Як живуть міста Донбасу, окуповані після лютого 2022 року

За рік повномасштабного вторгнення Росія спромоглася захопити південь Донецької області та практично всю Луганську область. В окупації опинилися такі великі міста, як Маріуполь, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. «Новини Донбасу» вирішили подивитися, як змінилося життя на територіях, підконтрольних Росії. Чи стало там краще після розпиареного Кремлем «визволення».

Волноваха: люди повертаються

За рік повномасштабної війни було окуповано практично весь південь Донецької області. У середині березня путінська армія захопила Волноваху. Місто пережило те, що переживають усі населені пункти, які опиняються на шляху у росіян. Обстріли, відсутність комунікацій, похорон місцевих жителів прямо у дворах, зачистки та фільтрацію. До 24 лютого у Волновасі проживало близько 20 тисяч людей. Тепер їх удвічі менше. Хоча, за словами прем'єр-міністра «ДНР» Віталія Хоценка, люди повертаються. Нібито за останні місяці їхня кількість збільшилася на 2 тисячі. У місцевих чатах пишуть, що російські ставленики змушують мирних жителів отримувати паспорти РФ. Термін — до середини літа.

«Якщо ти з українським рідним паспортом, то нічого не отримаєш — якусь допомогу, зокрема. Не купиш, не продаси, переміщатися теж складно», — цитують у каналі «Я люблю Волноваху» місцевого жителя.

Як і інші захоплені міста, Волноваху інтегрують із Росією. Наприклад, школи переходять на стандарти освіти РФ. А також інтенсивно відбудовують. Принаймні так кажуть пропагандисти.

Внаслідок боїв 90% будівель у місті частково зруйнували або повністю знищили. Сильно постраждали соціальні об'єкти: місцева лікарня та школи.

У перші тижні після захоплення кремлівські ставленики пообіцяли: Волноваху відновлять у найкоротший термін, але у листопаді пропагандисти говорили лише про 50% відремонтованих багатоквартирних будинків. До робіт залучають будівельників із Ямало-ненецького автономного округу та Челябінської області. Наприкінці січня угруповання «ДНР» повідомляло про завершення ремонту стоматологічної поліклініки та здачу «під ключ» будівлі станції переливання крові. Кожен такий, навіть найменший проект скрупульозно висвітлюють донецькі ЗМІ. Так, пропагандистський канал «Юніон» говорить про Волноваха практично щодня. Приблизно 70% новин — про успішне відновлення та великі російські проекти.

Новобудова у Волновасі. Фото: «ДАН»

На думку українських військових експертів, Волноваха є стратегічним містом для російської армії. Тут знаходиться залізничний вузол, куди окупанти підвозять техніку, а потім перекидають її далі на різні напрямки — насамперед запорізький та вугледарський. Тому ВСУ важливо деокупувати населений пункт, а путінським військам — тримати напругу на північ.

«Від Вугледара до Волновахи 25 кілометрів. Волноваху використовують як логістичний хаб для перекидання особового складу, важкої бронетехніки та паливно-мастильних матеріалів. Завдання, яке переслідує окупаційна армія, — не дати можливості здійснювати вогневу ураження залізничної станції, прорвати лінію оборони, знизити можливість контрнаступу ЗСУ», — каже військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

Маріуполь — місто-передовик російського відновлення

Волноваха наближає визволення Маріуполя. Росія окупувала місто у середині травня після тривалих боїв навколо заводу «Азовсталь». Маріуполь бачив усі найжорстокіші сторони війни: авіабомбардування, смерті тисяч мешканців, інтенсивні бої. Зараз угруповання «ДНР» звітує про грандіозне будівництво та нове життя міста. Денис Пушилін має намір розвивати рибальство в Азовському морі. На його думку, через 12 років прибуток від цієї галузі може перевищити прибуток від вуглевидобутку та металургії. Щоправда, глава «ДНР» замовчує, яка шкода морській фауні приносить війна і чи залишиться в морі взагалі хоч якесь життя. На початку літа багато говорили про загибель дельфінів, можливо, через бойові дії. Забрудненням моря загрожує і катастрофічна ситуація із накопиченням сміття.

Знесені будинки у Маріуполі. Фото: соцмережі

Росія продовжує методично знищувати Маріуполь, який був до окупації. Зносяться цілі квартали. Історичні будівлі в центрі через дев'ять місяців, як і раніше, без ремонту і без вікон.

Загарбники демонтують частину Драмтеатру — саме ту, що постраждала внаслідок скидання бомб і де можуть бути докази злочинів російської армії. За словами влади, підконтрольної Росії, театр відновлять підрядники з Санкт-Петербурга. Як і десятки будинків, куди нібито поселять маріупольців. Якщо подивитися коментарі та інтерв'ю кремлівських ставлеників, складається враження, що у Маріуполі все ідеально. Ймовірно, у зв'язку з цією створеною пропагандистами утопією у місті почали дорожчати квартири. Наприклад, трикімнатне житло у районі «Порт-Сіті», а це не центр Маріуполя, здають за 37 тисяч рублів (близько 30 тис. грн). Однушку в центрі з досить старим ремонтом можна зняти за 13 тисяч рублів (приблизно 10 тис. грн).

На цій ідеальній картинці урочистості російського «визволення» чорними мазками з'являються історії про нестачу продуктів та завищені ціни. Про відсутність комунікацій та байдужість місцевої «влади». Про величезні цвинтарі, що ростуть на околицях.

«Маріуполь — це трагедія. Зараз великі будинки в основному зруйновані і вид на приватний сектор оголився. Гавань, Слобідка, Новоселівка — справжнісінькі нетрях. Про ремонт будинків і мови немає, люди самотужки щось роблять. Поки я в квартирі, перед очима картина Маріуполя з цілими будинками. Я поки не можу пояснити словами тих почуттів, які відчуваєш, дивлячись на дійсність. Я не можу уявити, яке почуття відчуватимуть люди, коли вони повернуться до Маріуполя і побачать свій повністю розбитий будинок чи яму від нього», — описують ситуацію в місті місцеві жителі.

Соледар: «Артемсіль» працюватиме?

Соледар — останній відносно великий населений пункт, який вдалося захопити Росії. Жорстокі бої, що тривали близько місяця, чітко відобразилися на місті. Воно зруйноване майже повністю. Тут навіть немає сенсу говорити про те, що у будинках вибиті вікна. Адже не залишилося самих будинків. У середині січня голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко говорив, що у Соледарі залишалося близько п'ятисот цивільних. Евакуація на той момент була неможлива. За кілька днів місто було окуповане.

Зруйнований офіс підприємства «Артемсоль» у Соледарі. Фото: соцмережі

Тепер голова «ДНР» Денис Пушилін обіцяє «золоті гори» і цьому населеному пункту. За його словами, тут не лише відновлять містоутворююче підприємство «Артемсіль», яке нібито знову розпочне видобуток цінного ресурсу. Також тут збудують багатоповерхівки, куди заселять тих, хто залишився без житла. Пушилін запевняє: «можна отримати і потрібно отримати новий Соледар». Кремлівський ставленик каже, що це станеться у найкоротші терміни, але лише після окупації Бахмута.

Луганська область: як мілітаризується Сватове

Луганська область під контролем Росії практично повністю. Найдовше ЗСУ утримували Сєвєродонецьк — столицю Луганщини після окупації територій у 2014 році, та Лисичанськ. Багато населених пунктів було захоплено рік тому.

Серед таких — Сватове. Його окупували 6 березня 2022 року. Місто знаходиться практично на лінії зіткнення, тож звуки війни тут чути постійно. Зважаючи на те, що тут знаходиться основна дорога з російських прикордонних населених пунктів, саме Сватове буквально начинено технікою супротивника.

«До Сватового приїжджають вагони з боєприпасами, їх ховають на території Сватівського ДЕПО в ангарах. Забиті усі ангари. Багато хто повернувся на роботу, бо хоч якась робота. ЗП 15 тисяч рублів. Працювати страшно, тому що ДЕПО — стратегічний об'єкт забитий боєприпасами», — писали в одному з каналів у червні.

Далі колони зі Сватового перекидають у район Лисичанська та Сєвєродонецька. Наразі також у фокусі Харківська область, куди зі Сватового планується черговий наступ. Восени, під час звільнення Харківщини та частини Донецької області, деякі люди, зокрема голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай, казали: Сватове на черзі, українські сили вже зовсім поруч. У підсумку прогнози виявилися передчасними.

Траса Сватове-Кременна. Фото: РІА Новини

Гуманітарна ситуація у місті мало відрізняється від обстановки в інших захоплених населених пунктах. У середині квітня у місцевих чатах писали, що виїхати зі Сватового неможливо. Окупаційна влада ще навесні заговорила про перереєстрацію всіх автомобілів та отримання паспортів «ЛНР».

«У Сватовому вже “націоналізували” магазини “Єва”, аптеки. У підприємців вимагають ключі від приміщень їхніх магазинів з посиланням на те, що їх “націоналізують” і вони зможуть далі в цих магазинах працювати, але платити за оренду приміщень»; «Стоять люди, ловлять вайфай за гроші, його роздають звичайні Жигулі. Ціни полізли вгору максимально. У магазині АТБ усі російські товари. Купа військових. Вони поводяться, як удома. Облаштували тут свій тил, ремонтують техніку, перевозять за допомогою залізниці», — писали у місцевих чатах улітку.

Наразі, враховуючи ситуацію на передовій, населений пункт мілітаризується ще більше.

Лисичанськ та Сєверодонецьк: як «влада» вирішує квартирне питання

Лисичанськ зруйнований на 60%, Сєвєродонецьк практично повністю. У мережі публікують відео, на яких жителі спалюють меблі, щоб зігрітися.

На відміну від Донецької області, де Росія веде пафосне будівництво та закріплює окуповані міста за своїми регіонами, Луганщина обділена увагою. Тут, судячи з повідомлень пропагандистів, теж щось роблять, але масштаби інші. Наприклад, у липні Перший канал повідомляв, як жителі Лисичанська з нетерпінням чекають на відновлення пам'ятника героям Другої світової війни. Новина про те, що мирні, які живуть у підвалах зруйнованих будинків, радіють пам'ятнику, виглядає сюрреалістично.

Лисичанськ. Фото: соцмережі

«На вигляд місто привид. Люди похмурі, але вірять у краще. У ЖЕКу нічого не обіцяють, заяви на вікна лежать мертвим вантажем»; «Сьогодні додзвонився до своїх. Район Кронштадтської. Газ є, світла та води немає. Пенсії виплачують. Гуманітарку дають за графіком. Воду теж намагаються возити за графіком»; Район старого автовокзалу. Дзвонила бабусі до Лисичанська. З комунікацій газовий балон, який я купила, заправляють. Воду возять справно, обмежень у літражі немає. Гріються від багаття», — писали в чатах восени.

Лише наприкінці вересня стало відомо, що шефство над Лисичанськом взяла Республіка Татарстан. Лише у середині січня російські ЗМІ повідомили, що у місті повністю відновили газопостачання. Воду — частково, як і електрику в соціальних об'єктах. Підтверджують це місцеві жителі. За їхніми словами, газ є майже у всіх будинках, воду привозять чи набирають у свердловинах. Є складнощі зі зв'язком та інтернетом. У Лисичанську катастрофічно не вистачає лікарів. Місцевий ортопед-травматолог розповідає, що раніше у його лікарні працювало близько трьохсот лікарів. Тепер — приблизно 30.

Лисичанськ. Фото: соцмережі

Схожа ситуація і у Сєвєродонецьку. Руйнування, знесення будинків, проблеми з комунікаціями та транспортом. Серед добрих новин, що їх продукують пропагандисти, — обіцянки, що буквально днями буде запущено завод «Азот». За словами місцевих, поки що це лише у планах:

«Ввечері дзвонила хороша знайома із Сєвєродонецька. Я спитала про “Азот”. Скрізь піарять його запуск. Сказала, щоправда, можуть запустити селітру та азотку (азотну кислоту — ред.) на привізному аміаку, але поки що немає власника. Люди ходять на роботу безкоштовно, за гуманітарку, але у березні обіцяють укладати договори із центром зайнятості на роботи та платити відповідно буде центр зайнятості».

Проблему нестачі житла тут окупанти вирішили по-своєму. У Сєвєродонецьку активно проводять кампанію відкриття порожніх квартир. Вони на три роки планують заселяти тих, хто залишився на вулиці. Деяким нова «влада» робить ремонти, але процедура ця, м'яко кажучи, специфічна.

Зруйнований обстрілами будинок в окупованому Сєвєродонецьку. Вересень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Були нормальні вікна, змінили їх. Змінили опалення. Все сміття кинули. На вході підвіконня просто кинули. Вся квартира перерита. У квартирі немає техніки. У шафах немає шуб, мого пальта, дублянки», — розповідає місцевий житель, чиє житло просто перетворилося на звалище.

За інформацією «голови ЛНР» Леоніда Пасічника, до 2025 року планують відновити понад 1,6 тисячі багатоквартирних будинків у Сєвєродонецьку, Кремінній, Рубіжному та Лисичанську. На думку політологів, Росія все-таки реалізовуватиме на анексованих територіях інфраструктурні проекти, але турбота про жителів Донбасу тут ні до чого.

«Для Росії цей момент важливий. Для Кремля це питання престижу. Для якихось показових проектів кошти знайдуться. Зрозуміло, що це робитиметься за рахунок інших російських регіонів. Регіонів, які реально входять до складу РФ, а не анексованих. Насправді грошей для таких щедрот немає ніде, окрім Москви та регіонів, де видобуваються нафта та газ. Решті регіонів доведеться просити субвенції з бюджету РФ, якщо вони щось даватимуть Донбасу», — коментує політолог Костянтин Скоркін.

Тому і в Маріуполі, і у Волновасі, і в Лисичанську, і в інших захоплених містах щось будуватиметься. Про це зніматимуть репортажі, але самим жителям, заради яких, з огляду на наративи російської пропаганди, війна і почалася, навряд чи стане легше і краще.