. 

Ілюстрація: Катерина Круглик/Заборона

Щобільше, у разі, якщо США та ЄС не консолідують свої зусилля стосовно фінансової та військової допомоги Україні на 2024 рік, питання спроможностей України цьогоріч може мати дуже велику дельту. Про це, зокрема, розповідала Фіона Гілл, видатна експертка з питань Росії, яка працювала радницею з національної безпеки в Білому домі.«У цьому стосунку ми зараз досягли переломного моменту між тим, чи Україна продовжує вигравати з погляду наявності достатньої бойової потужності для відбиття Росії, чи вона фактично починає програвати, тому що у неї немає обладнання, важкої зброї, боєприпасів. Ця зовнішня підтримка матиме вирішальне значення», — констатує експертка в інтерв'ю Politico.

Матеріал підготовлений за підтримки Медіамережі.