«Це шикарні умови — коли не бомблять». Як різні країни вже рік приймають українських біженців

Вже понад рік триває війна в Україні. З 24 лютого 2022 року від російської агресії щодня гинуть люди, знищуються міста, руйнуються сім'ї. Мільйони українців були змушені покинути свої будинки, тікати з-під бомб та обстрілів, вибиратися з окупації. Хтось уже повернувся назад, хтось чекає на закінчення війни, а в когось дома просто більше не залишилося. За даними ООН, на початок березня 2023 року в Європі перебуває понад 8 мільйонів українських біженців. Як вони обрали країну призначення та як їх там приймають?

Молдова: важливу роль відіграли волонтери

З початку війни через Молдову пройшло понад 600 тисяч громадян України. Це найвищий відсоток прийнятих біженців на душу населення. Близько 100 тисяч біженців залишилось у Молдові. З плюсів Молдови для українців — це, звісно, географічна близькість, особливо для людей з Одеської області, мова, а головне бажання молдаван допомогти біженцям із сусідньої країни.

«Ми хочемо подякувати молдаванам за таку теплу зустріч. Вони прийняли нас у своїх будинках, нагодували, дали нам зручні умови та дах над головою. На кордоні до нас підійшли люди, постукали у вікно машини і запитали, чи хочемо ми чаю, кави, чи хочемо поїсти, чи є нам куди їхати, чи зможемо ми поїхати в якусь квартиру. Знаєте, це було так приємно та зворушливо. До сліз. Кожна людина, яку ми зустрічали, питала, як вона може нам допомогти», — розповідає Олексій із Одеси.

Близько 80% українців, що тікають від війни, молдавські сім'ї поселили у себе вдома. Багато хто забирав біженців додому прямо на кордоні. Ще кілька тисяч людей опинилися у центрах із розміщення біженців. Молдова не була готова до такого напливу біженців, але завдяки в тому чилі волонтерам успішно впоралася з кризою, вважає голова Національного конгресу українців у Молдові Дмитро Лекарцев.

«Нарешті, волонтери в нашій країні продемонстрували силу, тому що абсолютно на волонтерських засадах об'єдналася така величезна кількість людей, і стільки людей хотіло зробити свій внесок у реагуванні на кризу, допомогти, прийняти в себе вдома, привезти/ відвезти речі, принести ковдри», — каже Дмитро.

За рік війни було створено довгострокові механізми допомоги — запроваджено грошову допомогу, право на безоплатну медичну допомогу в галузі репродуктивного здоров'я, було створено спрощену процедуру працевлаштування. Нині країна у процесі запровадження статусу тимчасового захисту.

Що відбувалося з біженцями з України у Молдові за рік війни, читайте у матеріалі Ziarul de Gardă

Польща: лідер за кількістю ухвалених українців

Польща — лідер за абсолютною кількістю прийнятих українців. З 24 лютого 2022 року сюди в'їхало 9,9 млн людей. Деякі з них поїхали до інших країн Європи, і понад 7,9 млн людей повернулося додому, в Україну. Польща приваблює не лише географічною близькістю, а й системою допомоги біженцям. Існує статус тимчасового захисту, допомога 40 злотих (близько 8 євро) на день, є можливість працювати.

«Робота у Польщі є. Хто має бажання, для тих роботи багато», — розповідає Євгенія з Дніпра. Зараз вона шукає роботу з проживанням — грошей на оренду свого житла немає. Євгенія живе у найбільшому в Європі центрі розміщення біженців — виставковому комплексі PTAK EXPO. Шість величезних павільйонів центру створювалися для проведення конференцій, ярмарків, показів мод. Коли розпочалася війна, PTAK EXPO оперативно переобладнав свої приміщення у табір для українських біженців. На піку тут мешкало 8 тисяч людей. Зараз — у 10 разів менше.

У житловому приміщенні табору стоять розкладачки за півтора метри один від одного. У когось для захисту особистого простору є вішалка. Щодня у таборі можна безкоштовно поснідати, пообідати та повечеряти.

«Знаєте, жахаються цими умовами життя лише ті, хто виїжджає із Західної України. А ті, хто з дитиною пережив бомбардування, сидячи у підвалі, радіють, коли сюди потрапляють. Тут не бомблять. Це шикарні умови, коли не бомблять, — каже Ганна. Вона приїхала з Ізюма. — Шикарні умови — коли тепло, коли є вода, коли є миючі засоби. І нічого над тобою не літає. Ніхто не був готовий нам так довго допомагати. Але допомагають».

Щоправда, частина безоплатної допомоги біженцям у Польщі скорочується. З цього місяця набула чинності поправка до закону, згідно з якою українські біженці у Польщі частково почнуть оплачувати своє проживання та харчування у таких центрах розміщення.

Читайте репортаж Euroradio із найбільшого центру прийому біженців у Європі.

Литва: вибір тих, хто має в країні знайомих

За рік війни Литва прийняла понад 74 тисячі українських біженців. Піковим моментом став березень минулого року, коли в країну в середньому в'їжджали близько 2 тисяч людей на добу. Литва — не в топі країн за кількістю прийнятих біженців. На відміну від сусідніх Україні Молдови та Польщі, Литва — це, як правило, вибір тих, хто має в країні робочі чи особисті зв'язки.

Одеситка Олена Подоліна до Литви приїхала 5 березня з трирічною дочкою та 75-річною мамою. Олена 9 років пропрацювала у компанії з офісом у Литві, яка займалася транспортуванням вантажів із портів на півдні України. Литовський начальник зустрів на кордоні, допоміг із житлом та дитячим садком для дочки.

Через війну та закриття всіх портів Альоні довелося залишити свою довоєнну кар'єру і розпочати нову. Олена вирішила відкрити у Вільнюсі суші ресторан «7 Seas Sushi». З'явилися «і бажання, і необхідність», — каже Олена. Вона жартує, що окрім поганої погоди, у Вільнюсі для неї була ще одна вада — відсутність смачних суші «в тому розумінні, до якого ми звикли в Україні». За словами Олени, багато українців та білорусів у Литві розділили її думку.

Відкриття свого бізнесу у Вільнюсі зайняло лише два з половиною місяці та не викликало особливих проблем: статус тимчасового захисту для українців надає величезну кількість прав та можливостей, починаючи від права на роботу, медичне обслуговування, індивідуальну діяльність та навіть на заснування підприємств.

Історії двох українок, які рік тому тікали до Литви від повномасштабної російської агресії, читайте у матеріалі «Нової Газети Балтія».

Грузія: зупинка ненадовго

До Грузії за рік війни в'їхало 160 тисяч українців. Більшість із них зі Східної України, з території, окупованої Росією. Цим людям довелося втекти від війни та окупації через Росію, пройшовши фільтраційні табори.

Катерина Талалай із Маріуполя разом із родиною зуміли виїхати з міста 19 березня. Пройшли «фільтрацію» у Новоазовську. Там, каже, все пройшло не так погано — лише переглянули документи, а от на російському кордоні довелося пройти серйознішу перевірку. «Чоловіків виводили по одному, перевіряли на наявність слідів зброї, татуювання, телефони, комп'ютери та ставили безліч питань, переважно провокаційних: воювали чи ні, що думаєте про війну тощо. Потім приходила інша людина, вона навіть уводила людей окремо і знову ставила ті ж запитання — може, хтось заплутається, дасть іншу відповідь і потрапить», — розповідає Катерина.

Перші кілька місяців українців, які прибули до Грузії, селили у готелях, які виділяла держава, комусь допомагають приватні особи та приватні готелі, невелика частина біженців приїжджає до знайомих чи родичів. З серпня програму забезпечення житлом та харчуванням у Тбілісі закрито.

За даними влади, з 15 липня стартувала програма соціально-економічної підтримки громадян України, які проживають у Грузії, в рамках якої виділяється по 300 ларі (близько 105 доларів) на сім'ю та 45 ларі (близько 16 доларів) на особу на місяць. Зняти квартиру в Грузії за 300 ларі практично неможливо.

Жодного спеціального статусу для українських біженців у Грузії немає. Українці можуть податись на статус біженця, але особливого сенсу в цьому немає, принаймні для тих, хто не збирається жити тут роками. Зовсім небагато прибувших залишаються в Грузії надовго, більшість їде далі до інших країн.

Катерина із чоловіком їдуть до Канади. Її чоловік наперед влаштувався там на роботу. «Він працюватиме на монтажі вікон. Я теж знайду щось. Мій син приїде згодом із нашими сусідами. Ми були разом тут, будемо разом і там. Щось буде», — каже Катерина.

Історії українських біженців у Грузії читайте у статті JAMnews.

Автори: Світлана Козлова, Ольга Булат, Андрій Войтович, Ніно Наріманішвілі, Марадіа Цаава, Ніно Меманішвілі, Euroradio та Meydan TV