Росія продовжує продавати вугілля в ЄС, незважаючи на санкції. У схемах беруть участь українські фірми

Росія, всупереч санкціям Європейського союзу, як і раніше, продає вугілля в країни Європи — Румунію та Болгарію. За нелегальними схемами, схоже, стоять підставні фірми з Одеси та російський титановий олігарх. Про це йдеться у розслідуванні журналіста Олексія Мацуки. «Новини Донбасу» наводять текстове переказ.

Як оминають санкції?

Поки США та Європа вводять проти Росії дедалі нові санкції, у Москві шукають способи, як їх обійти. І, можливо, знаходять! Приміром, у п'ятому пакеті санкцій ЄС прописано заборону на продаж вугілля з Росії. Ембарго діє з початку серпня. Очікувані втрати Москви від такого рішення — 8 мільярдів євро на рік.

Але факти, які вдалося встановити, свідчать — Росія, як і раніше, торгує забороненою сировиною. А вугілля може йти до країн Євросоюзу — у ті ж Румунію та Болгарію. А оминати обмеження допомагають бізнесмени, для яких гроші не пахнуть. Журналісти знайшли сліди таких фірм у Туреччині, та в Україні! І навіть не в окупованому Криму, а в Одесі.

Перша точка розслідування — російський Ростов-на-Дону та сусідні з ним порти, звідки традиційно ще з часів СРСР відправляють вугілля. Вивчивши дані про суди, які виходять звідти до портів Євросоюзу, журналиісти звернули увагу на пересування цих суховантажів.

«Першопрохідник» підозрілого маршруту — теплохід Rodion Oslyabya. 2 серпня судно стоїть під вантажем у Ростові — і через Керч вирушає до Румунії, де в порту Констанца 15 серпня розвантажується.

Схожими маршрутами пізніше йдуть судна: River Grace (воно, таким чином, зробило два аналогічні рейси), Alexandra I, Leonid Zayakin, Yuriy Poltoratsky, Leda. Вони різні судновласники, різні прапори; власники теплоходів — із Стамбула, Москви, із Маршаллових островів і навіть із Херсона. Але всі чомусь дуже наполегливо повторюють той самий алгоритм.

Маршрут руху суден

Друга дивна схема: судна з того ж Ростова чи сусідніх портів йдуть у болгарські Бургас та Варну. Ось, наприклад, T-Atlantis, Siberin-2, Vologodon-79, Azov Future. Причому якщо відстежити маршрут, у морі відбуваються дивовижні події. Коли вміст трюмів найчастіше намагаються перевантажити просто на рейді.

Дані, які отримали журналісти, свідчать: ці судна вже у серпні та вересні, коли санкції вже діяли, могли завантажувати у Ростові заборонений вантаж — російське вугілля, — та везти його до Європи. На борту кожного з теплоходів було від трьох із половиною — до 11 тисяч тонн вугілля. Формально — вугілля у цих портах російське. Але не виключено, що насправді донецьке, куплений за дешевою ціною на шахтах Донбасу.

Гроші не пахнуть

Кожне судно, яке бере участь у подібній схемі, має власника — а є — так званого менеджера. Це компанія, яка керує кораблем, дає капітанові команди — до якого порту зайти, що завантажити, куди рухатися далі.

Автори розслідування з'ясували, хто керував усіма судами, які могли возити російське вугілля та спробували зв'язатися з цими компаніями. Для цього журналіст купив московський номер телефону і представлявся російським бізнесменом, який хоче продати до Європи куплене на Донбасі вугілля. У відповідь він чув, що судна готові «везти будь-що, і куди завгодно». Готові навіть заплющити очі, якщо господар вантажу сам підробить документи, вказавши, наприклад, що вугілля — не російське.

Фрагмент телефонної розмови журналіста, який представився бізнесменом, із турецькою компанією.

— Як це можна вирішувати? Я думав, якщо ми накинемо по 5 доларів за тонну. Якось може змінитися країна походження.

— Нам все одно. Ми його тільки возимо... Нам байдуже, що куди везти. Відправник і клієнт з місця на місце перевозить вантаж — це йому потрібно йти і шукати, як це все замилити.

«Замилити» — у цьому випадку означає: за документами виставити російське вугілля польським чи казахським.

На кожну куплену партію є так званий сертифікат походження. У ньому чітко прописано — де здобуте вугілля. Але за невелику плату вугілля може «змінити» своє походження та родовід. Так, у порту Ростова вантаж ще може бути російським, на підході до Констанці — стає, наприклад, «польським».

Видобуток вугілля. Скріншот із відео

Є й друга схема. Перевантаження у Туреччині. У розмові журналіста «під прикриттям» із представником компанії-оператора йому це теж запропонували — причому навіть не соромились відкрито говорити, що готові везти підсанкційний товар:

— Ми хочемо доставити вугілля з Ростова до Констанци, Румунія.

— Констанца, я зрозуміла. Я мушу спершу запитати вас, чи це підсканкційний вантаж? Бо якщо під санкціями… Якщо це вугілля не з Казахстану, то воно у списку санкцій, і буде проблемою вивантажити його в порту Констанци.

— Воно російське. Може ви порадите, як це вирішити? Може, змінити походження вантажу на іншу країну?

— Можливо, через Туреччину! Доставимо вугілля в турецьку акваторію Чорного моря, і потім воно зможе прямувати до Констанци взагалі без проблем!

Тобто компанія запропонувала перевантажити судно, заповнене російським вугіллям, просто в морі, біля берегів Туреччини. А далі теплохід під турецьким прапором відвезе його у румунську Констанцу.

Від джерел серед бізнесменів, які займаються морськими перевезеннями, автори розслідування дізналися, що перевезення тонни вугілля на короткому маршруті з Ростова зараз злетіло до 60 доларів за тонну, адже весь флот займається транспортуванням зерна. У вересні це було 40 доларів за тонну. Ось і виходить, що за перевезення 11 тисяч тонн вугілля (а це реальний рейс його здійснив теплохід Azov Future) — компанія-оператор отримує трохи менше півмільйона доларів. Так, є витрати на паливо, на портові збори, але й прибуток також — величезний.

І легких грошей захотілося не лише турецьким компаніям. Серед операторів суден із дивними маршрутами — дві одеські компанії.

Сліди ведуть до Одеси

В однієї з таких фірм — ТОВ «Супьорб шип менеджмент» — в управлінні суховантажне судно «Родіон Ослябя». Воно могло возити «заборонку» до Румунії. Журналіст побував за адресою реєстрації цієї фірми.

За цією адресою виявився готель. Номери тут беруть у найм різні фірми. Але потрібної — «Супьорб шип менеджмент» — тут немає. Представниця орендодавця розповіла, що цю фірму вже шукало Державне бюро розслідувань понад місяць тому. Крім того, директора шукав військкомат, щоб вручити повістку.

Ще одна компанія — ТОВ «Агат шипінг», яка організовувала маршрут для суховантажного транспорту T-Atlantis до Болгарії. За адресою, вказаною як місце реєстрації фірми, — приватний будинок. Непривабливий, що дивно дивно на тлі сусідніх особняків. За словами сусідів, тут мешкає родина, яка займається розписом ікон. Живуть дуже бідно і, ймовірно, власники «Агат шипінг» заплатили їм за право розміщення в їх помешкані юридичної адреси.

Будинок в Одесі, в якому зареєстровано ТОВ «Агат шипінг»

Компанія «Агат шипінг» була створена 9 років тому і має досить скандальну репутацію. 4 роки тому її навіть внесли до «чорного списку» за те, що не виплачувала морякам зарплату. І вона також продовжує собі спокійно працювати, але тихо, не привертаючи уваги. Дистанційно без офісу. Вже п'ять років директором в «Агаті» вказано Дмитра Раскіна. Журналісти зв'язалися з ним телефоном. Але виявилося, що Раскін — підставна особа.

«Років 7-8 тому товариш мій — ми разом працювали — попросив мене керувати. Я вже не знаю хто там, що там і чого там. Я жодного документа там не підписував. Я навіть уявити не можу, що вам сказати», — сказав Раскін.

За даними реєстрів, бенефіціаром ТОВ «Агат шипінг» є Ігор Туркін — це російський титановий магнат. Сам він зареєстрований у Люксембурзі, куди санкції ЄС проти російських олігархів не дісталися і навряд чи дістануться. Не виключено, що російське вугілля Туркін не просто перевозив до ЄС, але ще сам і закуповував через підконтрольні структури. Це має встановити слідство.