На одному з полігонів Донецької області бійці, що знову прибули, відточують свої вміння стрілянини з кулеметів і гранатометів. Внизу армійці працюють на прикриття тих бійців, які відпрацьовують із гранатометів угорі. Надалі військовослужбовці поїдуть уже на передові позиції на Донеччині.
Магнус — зі Швеції, інструктором працює вже понад 12 років. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення на територію України, задумався, чим може допомогти. Стен — із США. В Україні вже близько року. За плечима бійця — бойові дії в Іраку та Афганістані, 16 років служби. Він — професійний кулеметник, і впевнений, що новобранців дуже важливо навчати роботи з цією зброєю. Більше подробиць — у репортажі «Новин Донбасу».
Навчання на полігоні проводять два іноземні інструктори.
«Відділення йде лінією, шість осіб. Попереду ви бачите великий пагорб і відкриту місцевість, тому думаєте, що краще її обійти, щоб не йти відкритою місцевістю, тим більше переходити пагорб», — розповідає бійцям Магнус.
Він працює інструктором уже понад 12 років.
«Я зі Швеції, живу приблизно одну годину від Стокгольма. Працював інструктором, але вже давно, у Шведській армії. І коли почалося повномасштабне вторгнення, я розпочав проєкт із компанією з охорони здоров'я. Вони привезли три великі швидкі, медсестер та медиків, але, на жаль, не знайшли відгуку у шведської влади», — розповів Магнус.
Тоді він звернувся до посольства з тим, що хоче допомогти як інструктор.
«Мене відправили до іноземного легіону. І тоді, як у розподільчому капелюсі Гаррі Поттера, переді мною став вибір: йти самому воювати чи навчати. Я вибрав навчати, бо відчув, що як інструктор принесу більшу користь. Я проводив тренування у пунктах постійної дислокації бригади та тут, майже на лінії вогню, а також на Харківщині», — пояснив інструктор.
З Магнусом поруч — пес на прізвисько Соледар. Тварина родом із нині окупованого міста. До взяття населеного пункту армією РФ чоловік їздив туди евакуювати місцеве населення як волонтер.
«Під час переміщення однією з доріг після обстрілу, побачили її на дорозі в дуже поганому стані. Вона лежала на дорозі, скиглила, тому зупинилися, забрали її з собою, власне, ось така історія. Їй приблизно дев'ять-десять місяців. Я не знаю, що з нею робити далі. Зараз вона в мене, а надалі вона може за п'ять гривень стати вашою за належного поводження з твариною», — запропонував шведський інструктор.
Олександр — із Рівного. Чоловіка нещодавно мобілізували за повісткою, до цього не служив. Каже, коли кидав гранату, відчував сильне серцебиття. Зазначає, що відчуття — супер, але було трохи страшнувато.
Військовослужбовець Збройних сил України служить вже чотири місяці. Але гранату йому довелося кидати лише двічі.
А Володимир у лавах ЗСУ вже 11 місяців. На полігоні він проходить бойову підготовку з новоприбулими, щоб злагодженіше вести з новачками наступальні дії на Торецькому напрямку. Автомату дав ім'я дружини. Пояснює, що дружина — як автомат.
«Тра-та-та-та», — сміється військовий.
Дружина, дізнавшись, що на її честь Володимир назвав автомат, відреагувала позитивно.
«Взагалі я водій автобуса, але зараз кинули на підготовку», — розповідає чоловік.
Підготовка потрібна, щоб усі вміли стріляти та кидати гранати, щоб мали навички, пояснює боєць. До цього йому довелося кидати гранату лише один раз, в Яворові.
«Раз. Чесно кажу. Це вдруге», — поділився Володимир.
Інструктор зі США Стен — морський піхотинець.
«Кулемет дуже важливий, і він є ключовою частиною під час роботи відділення. Тому що це така складова, коли у тебе є легке стрілецьке озброєння та кулемет. Здебільшого завдання кулемета — утискувати супротивника, не дати йому висунутися», — пояснює американець.
Розповів Стен і про відмінності війни в Україні від бойових дій, які він бачив раніше.
«Не люблю порівнювати різні типи бойових дій, бо це як порівняти яблуко та апельсин. З кожної бойової дії слід виносити урок, тому що, наприклад, тут є велике застосування артилерії. Я не мав такого досвіду до цього», — зазначив інструктор.
Також він повідомив, що українські військові наразі мають великий досвід.
«І така важлива річ з приводу іноземців, західних військових, які приїхали допомагати — бо мають досвід і знання, яких немає у росіян. Тобто військова школа зовсім інша. І весь світ надалі навчатиметься в українських солдатів. Тому що зараз українські солдати мають найбільше військового досвіду в усьому світі. Навіть я, як американський військовий, такого досвіду не маю. Українські солдати мають серце, мають бажання. Інструктори, власне, допомагають їм, не так навчають, як допомагають розкрити себе», — резюмував Стен.
Навчання на полігоні з інструкторами-іноземцями проводять на постійній основі, адже до лав ЗСУ приходять мобілізовані солдати, які раніше не стикалися з військовою службою. Щоб не допустити попадання новачків на передову без належної підготовки.