«Якщо тебе легко вивести з себе — шукай іншу професію». Як працюють снайпери ЗСУ на фронті

Робота снайпера на війні — тиха та непомітна, але від того не менш важлива. Стрілки залучаються для вирішення завдань на відстанях та в умовах, що потребують особливих навичок та високого рівня підготовки. Кореспондент «Новин Донбасу» провів один день зі снайперами з 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, коли вони відточували свою майстерність на полігоні. Снайперські дуелі та робота із зачистки окупованої території — це не все, чим займаються снайпери з 80 ОДШБр. Про особливості їх роботи — дізнайтесь у нашому матеріалі.

Як не 200, так 300

У фільмах часто показують, як снайпери лежать тижнями, не рухаються і влучно потрапляють мало не в око білки. Але це лише кіно, у житті все інакше. Коли бійці вирушають на свої позиції, їм доводиться працювати під свист куль і розриви снарядів. А також стріляти стоячи з різних незручних позицій, як при різкій зміні ситуації, так і погоди. Через це ціль в прицілі розмита, але, маючи великий досвід, бійці 80 ОДШБр все ж таки влучають у ціль, хоча б для поранення противника.

«Якщо влучаєш у броню, то ламаються ребра. І об'єкт уже не боєздатний, він уже 300 (поранений — ред.), його необхідно евакуювати. А під час цього можна ще когось підстрелити. Були такі випадки, коли одного поранили через броню, зламалися ребра, він кричить на півлісу, підбігають його бойові товариші. Ще одного поранили, другого вбили», — розповідає про свою роботу снайпер 80 ОДШБр Дмитро.

Снайпери 80 ОДШБр ЗСУ відточують майстерність на полігоні у перерві між бойовими завданнями. Фото: Новини Донбасу

У перервах між бойовими завданнями військові не сидять склавши руки, а продовжують удосконалювати свої навички на полігонах Донецької області. І все заради того, щоб на фронті бути готовими до нових перешкод або машинально долати те, з чим уже доводилося стикатися.

«Коли працювали на півдні, були дуже великі відстані за рахунок степової місцевості та працювати навіть із великокаліберною гвинтівкою було неможливо. Тому старшим начальником було ухвалено рішення розмістити снайперську пару на околиці одного з населених пунктів та завдавати вогневого ураження по скупченню живої сили, по опорних пунктах та техніці. І протягом дня ми досить успішно коригували артилерійський вогонь», — каже військовослужбовець 80 ОДШБр Володимир.

Не лише стрільба

Як ви вже зрозуміли, снайпери не тільки лежать і стріляють, а ще й ведуть розвідку, спостереження, аналітику, збір даних про супротивника та його місцезнаходження, маршрути переміщення. Допомагає їм у всьому цьому не тільки професіоналізм, а й маскування, яким вони постійно користуються.

«Все залежить від завдання, яке стоїть, та району його виконання. Наприклад, у лісі, де кущі чи трава, можна використовувати сітку, її більш ніж достатньо», — розповідає снайпер Володимир.

Снайпер 80 ОДШБр ЗСУ Володимир. Фото: Новини Донбасу

Якщо йдуть активні бої з постійною зміною позиції, то, звичайно, не завжди вдається використовувати це маскування. Але оскільки снайпери найчастіше працюють уночі, то темну пору доби використовують як один із засобів тактичного маскування. А оскільки у противника не завжди є хороші засоби для нічного спостереження, такі як тепловізори, то снайпери впевненіше почуваються на завданнях.

Виникає питання, а як снайпер може тривалий час перебувати на одному місці, адже йому потрібна їжа, відпочинок та навіть похід у туалет.

«Знаєте, із цим проблем немає. Є часові проміжки, коли можна сходити до туалету, але буває доводиться терпіти. Така робота. А щодо їжі, мені здається, там не хочеться їсти. Я вам так скажу: думаєш, щоб виїхати звідти живими, а їжа — це таке», — снайпер ділиться Дмитро.

Він родом із Херсона, перебував в окупації з перших днів великої війни. Каже, що як тільки ЗСУ вдалося деокупувати місто та все правобережжя Дніпра, одразу ж пішов добровольцем до армії.

Снайпер 80 ОДШБр ЗСУ Дмитро. Фото: Новини Донбасу

«Період окупації був дуже важким. Знущалися з людей ці падлюки. Безкарність. Вони робили що хотіли, хто з автоматом — той і пан. Забирали машини, телефони, виносили майно із будинків. А що звичайні люди можуть зробити? Це зараз ми можемо їм дати відсіч, коли ми також зі зброєю. От зараз би я з ними повоював. Там у Херсоні, у рідному місці, хотів би туди потрапити та повоювати з ними», — розповідає херсонець.

Тепер Дмитро — досвідчений снайпер, який влучає в ціль із 850 метрів. Знищувати супротивника власноруч йому допомагають гвинтівка та його побратими, які також входять до складу бойової групи та завжди відповідають за безпеку снайперської пари.

СВД вже минуле століття

Вже кілька років як українська армія перейшла на снайперські гвинтівки НАТОвського зразка типу AR. Це досить проста і невибаглива в обслуговуванні зброя.

«Починав працювати з СВД (Снайперська гвинтівка Драгунова — ред.), було дуже багато пострілів із СВД , але вона жорстка і це вже минуле століття. І тому ми перейшли на Z-10. Вона м'яка, віддачі майже нема, далеко стріляє. Як для бригадного снайпера, це дуже хороша гвинтівка. Та й не вибаглива в обслуговуванні, хоча необхідно дуже ретельно чистити», — розповідає ще один військовослужбовець 80 ОДШБр на ім'я Дмитро.

Снайпер Дмитро показує свою рушницю. Фото: Новини Донбасу

Такі гвинтівки Z-10 українського виробництва, або як її позначають UAR-10, калібру 7,62×51 мм (308 Winchester), є у всіх бригад, що захищають український суверенітет.

Щоб навчиться стріляти з такої рушниці, бійці проходять 45-денний курс підготовки. Але потрапити на таку підготовку може не кожен: потрібно бути першокласним стрільцем, також мати спокійний характер. Інструктори кажуть: «Якщо тебе легко вивести із себе, то шукай іншу професію».