Святогірськ сьогодні: Як живе головна святиня Донбасу після звільнення

Сьогодні у Святогірську Донецької області немає ні світла, ні води, ні газу. Мобільний зв'язок працює з перебоями. Населений пункт українська армія звільнила від окупантів у середині вересня. Під владою росіян місто пробуло близько трьох місяців. Що місцеві жителі розповідають про те, як пережили час окупації — дізнайтеся в репортажі «Новин Донбасу».

У стіні застрягла куля

«Тут були квіти, тут цвів бузок, я робив клумби, тут все було впорядковано. Нині бачите, до чого довели. Черешні тут такі. Все це було відкрито вчора, коли я приїхав. Двері вирвані. У мене завжди газон, трава поливається. Бачите, в якому зараз стані? Вікна побиті. Це не вибухова хвиля. Це просто взяли та розбили. Або каменем. Один шар залишився. Вони взяли та прострілили кулею. Наскрізний отвір. Там ковдра висить. Це світломаскування було. І в стіні застрягла куля. Над моїм ліжком», — розповів мешканець Святогірська Володимир Скіба.

Чоловікові 65 років, але він почувається набагато молодшим. З початку повномасштабного вторгнення армії РФ пенсіонер узяв до рук зброю та вступив до лав тероборони. Три місяці відбивав атаки супротивника. А потім, коли тероборону розпустили через окупацію міста, чоловік змушений був залишити країну та поїхати за дружиною до Чехії. Тепер, після звільнення Святогірська, Володимир повернувся подивитися, в якому стані його рідне місто.

Зруйновані будинки у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Чоловік ділиться, що боляче дивитись на те, що сталося з містом. А на території біля його будинку досі лежать російські речі. У самому будинку деякий час господарювали росіяни.

«У нас були каструлі, миски. Начиння домашнє. Витягли. Що вони там їли, я не знаю. А навіщо їм жіночі черевики? Звідки вони взялися — це не мої черевики, не наші. Це вони, мабуть, награбоване ділили. І якісь там черевики ще, я дивлюся. Оце я теж не знаю, що це таке та звідки воно взялося», — розповідає мешканець Святогірська.

Шостого червня у чоловіка викрали сина. Росіяни хотіли натиснути на Володимира, і відвезли 21-річного парубка на окуповану територію. Повернути сина поки що не вдається.

«Я вийшов на зв'язок у присутності співробітників Служби безпеки. І ми поговорили. Я зрозумів, що вони його не відпустять, навіть яку б інформацію не давав. Ну і яку я їм можу надати інформацію? Гроші їх не цікавили, так вони сказали», — повідомив Володимир.

Три місяці в окупації: Руйнування та жертви

У Святогірську немає ні світла, ні води, ні газу. Мобільний зв'язок працює з перебоями. Населений пункт українська армія звільнила у середині вересня. Під владою росіян місто пробуло близько трьох місяців. Місцеві мешканці розповідають, як пережили час окупації.

Святогірськ розділений рікою Сіверський Донець. Фото: Новини Донбасу

«Міна летить, снаряд, і уламки сиплються. І з дронів бомбочки кидали. Ой, це був жах, не можна було вийти на подвір'я. І до нас у двір прилітала бомба. Дрібні такі уламки — побило паркан. Ще газ та собак», — поділилася мешканка Святогірська Любов.

Вона наголосила, що через прихід російських окупантів — лише руйнування та смерть.

«У нас дванадцятирічний хлопчик загинув від уламків. 22-річний хлопець. Згодом 32-річний. І ще там. Не хочу перелічувати. Багато загинуло молоді. Ні за що, ні про що. Вони не були військовими. Просто ходили вулицею. Уламками. Один на міну наїхав хлопчик. Загалом, кошмар», — розповіла жінка.

На вулицях — згоріла російська техніка та міни

На вулиці стоїть згорілий російський танк Т-72. Боєць Національної гвардії із позивним «Гайдамака» каже, що на всю російську техніку чекає таке майбутнє на українській землі.

«Переговори у нас із ними можуть бути лише у тому випадку, якщо вони заберуть усі свої війська з території України, вийдуть. Ми візьмемо під контроль наш кордон. І тоді, напевно, можуть бути якісь переговори щодо тієї компенсації, яку вони виплачуватимуть нам за зруйновані наші міста», — упевнений військовослужбовець.

Розбита військова техніка у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

За його словами, найсумніше — те, що діти, які тут ростуть, все це бачать і переживають.

«Але багато хто з них адекватніше реагує на ситуацію, ніж їхні батьки, дорослі», — зазначив «Гайдамака».

У місті — численні руйнування. Періодично у Святогірську чути вибухи.

Пошкоджена обстрілами будівля готелю у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

«Розмінування. Працюють сапери. Розмінують, наскільки це можливо. Багато чого заміновано, є протипіхотні міни, які дистанційно мінувалися, так звані "пелюстки". І зелені кольори, і руді. Тобто, їх не видно: людям просто відриває стопу. Це одна з найнебезпечніших мін, і її треба на місці розмінувати. Тому що, наприклад, ці снаряди, які вони покидали, вони не несуть такої небезпеки, як протипіхотні міни», — пояснив військовий.

Біля Святогірської лаври немає живого місця, все розбито. Колись комфортабельний готель «Монарх» зрешечений влучаннями. Стіна номера «Люкс» пробита великокаліберним снарядом, залишки якого досі лежать у ванній кімнаті. Сюди вже приїхали двоє співробітників для прибирання та консервації того, що залишилося від готелю. Навесні власник планує розпочати відновлювальні роботи.

«Почнемо забивати вікна. Щоб мародери не лазили бодай. Щоб хоч дощ не попадав. Найнеобхідніше», — розповів співробітник готелю Олексій.

Пошкоджена обстрілами будівля готелю у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Поблизу — ще одна колона спаленої російської техніки. Мешканці, які ремонтують будинок неподалік, накривають дах, — радять не підходити ближче. Тому що тут досі замінована територія: лежать «пелюстки», на яких можна підірватись і залишитися без ноги.

Як виживають люди, що залишилися в місті

Зараз у місті немає аптек та магазинів, що працюють. Військовослужбовці діляться своєю їжею з місцевими жителями, щоб не померли з голоду, а волонтери привозять продукти та засоби гігієни. Також свою роботу відновила «Укрпошта»: там людям видають пенсії та соціальні виплати.

«Їздимо сюди вже з початку місяця, із п'ятого жовтня. Виплачуємо: виплати Червоного Хреста, міжнародних організацій, пенсії, субсидії. Місцевий бюджет: різні соціальні виплати за інвалідністю. Дитячі», — розповіла співробітниця «Укрпошти» Ольга Симоненко.

Видача гуманітарної допомоги у Святогірську. Фото: Новини Донбасу

Сьогодні у колись курортному місті залишаються 560 осіб. Щоб пережити зиму, люди дуже просять буржуйки, дрова, вугілля та теплий одяг. Також тут потрібні продукти, овочі та ліки.