«За кожне українське слово — електрошокер». 70-річний блогер провів 100 днів у катівні окупантів

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну частина території Харківської області потрапила під окупацію російської армії. Однак у вересні 2022 року Збройні сили України провели одну з найбільш вражаючих контрнаступних операцій у сучасній історії, звільнивши понад 8,5 тисяч квадратних кілометрів та 560 населених пунктів менш ніж за один місяць, з 6 вересня по 2 жовтня 2022 року.

Одним зі звільнених виявилося селище Савинці, в Ізюмському районі Харківської області. Через нього росіяни проходили колонами з технікою, яку і зняв Анатолій Гарагатий, 70-річний блогер та фотограф.

За цю зйомку він згодом проведе 100 днів у катівні, про що розповів в інтерв'ю проєкту «Обличчя війни». «Новини Донбасу» публікують цю історію.

За зйомку російської військової техніки — в'язниця

З моменту входу окупантів до селища Анатолій почав фільмувати пересування російської техніки.

Зйомка російської техніки, за яку затримали Анатолія. Фото: «Новини Донбасу»

Першими до кадру потрапили чотири установки реактивних систем залпового вогню «Град». За ними їхала величезна кількість іншої техніки, яку важко було порахувати.

«Ішло чотири "Гради", а скільки танків, БТРів, складно порахувати. Понад десять хвилин йшла колона», — розповідає очевидець.

Саме ця зйомка згодом стала причиною ув'язнення фотографа. За словами Анатолія Гарагатого, дружина намагалася його зупинити, щоб він не фіксував військову техніку.

«Пройшла одна колона, потім за пів дня друга колона, і я теж зняв її, виставив в інтернет. І протягом кількох днів знімав усе та виставляв це», — поділився Анатолій.

Запис окупації селища Савинці збігся з розповідями пропагандистських шоу, як місцеві жителі зустрічають росіян «хлібом із сіллю», що сильно різнилося з тим, що відбувається в реальності.

На знятих кадрах видно, що ніхто окупантів не зустрічає хлібом із сіллю. Фото: «Новини Донбасу»

«Щось нікого немає з хлібом та сіллю, ніхто не зустрічає», — каже Анатолій Гарагатий, показуючи документальну хроніку, яку сам і зняв.

Він зізнався, що йому дзвонили друзі та сусіди, також люди на вулиці передавали, що за ним прийдуть, просячи припинити те, чим він займався. Прислухавшись до порад, він «пішов у підпілля», ховаючись на своїй дачі.

Росіянам необхідно було не дати зруйнувати віртуальну картинку, створену пропагандою. Тому люди, які могли надати докази їхніх злочинів, вважалися дуже небезпечними.

Однак згодом Анатолія Гарагатого затримали й помістили до поліцейського відділку в Балаклії, перетвореного на катівню. Після деокупації він показав, де саме його утримували.

Ізолятор, де утримували Анатолія Гарагатого. Фото: «Новини Донбасу»

«Мене привезли з мішком на голові, ось сюди, до третьої кімнати. Зняли мішок, відчинили двері. Я зайшов сюди, а тут було семеро людей», — додав блогер.

Тюремники спочатку поцікавилися у новоприбулого до відділку поліції, чому він був туди відправлений. Він зізнався, що зняв колону російської техніки зі свого балкона і виклав в інтернет.

«За мною приїхали 28 травня, вісім людей. На дачі мене заарештували та привезли сюди, до Балаклійського ізолятора, третю кімнату, де я і пробув рівно 100 днів», — поділився Анатолій Гарагатий.

Найчастіше катували за українську мову

За фіксацію російських колон з технікою, його вважали «бандерівцем» та «нацистом» у Балаклійському районі.

«От перед вами великий ворог Росії. Людина, яка все життя займалася відеозйомкою. У мене в трудовій лише один запис — фотограф. Я все життя робив фото та відео», — розповідає колишній в'язень.

Анатолій чесно зізнався, що не сподівався вийти живим з ізолятора. З восьми осіб в одній камері: на ліжках було по дві людини, решта спала на підлозі.

«Тут на підлозі я спав. Чому? Тому що в кімнаті було вісім чоловік і шестеро людей курили, а я веду здоровий спосіб життя і не міг тут перебувати. Тому я стояв біля вікна і виглядав у нього, дихав повітрям», — наголосив він.

За твердженням Анатолія Гарагатого, окупанти не виносили українську мову і карали всіх, хто спілкувався нею.

«Тут не можна було розмовляти українською. Не дай Боже, хто почує українську мову. Зразу голову відіб'ють. Мене прозвали бандерівцем. Тому я говорив російською, бо за кожне українське слово — я отримував електрошокером», — зізнався місцевий житель селища Савинці, який пережив окупацію.

Здебільшого росіяни катували за українську мову. Найчастіше використовували електрошокер або били битою, вдаючись до тортур. Окупанти у такий спосіб намагалися схилити до співпраці. Пропонували знімати пропаганду, славлячи російську армію, Путіна та виставляти все на каналі Анатолія.

Анатолій Гарагатий. Фото: «Новини Донбасу»

У катівні Балаклії знаходилися в основному ті люди, які не вірили телевізору і посміли заявити про це публічно. Росіянам хотілося, щоб місцеві жителі окупованого селища Савинці думали, як вони, повернувшись назад у минуле та уявляли життя в Радянському Союзі. Вибратися із в'язниці Анатолію допомогла дружина.

«Мене випустили о шостій годині ранку за ворота. Я дістався дому разом з другом, без документів, без нічого. Вдома мене зустрічала кохана дружина, яка мене вимолила звідси. Ми зустрілися і живемо досі», — сказав Анатолій Гарагатий, блогер і фотограф, який провів 100 днів у камері для катувань Балаклії.

Вже 10 вересня 2022 року, селище Савинці, в Ізюмському районі Харківської області було звільнено Збройними силами України.