«По той берег Енергодару». Як під постійними обстрілами живе Нікополь на Дніпропетровщині

Останній місяць увага не лише України, а й усього світу прикута до Запорізької АЕС в окупованому РФ Енергодарі. Аварія на ній — це ризик другого Чорнобиля, але в рази потужніше. На іншому березі річки розташоване місто Нікополь, яке перебуває під контролем ЗСУ, але яке з кожним днем все більше страждає від обстрілів.

Українським військовим дедалі важче боронити місто, оскільки окупанти шантажують їх, ховаючись за АЕС та мирними кварталами. Місцеві мешканці вже облаштували підвали та навіть готуються до зими, але місцева влада радить їм їхати.

Детальніше про те, як місто Нікополь на Дніпропетровщині виживає під обстрілами — у репортажі Вікторії Рощиної для «Новин Донбасу».

«Будинку немає»

«Ми виїхали з будинку ввечері о пів на десяту, а в 00:18 — снаряд влучив у будинок. Залишився лише фундамент», — розповідає мені Наталя — мешканка Нікополя, яку я зустрічаю біля міськради.

Наталя втратила будинок через обстріл Нікополя «градами», серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Туди вона прийшла задля документування зруйнованого житла. 22 липня під час обстрілу «градами» її будинок в районі місцевого порту був вщент зруйнований. «Ми одразу все ліквідували, зараз лише збираємо документи на відшкодування. І чекаємо поки закінчиться війна», — каже жінка.

Все, що залишилося від будинку Наталії після липневого обстрілу, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Таких постраждалих як вона — десятки, а то й сотні. Усі йдуть в міськраду задля фіксації руйнувань та отримання хоч якоїсь мінімальної допомоги. Більшість мешканців вже давно не ночує вдома — виїжджають за місто, інші — ховаються в укриттях. «Страшно. Ми вже три тижні живемо в підвалі», — розповідає мешканка Нікополя Зоя. «І вночі, і вдень стріляють. Як тільки скажуть «тривога» — біжимо у підвал».

Снаряд, який впав у житловому кварталі Нікополя, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Кілька днів тому біля воріт її будинку впав ворожий снаряд, але їхати з Нікополя жінка не планує. «Куди? Якби квартира була. А так куди? Дай бог, щоб все було добре, щоб всі були живі», — каже жінка.

Планова евакуація відбуватиметься лише за рекомендаціями військових, наразі такої команди не було, тож люди виїжджають самостійно і скаржаться на брак коштів.

Результати обстрілів у Нікополі. Фото надане Новинам Донбасу

«Куди їхати? Хто нас чекає?» — каже місцевий мешканець Микола. «Для того щоб їхати — потрібні гроші. А коли пенсія 2 000 гривень, то куди? Страшно. Але що робити? Прилетить, то прилетить».

Результати обстрілів у Нікополі. Фото надане Новинам Донбасу

«Це вночі був "град", — розповідає Володимир про обстріли приватного сектору.  — Слава богу без постраждалих було, ми спускались у підвал». Він показує вщент зруйновані будинки і додає, що тепер, як і більшість жителів міста, на ніч виїздить з родиною із Нікополя. «Кожного дня чекаєш «чогось». Стан у людей не дуже добрий. Навіть у проросійських зараз відкрились очі, тому що вони бачать, що снаряд не розбирається за кого ти — просто лупить».

Зруйнована обстрілами будівля у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Проблем з комунікаціями, медикаментами, водою та продуктами немає. В місті лишається місцева влада, правоохоронці та усі служби. «Я думаю, що все у нас буде добре, що Україна звільниться», — підсумовує Володимир.

«Терор населення»

Результати обстрілів у Нікополі. Фото надане Новинам Донбасу

За словами голови військово-цивільної адміністрації Нікополя Євгена Євтушенка, окупанти обстрілюють місто з трьох точок: Енергодар, Кам’янка та Водяне.

Голова військово-цивільної адміністрації Нікополя Євген Євтушенко, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«В Енергодарі вони ховаються за АЕС, а в Кам’янці та Водяному — за людьми, за житловими будинками. Їм українські військові протидіють наскільки це можливо, щоб не вражати наших жителів України», — пояснює Євтушенко. 

Вид на Запорізьку АЕС із Нікополя, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Безпеки немає взагалі стабільної. Обстріли можуть бути вдень, можуть бути вночі. Вони стріляють по мирним місцям, по жилим кварталам, просто б'ють по місту. Це звичайний терор, який може бути в класичному вигляді», — каже Євтушенко.

Результати обстрілів у Нікополі. Фото надане Новинам Донбасу

За словами голови ВЦА, наразі з міста виїхало близько 50 відсотків жителів і всім іншим він також радить по можливості тимчасово залишати Нікополь. «Ми ж гостинна держава. От можна поїхати на певний час провідати своїх родичів». За словами Євтушенка, більшість жителів Нікополя мають проукраїнську позицію. «Здебільшого люди налаштовані патріотично — на захист міста, — каже Євтушенко. — Звісно, є ті, хто ментально близький до «руського міра», які тихенько чекають, що він прийде на цю землю. Такі люди є, але їх дуже мало».

Проукраїнський білборд у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Життя у підвалі»

«В нас ранок починається так — «Доброго ранку. Ви як?» і або сердечко ставимо, або — «Живі», або — «Не дочекаються», — розповідає мені місцева мешканка Нікополя Ірина.

Мешканка Нікополя Ірина, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Вона показує мені дорогу до зруйнованої багатоповерхівки та додає, що попри страх поки не планує їхати через хвору сестру. «Наші працюють, але їм дуже важко. Шкода, що ми поки не можемо їм гідно відповісти, оскільки там атом», — каже жінка. 

«Що в нашому Нікополі є такого, що вони бахкають?», — обурюється місцева мешканка Любов. Її я зустрічаю біля одного з бомбосховищ. «Вони просто закрили очі і кидають цей снаряд. І страждають люди, які роками добивалися того, щоб побудувати ту хатинку, зробити собі затишок…»

Жителька Нікополя Кохання, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Жінка пригадує обстріли 23 серпня та каже, що після цього не відходить далеко від підвалу. «Це був мрак. Це був такий день, що ми бігали, ховалися, не виходили нікуди, думали, що злетимо кудись сами. Але, нічого, бог дав нам сили. «Ми постійно молимося. На день завжди рази три чотири прошу бога, молюся за дітей».

Трохи далі бачу ще одне бомбосховище, там зустрічаю Тетяну. Вона розповідає, що мешкає тут через те, що її багатоповерхівка зруйнована. 

Пошкоджена обстрілами багатоповерхівка у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Третій, четвертий поверхи знесло повністю і тепер страх після цього», — каже Тетяна. «Дім стоїть, але туди прибіг, переодягнувся, щось схопив і побіг тому що не знаєш коли почнуть стріляти. Обстріли зранку і до вечора. Не знаємо чи буде завтра чи будемо живі ми».

Жителька Нікополя Тетяна мешкає у підвалі з собакою, оскільки її будинок зруйнований обстрілами, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Жінка додає, що вони намагаються пристосовуватися до нового життя і вже обладнали підвал до зими. «Не думали ніколи, що буде таке життя, але зараз реалії в нас такі».

Жителі Нікополя ховаються у підвалах через регулярні обстріли міста, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Її сусідка по бомбосховищу Ірина пояснює, чому люди не їдуть. «Зараз в першу чергу вивозимо літніх людей. Тому що бабусі, дідусі кажуть, що будемо тут до останнього. А коли почали стріляти — бояться. Ми вивозимо і повертаємось, бо поки робота є — хочеться підтримати місто», — каже Ірина.

Мешканка Нікополя Ірина, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«І наші військові також — вони ж надихаються, що місто не померло, ми в них віримо, віримо в нашу Україну. Віримо, що це все тимчасово. Треба ж тут теж комусь лишатися. Якщо всі будуть їхати, то що ж це тоді? Місто-примара? Воюють же за людей».

Жінки кажуть, що біда усіх згуртувала. «Ми тут живемо, як одна велика родина, допомагаємо один одному».

Є у бомбосховищах і діти. «Зараз ми вже і живемо в підвалі, раніше просто перечікували», — розповідає мама двох дітей Валентина. «Діти дуже бояться і спілкування їм тут не вистачає. Ми також вже готуємось до дистанційного навчання саме тут».

Жителька Нікополя Клавдія живе у підвалі через регулярні обстріли міста, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Трохи далі від них на стільці сидить Клавдія Іванівна. Вона перенесла попередню війну. «Дуже важко переносимо важкість усіх цих подій, які лягли на наші плечі. Тим паче у моєму віці. Але ми терпляче чекаємо та сподіваємось на перемогу», — каже жінка та пригадує своє важке дитинство. «Мені було 4 роки. В нас родина була велика. Мама нас всіх ховала — накривала ковдрою, а зверху сама, як пташка нас оберігала. Ми всі вижили, з татом вони нас вивчили. Сам тато на фронті втратив зір — вони йшли у розвідку і був замінований ліс», — пригадує жінка.

У підвалах також проживають і домашні тварини. «Ось це наша кішка Маша. Сфотографуйте її, будь ласка», — просить мене дівчинка Настя. «А ще в нас є папуга Арчі. Але він вдома».

Дівчинка з Нікополя показує свою кішку у підвалі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Народ в Нікополі у глибокій депресії, — каже мені місцева мешканка Валерія. — Радощів мало, місто порожнє».

Пошкоджена обстрілами будівля у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

У Нікополі дуже багато руйнувань – школи, садки, житлові будинки та навіть церква.

«Воно вспихнуло, але не загорілося», — розповідають мені прихожани місцевого храму УПЦ в Нікополі.

Парафіянин церкви УПЦ у Нікополі показує залишки снарядів після обстрілу храму, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Воно летіло в сам храм, а потім ніби рукою його розвернуло і потрапило в гараж. Може, це тому що ми молимось?» — каже матушка Ольга. «Ми не просто молимось, а кричимо до бога — щоб був мир, не хочемо війни».

Зруйнований обстрілами гараж на території храму УПЦ у Нікополі, серпень 2022 року. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Біля одного зі зруйнованих будинків, я бачу швидку. Після обстрілів електрик намагався полагодити проводку та його вдарило струмом. Врятувати чоловіка не вдалось.

Лікарі швидкої намагаються врятувати чоловіка, якого вдарило струмом у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

Далі бачу вщент вигорівший ринок. Там досі в землі стирчать нерозірвані снаряди і по території «працюють» мародери. «Близько години спостерігали як обстрілювали ринок», — розповідають свідки.

Зруйнований обстрілами ринок у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Місто в нас дуже гарне. Тут раніше стільки народу було і ці ж росіяни приїздили сюди на відпочинок», — каже місцева мешканка Любов. «Для мене особисто — це дуже цінне місто».

«Тільки Україна»

Проукраїнський білборд у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«На мою думку, швидко все це не завершиться», — каже голова ВЦА Євген Євтушенко. «Це довготривала історія і вона зараз переходить в таку позиційну фазу,  її швидкого завершення не буде, на жаль».

«Люди якось стали один до одного більше тулитися, — каже місцева мешканка Любов. — Ми паніці не піддається, віримо у ЗСУ».

Пошкоджена обстрілами будівля у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Росія почала захоплювати території ще у 2014, вони не зупинилися і так могло тривати довго. Але я думаю, що ми встоїмо і перемога буде за нами», — каже місцева мешканка Клавдія. 

«Я вважаю, що громадянин країни, який не хоче захищати цю країну, користується її благами, а коли починається загроза — тікає — це не громадянин, це паразит», — каже голова ВЦА Євген Євтушенко.

Пошкоджена обстрілами будівля у Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Тобто, він знаходиться тут тільки тоді, коли йому вигідно, тепло та зручно, а якщо тільки якась небезпека — він тікає. Де тут патріотизм, громадянство, якась історія про державу? Її немає. Це звичайний паразитизм».

Кошеня на руїнах згорілого ринку в Нікополі, серпень 2022. Фото: Вікторія Рощина / Новини Донбасу

«Ми тільки за Україну, за нинішню владу, — каже місцева мешканка Нікополя Валерія. — Є і проросійські, але це не молодь. Це, зазвичай, пенсіонери, які вірять в щось радянське».

«Є надія на те, що скоро закінчиться ця війна і ми будемо жити красиво, щасливо, гуртом все піднімемо», — каже місцева мешканка Любов. «Все буде добре…»