Ті, що втекли до Молдови. Як українські військовозобов'язані виїжджають до сусідньої країни

Чимало чоловіків призовного віку, які уникають мобілізації через нелегальний виїзд з України, роблять це через сусідню Молдову.

Як до них поставиться Кишинів після ухвалення Верховною Радою нового закону про мобілізацію? Журналістка молдавського медіа NewsMaker Аліна Міхалкіна розповідає історії українців-ухилянтів: як вони наважуються на втечу, у який спосіб добираються до Молдови, скільки їм це коштує, хто на цьому заробляє і що з ними може бути далі.

«Заїхав у готель у Кишиневі та став плакати»: історія українця

Максим (ім'я змінено), як і багато інших українських чоловіків призовного віку, «купив» свій виїзд з України.

«Знаєте, коли заїхав у свій перший готель у Кишиневі та скинув речі, став плакати, здоровенний лоб. Я тоді усвідомив, що батьки подарували мені друге життя. Але я вам скажу так: ми хоч і витратили гроші, але це ніщо в порівнянні з людським життям. Хлопці в армії розплачуються дорожче, і все одно, як вони потрапили на фронт: добровільно чи ні», — каже він. «Єдине, чим я пишаюся, — продовжує після паузи Максим, — мені не вистачило духу піти захищати країну, але вистачило духу донатити на ЗСУ».

Війна застала його в Одесі, там він пробув до квітня 2023 року. В останні місяці перед цим він практично не виходив з дому, щоб не потрапити на очі співробітникам Територіального центру комплектування (ТЦК, колишні військкомати).

Розповідає, що наприкінці минулого року у співробітників ТЦК з'явилася «нова мода»: «Вони почали ходити спочатку головними вулицями та проспектами, а потім уже й дворами пішли. І ось ти йдеш собі вулицею, раптом тебе обступає група тцкашників, і в 90% випадків тебе відвозять, а рідні потім просто надсилають тобі речі».

Максимові 26 років, він моряк. Зізнається, що раніше мріяв піти служити в ЗСУ: «У 2014 році хотів брати участь в АТО — антитерористичній операції, але я був у 11 класі, мені не було 18-ти, і це було неможливо. Потім ще тричі збирався до армії після 2014-го, але вже навчався в універі та вирішив закінчити цю справу».

У вересні 2022 року влада України дозволила морякам виїжджати за кордон, якщо є контракт на роботу на судні, але Максим відмовився піти у військкомат і як моряк отримати дозвіл на виїзд.

«Те, що я скажу, ні для кого не секрет, — каже він, — Україна, на жаль, дуже корумпована країна. Якщо хочеш виїхати легально, ти маєш прийти у військкомат і пройти медкомісію. І тут на тебе чекає сюрприз: на місці тобі можуть вручити повістку. На жаль, працівників ТЦК нічого не турбує, їм головне — набрати людей».

«За пристойні гроші та абсолютно легально»

Чоловікам призовного віку (від 18 до 60 років) указом президента Зеленського заборонили залишати країну одразу після російського вторгнення та запровадження в Україні військового стану.

Ілюстрації: Тетяна Булгак

При цьому в указі немає заборони на виїзд. «Випускати перестали на підставі підзаконних актів, які створили корупційні ризики», — заявив заступник голови Нацагентства запобігання корупції Артем Ситник.

Але, як і в кожному правилі, в обмеженні на виїзд є винятки: чоловіки віком від 18 до 60 років можуть виїхати, якщо вони, наприклад, супроводжують дружину, дітей або батьків з інвалідністю, виховують трьох і більше дітей або вони моряки, які прямують на роботу за контрактом на морські судна.

Однак Максим стверджує: не факт, що тому, хто підпадає під ці категорії (загалом їх 13), дадуть дозвіл виїхати.

Натомість це легальне вікно для виїзду породило неймовірну кількість нелегальних схем, які активно рекламують через різні Telegram-канали, які пропонують «домалювати дітей» або домовитися про висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про непридатність до військової служби за $1300.

Спецслужби України щодня виявляють організаторів подібних схем: від мешканки Одеси, яка за $4,5 тис. «організовувала» фіктивні шлюби чоловіків призовного віку з жінками з обмеженими можливостями, до керівника апарату Київської міської військової адміністрації, який допомагав депутатам-ухилянтам.

Максим виїжджав через посередників: «за пристойні гроші» та, за його словами, «абсолютно легально». У маршрутці Одеса-Кишинів із ним їхали ще троє таких самих «комісованих»: їх випустили з України без проблем.

Зараз Максим живе в Кишиневі, йде у рейси за контрактом та повертається до Молдови: тут близько Одеса та його можуть відвідувати рідні.

Україна — Молдова: від 5 до 25 нелегальних переходів на день

Окрім купівлі різноманітних довідок, чоловіки намагаються залишити Україну різними шляхами, зокрема екстремальними.

Наприклад, уплав через Дністер. Восени минулого року українець Андрій Сапунов розповів у Facebook, як переплив Дністер із документами, грошима та телефоном, загорнутими у поліетиленовий пакет.



А у вересні 2022 року в Україні на кордоні з Молдовою затримали двох військовозобов'язаних чоловіків, які намагалися незаконно залишити країну, пробираючись крізь стадо диких кабанів.

Але набагато більше тих, хто вдається до послуг посередників, щоб перейти український кордон, зокрема на молдовсько-українській ділянці.

За словами голови Прикордонної поліції Молдови Руслана Галушки, найпроблемніші ділянки — північ та південь Молдови.

Але й ті українські чоловіки, які переходять через неконтрольовану Кишиневом придністровську ділянку кордону, теж потрапляють у поле зору молдавських прикордонників, тільки вже на виїзді з країни у бік Румунії: вони не мають штампу в паспорті про в'їзд до Молдови.

З початку війни кордон Молдови, як повідомив голова прикордонної поліції, нелегально перетнули близько 15 тис. українців.

«Середнє число на день варіює від п’яти до 25 нелегальних переходів. Інтенсивність спроб наростала з початку війни, але ми помітили деякі тенденції: наприклад, кількість нелегальних переходів збільшується, коли в Україні тривають кровопролитні бої. На сьогодні ситуація стабілізувалася: незаконні переходи трапляються рідше, але говорити про тенденцію зменшення таких випадків ми не можемо», — розповідає Галушка.

І громадяни Молдови, і громадяни України заробляють на охочих нелегально залишити країну, що воює.

Підтвердженням цього є повідомлення Прикордонної поліції про затримання 8 лютого п'ятьох громадян України віком від 32 до 38 років, які незаконно перетнули кордон.

Вони розповіли, що втекли від призову до армії, кордон «допомогли» перейти посередники (коштує це від $3 тис. до $7 тис.) та попросили притулок у Молдові — це допомагає уникнути видачі в Україну.

2022 року за фактом організації незаконної міграції (ст. 362(1) КК РМ) порушили 319 кримінальних справ, із січня по жовтень 2023 року — 399.

У цих справах фігурують 236 громадян Молдови (у тому числі 24 прикордонники) та 42 громадяни України (ті, кого змогли вирахувати).

У деяких справах про організацію нелегальної міграції українців молдавські суди вже ухвалили вироки. У більшості випадків громадяни України, які нелегально перейшли кордон, проходять у цих справах як потерпіла сторона.

«Як проїхати до Бухареста»: незаконний виїзд

У листопаді 2023 року Кагульський суд ухвалив вирок громадянину України Т. та його молдавському «колезі» І. у справі про організацію нелегальної міграції.

Ілюстрація: Тетяна Булгак

Їх звинуватили у створенні молдавсько-українського ОЗУ, яке спеціалізувалося на переправці українських чоловіків до Молдови за €2 тис.

Маршрут пролягав з української Дмитрівки до молдовського села Валя-Пержей Тараклійського району.

За даними слідства, підсудні обіцяли своїм клієнтам пройти Молдову транзитом і далі переправити їх до Євросоюзу через Румунію. А І. обіцяв за €350 поставити до їхніх паспортів штампи про перетин молдавсько-румунського кордону.

Молдовсько-український кордон Вітя та Діма (імена змінені) перейшли вночі через поля, потім рухалися пішки 40 хвилин. До міста Чадир-Лунга за кілька кілометрів від Одещини їх довезли машиною.

Через пару днів вони зустрілися в цьому місті з молдовським представником, віддали йому паспорти, а той проінструктував їх: на молдовсько-румунському КПП треба заявити, що кордон вони перейшли через придністровську ділянку самі, ніхто не допомагав.

Їх усіх затримали. За версією організатора-молдованина, він натрапив на двох українських чоловіків на Чадир-Лунзькому ринку, втрьох вони пішли пити каву, а потім вирішили разом доїхати до Кагула.

Організатор-українець сказав, що «трьох хлопців зустрів у кагульському парку: вони питали, як проїхати до Бухареста».

Тимчасовий захист: позиція молдовської влади

Незалежно від того, як українські чоловіки перейшли кордон із Молдовою — за допомогою посередників чи самостійно, зловили їх на кордоні чи ні, наступний крок — легалізація свого перебування в країні.

Зазвичай вони просять притулку. Відповідно до ст. 9 Закону «Про притулок у Республіці Молдова», прохачі притулку «не несуть покарання за незаконний в’їзд або незаконне перебування на території Республіки Молдова».

Також у молдовської влади немає права видавати їх іншій країні, за винятком випадків, коли вони становлять загрозу безпеці Молдови.

Після початку великої війни в Україні молдовська система надання притулку пережила колапс. До 24 лютого 2022-го в Молдові подавали близько 100 заяв на рік про надання притулку.

У 2022 році з такими заявами звернулося 11 218 громадян України, з яких 811 дітей, 1424 жінки, а решта 8983 — чоловіки.

Дані: Генінспекторат міграції Молдови

Того ж 2022 року Генінспекторат міграції ухвалив 6682 рішення про припинення процедури притулку щодо громадян України: або на їхнє прохання, або констатувавши від’їзд із країни прохачів. З січня по жовтень 2023 року — 5738 подібних рішень.

Дані: Генінспекторат міграції Молдови

Більшість чоловіків з України відкликають свої заяви про надання притулку та їдуть «далі».

Джерело NM у цій сфері пояснило, що більшість чоловіків з України відкликають свої заяви про надання притулку та їдуть далі.

Їхня мета — виїзд до країн Євросоюзу, де, за даними на жовтень 2023 року, чоловіки віком 18–64 років становили 17,87% від усіх громадян України, які отримали тимчасовий захист у Європі.


На 5 лютого 2024 року тимчасовий захист у Молдові отримали 33 523 особи, з яких 8 063 або 24,05% – чоловіки призовного віку, громадяни України. Даних про те, скільки їх законно звільнено від військової служби — немає.

Дані: Генінспекторат міграції Молдови

Голова управління Генінспекторату міграції Юліан Попов наголошує в розмові з NM, що відомство зобов’язане розглядати всі заяви про притулок та тимчасовий захист, і питання надання статусу не є недружнім кроком щодо країни походження біженця.

«Ми включаємось, коли є волевиявлення іноземця про захист, — це передбачають міжнародні зобов’язання Молдови, і тут не може бути суб’єктивного сприйняття. Країна, з якої людина тікала, може вважати її поганою, зрадником, — вона не хоче воювати. Але ми не дивимося з погляду тієї країни. Ми розглядаємо з позиції, чи є загроза її життю або здоров’ю в тій країні», — пояснює Попов. І додає, що заяви про надання притулку відомство реєструє щодня та здебільшого від молодих українських чоловіків, «які не хочуть воювати».

Як живуть «біженці» в Молдові

Зазначається, що більшість чоловіків з України вважають за краще не говорити відкрито про те, як виїхали з країни.

«Журналісти дуже часто приходять до різних спільнот і, не завжди розуміючи цей контекст, запитують: "а чи є чоловіки, які перейшли кордон нелегально? Хочемо поговорити, анонімність гарантуємо". І в більшості випадків отримують украй агресивну відповідь — від "це не ваша справа" до пропозицій "самим їхати на війну, а не судити інших". Плюс багато хто бачить у таких людях прихованих агентів українських ТЦК. Можливо — виключно на рівні відчуттів — є різниця в ставленні до тих, хто виїхав сам, і до тих, кого вивезли. Тих, хто сам, не засуджують ніколи, а вивезли — це вже історія про гроші, які далеко не у всіх є, і там корінь засудження інший», — каже співрозмовник.

Інший співрозмовник із гуманітарної сфери уточнює, що українські чоловіки побоюються, що після ухвалення в Україні нового закону про мобілізацію вони втратить тимчасовий захист у Молдові та їх можуть видати Україні.

«Так, частина українських чоловіків залишає Молдову та їде до Європи, бо там низькокваліфікована робота оплачується краще. Але ті, хто працюють програмістами, моряками, залишаються в Молдові зі зрозумілих причин: тут неподалік дім, їх можуть відвідувати рідні. Так, вони ніде не світяться, не ходять отримувати гуманітарну допомогу, не спілкуються з членами української спільноти біженців, бо не знають, як і звідки може прилетіти хейт. Наприклад, якщо вони зустрінуться з жінкою, чоловік якої залишився в Україні та воює. Але не всі бійці, а в людини має бути базове право на життя», — ділиться спостереженнями співрозмовник.

За його словами, ці чоловіки є невидимою стороною українського ком'юніті в Молдові, вони ізольовані від своєї спільноти і практично не інтегруються.

«Вони реєструються на сайтах знайомств, їх можна побачити в ​​магазинах, на вулицях. Але ці чоловіки спілкуються лише з такими самими, як вони. У кожного готова валіза на випадок, якщо доведеться швидко покинути Молдову, вони ніде не почуваються впевнено. Один моряк розповідав мені, що реєструється на сайтах знайомств не для флірту чи сексу, а тому, що йому банально нема з ким поговорити — він сам», — каже співрозмовник NM.

Повернення українців з-за кордону

Нелегальний в'їзд військовозобов'язаних чоловіків з України неможливо розглядати окремо від питання щодо мобілізації.

І тут правозахисний підхід до основних свобод людини та громадянина стикається з потребами армії, яка бореться другий рік і, природно, зазнає втрат.

Наприкінці 2023 року у Верховній раді зареєстрували законопроєкт «про вдосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби», потім законопроєкт відкликали, а у січні 2024 року представили депутатам Ради оновлений варіант.

Раніше Зеленський заявив, що на військову службу планують додатково призвати 450-500 тисяч осіб.

За інформацією журналу Politico, Київ у кулуарах обговорює з Брюсселем повернення українських біженців додому до 2025 року, коли спливає термін дії «Директиви про захист українських біженців у Євросоюзі».

За даними на жовтень 2023 року, тимчасовий захист у Європі отримали 4 291 405 громадян України, з яких чоловіки віком 18-34 роки – 336 100 та чоловіки віком 35-64 років – 430 585.

Тобто чоловіки віком 18-64 років становлять 17,87% від усіх громадян України з європейським тимчасовим захистом.

Євростат

У грудні 2023 року глава естонського МВС Лаурі Ляенеметс заявив, що за необхідності влада країни буде готова допомогти Україні в мобілізації її громадян.

Щоправда, потім йому довелося пояснити, що естонська держава не має на меті почати гнати на фронт чоловіків мобілізаційного віку, які тут живуть. Поки невідомо, як вчинить Молдова.

При цьому Молдова вже зараз видає українців, які перетнули кордон нелегально. Передача та прийом громадян між Молдовою та Україною здійснюється на підставі двосторонньої угоди про реадмісію осіб (Реадмісія — це спрощене повернення осіб, які незаконно перебувають на території іншої країни).

Однією з умов цієї передачі є факт затримання цих людей у прикордонному районі протягом 48 годин з моменту незаконного перетину ними держкордону.

Причому, за інформацією Києва, Україні таким чином передали з 24 лютого 2022 року до 1 жовтня 2023 року 35 громадян, Кишинів повідомляє про 40 українських громадян за той же період.

При цьому важливо: за даними молдовських органів, ніхто з виданих Україні не просив у Молдові притулку чи іншої форми захисту. Якби вони це зробили, хай навіть в усній розмові з прикордонником, видати їх Україні вже не змогли б.

Український політолог Володимир Фесенко роз’яснює NM, що новий закон про мобілізацію в Україні передусім покликаний зробити цю процедуру більш правовою, а необхідність нового закону зумовлена тим, що мобілізація відбувалася застарілими методами й провалилася.

«Мобілізація проводиться з першого дня війни, але нормативна база, по суті, була радянською, з усіма радянськими традиціями, зокрема, корупцією. Показовим прикладом є затримання колишнього одеського військкома Євгена Борисова за підозрою в незаконному збагаченні. Новий закон про мобілізацію покликаний зробити цю процедуру не лише більш правовою, а й більш ефективною. Головне завдання зараз – знайти баланс між санкціями за ухилення від мобілізації та правовими нормами, наприклад, обмеженням терміну мобілізації на три роки. Якщо війна закінчиться раніше, людей демобілізують раніше. Зараз поповнення армії необхідне, тому що люди воюють два роки без перерви», – пояснив експерт.

За його словами, обмеження прав і свобод у період війни — вимушений захід.

«Ідеальних воєн не буває, війна — драматичний, трагічний та брудний процес у буквальному значенні: бруд в окопах, холод в окопах. Це важко фізично, морально, це величезне випробування людей. Тож людина боїться. Матері бояться втратити синів, дружини — чоловіків: на війні люди гинуть і це неминуче. Наш омбудсман Дмитро Лубінець каже, що законопроєкт порушує права людини, норми Конституції. Але я нагадаю всім, що йде війна за виживання народу та держави. У разі війни є конституційна традиція — запровадження воєнного стану, який обмежує права та свободи людей. На війні вибір простий: можна здатися і не чинити опір або чинити опір, застосовувати мобілізацію і тимчасово обмежувати права і свободи з метою виживання», — підкреслив Фесенко.

При цьому, за його словами, Україна не має реальних інструментів, щоб призивати тих, хто перебуває за кордоном.

«Я скептично ставлюся до всіх ідей про те, що можуть призвати за кордоном. Ідеальна ситуація, коли військовозобов’язаний за кордоном стає на консульський та військовий облік. Але якщо людина через свої страхи виїхала з країни, тим паче залишила її нелегально, вона не піде в консульство і не стане на облік. У цій ситуації Україна не має механізму впливу на таких людей», — підсумовує експерт.

Молдова не має права видавати осіб, які попросили притулку

Голова молдовського Правового центру адвокатів (CDA) Олег Палій пояснює, що міжнародні зобов’язання Молдови не передбачають видачу осіб, які запросили притулок.

«Згідно з Женевською конвенцією 1951 року про біженців, не можна повертати біженця в країну, де є ризик для його життя і свободи. Не можна, якщо людина попросила притулок та її заява перебуває в процесі розгляду, а такі заяви розглядають місяцями. Протягом цього процесу і після набуття статусу ніхто нікого повертати на практиці не буде», — каже правозахисник.

Він також зазначає, що після того, як у Верховній Раді почали обговорювати законопроєкт про мобілізацію, у Молдові не збільшилася кількість заяв про притулок від українських чоловіків.

До 5 лютого 2024 року гуманітарний захист у Молдові отримали 166 українців, ще 184 заяви розглядають.

Крім цього, українці прагнуть легалізувати тривале перебування в Молдові: з початку великої війни 2198 українців подали документи на отримання молдовського громадянства, близько 7000 — отримали посвідку на проживання.

Матеріал підготовлено та опубліковано за підтримки «Медіамережі»

Думки та ідеї, висловлені в тексті, відображають особисту позицію автора статті й можуть не збігатися з думками та позицією «Новин Донбасу» чи окремих наших співробітників.