Під прапором РФ: Які заводи Краматорська досі належать росіянам

Незважаючи на те, що майже півтора роки триває широкомасштабна збройна агресія Росії та українські міста майже щодня перебувають під обстрілами загарбників, у Краматорську, який є тимчасовим адміністративним центром Донецької області, продовжують існувати підприємства, які підконтрольні або безпосередньо належать власникам із Росії. Вони не ліквідовані, не націоналізовані, а деякі навіть пов'язані з українськими політиками, яких важко назвати опозиційними чи проросійськими. Подробиці — у матеріалі «Новин Донбасу».

«Енергомашспецсталь»

Безумовно, найбільшим російським активом на території Краматорська залишається машинобудівний завод «Енергомашспецсталь». Це підприємство розпочало свою роботу в Краматорську у 1964 році під назвою «Завод лиття та поковок». Вже з назви стає зрозуміло, що головною продукцією підприємства були надвеликі ковані та литі вироби. Наприкінці 1970-х років головним споживачем таких виробів у Радянському Союзі стала атомна енергетика. У цей період завод проходить свою першу велику реконструкцію, яка адаптує його виробничі потужності під нового замовника та отримує нову назву «Енергомашспецсталь».

«Енергомашспецсталь». Фото: Андрій Романенко

На момент розпаду СРСР завод став єдиним виробником надважкого лиття та поковок для атомної та суднобудівної промисловості. У 1990-х підприємство перетворилося на акціонерне товариство, акції якого отримали всі працівники заводу. Поступово ці акції були викуплені та сконцентровані в руках кіпрських офшорів, які знаходилися під контролем родин Анатолія Близнюка (колишнього керівника Донецької області та міністра ЖКГ) та Віктора Єфімова (першого великого бізнесмена Краматорська та батька депутата Максима Єфімова, який був змушений переїхати до Латинської Америки).

У 2010 році на підприємство у якості інвестора та нового власника приходить російський державний концерн «Росатом» через свій підрозділ — ВАТ «Атоменергомаш». Майже 93% акцій заводу концентрується в руках кіпрської компанії EMSS Holdings Limited. У свою чергу, це підприємство контролюється ще одним офшором ATOMENERGOMASH CYPRUS LIMITED, частка якого у статутному капіталі перевищує на 2 євро 50%.

Втім, росіяни стають не єдиними власниками підприємства — свою частину у статутному капітали отримують Максим Єфімов (який стає директором підприємства) та Сергій Близнюк (син Анатолія Близнюка, який обіймає на підприємстві посаду заступника керівника з перспективного розвитку). З цього часу завод починає активно працювати на російську атомну промисловість. Зокрема, підприємство виготовляло частину елементів для АЕС в Білорусі, а також на інші атомні електростанції, які російський концерн будував по світу. У 2010 році було завершена чергова модернізація обладнання підприємства, яку профінансував «Росатом». На відкриття оновлених цехів приїжджав Сергій Кириєнко, який на той час очолював «Росатом», а наразі є одним з головним ідеологів війни та куратором окупованих територій.

Максим Єфімов та Сергій Кирієнко у Краматорську, 2010 рік. Фото: Андрій Романенко

А ось тема виготовлення різноманітного обладнання для суднобудування рідше виходила до публічної площини, але підприємство активно постачало різні вироби і для цієї сфери (які, цілком можливо, використовуються й на судах, задіяних у агресії проти України). Лише після повномасштабного вторгнення Росія визнала, що без підприємства не може розвивати свій атомний криголамний флот. Зокрема, через постійні обстріли підприємства «Енергомашспецсталь» неможливо добудувати криголам «Росія», для якого краматорські металурги виготовляють льодовий зуб та кронштейни керма та валів.

Після 2014 року «Енергомашспецсталь» не потрапив під санкції та не був націоналізований, продовживши виробництво обладнання для потреб російської атомної галузі. Більше того, тодішній керівник підприємства Максим Єфімов відхрестився від Партії регіонів, обрався до парламенту (на підприємстві він стає президентом і постійно отримує чималу винагороду за роботу у науково-технічній раді) та увійшов до президентської фракції «Блок Петра Порошенка».

Єдине, що змінилося — «Енергомашспецсталь» перестав акцентувати, що він працює як частина російського «Росатому». Наприклад, уже 2021 року, звітуючи про відправку чергових елементів реакторів для АЕС «Аккую» в Туреччині, підприємство жодного разу навіть не натякнуло, що будує цю атомну станцію «Росатом» за рахунок державної позики Росії. Крім того, за даними веб-архіву, навесні 2017 року завод прибрав зі свого офіційного сайту будь-які згадки про свою приналежність до російської державної корпорації «Росатом». Хоча ні після 2014 року, ні після 2022 року жодних змін у структурі власності підприємства не зафіксували ані українські, ані кіпрські реєстри. На кінець липня 2023 року ATOMENERGOMASH CYPRUS LIMITED продовжує контролювати кіпрський офшор, якому належить майже 93% акцій підприємства.

Відразу після початку повномасштабного вторгнення було ухвалено закон, що передбачає можливість націоналізації підконтрольних Росії активів на території України. У середині березня керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександр Новіков повідомив, що його відомство вже склало перелік з 21 компанії, яка перебуває під контролем Росії і має бути націоналізована. Повного переліку не було оприлюднено, але керівник НАЗК назвав кілька компаній, серед яких був і краматорський завод «Енергомашспецсталь».

Втім, далі за розмов справа не рушила і «Енергомашспецсталь» фактично контролюється росіянами. Однак це не заважає окупаційним військам обстрілювати підприємство. Незважаючи на те, що офіційно керівництво Донецької області зазвичай не коментує обстріли промислових об'єктів, але щонайменше тричі підтверджено влучання в підприємство у березні, квітні та травні 2022 року.

Наслідки обстрілу території підприємства «Енергомашспецсталь» у Краматорську. Фото: Максим Єфімов

Взагалі після активізації обстрілів Краматорська у квітні 2022 року завод припинив свою виробничу діяльність. Втім, у вересні 2022 року у державних реєстрах з'явилася інформація, що підприємство змінило свою адресу. Наразі «Енергомашспецсталь» зареєстрований у невеликому будинку на околиці міста Бориспіль під Києвом. Однак, швидше за все, йдеться суто про зміну юридичної адреси для оптимізації співпраці з різними державними органами.

При цьому про справжню релокацію заводу не йдеться — принаймні, на відміну від низки інших Краматорських підприємств, цей завод про такі плани публічно не заявляв. Більш того, за словами кількох співробітників підприємства, з якими поспілкувалися «Новини Донбасу», повноцінно релоцювати це підприємство просто неможливо. Справа в тому, що не можна просто взяти й перевести величезне печі чи преси вагою кілька десятків тисяч тонн. Цей процес можна порівняти з будівництвом нового підприємства. Безумовно, із заводу можна вивезти якісь металообробні станки чи інше обладнання, проте це ніяк не виглядатиме саме релокацією цілісного виробничого комплексу — і повернутись до виробництва звичної для себе продукції на новому місці підприємство не зможе. Крім того, не дуже зрозуміло, як швидко та з якими зусиллями вдасться відновити повноцінне виробництво у Краматорську після перемоги.

Також досі незрозуміло, а чи доживе «Енергомашспецсталь» взагалі до перемоги. Справа в тому, що у липні 2022 року Господарський суд Донецької області відкрив провадження у справі про банкрутство підприємства за позовом німецької D.A.R.METALL AG. Приводом для позову стала заборгованість перед підприємством на суму близько 23 тисяч євро. Втім, під час підготовки до розгляду справи з’ясувалося, що «Енергомашспецсталь» має майже 10 мільярдів гривень боргів, при цьому на долю різноманітних структур «Росатому» припадає приблизно 65% цього боргу. Втім, у січні 2023 року Східний апеляційний господарський суд скасував відкриття цього провадження, а вже через кілька днів ще одне підприємство з орбіти народного депутата Максима Єфімова «Краматорський завод важкого верстатобудування» заборгованість перед яким становить 278 мільйона гривень, ініціювало початок нової процедури банкрутства. Наразі ці судові процеси тривають, тож доля заводу залишається незрозумілою.

«Краматорський цементний завод Пушка»

Ще одне краматорське підприємство, яке має тісні зв'язки з країною-агресором — «Краматорський цементний завод Пушка». Ще 2004 року 92% акцій цього підприємства, яке займалося виробництвом цементу, перейшло у власність російської корпорації «Інтеко», власницею якої була дружина московського мера Олена Батуріна. Втім, уже через рік завод знову змінив власника та став частиною профільного російського холдингу «Євроцемент-груп».

«Краматорський цементний завод Пушка». Фото: «Цемрос»

Крім краматорського підприємства, росіяни взяли під контроль величезний цементний завод у місті Балаклія Харківської області. Ці два підприємства було об'єднано у холдинг «Євроцемент-груп Україна», 100% акцій якого належало кіпрській компанії GALAKS HOLDINGS LIMITED. Власником цієї компанії був мешканець Греції Філаретос Кальцідіс. Саме таке ім'я при оформленні грецького громадянства отримав власник російського «Євроцементу» Філарет Гальчев. Але, ще до початку російського вторгнення в 2014 році підприємство почало занепадати. Поступово скорочувало обсяги виробництва, зупинило печі для виготовлення цементу та перейшло на фасування цементу з Балаклії. А у 2015 році взагалі припинило виробництво та скоротило всіх співробітників. Втім, краматорський завод не ліквідовано, а його обладнання перебуває під охороною у законсервованому стані.

Цілком можливо, що підприємство досі належить росіянам. У лютому 2019 року російські акціонери «Євроцемент-груп Україна» вирішили змінити назву компанії на «Балцем груп», а у вересні 2021 року Кальцидіс-Гальчев перестав бути власником кіпрської компанії GALAKS HOLDINGS LIMITED. Її номінальним власником є мешканець німецького Баден-Бадена Макс Відерхольд. Цікаво, що пошукові системи нічого не знають про чоловіка, який став власником активів на кілька мільярдів доларів. Крім того, про ці угоди нічого не повідомлялося у публічній площині. А ще із сайту «Цемроса» (саме таку назву з початку 2023 року має «Євроцемент груп») зникли будь-які згадки про українські активи компанії. Все це наштовхує на підозри, що «Краматорський цементний завод Пушка» досі перебуває під контролем росіян, які просто номінально вийшли зі складу власників під час гострої фази російсько-української війни.

Після повномасштабного вторгнення власники підприємства не змінили адресу реєстрації. Щодо евакуації заводу, то це неможливо з технічних причин, а основними виробничими потужностями є печі для обжигу клінкеру — величезні капітальні споруди розміром кілька сотень метрів. Також поки що невідомий стан обладнання цього підприємства через те, що воно дуже багато років перебуває у законсервованому стані. Інформація про стан заводу до початку війни та руйнування від обстрілів відсутня.

Краматорський феросплавний завод

Крім того, росіяни володіють ще й найстарішим виробництвом краматорства — Краматорським феросплавним заводом. Це підприємство було створено в 2010 році, але йому відійшли металургійні потужності збанкрутілого Краматорського металургійного комбінату імені Куйбишева. У 1886 році швейцарський підприємець Конрад Гампер заснував у місті механічний завод, для забезпечення якого сталлю у 1897 році було запущено відразу дві доменні печі. Пізніше це виробництво було поділено на дві частини: металургійну та машинобудівну. Металургійна частина згодом перетворилася на Краматорський металургійний комбінат, а машинобудівна — на Старокраматорський машинобудівний завод.

Після розпаду СРСР підприємство було приватизоване колективом і поступово опинилося під контролем «Індустріального союзу Донбас» (ІСД), власниками якого були бізнесмени Віталій Гайдук та Олег Мкртчан. До речі, керівником заводу з 1996 до 1999 року був майбутній голова Донецької області та міністр ЖКГ Анатолій Близнюк. На початку 2010-х років підприємство припинило свою діяльність, а у 2012 році було оголошено банкрутом. Його майно було поділено між двома підприємствами: Краматорським феросплавним заводом та Краматорським металопрокатним заводом.

Краматорський феросплавний завод. Фото: Андрій Романенко

Металопрокатний завод досі залишається під контролем сім'ї Мкртчанів, а ось феросплавний завод перейшов під контроль кіпрської компанії «Солармо холдингз лімітед», власником якої є громадянин Росії та житель міста Желєзногорськ Євген Іванов. Крім того, він є керівником «Саткінського інвестиційного холдингу», у власності якого знаходяться два великі виробники феросплавів на території Росії: Саткінський чавуноплавильний завод і Косогорський металургійний завод.

За задумом нових власників, Краматорський завод мав стати частиною цієї феросплавної імперії та значно посунути з українського ринку інших виробників феросплавів (феросплав є важливим інгредієнтом у металургійній промисловості). Реалізувати цей задум мав Юрій Лобода, який керував Краматорським феросплавним заводом з 2011 по 2016 рік. До цього він працював на Саткінському чавуноловильному заводі, а після Краматорська повернувся на керівну посаду на Косогорському металургійному заводі. У січні 2014 року підприємство видало першу продукцію, але після анексії Криму співпраця з Росією ускладнилася і у 2020 році завод фактично припинив свою діяльність.

Росіянин Юрій Лобода керував Краматорським феросплавним заводом з 2011 до 2016 року. Фото: Андрій Романенко

Незважаючи на те, що формальними власниками підприємства є росіяни, оперативний контроль здійснюють швидше люди з оточення сина співзасновника ІСД Едуарда Мкртчана та Максима Єфімова. Наприклад, керівником підприємства є Михайло Манцов, який до цього керував підприємствами Краматорський машинобудівний завод імені Куйбишева, «Слов'янський індустріальний союз "Сода"» та Дружківський фарфоровий завод (усі три або припинили своє існування, або проходять процедуру банкрутства і входять до груп підприємств сім'ї Мкртчанів). Крім того, працівники підприємства брали активну участь у міських виборах, представляючи у виборчих списках та виборчих комісіях партії, пов'язані з Максимом Єфімовим — народний депутат любить використовувати працівників афілійованих підприємств у якості виборчих активів.