Писати музику та просто грати її для інших — в Ірані це була нездійсненна мрія Захри, а тут, у Європі, — реальність. Вона композитор та музикант, але творчо реалізуватися на Батьківщині шансів практично не було. Адже через цензуру та тотальні заборони на, здавалося б, звичайні речі, життя іранських жінок схоже на кошмар.
«Я не могла ні спортом займатися, ні носити такий одяг, як я хочу, не могла брати участь у національних конкурсах як музикант. Права жінки в Ірані повністю розтоптані. Без дозволу чоловіка вона не може обирати не лише де вчитися, а навіть що вдягнути і коли вийти з дому. В Ірані жінки забувають хто вони і навіть перестають відчувати себе жінками», — згадує Захра.
Табу для жінок стільки, що всі не злічити. Наприклад, не можна розлучитися з чоловіком, не можна поїхати за кордон без його дозволу, сходити на стадіон також не можна.
Одягти коротку червону спідницю в Ірані — означає кинути виклик суспільству, за це можна постраждати. У Європі Захра ходить так у ресторан і мріє, щоб її сестри, які залишилися на Батьківщині, колись змогли також дозволити собі подібне. Захра порівнює свій нинішній зовнішній вигляд з тим, як за правилами має бути одягнена іранська жінка, яка виходить з дому.
«Виглядати так в Ірані неможливо! Щоб кинути виклик традиціям, потрібна велика мужність, тому мало хто наважується. Ось так все має бути закрито: руки по зап'ястя, ноги по щиколотки до п'ят, волосся сховане, видно лише обличчя. Навіть мріяти про інший одяг не можна», — розповідає Захра.
Захра. Фото: «Обличчя свободи»
Саме через порушення дрес-коду на вулиці молоду іранку Махсу Аміні заарештувала поліція моралі. Її побили лише за те, що дівчина… неправильно надягла хіджаб, надто вільно. Махса впала в кому, а за два дні померла в лікарні. Це не єдиний подібний випадок, але саме він став каталізатором масштабних протестів, що прокотилися по всій країні.
«Це таке сильне відео! Коли я побачила його вперше, то заплакала. Дуже красиво: як люди дивляться, танцюють, плещуть… Дуже сильне відео, тут дівчина кидає свій хіджаб у вогонь на знак опору режиму», — показує кадри у своєму телефоні журналістка німецької телерадіокомпанії BR Шахрзад Еден Остерер.
Шахрзад Еден Остерер. Фото: «Обличчя свободи»
Сотні файлів, фото та повідомлень їй почали надсилати у вересні минулого року, коли в Ірані спалахнули протести. Спершу це робили друзі, а потім і незнайомі іранці — всі вони просили Шахрзад розповісти світові правду.
«“Жінка, життя, свобода!” Звісно, у студії я говорила ці слова. Це гасло революції. Спочатку курдською, потім фарсі... І це найсумніше, але найважливіше, що я будь-коли промовляла», — розповідає Шахрзад.
На своїх сторінках у соцмережах вона публікувала кадри протестів, розповідала історії боротьби та зникнення людей. Цього разу народний гнів не приборкати, впевнена журналістка, адже у свідомості самих іранців відбулися зміни: «Раніше жінкам казали: помовчте осторонь, бо наші проблеми важливіші. Але зараз права жінок та їх утиски стали одним із головних аспектів цих протестів, цієї революції. Її ще називають "революцією фемінізму"».
Іранських жінок підтримали їхні співвітчизниці в усьому світі, адже вони також у різний час втекли від режиму. У багатьох великих європейських містах, де є іранська діаспора, відбулися масові мітинги з вимогою захистити їхні права.
«Дуже небезпечно протестувати в Ірані. Тих, хто відкрито виходить на вулицю, заарештовують, кидають за ґрати, переслідують. Можуть навіть стратити. Цей режим робить те, що хоче. В Ірані немає свободи», — переконує іранська біженка Міріам Гіяхчі.
Вона організовує мітинги у Німеччині. Сама виходить на сцену, дає інтерв'ю, намагається достукатися до політиків, аби привернути увагу до того, що відбувається в Ірані, вимагає від європейців посилити санкції. Міріам впевнена, що народний гнів так просто не вгамувати.
«Раніше тільки дехто протестував, а тепер усі разом. Усі об'єдналися. І раніше на мітинги виходили переважно чоловіки, тепер вийшли і жінки! Адже величезний тиск саме на жінок — і чоловіки їх захищають. Тепер чоловіки скандують: “Жінка, життя, свобода!”» — гордо каже Міріам.
Міріам Гіяхчі. Фото: «Обличчя свободи»
Жінка запевняє: чаша терпіння переповнилася. Людей так довго позбавляли права бути собою, вони так довго мовчали, що в суспільстві набралася критична маса незадоволених: тих, хто готовий виходити на вулиці, тих, хто більше не боїться, тих, хто хоче свободи і заради неї не готовий миритися зі свавіллям режиму, як би ризиковано це не було.
Про те, які ще табу існують для жінок в Ірані, чому там небезпечно ставити лайки в соцмережах чи говорити про свою нетрадиційну орієнтацію, і за що можуть стратити — дивіться у новому проєкті «Обличчя свободи».
Читайте також:
Робочий день чи вихідний: Що буде з 8 березня в Україні