Водна криза на Донеччині. Головне, що ви маєте знати

Водна криза, яка спостерігається на окупованій частині Донецької області вже декілька років, несподівано загострилася — не влітку, а саме зараз.

Попри намагання окупантів вирішити проблему водозабезпечення регіону, проблема залишається. Зараз у більшості міст та селищ окупованої Донеччини воду подають споживачам по годинах, в деяких міста — через день, а в окремих населених пунктах — 2-3 рази на тиждень.

Один з об'єктів «Води Донбасу» до повномасштабного вторгнення. Фото: Новини Донбасу

Як війна знищила систему водопостачання Донеччини

До 2014 року основними джерелами водопостачання в Донецькій областi були другий Донецький водогін, який знаходиться на балансi Слов'янського регіонального виробничого управління (КП «Вода Донбасу») та канал Сіверський Донець-Донбас.

Фото: Новини Донбасу

Це складна гідротехнічна система, яка складалася з каскаду насосних станцій, фільтрувальних станцій, резервуарів чистої води та магістральних водогонів.

Уявіть масштаб цієї системи: канал Сіверський Донець-Донбас перекачував технічну воду на відстань у 260 км! Її очищували і перетворювали на питну  19 фільтрувальних станцій, а 64 водопровідних насосних станцій подавали її в 26 централізованих водопроводи загальною довжиною 1912 км. 

До початку повномасштабного вторгнення канал разом із розгалуженнями працював — з проблемами, але задачу свою виконував. Більше 26 км каналу проходили по трубах, які безжально обстрілювалися ворогом. І через обстріли втрати води при транспортирові  сягали 40%. Періодично росіяни виводили з ладу то одну станцію, то іншу. 30 січня 2017 року черговий обстріл пошкодив Південнодонбаський водогін у районі Ясинуватої, внаслідок чого Маріуполь та ще 48 населених пунктів Приазов’я (міст, сіл та селищ) залишилися без якісної питної води із Сіверського Донця. 

Тоді до кінця 2017 року водогін вдалося полагодити, але після початку повномасштабного вторгнення ремонтувати те, що трощить російська армія, стало вже неможливо.

За даними, які ми отримали безпосередньо від компанії «Вода Донбаса», ситуація розгорталась так.

Після початку повномасштабного російського вторгнення канал доставляв воду до Краматорської, Бахмутської та Часовярської фільтрувальних станцій. Але з наближенням лінії фронту вода стала подаватися лише до Краматорська.

Ще до оголошення «спеціальної воєнної операції», 19 лютого 2022 року російська армія обстріляла насосну станцію першого підйому Південнодонбаського водогону, знищила трансформаторні підстанції. В результаті вже 19 лютого зупинилась подача води в бік Покровська та Маріуполя на чотири фільтрувальні станції: Карлівську, Великоанадольську, Старокримські №№1 та 2.

23 лютого 2022 року насосна станція третього підйому каналу Сіверський Донець-Донбас потрапила під ворожий обстріл. Було знищене електроживлення станції. Через це припинилось водопостачання на Горлівку, Макіївку, Донецьк та станції Південнодонбаського водогону.

У дуже складному становищі опинилася Добропільська агломерація, яка отримувала воду із Сіверського Донця, а після 22 лютого 2022 року перейшла повністю на воду з Карлівського водосховища. Але росіяни підірвали і його. Тож тепер Добропілля залежить від поставок води з водозабору Золотий Колодязь.

Тобто станом на зараз вся гідротехнічна система, яка існувала на Донеччині до 2014, або порушена, або зруйнована.

Як порушення водного балансу впливає на екосистему та виснажує водосховища регіону

Вся водна система в регіоні діє як сполучені сосуди. Якщо порушується встановлений баланс — рушиться вся система. 

Ось як це працює. Припинення роботи каналу Сіверський Донець-Донбас призвело до різкого скорочення притоку прісної води, яка потрапляє в Азовське море. Через це останні три роки в морі значно підвищилась солоність води. Через підвищену солоність води в Азов стали заходити медузи, які спричиняють проблеми і порушують природний баланс флори та фауни у морській воді.

Відкачка підземних вод та осушення водойм навколо Донецької агломерації призвело до того, що водосховища, такі як Павлопільське, Старокримське, шість донецьких водосховищ, Старобішевське та інші — обміліли.

Водний запас не відновлюється навіть зараз, під час весни, в період паводків. Старокримське водосховище досягло критичної відмітки і ризикує влітку, у разі посухи, повністю пересохнути. 

Трошки краща ситуація у Павлопільському водосховищі, але це тільки тому, що звідти ще робили забор води, і воно зберігає свій резервний статус.

Що роблять окупанти для вирішення проблеми

Окупанти намагаються вирішити проблему з водозабезпеченням, розшукуючи прісну воду де інде за межами Донеччини.

Ще в серпні 2023 року вони проклали водогін із Дону, але обсяги води, які вони максимально можуть доставляти цією трубою, за словами самих окупантів, покривають лише 50% потреб окупованої Донеччини.

Але це не єдина проблема. Ще жодного дня цей водогін не зміг доставити максимальну проєктну кількість води. Дешеві китайські клапани постійно виходять з ладу. Взимку вони покриваються льодом і фактично втрачають здатність пропускати воду. 

Крім того, морозний лютий призвів до утворення товстого шару льоду, який також зв’язав велику  кількість води. В результаті взимку водна криза на окупованій частині Донеччини поглибилася.

Критичною стала ситуація навіть в Маріуполі, де з початку березня перейшли на погодинну подачу води — 3 години вранці та 3 години ввечері. Причому в деяких районах міста цей графік не витримується і води немає ввечері зовсім.

Окупанти розглядають декілька додаткових ідей, які можуть згладити кризу, а не вирішити питання повністю.

В Приазов’ї та Маріуполі вони хочуть побудувати канал, який з’єднає Павлопільське водосховище та Старокримське. Якість води при цьому не покращиться, тому що, за результатами аналізів проб води, які робили на замовлення Донецької обласної адміністрації у 2017 році, вода у Павлополі жорстка, з великим змістом солей. Але її кількості може вистачити на певний період часу.

Загалом ідея перекидання води із Павлопільського водосховища належить селищному голові Павлополя Сергію Шапкіну. В 2017 році, коли Маріуполь вперше залишився повністю без води із Сіверського Донця, Шапкін запропонував цю ідею очільнику Донецької обласної адміністрації Павлу Жебрівському. Той ухопився за проєкт. Але підрахунки показали, що це дорого і не вирішує головної проблеми — якості питної води.

Зараз вже на якість ніхто з окупантів уваги не звертає. Тут би хоча б якусь воду подавати. Але виникає інша проблема — зневоднення регіону в цілому. На початку 2021 року рівень води в Павлопольському водосховищі був таким низьким, що перекидати там було просто нема чого. Вода опустилася більше ніж на 2 метри.

Як буде цього року — подивимось. Але враховуючи ситуацію, посушливу зиму і осінь, надій на повноцінне поповнення водойм дуже слабка.

У них ще залишається план протягнути другу гілку водогону із Дону. Але зараз поки що на цей проєкт немає грошей, повідомив донецьким журналістам заступник голови самопроголошеного уряду «ДНР» Андрій Чєртков.

Тому окупанти розробляють ще одну ідею — використання шахтних вод, які вже зараз затопили більшість шахт Донеччини.

Шахтні води: На скільки це небезпечно

Шахтні води — це половина таблиці Менделєєва. На їхній склад впливає якість вугілля, яке видобувають в регіоні.

«Вугілля Донбасу — особливе, його легко визначати за підвищеним вмістом сірки», — розповів журналіст Дмитро Дурнєв. Він досліджував проблему затоплення шахт Донбасу протягом останніх 8 років і знає про цю проблему майже все.

Одна з шахт у Донецькій області. Фото: Новини Донбасу

«Ми проводили аналіз у воді із шахти «Золотої». Там сульфатів (SO4) — 1240 міліграм на літр. Норма (український стандарт для питної води) — 250; заліза (Fe) —  16,9 мг на літр. Норма — 0,2; Міді (Cu) —  3,7 мг на літр. Норма — 1. Якщо рахувати разом, то перевищення допустимих норм: по залізу — у 84 рази, сульфатах — у 5 разів, по міді — майже в 4 рази», — розповідає журналіст.

Шахту «Золоту» затопило в травні 2018 року — шахтні води з шахт, що залишилися на окупованій частині Луганщини і не відкачувалися там російськими проксі, поступово підібралися під землею по порожніх тунелях і до «Золотої», а потім хлюпнуло і стало топити зі швидкістю 2000 м3 на годину. Брудна вода потрапляла в місцеві річки, а далі  бігла аж до російського Дону.

«Простий математичний розрахунок при такій швидкості скидання води в річку показує, що на рік одна тільки шахта «Золота» відправляла до Ростовської області 9300 тонн лише сірки. Цією водою в Росії поливають поля», — каже Дмитро Дурнєв.

Він розповідає, що колись на шахтних водах Донбасу намагалися навіть гроші заробляти. Свого часу Дмитро Дурнєв спілкувався з відомим політиком Юрієм Гримчаком.  Той працював з ідеєю очистки шахтних вод, при цьому основний дохід мала б приносити не сама вода, а те, що з неї планували «витискати». Із цього хотіли виробляти будівельні суміші. Але цей проєкт так і не був реалізований.

Навряд чи така ідея зацікавить і росіян, а от використання брудних шахтних вод у побуті, здається, вже випробують. Минулого року окупанти пробували заливати шахтні води в систему опалення, щоб при дефіциті води таки забезпечити людей теплом. 

Ця вода мала яскраво помаранчевий колір, який вода отримує через велику кількість у складі заліза, що при високих температурах і дає воді такий окрас.

Результат від такого використання був жахливий — росіяни фактично згубили опалювальну систему, труби пороз’їдало,  тому пориви комунікацій в Донецьку, Горлівці, Єнакієво, Сніжному — щоденні. Про це відверто вимушений казати і Андрій Чертков.

Фото: скриншот 

Тому росіяни зараз шукають можливості робити фільтрацію цієї води. Чертков каже, що склад води в різних шахтах різний, тому це ускладнює пошук рішення.

Але в будь-якому випадку, навіть якщо рішення буде знайдене, шахтні води можна буде використовувати лише для каналізації. Нею навіть мити посуд небезпечно. 

Чи є вихід?

Вихід лише один — деокупація всіх захоплених Росією територій Донеччини. 

Лише після цього можна буде почати проводити обстеження реального стану гідротехнічної системи Донецької області.

«Прогнозувати вiдновлення працездатності каналу Сіверський Донець-Донбас можливо лише після завершення бойових дій, як і обстеження та складання проєктно-кошторисної документації по відновленню гідротехнічних споруд, які зазнали руйнувань, подекуди критичних», — повідомив на наш запит Ігор Новак, генеральний директор КП «Вода Донбасу».

Фото: скриншот із відео на ресурсах угруповання «ДНР»

Тобто навіть після завершення війни або активної фази бойових дій відновити водопостачання у регіоні буде одразу неможливо. Потрібно буде багато часу і дуже багато коштів.

Тож шахтні води можуть стати рятівними на тривалий період часу. Вже зараз на підконтрольній Україні території Донеччини очищену воду із шахт подають в декілька населених пунктів.

За інформацією Ігоря Новака, на Бiлицьке, Водянське, Свiтле вода надходить вiд альтернативного  джерела — свердловин «шурфа» шахти «Водянська». Водопостачання на місто Білозерське здійснюється зi свердловини N480, розташованої в с. Золотий Колодязь. Це технічна вода, хоча і очищена. Але навіть такої води критично мало для забезпечення потреб людей, які залишаються на території Донеччини.