Уроки Нагірного Карабаху: Чому вірмени залишають регіон, чи залишаться «російські миротворці»?

Карабахський конфлікт вичерпаний? Цим питанням задаються спільноти та експерти не лише у Вірменії та Азербайджані. Баку святкує перемогу, а карабахські вірмени залишають свої будинки, хтось, прощаючись із батьківщиною назавжди, хтось із надією повернутися.

Що буде далі, чого чекають люди? Про це розповідають на відео мешканці Єревану та Баку, поділилися своїми прогнозами також азербайджанські та вірменські аналітики. Журналістам JAMnews вдалося поговорити і з карабахськими вірменами — жінкою, яка розповіла, яка зараз ситуація в Нагірному Карабаху, в очікуванні виїзду до Вірменії, і журналістом, який уже дістався Горіса.

Вранці 28 вересня стало відомо: до нового року «Республіка Арцах» припинить своє існування. Відповідний указ підписав президент цього невизнаного територіального формування Самвел Шахраманян. Влада республіки, яка ще недавно обіцяла їй набуття статусу незалежної держави, тепер заявила, що вона розпускає всі держустанови і радить своєму населенню ознайомитися з умовами реінтеграції, які пропонує їм Азербайджан.

Дев'ять днів раніше, 19 вересня, Азербайджан почав обстрілювати Карабах — все ще контрольований місцевою де-факто владою. Обстріл тривав близько доби, потім вогонь було припинено. Влада Нагірного Карабаху заявила про 200 загиблих і 400 поранених.

Скільки біженців необхідно прийняти?

З 24 вересня з Карабаху потягнулися біженці. За даними вірменської сторони, до 1 жовтня їх кількість перевищила 100 тисяч осіб. Однак азербайджанська сторона вважає цю цифру дуже завищеною. Колишній міністр закордонних справ Азербайджану Тофік Зульфугаров в інтерв'ю JAMnews навіть припустив, що до осені 2023 року в Карабасі залишилося максимум від 5 до 10 тисяч вірмен. Де-факто влада невизнаної НКР заявляла, що чисельність населення республіки становила близько 150 тисяч осіб; згідно останнього «радянського» перепису населення Карабаху, тут проживали 127 тисяч вірмен, 32 тисячі азербайджанців. Так чи інакше, низка машин охочих виїхати з Карабаху розтягнулася в багатокілометрову пробку, і пункти тимчасового розміщення біженців у Горісі та інших містах Вірменії ледве дають собі раду з цим напливом.

Тих жителів НК, які не мали можливості виїхати на своєму автомобілі, везли друзі та родичі. Фото: Марут Ванян

Про рішення допомогти Вірменії фінансово, щоб вона впоралася з напливом біженців, вже заявили Брюссель, Париж і Вашингтон. Опитані на вулицях Єревана люди наголошують, що йдеться про власних громадян (практично у всіх мешканців невизнаного Нагірного Карабаху є вірменське громадянство)  допомогти їм зараз — прямий обов'язок влади:

«І держава, і люди повинні добре прийняти карабахців. Зрештою, це вірмени з вірменськими паспортами. А держава зобов'язана захищати своїх громадян».

Ситуація ускладнюється тим, що багато хто з біженців, що прибувають до Вірменії, фізично виснажені. В останні місяці мешканцям невизнаної республіки довелося зіткнутися із серйозним дефіцитом продовольства. Минулої зими азербайджанські активісти перекрили єдину дорогу, якою можна в'їхати в Карабах і виїхати з нього, через що скоро в НКР почалися перебої з продовольством, ліками, паливом та зв'язком. Через те, що дорогу було перекрито, більшість місцевих жителів не змогли б виїхати з Карабаху, навіть якби захотіли зробити це до 24 вересня.

Дівчинка чекає на батьків, родина готується до від'їзду. Фото: Марут Ванян

Багато хто з біженців, які приїхали до Вірменії, які встигли звикнути до тягот блокади, дивувалися відсутності хлібних черг у Вірменії:

«Приїхали в Горіс. Перше, що я побачив, була пекарня. Уявляєте, 5-6 жінок печуть хліб, а черги немає. Останнім часом у Степанакерті взагалі не було хліба. Місцями продавалося щось на кшталт хліба, про який зуби можна зламати, люди похилого віку скаржилися, що у них протези, ними такий хліб не з'їси», — сказав Марут Ванян, журналіст зі Степанакерта (Ханкенді).

«У Степанакерті мене часто із різних міжнародних медіа просили зняти магазини. Я так багато знімав ці порожні полиці, що іншого супермаркету я вже не уявляв. У супермаркеті Горіса очі спалахнули, коли побачив мило на поличках. Ніколи не любив шоколад, але блискучі фантики цукерок зачарували мене, зрадів, як дитина», — сказав Марут Ванян.

На вулицях у НК останніми днями найчастіше зустрічалися люди з речами, які готувалися до від'їзду. Фото: Марут Ванян

Чи погодяться вірмени Карабаха жити у складі Азербайджану?

Влада Азербайджану підкреслює, що вони ставитимуться до вірмен як до своїх громадян, якщо ті вирішать залишитися в Карабаху.

Проте місцеві жителі, з якими вдалося поговорити JAMnews, до таких запевнень ставляться з великою підозрою.

«Неважко уявити, як вірменам буде жити під керівництвом Азербайджану. Наприклад, у школах дітям втовкмачуватимуть, що всі вірменські культурно-історичні пам'ятки, церкви на території Карабаху насправді албанські. А в рамках курсу новітньої історії нашим дітям доведеться засуджувати "вірменський сепаратизм" та славити азербайджанського аскера-переможця», — сказала Аршалуйс Арутюнян, мешканка Степанакерта. Вона пояснила, що її родина ухвалила «однозначне рішення» виїхати з Карабаху назавжди.

У те, що вірмени могли б жити у складі Азербайджану, не надто вірять і самі азербайджанці.

Яким є майбутнє російських миротворців?

Одне з небагатьох питань, в якому солідарні і вірменська, і азербайджанська сторона, стосується того, що Росії вигідна присутність вірмен в Карабасі — нехай навіть у символічній чисельності.

«Росія зробить все від себе залежне, щоб якась частка вірмен залишилася», — вважає незалежний політик Азер Гасимли.

«Як мінімум у Ханкенді все ж таки залишиться кілька тисяч вірмен», — припустив у розмові з JAMnews політичний оглядач Шахін Джафарлі.

«Керівництво Росії сподівається, що в Карабасі залишиться як мінімум 10 тисяч вірмен. Це в інтересах Азербайджану теж. Азербайджан має показати всьому світу, що інтеграція йде, що жодних проблем немає», — сказав колишній посол Вірменії в Канаді Ара Папян. Він вважає, що вірменське населення допоможе Росії залишити в Карабасі своїх миротворців.

«Не доводиться сумніватися, що миротворці залишаться до 10 листопада 2025 року», — вважає азербайджанський політичний оглядач Шахін Джафарлі. «За угодою 2020 року, термін їхнього перебування встановлено в рамках 5 років. Але головне питання в тому, про що закулісно домовилися Азербайджан і Росія», — зазначає він.

Матеріал створений за підтримки «Медіамережі».