Робота в Польщі: які права мають українці та як їх відстояти? Пояснює експертка

Від початку повномасштабної російської агресії Україну залишили мільйони співгромадян. Більшість з них приїхали до Польщі, яка продемонструвала гідну підтримку і солідарність з українським народом. Польська влада забезпечила українським вимушеним переселенцям доступ до освіти, до охорони здоров’я, до ринку праці.

Більшість працездатних українців (84%), які після початку російського вторгнення в Україну виїхали до Польщі, вже знайшли роботу в цій країні. Про це йдеться в опитуванні «Воєнні біженці з України. Рік у Польщі», проведеному Міграційною платформою EWL та Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету на замовлення канцелярії Прем’єр-міністра Польщі. У дослідженні зазначається, що майже кожен третій українець (38% респондентів) у Польщі протягом року змінив працедавця. На думку авторів дослідження, це означає, що почуття впевненості та незалежності українських біженців на польському ринку праці зростає. Однак не варто забувати, що в цей кризовий час принципово важливо забезпечити не лише доступ до ринку праці, але і повагу до прав українських біженців у Польщі. 

Про те якою є ситуація із дотриманням прав українців, які тікають від війни, на польському ринку праці журналістка Світлана Мялик поспілкувалась з кар’єрною консультанткою у справах інтеграції фундації «Польський форум міграційний» Аріною Шадій.

Аріна Шадій

— Які права українців найчастіше порушуються на ринку праці Польщі?

— З власного досвіду і з того, з чим ми щодня стикаємось у фундації [«Польський форум міграційний»], найбільше порушень пов’язано, на жаль, із нелегальною працею. Дуже часто пропонують попрацювати деякий час без жодної угоди, відповідно потім можуть не заплатити гроші за цю роботу. Або людина працює навіть за угодою, потім настає момент, коли треба угоду продовжити, працедавець обіцяє це зробити із дня на день і не робить. Далі людина працює декілька місяців без жодної угоди. Відповідно, знову ж таки, це може призвести до того, що не заплатять, не говорячи вже про те, що це порушує польське трудове законодавство. Також таким порушенням можуть бути нижчі ставки, які, на жаль, пропонують часом українцям, особливо якщо мова йде про роботу з низькими кваліфікаціями. Є також польські такі «умільці», які пропонують зарплату в конверті. Тобто, наприклад, в угоді прописується, що людина працює на одну п'яту ставки, а інші гроші отримує готівкою. Знову ж таки, це також порушення — і прав працівника, але також і порушення законодавства [працівником].

— Чи є якісь дані в цифрах, у відсотках, скільки таких порушень, найпоширеніших, які Ви назвали, фіксується у Польщі? Чи хтось цим займається, якась організація фіксує ці порушення?

— Готуючись до цього інтерв'ю, я шукала якусь подібну інформацію. Єдине, що мені вдалося знайти це те, що організація «Ла Страда» готує рапорт, але цей документ буде стосуватися в основному торгівлі людьми і такої, так би мовити, «рабської» праці. Тобто поки що мені не вдалося знайти деталей з конкретними цифрами, але, принаймні, знаємо, що уже хтось цим переймається. 

— Я знаю, що в Польщі є інспекція праці, яка займається питаннями порушення прав на ринку праці. Що це за структура, розкажіть детальніше? І чи можуть українці до неї звертатися? 

— Можуть. Державна інспекція праці (Państwowa Inspekcja Pracy – ред.) або її ще називають ПІП — це така державна структура, яка пильнує за тим, щоби права працівника були дотримані. Зазвичай — колись спілкувалася з працівниками ПІП — вони говорять, що до них звертаються люди, тільки коли вже ситуація стала критичною, тобто коли вже дуже довго не платили гроші або дуже сильно порушували робочі умови, тому що також місце праці має відповідати певним нормам безпеки. Взагалі до Державної інспекції праці можна звернутися, як тільки починаємо чути, що щось на роботі йде не так. І це «не так» — це можуть бути якісь економічні наслідки — знову ж таки невиплата зарплати, але також, мобінг (знущання, систематичне цькування, психологічний терор, тиск на працівника у колективі – ред.) на роботі якісь постійні приниження, расизм, тобто що завгодно. Звернення до Державної інспекції праці не може бути анонімним, але якщо [цей] орган вирішить перевірити працедавця, вони можуть не говорити, хто конкретно озвучив проблему. Тобто працівник буде захищений в будь-якому випадку! Ну і зараз в Державній інспекції праці є також фахівці з українською мовою — тому можна звертатися і отримати допомогу [від них]. І дуже раджу: якщо виникають якісь непорозуміння на роботі, які не вдається вирішити самостійно, звернутися до Державної інспекції праці хоча б по консультацію або, може, навіть по якусь наступну підтримку.

— Про порушення на ринку праці Польщі я говорила з українськими консулами і запитувала, чи можуть вони теж відстоювати права працівників — бо консули покликані тут захищати права українців також. Мені сказали, що якщо, наприклад, виникають ситуації, коли українцям платять менше, тому що вони саме українці, то це якраз ситуація, коли варто звертатися до наших консульств. Але за словами консулів, українці до них майже не звертаються з тим, що їм платять менше через національність чи походження. З Вашого досвіду, наскільки багато таких випадків? Ви у своїй практиці як часто стикалися з таким? 

— Все залежить від рівня самосвідомості людини, а також від обізнаності з польським ринком праці. Завжди раджу клієнтам навіть перед тим, як взагалі почати висилати свої CV, резюме на будь-які вакансії спочатку поцікавитись, які в середньому ставки на цій конкретній роботі в цьому конкретному місці. Тому що дуже часто люди не вміють говорити про гроші і погоджуються на будь-яку пропозицію, яка, звичайно, може бути нижчою, ніж ринкова. І це може виникати з того, що ця людина, українець, як би не обізнана, і працедавець хоче спеціально щось зробити цій людині неприємне. Але з іншого боку, ситуація може бути також пов'язана з простими ринковими законами. Коли навіщо платити за роботу більше, якщо хтось може її зробити за менші гроші? Тому дуже важливо орієнтуватися, які реальні ставки на польському ринку праці. 

Також різні організації, великі фірми можуть мати певні свої фінансові політики. Наприклад, якщо людина працює вже декілька років, не отримує жодного підвищення [зарплати], хоча постійно про це питає, варто також поцікавитись, яка взагалі політика підвищення зарплат в цій організації? Бо, наприклад, якщо це фундація якась, там дуже часто так звана «проектна робота», і проекти пишуться минулого року, а реалізуються цього року. І торік у бюджет закладалися одні цифри, а зараз нема звідки взяти, щоб їх підвищити. Тому важлива дуже обізнаність. І те, що не звертаються до консульств, це, насправді, доволі сумно... Не знаю, з чого це виникає, можливо, просто через брак інформації, що можна звертатися і отримувати там допомогу.

— Якщо маємо ситуацію, що людина погодилася працювати неофіційно. Ми розуміємо, що вимушені переселенці в Польщі іноді хапаються за будь-яку роботу, аби якось вижити, прожити тут. Тому що багатьом взагалі нема куди повертатися — бо будинки в Україні знищені росіянами, і війна триває. І часто люди погоджується на такі пропозиції і працюють неофіційно, нелегально. А несумлінні роботодавці можуть їм потім не виплатити зарплату. Чи можливо в такій ситуації якось все ж таки відстояти свої права? І, принаймні, добитися повернення зароблених коштів?

— Можливо відстояти свої права, але потрібно діяти розумно. Тому що, нагадую: польське законодавство передбачає також штрафи і покарання не тільки для особи, яка працевлаштовує нелегально, але також для людини, яка працює нелегально. Відомо, ситуації можуть бути різні – і тут я би хотіла відповідь поділити на два етапи. Перший етап – це, знову ж таки, загальна обізнаність із польським ринком праці. Тут зараз дуже низький рівень безробіття, і, в принципі, роботу знайти можна. Я розумію, що буває так, шукаєш і нічого не знаходиться. Можливо, складність не в тому, що роботи нема, а в тому, що, можливо, якось не так шукаєш. Зараз і при різних фундаціях, які допомагають мігрантам, але також і при urzędach pracy (місцеві бюро праці у Польщі – ред.), є дуже багато консультантів, готових надати безкоштовні поради щодо пошуку роботи в Польщі. І дуже варто, якщо шукаєш і довго не знаходиться, звернутися до цих консультантів, можливо, вони підкажуть, що треба зробити інакше. 

Друга частина відповіді щодо того, якщо фактично було вже пропрацьовано «на чорно». Дуже раджу звернутися до юриста. Більшість фундацій, громадських організацій мають безкоштовні юридичні консультації. Є також правова підтримка при бюро праці. Юристи можуть підказати, яким чином краще діяти розумно, щоб і гроші не втратити, але також самому не опинитися в ситуації, коли тебе звинувачують в нелегальності праці. 

Дуже важливо мати якісь докази того, що відносини праці фактично існували. Якщо є якісь повідомлення від працедавця, листи, якісь смс, будь-які докази, що людина фактично працювала, то варто ці докази зберігати і принести їх на розмову з юристом. Бо якщо в жоден спосіб не вдасться довести, що людина фактично працювала, то, на жаль, гроші пропали, довести нема як. Але якщо є, принаймні, якісь свідчення, що людина фактично була: може, якісь чеки, може, якісь розписки… будь-що, навіть скріни в телефоні, що працедавець телефонував до цієї людини регулярно, то в певні дні все це може стати підставою для розмови з працедавцем. І юристи можуть дуже сильно в цьому підтримати. Можливо, не доведеться навіть розпочинати якусь судову справу, а просто демонструючи докази, вдасться все-таки наполягти на тому, щоб гроші були виплачені [працедавцем].  

— Взагалі, якими є можливості для українців у Польщі захистити, відстояти свої права на трудовому ринку?

— Формально такі самі, як і не для українців. Тобто в Польщі — знову ж таки формально — мають бути захищені права працівників. Дуже важливо, коли ми підписуємо трудовий договір або договір «zlecenie», будь-який договір із працедавцем, потрібно розуміти, що саме ми підписуємо? Тому що, часом, людині, яка живе в Польщі, українцю, може здаватися, що він або вона розуміє польську мову. Але насправді в договорах дуже часто використовується юридична мова, складна, не повсякденна, і її можна неправильно зрозуміти. 

Відповідно до [польського] законодавства, працедавець має надати копію цього договору також українською або іншою зрозумілою працівникові мовою. Тому дуже важливо цю копію вимагати для того, щоб розуміти, що конкретно людина підписує. Також дуже важливо розумітися взагалі на польському законодавстві. Знову ж таки, після початку повномасштабного вторгнення [Росії в Україну] з'явилося дуже багато консультацій, матеріалів, перекладів Польського кодексу праці, польського Цивільного кодексу на українську мову. Варто з цим ознайомитися, принаймні, знати, які ти маєш права тут. Бо коли ти знаєш, які ти маєш права, тобі легше зауважувати, якщо вони порушуються. Ну і також дуже важливо взагалі бути в цьому інформаційному просторі, тому що насправді дуже багато організацій — і міжнародних, і польських — докладає дуже багато зусиль для того, щоб проінформувати українців, які права у контексті роботи їм також належать. Варто цим цікавитись. 

Це не є марнування часу, це є така досить вагома інвестиція в свій захист. Якщо вже стається якась негативна ситуація, можна звертатися, знову ж таки, або безпосередньо до Державної інспекції праці, або до фундацій, які підтримують іноземців, які можуть порадити, що можна зробити в тій чи іншій ситуації.

— Щодо певних особливостей польського ринку праці. Ви згадали про угоди, згідно з якими працедавець наймає на роботу працівника.  Є «umowa o pracę», «umowa zlecenie», «umowa o dzieło». Ви можете детальніше пояснити, чим ці угоди відрізняються одна від одної? Тобто етат — це як посадовий оклад у штаті? А є угоди, згідно з якими працедавець бере на роботу робітника на інших умовах, так? 

— Так, [у Польщі] є декілька видів, власне, робочих договорів. Перше, це угода про працю («umowa o pracę»). Це так званий «трудовий договір». Він єдиний регулюється саме трудовим законодавством [Республіки Польща], і цей договір є найбільш корисним для працівника. Відповідно до цього договору, людина має восьмигодинний робочий день — це і є «етат» (робота у штаті підприємства чи організації – ред.), тобто сорок годин на тиждень. Може бути також «пів етату» — двадцять годин на тиждень. Можуть бути різні конфігурації. Але, власне, сорок годин на тиждень — це максимальний час, коли людина може працювати.

Аріна Шадій

— Тобто якщо йдеться про угоду про працю («umowa o pracę») — це і є «етат»?

— Угода про працю засвідчує, що виконувана [працівником] робота є працею у штаті. Ця угода дає [право на] оплачувану відпустку, оплачувані лікарняні, медичне страхування, різноманітні права, які пов'язані з батьківством. Також в цій угоді оплата за роботу не може бути [меншою], ніж мінімальна на даний рік, на даний місяць. Важливо також у цій угоді те, що працедавець не може звільнити вас раніше, ніж закінчиться термін дії цієї угоди. Хіба що у договорі прописано інакше. Але стандартно – ні [не може звільнити]. Але це працює також у другу сторону. Від цієї угоди не можна відмовитися день у день. Тобто є певний час, коли потрібно повідомити працедавця, що ви хочете звільнитися, і, відповідно до вашого стажу роботи в цьому місці, цей час може бути від двох тижнів до трьох місяців. Залежить від того, скільки ви там пропрацювали. 

Другий вид — це «umowa zlecenie», це договір підряду, і він регулюється Цивільним кодексом [Польщі]. Відповідно до цього договору, можна працювати до дванадцяти годин на день, і години праці не визначені чітко, можуть змінюватися. Тобто це може бути часто якась праця по змінах. Тут є також мінімальна робоча ставка, але якщо в угоді про працю вона визначається як ставка за цілий місяць, то в «umowa zlecenie» це ставка за годину. «Umowa zlecenie» також дає медичне страхування, але не дає оплачуваної відпустки чи оплачуваних лікарняних. Ну і цей договір можна швидше розірвати. Теж, відповідно до того, що бачу в роботі, і те, що чую, українці часто самі погоджуються на «umowa zlecenie», власне, тому, що цей договір можна дуже легко розірвати. 

З іншого боку, якщо людина планує довший час лишатися в країні і потребує якогось більшого соціального захисту, то, звичайно, угода про працю («umowa o pracę») — це кращий варіант. І є ще те, що називається «umowa o dzieło» — це договір про надання послуг. Цей договір також регулюється Цивільним кодексом. Ця робота має тимчасовий характер, вона полягає в тому, що вам дають — і ви виконуєте — просто якесь конкретне діло, замовлення.

— Тобто це під якийсь проект, так? Наприклад, має хтось зробити проект, уклали «umowa o dzieło», і людина працює?

— Дуже часто ви навіть не маєте якогось робочого місця, яке вам забезпечує працедавець. Можна підписати «umowa o dzieło», наприклад, на переклад якихось матеріалів з однієї мови на іншу.

— Знаю з практики, що багато українців працюють саме за цими «umowamy o dzieło», або, як їх називають у Польщі, «сміттювками», які не дають ні страхування, ні якихось гарантій, ні медичного забезпечення, практично нічого. Яка Ваша порада людям? Чи варто погоджуватися на такі угоди? Чи, все ж таки, вимагати іншого? Якщо це, наприклад, не проектна робота, а праця, що вимагає постійної присутності в офісі, в певній компанії, а працедавець укладає із робітником «umowa o dzieło»? Чи варто добиватися іншого виду угоди?

— Насамперед, у Польщі навіть більше популярні «umowy zlecenie», ніж «umowy o dzieło». І конфлікт у площині «працедавці – працівники» [тут] є досить тривалим. Він пов'язаний не тільки з українськими працівниками, але також із польськими. Тому що для працедавців підписати [договори] «umowa zlecenie» або «umowa o dzieło» — це дешевше, менше податків їм треба платити. З іншого боку, маємо постійні рухи працівників, які вимагають [такого договору як] «umowa o pracę», тому що, як Ви зазначили, якщо робота полягає в тому, що ви маєте приходити кудись кожен день в певних годинах і виконувати певну роботу, і ще й вас перевіряють, як ви цю роботу робите, то відповідно до суті роботи, це є «umowa o pracę» більше. 

Можна дискутувати з працедавцем, але зазвичай ці всі речі краще визначати і окреслювати до того, як ви вже щось підписали і вже десь почали працювати. Тобто з'ясовувати все на етапі співбесіди. «Чи потрібно мені буде бути присутнім постійно на роботі? Чи потрібно мені буде виконувати якусь конкретну роботу?» — все це краще обговорювати до [початку праці]. Знову ж таки, рекомендую інформаційно-освітні зустрічі, які проводять різні фундації, організації. Можна і в ютубі дуже багато знайти матеріалів про те, чим конкретно відрізняється робота за різними угодами, щоб зрозуміти, коли вам пропонують якусь роботу, якій угоді вона має підлягати? 

Але інша річ, що все залежить від того, яка мета, ціль? Тобто якщо, наприклад, людині потрібні гроші «тут, і вже, і зараз». І немає часу шукати роботу з високими кваліфікаціями, а потрібно знайти просто щось, аби заплатити за житло і мати час на вивчення польської мови, а потім шукати роботу, відповідно до кваліфікацій, то, звичайно, можна погодитися на [договори] «umowa zlecenie», або «umowa o dzieło», і певний час пропрацювати так. Головне — розуміти, що ми робимо, і для чого ми це робимо?

— За понад рік повномасштабної війни Росії проти України до Польщі виїжджали мільйони вимушених переселенців. Зараз, згідно з наявними даними, це півтора мільйона українців — вони мають PESEL UKR, тобто законно тут перебувають, і, власне, легально працюють. Чи змінилося за цей час польське законодавство? Можливо, були внесені якісь зміни для того, аби зменшити можливості і ризики порушення прав українців на ринку праці Польщі?

— Наскільки я відслідковую, наскільки мені відомо, особливих змін регулярно не відбувається. Тобто на самому початку були ті зміни, які дав Спеціальний закон (закон РП від 12 березня 2022 року – ред.), коли людина, яка перетнула кордон після двадцять четвертого лютого [2022 року], може легально працювати, без обмежень. Єдина річ, що працедавець зобов'язаний протягом чотирнадцяти днів після працевлаштування цієї людини повідомити про це urząd pracy (місцеве бюро праці – ред). І потім впродовж наступних семи днів від початку роботи працівника має передати його дані ЗУСу (ZUS, заклад соціального страхування у РП – ред.) і все. Тобто жодних додаткових ускладнень або спрощень немає. 

Фактично українці зараз прирівняні до такої ж ситуації, в якій знаходяться поляки. Українці можуть відкривати власні бізнеси, можуть провадити власні справи, можуть реєструватися в бюро праці як безробітні або як особи, що шукають роботу. Тобто з законодавчої точки зору, законодавець зробив все, щоб українці могли самостійно себе тут забезпечувати і самі на себе працювати.

— З якими найбільшими проблемами звертаються українці до вашої фундації [«Польський форум міграційний»]? Які найпоширеніші звернення, прохання в контексті ситуації на ринку праці?

— В основному є декілька категорій [питань]. Перша стосується допомоги із написанням CV, резюме, або з перекладом чи допомогою його адаптувати до польських стандартів. Друга категорія питань — це якщо людина вже знайшла собі роботу, але хоче переконатися, чи добра угода, чи договір правильно написаний, чи все в порядку? Або працедавець хоче переконатися, чи він правильно розуміє, як працевлаштувати українця? З такими питаннями звертаються найчастіше. Але є також [питання] — їх відносно небагато — коли були порушені права працівників, причому дуже серйозно. Наприклад, людина працювала нелегально, потім мала якийсь нещасний випадок на роботі, працедавець від цієї людини відхрещується…

— Тобто людина була травмована під час виконання роботи, так?

— Людина була травмована, а працедавець робить вигляд, що її [людини] нема і не було, і ніколи вони не були знайомі. І ця людина опиняється, якби на самоті [зі своїми проблемами]. Особливо це стосується людей, які приїхали в Польщу ще до двадцять четвертого лютого [2022 року], тому що у них інша ситуація трошечки правова, і не всі вони мають цей PESEL UKR (унікальний номер, який надається українським біженцям на території Польщі, можна 18 місяців легально проживати та мати доступ до ринку праці – ред.), і відповідно — запевнену безкоштовну страховку. Деякі не мають цього медичного страхування, і в ситуації, власне, травм, важких особливо травм, вони не знають, що їм далі робити? Бувають такі випадки, і наші юристи намагаються допомагати в таких ситуаціях.

— У мене якраз уточнення щодо цього. Якщо, наприклад, людина працює за договорами «umowa o dzieło» або за «umowa zlecenie», там теж немає медстрахування?

— Якщо це «umowa o dzieło» — то там немає страхування. Якщо «umowa zlecenie» — то страхування є, тобто працедавець мусить платити страховку.

— Якщо «umowa o dzieło», і людина працює повноцінно, наприклад, на якомусь підприємстві чи в якійсь компанії — а вона ж може бути травмована — чи варто самому зробити для себе медичне страхування? Що порадите?

— Так, треба дбати про ці речі, пам'ятати про них. Але якщо це людина, яка приїхала після двадцять четвертого лютого [2022 року] і має статус PESEL UKR, то вона і має медичне страхування в Польщі. Якщо ж це людина, яка приїхала раніше, — тоді може й не мати. Тобто це завжди дуже індивідуальні речі. І теж не хотіла би говорити щось таке категоричне і універсальне, тому що Спецзакон [закон РП від 12 березня 2022 р. про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї країни – ред.] може змінитися, ситуація в людини може помінятися. 

Найбезпечніший спосіб — це записатися на юридичну консультацію. У нас у фундації це безкоштовно. І вже юрист, вислухавши і поставивши усі уточнюючі питання, зможе підказати, що конкретно у вашому індивідуальному випадку треба робити.

— Дякую за інтерв’ю!

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine